Пам'ятки Львівського району

Палац львівських архієпископів в Оброшиному – видатний зразок галицької заміської садиби, в архітектурі якої переплелися стилі бароко, рококо та сецесії (австрійського модерну).

З XV сторіччя село Оброшине під Львовом служило літньою резиденцією львівських архієпископів. У 1730 році архієпископ Ян Скарбек збудував тут палац за проєктом архітектора Юзефа Фонтани. Спочатку архітектурний комплекс був витриманий у стилі бароко. У 1922-1925 роках архітектор Броніслав Віктор перебудував парадний фасад у стилі модерну, при цьому парковий фасад зберіг барокове оформлення. Службові будівлі, що примикають до парадних воріт, прикрашені скульптурами у стилі рококо.

До палацу примикає дендропарк (60 видів дерев та чагарників) із невеликим звіринцем.

Нині на території садиби розташовано науково-дослідний інститут землеробства та тваринництва.

Палац у Туліголовому збудував у 1899 році галицький шляхтич Станіслав Баль (Балл).

Проєкт палацу у стилі французького неоренесансу розробив львівський архітектор Владислав Галицький (за іншою версією, Фердинанд Фелльнер та Герман Гельмер, автори Одеської опери). Багате скульптурне оформлення будівлі виконав майстер Петро Герасимович.

Також зберігся парк та два флігелі.

Від 1954 року у садибі Балів розміщувався туберкульозний диспансер. В 2022 році палац передано у розпорядження Історико-краєзнавчого музею у Винниках.

Елегантна ренесансна будівля палацу була збудована для графа Сапеги, проте пізніше архітектор Ян де Вітте перебудував її для родини Любомирських.

З ХІХ сторіччя будівля належала українському товариству "Просвіта".

Зараз у приміщенні палацу Любомирських розташовується експозиція Музею старовинних європейських меблів та порцеляни (680 предметів) - філія Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України.

Садиба Лянцкоронських у місті Комарно закладена в XVIII столітті навпроти старого замку. Палац у стилі класицизму побудований у кінці ХІХ століття.

До 1939 року в садибі розташовувалася польська школа. Під час Другої світової війни палац сильно постраждав і з того часу не відновлювався, зараз у руїнах. Парк у дуже занедбаному стані.

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі.

Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовика XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням.

Збереглися інтер'єри в стилі короля Людовика XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

В 2007 році в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Франца Антона Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито Парк замків та оборонних споруд давньої України. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 18 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі. Вхід на територію безкоштовний.

Еклектичний палац графського роду Сєменських-Левицьких у Львові збудований у 1849 році на місці старої садиби XVIII сторіччя.

Посол галицького сейму Констянтин Сєменський замовив проєкт у прусського архітектора Фридерика Баумана. У 1877 році архітектор Отто Вагнер на замовлення таємного радника Станіслава Костки Сєменського-Левицького перебудував палац у стилі французького бароко. Декор фасаду та інтер'єрів виконав скульптор Петро-Віталіс Гарасимович.

Палац має бічні флігелі та великий двір. На схід від головних воріт знаходиться в'їзд у стайні та манежу, прикрашений двома головами коней (Станіслав Костка Сєменського-Левицький був президентом Галицької комісії з розведення коней).

Нині у будівлі розміщується школа-інтернат.

Палацом Сосновського у Львові називають прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського з елементами неоготичного та неороманського стилів, які були збудовані в 1901 році за його власним проєктом. Скульптурне оформлення фасадів приписують Антонію Попелю.

Будинок нагадує середньовічний рицарський замок і складається з двох окремих кам'яниць з окремими входами і сходовими клітками.

Неоготичний палац на вулиці Пекарській у Львові, відомий як палац Туркулів-Комелло, збудований у 1840-1843 роках. графом Генриком Дідушицьким.

Авторство проєкту будівлі у стилі ранньої неоготики венеціанського типу приписують Фридерикові Бауману, польському архітектору епохи романтизму. Готичними елементами тут є і великі стрілчасті арки, і хрестоцвіти. Головний фасад будівлі, розгорнутий у бік невеликого парку, підкреслює портик на двох колонах, які підтримують балкон із мереживними поручнями, завдяки чому будівля нагадує романтичний середньовічний будинок.

У другій половині ХІХ століття палац належав графині Феліції Камелло. У 1920-1930 pоках будівлею володів адвокат Батицький, Його донька, артистка Софія Батицька, першою удостоїлася титулу "Міс Полонія".

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова.

Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть.

До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна.

Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Колона Адама Міцкевича – один з двох пам'ятників видатному польському поетові, створеним в Україні до його сторіччя (другий знаходиться в Івано-Франківську).

Ідею проєкту монумента як колони запропонував письменник Адам Креховецький. Урочисте закладання першого каменю в постамент на Маріацькій площі (зараз площа Адама Міцкевича) відбулося в день століття Міцкевича в 1898 році.

Спорудження монумента тривало п'ять років, він був відкритий 30 жовтня 1904 року. Вважається одним з найкращих пам'ятників Міцкевичу в світі.

Пам'ятник борцям за волю України встановлений у Городку в 2003 році з ініціативи товариства "Меморіал". Присвячений бійцям УВО-ОУН Василю Біласу, Дмитру Данилишину, Володимиру Старику та Юрію Березинському, які загинули у 1932 році під час збройного нападу на міську поштово-судову установу польської влади.

Зараз у колишній будівлі пошти розміщено Городоцьку районну держадміністрацію.

Автор оригінального проєкту пам'ятника – професор Іван Самотос.

Пам'ятник українському композитору Володимирові Івасюку відкрито у Львові в 2011 році з ініціативи та коштом музиканта Святослава Вакарчука.

Автор найвідомішої української естрадної пісні "Червона рута" Володимир Івасюк вважається одним із основоположників української поп-музики. Його загадкова смерть у 1979 році, згідно з останніми даними, була організована КДБ за завданням вищого керівництва СРСР.

Бронзову скульптуру висотою 3,5 метри виготовив скульптор Сергій Олешко. Івасюка зображено на прогулянці львівською вулицею.

Пам'ятник королю Данилові Галицькому, засновнику Львова та творцю Галицько-Волинської держави, встановлено до 745-річчя міста.

Князь Данило Романович із галицької гілки роду Рюриковичів силою об'єднав країну, розгромивши в 1245 році полки угорських та польських феодалів, а також галицьких бояр.

Проєкт пам'ятника розробили скульптори Ярич та Романович, а також архітектор Чурилик. Пам'ятник є кінною фігурою з бронзи на гранітному п'єдесталі.

Пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому відкрито в 2015 році на площі перед собором Святого Юра у Львові.

Митрополит Шептицький - один із найшанованіших українських ієрархів. Понад 50 років він був головою Української греко-католицької церкви із резиденцією у Львові.

Пам'ятник висотою 3,6 метри виготовлений із бронзи. Загальна висота композиції становить близько 5,8 метрів. Скульптор – Андрій Коверко, архітектори – Ігор Кузьмак та Михайло Федик.

Пам'ятник Михайлові Грушевському встановлений у Львові в 1994 році.

Видатний український історик викладав у Львівському університеті в 1894-1914 роках. Саме на Галичині розпочалася політична діяльність майбутнього лідера Української держави, голови Центральної ради Української Народної Республіки.

Бронзова скульптура, виконана скульпторами Дмитром Крвавичем, Миколою Посікірою, Любомиром Яремчуком, встановлена ​​на гранітному постаменті (архітектор Василь Каменщик).