Пам'ятки Херсонської області

Херсонський обласний краєзнавчий музей виник на основі колекції старожитностей, яку почав збирати в 1890 році археолог Віктор Гошкевич, та ентомологічного кабінету ботаніка та еколога Йосипа Пачоського. В 1963 році експозиції об'єднані в єдиний музей, який з 1978 року розміщується в колишній будівлі Херсонського окружного суду (1893 рік). 

До широкомасштабного російського вторгнення фонди музею налічували близько 144 тисяч музейних експонатів. Експозиція включала природничий, археологічний та історичний відділи, а також зал Суворова.

Під час російськох окупації Херсона в 2022 році загарбники пограбували Херсонський обласний краєзнавчий музей. Зокрема, окупанти вивезли колекції монет, зброї, сарматські прикраси радянського часу та російської імперії, антикварні меблі XVIII-XIX століть, колекцію ікон, картини, а також цінні матеріали археологічних розкопок на пізньоскіфському городищі Червоний Маяк.

Фасади музею отримав пошкодження внаслідок російських обстрілів Херсону. Зараз будівля законсервована та очікує на реставрацію.

Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка (ХОХМ) було відкрито в 1977 році в колишній будівлі Міської думи.

Його прообразом був дореволюційний Херсонський музей образотворчих мистецтв, до зібрання якого входили твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, передані Петербурзькою академією мистецтв, Петербурзьким фарфоровим заводом та заводом скловиробів. Приводом для створення нинішнього музею стало отримання містом у дар приватного зібрання живопису колекціонерки Марії Корніловської.

До широкомасштабного російського вторгнення колекція музею складаляся з творів мистецтва XVII-XXI століть, а її географія охоплювала кілька континентів. Основу колекції становили понад 150 робіт видатного українського живописця Олексія Шовкуненка. Також в експозиції були представлені полотна Василя Полєнова, Олексія Саврасова, Івана Крамського, Володимира Маковського, Михайла Врубеля, Миколи Пимоненка, Володимира Орловського та інших художників, іконопис XVII-XX століть.

Під час російськох окупації Херсона у 2022 році загарбники пограбували Херсонський художній музей. Більшу частину експонатів вивезли на територію окупованого Криму. Зокрема, росіяни викрали картини XVIII-XIX століть, що належать пензлям західноєвропейських, українських і російських художників, а також картини радянських митців.

Храм праведного Петра Калнишевського в Геройському (колишні Прогної) збудований в 1898 році коштом нащадка козацько-старшинського роду Григорія Капусти як церква Казанської ікони Божої Матері .

Напівзруйнований в роки радянської влади храм нині відновлюється громадою Православної церкви Укрїни. В 2016 році на прохання місцевої релігійної громади. назва храму була змінена з Храму Казанської Ікони Божої Матері на праведного Петра Калнишевського.

Центр сімейного відпочинку з міні-зоопарком "Казкова діброва" організований у центральному парку Нової Каховки місцевим підприємцем та скульптором-різьбяром Михайлом Навроцьким в середині 1990-х років.

Господар є автором 150 дерев'яних скульптур казкових героїв, які прикрашають доглянутий парк зі ставками та струмками. В зоопарку можна побачити муфлонів, павичів, сов, диких гусей та багатьох інших тварин.

На території працює кафе із зеленою літньою терасою, де можна скуштувати страви української та татарської кухні.

В ніч на 6 червня 2023 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, російські війська підірвали Каховську ГЕС. Через підрив греблі ГЕС  "Казкова діброва" була затоплена. В зоопарку загинуло близько 300 тварин. Сам парк зруйновано.

Композиційним центром Херсонського некрополя служить церква Всіх Святих, збудована в стилі класицизму в 1804-1808 роках та розширена в 70-х роках ХІХ століття.

Це єдиний православний храм у Херсоні, який жодного разу не закривався для богослужінь в епоху "войовничого атеїзму".

В інтер'єрі храму зберігся чудовий дерев'яний різьблений іконостас. Деякі його образи виконані ярославськими іконописцями на початку XVIII сторіччя. Крім того, у храмі є кілька цікавих ікон XVII-XVIII століть.

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці розпочали будувати в 1905 році при чоловічому монастирі, який заснував у Генічеську старий жебрак Созонтій, який вважався блаженним.

Церква збудована у формах русько-візантійського стилю.

За радянських часів храм вдалося зберегти, хоча він використовувався як спортзал та зерносховище.

В 1989 році церкву було відкрито знову, проведено реставрацію.

Свято-Георгіївська церква в Малій Кардашинці збудована в 1905-1912 роках за проєктом архітектора Казимира Квінто у традиціях московського храмового зодчества XVII сторіччя.

Інтер'єр храму розписаний херсонським художником Семеном Панпушиним.

За радянських часів храм було закрито, приміщення використовувалося як склад, потім клуб.

В даний час храм Святого Георгія в Малій Кардашинці чинний, проведено реставрацію.

Церква святої мучениці цариці Олександри в Херсоні закладена в 1898 році. Витончений храм зведений за проєктом губернського архітектора Казимира Квінто як домова церква Другої Маріїнської жіночої гімназії.

Шатрові завершення основного приміщення та дзвіниці спочатку увінчували цибулинні главки. В архітектурі храму відчувається вплив московської архітектури XVII сторіччя із застосуванням романського стилю.

В інтер'єрі зберігся ліпний декор, а також різьблені мармурові кіоти, які вціліли від початкового іконостасу роботи відомого скульптора Бориса Едуардса.

Наразі храм належить громаді Православної церкви України.

Гаряче джерело, відоме як цілющий гейзер Облої, знаходиться неподалік селі Облої, приблизно за 15 кілометрів від Залізного Порту. Відкрите для відвідування влітку 2005 року.

Гейзер термальних вод утворився під час буріння свердловини №6 глибиною 1527 метрів під час геологічної розвідки родовищ природного газу.

Зараз на джерелі обладнано три купальні: дві з гарячою водою та одну з лікувальними грязями. Вода у джерелі буро-коричневого кольору від розчиненого йоду, дуже солона, не поступається воді з Мертвого моря. Температура гейзера - близько 70 градусів цілий рік.

Поруч із купальнями обладнані кабінки для перевдягання та приміщення, де можна замовити масаж. За відгуками відвідувачів, купання у джерелі та лікування грязями чудово допомагає при лікуванні суглобів. Процедури рекомендується проводити не частіше двох-три разів на тиждень.

Віковий дуб у Шевченківському парку - один із символів Херсона. Найстаріший у місті парк був закладений за розпорядженням князя Потьомкіна Таврійського в 1785 році, але в XIX сторіччі дерева вирубали, перетворивши це місце на плац-парадну площу, тут же проводилися кінні перегони.

В 1869 році парк був відроджений з ініціативи віце-губернатора Дениса Карновича. На його честь парк до революції називався Денисовським.

Композиційним центром парку є величезний черешчатий дуб, за переказами, посаджений імператором Олександром II, хоча дерево посадив Карнович. Від дерева в різні боки розходяться промені восьми тінистих алей, одна з яких веде до храму Святого Федора Ушакова.

Виноробня князя Трубецького, яку також називають "Шато князя Трубецького" - старовинне виноробне господарство, яке виготовляє вина за класичною технологією. Знаходиться у присілку Веселе біля селища міського типу Козацьке на Херсонщині.

Виробництво вина в низов'ях Дніпра розпочав князь Петро Трубецький, який володів цими землями наприкінці XIX століття. Зайнятися виноробством князя переконав його родич, головний винороб Криму Лев Голіцин. У 1898 році Трубецький висадив на дніпровських схилах виноградники, заклав винні підвали на 180 тисяч відер і збудував винзавод неподалік від свого палацу в Козацькому. Основними сортами винограду були обрані Ріслінг Рейнський та Каберне-Совіньйон. Тут виробляли білі (рейнвейн, рислінг, шаблі), червоні (лафіт та каберне), сухі (сотерн та кларет), міцні (портвейн), а також десертні (рислінг в'ялений та інші) вина. Найкращі сорти отримали "Гран-прі" на всесвітній виставці в Парижі 1900 року, в 1902 році – першу Всеросійську премію. 

У радянські часи винзавод у Веселому прославився винами "Оксамит України", "Наддніпрянське" та "Перлина степу". Певний час винзавод князя Трубецького спеціалізувався на виробництві виноматеріалів для заводів шампанських вин. У 2005 році проведено реконструкцію, збудовано новий цех, налагоджене сучасне виробництво.

Зараз Шато князя Трубецького має розвинену туристичну інфраструктуру, що включає музей, дерустаційну залу, ресторан, готель. До широкомасштабного російського вторгнення проводилися екскурсії до садиби князя Трубецького, у виробничі цехи підприємства та у винні підвали (постійна температура +14 градусів). Пропонувалися дегустації вин.

Під час російської окупації у 2022 році Виноробне господарство князя Трубецького було пограбоване загарбниками. Будівлю виноробні пошкоджено обстрілами.