Пам'ятки Лубенського району

Садиба у Вишняках побудована в 1805 році гадяцьким полковником Радіоном Паламенцем, ймовірно за проєктом відомого архітектора Миколи Львова.

Двоповерховий будинок у стилі класицизму розташований на схилі, що спускається до річки Хорол, колись був обсаджений парком та фруктовим садом. Композиційним центром будівлі є овальна зала, завершена куполом з невисоким шпилем. Над головним входом – різьблений дерев'яний балкон-тераса, що спирається на масивні кам'яні стовпи. На парковому фасаді чотири стовпи підтримують напівкруглий балкон.

Радіон Паламенець був одружений з Надією Оболонською, чий козацький рід володів Вишняками з 1744 року. Після смерті засновника садибу успадкувала його дружина, а потім її брат Дем’ян Оболонський. Його сина, редактора та видавця журналу "Народне читання" Олександра Оболонського добре знав поет і художник Тарас Шевченко. У 1845 році Оболонські приймали Шевченка у себе у Вишняківській садибі, про що він пізніше згадувалося у повісті "Близнюки" (встановлена ​​пам'ятна табличка).

Пізніше хазяйкою Вишняків була поміщиця Родзянко-Котляревська, чиє ім'я садиба має зараз.

Зараз це закрита територія будинку-інтернату для інвалідів.

Садиба Котляревських з'єднана підземним ходом із розташованою навпроти Троїцькою церквою.

Меморіальна садиба батьків Григорія Сковороди – малоземельного козака Савви Сковороди та його дружини Пелагеї.

В 1722 році тут народився їхній син Григорій - майбутній поет, філософ і просвітитель. У 1734 році він вирушив звідси на навчання до Києво-Могилянської академії, звідки потрапив до Петербурга, а потім у тривалу подорож країнами Європи. На батьківщину повернувся в 1750 році, але вже не застав батьків у живих.

В центрі садиби знаходиться хата під солом'яним дахом, де представлені предмети сільського побуту ХVIII-ХIХ століть. Велика експозиція присвячена життю та роботі філософа.

Свято-Михайлівська церква в Ковалях заснована в 1901 році. Початковий храм було збудовано з дуба без жодного цвяха.

Під час Другої світової війни церкву було пошкоджено, пізніше використовувалось як хімсклад. У 1960-х роках була зруйнована радянською владою. І лише в 1993 році Михайлівську церкву було відроджено і відбудовано з цегли на старому фундаменті.

Свято-Троїцька церква у Лубнах розміщується у будівлі колишнього гуртожитку медучилища на Нижньому Валу, хоча до 1961 року це був центральний та найбільший храм міста.

Вперше дерев'яна Троїцька церква згадується в 1622 році. Вона простояла до 1869 року, коли замість старого храму було зведено білокам'яний п'ятикупольний храм, який прикрасив і облагородив центральну площу міста.

У 1960 році під приводом розчищення місця для будівництва готелю Троїцьку церкву перенесли до непристосованого приміщення на околиці міста, а храм у центрі міста підірвали.

Нині храм відбудовано у класичних православних формах.

Свято-Успенський Собор у Хоролі заснований в 1802 році коштом купця Чеботарьова.

Зруйнований більшовиками в 1934 році. Відродження розпочато в 2002 році. Нині храм відбудовано заново. Належить до УПЦ московського патріархату.

Собор Різдва Богородиці в Пирятині збудований у 1781 році на замовлення полкового осавула Андрія Ільченка.

Однокупольний храм у стилі українського бароко формами нагадує традиційні тричастинні дерев'яні церкви того часу. Стіни прикрашає характерна барочна ліпнина лиштви.

У ХІХ столітті храм було перебудовано, але в результаті реставрації, проведеної в 1980 році, йому повернули автентичний вигляд.

До 1990 року в будівлі розміщувався краєзнавчий музей. Нині собор Різдва Богородиці належить УПЦ московського патріархату.

Троцька церква збудована у Вишняках коштом представників козацького роду Оболонських у 1794-1799 роках.

Однокупольний, хрестовий у плані храм виконаний у стилі класицизму.

За легендою, Троїцька церква раніше з'єднувалася з садибою Котляревських, що розташована неподалік, підземним ходом, який зараз засипаний.

Перший народний краєзнавчий музей було організовано в Хоролі етнографом Володимиром Бірюковим ще в 1917 році, але у 1930-х роках він був зачинений.

Нинішня експозиція діє з 1995 року та розміщена в історичній будівлі початку XX століття, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

У відділі природи представлена ​​діорама, опудала тварин, геологічні зразки.

В археологічній колекції зібрано стародавню зброю, кераміку, кам'яні знаряддя праці.

У відділі етнографії відтворено інтер'єр сільської хати, виставлено народні костюми, предмети побуту.

Експонується діорама табору смерті "Хорольська яма".

Приватний художній салон творчої родини Василенків "Музей українського побуту" у Великій Кручі знаходиться поруч із трасою Київ-Полтава, біля комплексу Пивоварні з рестораном.

Колекціонер Микола Василенко зібрав багату колекцію творів народних майстрів не лише Полтавщини, а й усієї України. Зокрема, представлено великокручанську кераміку, яку виготовляють місцеві художники-аматори Олександр Суворов та Сергій Сьомін: вази, горщики, фігурки казкових героїв, паркова скульптура.

Тут можна придбати різні предмети народного побуту та художні вироби. Зокрема, посуд із розписом місцевого майстра Івана Вовчанського.

Скромний храм Всіх Святих Землі Української у Лубнах розташований на території Дитячого парку імені Олеся Донченка, навпроти ринку.

Заснований у 1836 році. Нині належить громаді Православної церкви України.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці - найстаріший храм Лубен, що зберігся.

Споруджена на початку ХІХ століття, спочатку була освячена як Братська церква.

Знаходиться у центральній частині міста.

Належить УПЦ московського патріархату.