Пам'ятки Львівського району

Старий парк міста Городок розбитий у XVIII столітті біля давньоруського городища XI-XIII сторіччь.

На цьому місці розташовувався дитинець стародавнього міста. Пам'ятний знак вказує, що у 1213 році на цьому місці було засновано місто Городок. Зовнішні укріплення складалися із системи валів і ровів (частково збереглися), ставків та природного русла Верещиці, що перетворювало Городок на штучний острів, на який можна було потрапити лише двома мостами.

В кінці XIV сторіччя князь Владислав Опольчик збудував на городищі замок, який за Владислава II Ягайло став королівським. Ймовірно, він був дерев'яним, оскільки після захоплення замку татарами у 1611 році та наступних подій Визвольної війни жодних слідів від нього не залишилося.

У 1682 році на його місці було збудовано дерев'яний старостинський палац, а у XVIII столітті, вже за австрійської влади, розбито Генеральський парк. У радянські часи його перейменували на Комсомольський парк, про що нагадує скульптура матері з дитиною.

Міський парк Городка має статус пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Старосільський замок - одна з найбільших твердинь Галичини.

Могутнє кам'яне укріплення серед болотистій місцевості звели в 1584-1589 роках князі Острозькі для захисту південно-східних підступів до Львова.

Архітектор Амвросій Прихильний використав стиль східноєвропейського пізнього ренесансу. Замок площею близько 2 гектарів був підперезаний 8-метровими стінами у формі неправильного трикутника, по кутах якого розташовувалося шість оборонних веж заввишки 14-16 метрів з барочним різьбленням (збереглося 3 з них).

У 1648 році замок був взятий військами Богдана Хмельницького, в 1672 році витримав турецьку облогу.

На початку XVIII сторіччя Старосільський замок належав Адаму Миколаю Сенявському, який переніс сюди зі Львова свій арсенал. У XVIII-XIX століттях ним володіли Чарторийські та Потоцькі. Останній власник Альфред Потоцький перетворив замок на броварню, після чого почався занепад.

В 2010 році пам'ятка архітектури була передана у довгострокову концесію приватному інвестору під умови реставрації та створення рекреаційного комплексу, проте досі руїни замку залишаються у занедбаному стані. В 2023 році суд розірвав договір про концесію з приватним товариством та повернув Старосільський замок у державну власність.

Доступ вільний.

Стрийський парк – один із найстаріших та найкрасивіших парків Львова, пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення.

До Другої світової війни вважався одним із найкрасивіших парків Польщі.

Закладений в 1879 році Арнольдом Рерінгом на місці цвинтаря. Нині займає площу 56 гектарів. Складається з трьох частин: зона нижніх партерів (дном балки), лісопаркова зона (на схилах балки), верхня тераса.

У Стрийському парку знаходяться Львівська дитяча залізниця, пам'ятник Яну Кілінському (учаснику польського повстання під командуванням Тадеуша Костюшка) та пам'ятник українському футболу (на честь перемоги львівського клубу "Сокіл" над краківською командою).

Також Стрийський парк може похвалитися декоративним ставком та прекрасними алеями.

Вхід вільний.

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса розташований у будівлі колишнього Casino de Paris, побудованій в 1909 році за проєктом архітекторів Зигмунта Федорського та Станіслава Мацудзінського.

Між Першою та Другою світовими війнами в цій будівлі розміщувався кінотеатр, за радянських часів вона належала Дому народної творчості.

Театр імені Леся Курбаса був заснований в цьому приміщенні Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988 році. Його репертуар відрізняється високоінтелектуальними сценічними адаптаціями творів Григорія Сковороди, Платона, Василя Стуса, Ліни Костенко, Лесі Українки, Володимира Винниченка та інших.

"Ферма Елізи" (Fromages d"Elise), також відома як ферма "Шеврет", розташована в Дмитровичах, на околиці Судової Вишні.

Ферма облаштована відповідно до європейських норм традиційного фермерства. Господарство відкрите для зеленого туризму і пропонує відвідувачам якісні фермерські продукти , вироблені за тридиційною французькою технологією.

Основна продукція - козині сири на основі молока кіз, яких вирощують на фермі, а також екологічно чисте м'ясо (козине, яловиче) та м'ясні вироби.

Екскурсії проводяться за попередньою домовленістю.

Дуже давня церква Івана Хрестителя – одна з небагатьох споруд, що збереглися у Львові з князівських часів. Знаходиться в районі Старого Ринку, біля підніжжя Високого Замку.

За легендою, тут поховано угорську принцесу Констанцію, дружину галицько-волинського князя Лева Даниловича, короля Русі.

Перша письмова згадка про храм Івана Хрестителя у Львові датується 1371 роком. Будівля перебудована в ХІХ столітті в псевдороманському стилі, проте донині дійшли окремі фрагменти первісної архітектури.

Наразі приміщення храму займає Музей найдавніших пам'яток Львова (філія Львівської національної галереї мистецтв). Експозиція розповідає про культуру, ремесла та побут у часи, що належать до заснування міста. Найцінніший експонат – ікона "Львівська Богородиця" (XIV століття). Також експонується пластична панорама Львова XVIII століття.

З 2009 року в храмі щонеділі та у свята проводяться богослужіння УГКЦ.

Храм Христа Спасителя (Церква Воскресіння) на вулиці Пекарській у Львові збудований у 1874 році як римо-католицький костел та монастир ордену воскресінців.

Проєкт виконав архітектор Альбін Заґурський, головний вівтар оформили архітектори Ян Томаш Кудельський та скульптор Петро Гарасимович. У 1881-1882 роках до монастиря прибудували будинок інтернату. Остаточно будівництво було завершено у 1889 році.

В 1932 році інтер'єр храму розписали у стилі модерн художники Казимир Смучак та Станіслав Еренфельд.

Нині це храм Христа Спасителя протестантської громади Союзу Християн Віри Євангельської

Хресна дорога у Львові – це архітектурний комплекс, який відтворює основні моменти страждань Ісуса Христа.

Розташована на північному схилі гори Високий Замок. Складається із 15 стацій (стоянь) зі скульптурами, виготовленими архітектором Богданом Гретчаком у 2010-2013 pоках.

До комплексу Хресної дороги також входить печерний храм, над яким встановлена ​​постать Богородиці, а також джерело Діви Марії.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця.

Знаходиться у двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя.

Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття.

Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі.

Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького створено у колишній оселі художника у Львові. Розташований в будинку, спорудженому 1891 року за проєктом Густава Бізанца.

Визначний український графік ХХ століття Леопольд Левицький вважається одним із піонерів українського графічного дизайну та реклами. Його музей засновано у 1984 році з ініціативи дружини художника Гені Левицької.

Експозиція в трьох кімнатах висвітлює творчі здобутки художника у графіці та живописі, а й відтворює особливе середовище львівської інтелігенції, в якому він жив і творив.

Музей Леопольда Левицького є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у Львові в будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року.

Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики.

В 1907 році її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший на Заході Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова.

Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника.

Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття.

Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові.

Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі.

Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування.

Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Дерев'яна церква Архістратига Михаїла в місті Комарно побудована в 1754 році.

Один із найкращих зразків галицької школи народної архітектури. Тризрубний триголовий храм пережив кілька реконструкцій, остання з яких, проведена у 1965-1967 роках під керівництвом архітектора Івана Могитича, повернула йому первісний вигляд.

Цікавою особливістю Михайлівської церкви є східний зруб із архаїчними крихітними нішами з півночі та півдня. В інтер'єрі – монументальний живопис XVIII сторіччя.

На захід від церкви розташована триярусна дзвіниця з шатровим завершенням, нижній ярус якої оточений піддашшям на кронштейнах оригінальної конструкції.

Поруч розташований новий мурований храм Святого Архангела Михайла (1910 рік).

Церква Архістратига Михаїла у Підберізцях під Львовом збудована у 1891-1892 роках за проєктом відомого архітектора Івана Левинського.

Хрещатий у плані храм зведено у неовізантійському стилі. За сприяння митрополита Андрея Шептицького у 1907-1910 pоках інтер'єри були оформлені чудовим монументальним живописом роботи відомого художника Михайла Сосенка в стилі українського модерну.

Михайлівська церква у Підберізцях належить до Православної церкви України.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у Городку збудована в 1633 році на місці, де раніше стояв дерев'яний храм, перенесений сюди у 1547 році з передмістя.

У 1869 році стіни по периметру укріпили похилим кам'яним цоколем, а з північного боку влаштували потужні контрфорси. У 1880-х роках дерев'яні бані були замінені кам'яними. Пізніше до північної стіни прибудували каплицю. У 1950-х роках у храмі було споруджено іконостас.

Сучасний вигляд Благовіщенська церква отримала в результаті численних перебудов. Останню реставрацію здійснили в 1938 році.

Як пам'ятка архітектури, Благовіщенська церква у Городку є чудовим зразком ренесансної архітектури в Україні.

Належить до Української греко-католицької церкви.