Пам'ятки Львівського району

Унікальна церква Зіслання Святого Духа в Потеличі – один із найдавніших дерев'яних храмів України. Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Святодухівська церква збудована в Потеличі у 1502 році місцевими гончарами на місці ще давнішого храму святих Бориса та Гліба. Церква тризрубна, двоголова, з навісом на випусках вінців та кронштейнах. Центральний зруб перекритий шатровим верхом з одним заломом, східний - восьмигранним верхом із ліхтариком та верхівкою, бабинець накритий скатним дахом. Західні та південні двері прикрашені кованими петлями художньої роботи. Ковані ґрати вікон виконані під час ремонту в 1736 році.

В інтер'єрі - монументальний живопис 1620-х років.

Церква Покрови Пресвято́ї Богородиці збудована у Львові в 1745 році в стилі пізнього бароко.

Свого часу служила другим храмом католицького монастиря тринітаріїв, потім була парафіяльним та єзуїтським костелом.

Нині це Свято-Покровський собор Православної церкви України.

Церква Преображення Господнього у Грімному відома з 1471 року.

У нинішньому вигляді дерев'яний Преображенський храм збудовано в 1777 році.

Триярусний різьблений іконостас зберігся з XIX століття. Інтер'єри розписані олією.

Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа збудована у Львові в 1875-1898 роках за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича на місці колишнього костелу Святої Трійці та монастиря тринітаріїв.

У 1783 році орден тринітаріїв було скасовано австрійською владою, а монастирські будівлі передані університету. Згорілі під час бомбардування міста в 1848 році університетські будівлі тривалий час стояли в руїнах. На їхньому місці було вирішено звести Преображенську церкву. У декоруванні церкви брали участь відомі львівські живописці та скульптори Андрій Коверко, Теофіл Копистинський, Михайло Осінчук, Антін Пилиховський, Тадей Попель, Леонард Марконі. Урочисте посвячення церкви відбулося у 1906 році.

Після заборони радянською владою греко-католицької церкви, тривалий час храм перебував під юрисдикцією московського патріархату РПЦ,

У жовтні 1989 року Преображенська церква стала першою в Україні святинею, яка була повернута віруючим Української греко-катоицької церкви.

Церква преподобної  Параскеви у Зубрі збудована у 1833 році як костел Святого Архангела Михаїла на місці старого католицького храму, відомого з початку XVIII сторіччя, коли абсолютну більшість населення села складали католики.

Після Другої світової війни храм, переосвячений греко-католиками, передали православній громаді, проте в1990 році він повернувся під юрисдикцію Української греко-католицької церкви.

Церква Пресвятої Трійці у Щирці заснована в XVI сторіччі. У першій половині ХІХ століття перебудована та набула сучасного вигляду.

Складена з вапняку, однонефна. Західний фасад завершено високим щипцем, прикрашеним з боків декоративними вазами. Покрита скатним дахом, завершеним у центрі сигнатуркою. Нерозчленовані поверхні стін пожвавлені рідко розставленими напівциркульними віконними і дверними отворами.

За радянських часів тут розташовувався музей атеїзму.

Троїцька церква належить до нечисленних творів галицької школи архітектури XVI сторіччя.

Дзвіниця дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, каркасної конструкції, завершена наметом. З півдня та сходу спирається на кам'яну огорожу з вапняку.

Комплекс оборонної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збудований у XIX столітті на основі фортифікаційних споруд Щирецького замку на Золотій (Церковній) горі.

З XVI сторіччя збереглася надбрамна кам'яно-дерев'яна башта-дзвіниця, кам'яна огорожа з бійницями та кутова оборонна башта. Це одні з небагатьох збережених споруд, характерних для української кам'яної архітектури 15-16 століть.

Під час військових дій 1915 року церква Різдва Богородиці сильно постраждала - був повністю знищений купол. Була відреставрована в 1934 році за проєктом архітектора Лева Левинського.

В інтер'єрі храму зберігся монументальний живопис. Усі споруди на Замковій горі утворюють єдиний архітектурний ансамбль оборонного типу.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Жовкві заснована у 1705 році коштом священика Йосифа Кирницького.

Церква дерев'яна одноповерхова. Характерна для українського села XVIII сторіччя. Іконостас церкви створений у 1708 році місцевим столяром Кунашем та місцевим художником.

У 1994 році церкву відновлено завдяки старанням отців монастиря Василіян. Львівськими художниками-реставраторами у 1996 році відреставровано церковний іконостас.

Церква святих апостолів Петра і Павла у місті Комарно заснована в 1848 році на місці старого дерев'яного храму.

Після Першої світової війни Петропавлівську церкву у 1929 році реконструювали за проєктом архітектора Василя Нагірного.

Петропавлівська церква у Львові збудована в 1668 році як католицький костел Святих Петра і Павла.

В 1750 році храм було передано чернечому ордену паулінів, які перебудували будівлю в стилі бароко і розмістили в ній свій монастир. У 1784-1786 роках австрійська влада передала святиню греко-католикам. В 1798 році архітектор Клеменс Ксаверій Фесенгер влаштував притвор із вежею в стилі класицизму.

З 1989 року церква святих апостолів Петра і Павла належала до Української автокефальної православної церкви. З 15 грудня 2018 року перебуває під юрисдикцією Православної церкви України.

Церква святих апостолів Петра і Павла побудована в Жовкві в 1993 році молодим талановитим архітектором Олесем Яремою, який вибрав для храму світлий відтінок сонця, прикрасив його білими арками та великими, на весь поверх, вікнами.

Найважливішим доповненням до церкви стала добудована в 2007 році дзвіниця.

Всередині Петропавлівської церкви знаходяться мощі святих мучеників, які подарували місту на честь відкриття храму. Частину з них можна побачити в святих іконах – мощі розміщені поряд із образами, частина з них знаходиться у запечатаному вигляді. У тому числі мощі Папи Римського Климента, мучеників Парфенія, Стефана та інших.

Церква Святих Ольги і Єлизавети - найвищий львівський храм (85 метрів), який змагається за висотою із собором Святого Юра. Раніше - церква Святої Єлизавети Угорської.

Величезний неоготичний костел Святої Єлизавети споруджений на початку XX століття. За переказами, названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі), дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа I. Архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський використовував багато елементів французької та північнонімецької готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільці центр, вертикальний внутрішній простір. Портал прикрашає скульптурна композиція Петра Війтовича "Розп'яття з пристосованим", над інтер'єрами працював львівський майстер Казимир Сіхульський.

Під час Другої світотової війни храм було пошкоджено, потім зачинено. З 1991 року належить Українській греко-католицькій церкві, переосвячений як церква Святих Ольги та Єлизавети.

Дерев'яна церква святого Архангела Михаїла у Волі-Висоцькій - один із найдавніших дерев'яних храмів Львівщини, що збереглися.

В інтер'єрі можна побачити іконостас 1655 року, частину ікон для якого виконав у 1688-1689 роках художник Іван Руткович. Під час реставрації 1992 року також було виявлено розписи 1611 року, які вважаються одними з найдавніших у дерев'яних храмах України.

З 1708 року, коли Львівське Успенське Ставропігійське братство перейшло до греко-католицизму, православна громада Львова не мала свого храму, богослужіння проводились у приватних будинках.

Будівництво православної церкви Святого Великомученика Георгія за проєктом австрійського архітектора Ґустава Захса почалося у Львові в 1897 році. Нетиповий для галицької сакральної архітектури образ храму поєднує у собі риси неороманського і неовізантійського стилів, характерніших для Буковини.

З 1992 до квітня 2023 року церква Святого Георгія була кафедральним собором Львівської єпархії російської православної церкви в Україні і єдиним у Львові храмом, що належав до московського патріархату. Нині храм належить до Православної церкви України.

Греко-католицька церква Святого Володимира та блаженного мученика отця Омеляна Ковча освячена на честь саященномученика греко-католицької церкви, який з 1922 по 1942 рік був настоятелем церкви Святого Миколая у Перемишлянах.

Під час німецької окупації він урятував тисячі євреїв, за що був відправлений до концтабору, де до самої смерті продовжував виконувати обов'язки священика.

В 2001 році під час візиту в Україну Папи Римського Івана Павла II отець Омелян Ковч був проголошений блаженним.