Пам'ятки Львівського району

Нинішня церква Святого Іоана Золотоустого та духовна семінарія займають комплекс будівель колишнього монастиря францисканок, збудованого в 1877-1889 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича.

Храм споруджено в стилі неоготики. В апсиді збереглися 3 вітража, виготовлені у Мюнхені фірмою Франца Майєра в 1887-1889 роках, а також дерев'яний неоготичний амвон. Монастирський корпус триповерховий, із внутрішнім двориком.

За радянських часів тут розташовувалася Перша інфекційна лікарня.

Наразі комплекс належить Православній церкві України, тут розміщується Львівська православна богословська академія.

Церква Святого Йосафата – чинний греко-католицький храм у Львові. Була побудована в 1930 році за проєктом архітектора Яна Кароля Зубжицького як римо-католицький костел Святого Франциска Ассизького отців капуцинів.

Після проголошення блаженним єпископа Української греко-католицької церкви Миколая Чарнецького, до церкви Святого Йосафата з Личаківського цвинтаря було перенесено його мощі.

Монастирський комплекс із храмом Святого Климентія Папи збудував у Львові в 1893-1895 роках будівельник Іван Левинський за проєктом Франці Штатца для католицького жіночого чернечого ордена босих кармеліток.

У 1939 роках тут було розташоване управління НКВС. У 1943 році на території монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після Другої світової війни, до 1952 року, у будинках монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом цей підрозділ пебазували на південні околиці міста, а монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської АТС – у храмі розмістився операційна зала для розрахунків із клієнтами. У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

Нині церква Святого Климентія Папи - діючий храм Української греко-католицької церкви. Виявлена в одній із замурованих ніш постать розп'ятого Христа без рук зараз встановлена у вівтарі церкви.

Церква Святого Лазаря заснована в Жовкві в 1624 році як дерев'яний римо-католицький костел.

В 1627 році при костелі відкрили міський шпиталь для бідних. У 1735 році коштом Якуба Собеського зведені кам'яні будівлі костелу і госпіталю. У 1861 році у відновлених будівлях комплексу було відкрито монастир феліціанок, який діяв до Другої світової війни.

У 1946 році монастир був закритий радянською владою, приміщення використовувалися в якості складу.

В 1991 році будівля колишнього костелу була повернута віруючим і освячена як православна церква Святого Лазаря Української автокефальної православної церкви. З грудня 2018 року - це чинний храм Православної церкви України.

Греко-католицька церква у Великому Любені освячена в 2000 році та названа ім'ям Святого Миколая Чудотворця.

Споруда базилікальна, з високим восьмигранним барабаном, на якому споруджено купол, вкритий бляхою.

На невеликому кургані біля церкви знаходиться хрест, встановлений на честь борців за волю України.

Поруч розташована стара дерев'яна Миколаївська церква 1854 року.

Греко-католицька церква Святого Миколая в Глинянах збудована у 1894 році на місці старого дерев'яного храму, заснованого в 1632 році.

У 1932-1933 роках інтер'єри розписав відомий галицький художник Северин Борачек.

За радянських часів храм був закритий та покинутий.

Богослужіння відновлено в 1989 році, храм відреставровано. Фрески на стінах знову сяють фарбами – місцевий священик стверджує, що вони самовідновилися чудесним чином.

Церква Святого Миколая в Перемишлянах збудована в 1805 році.

З 1922 по 1942 рік настоятелем церкви був отець Омелян Ковч, проголошений священномучеником греко-католицької церкви.

Церква Святого Миколая заснована в Чишках у 1410 році місцевим шляхтичем Миколаєм Дмитровським як костел Усіх Святих.

Перший храм був дерев'яний, після 1492 року вперше відбудований у камені. Протягом століть неодноразово перебудовувався. У нинішньому вигляді відбудований у 1774 році як костел Святого Миколая, в 1894 році значно розширений. З XV сторіччя збереглася апсидна частина та фрагмент південної сторони.

Нині це греко-католицька церква Святого Миколая.

Церква Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого – візитна картка сучасного села Зубра.

Великий п'ятикупольний православний храм на пагорбі добре видно з окружної дороги Львова через село.

Церква в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира Великого збудована громадою Православної церкви України у 1991 році. Інтер'єри оформлені кольоровими вітражами, мозаїкою, настінним живописом.

Церква Святої Анни була закладена у Львові як католицький костел в 1507 році на місці, де міською вартою були вбиті та поховані підмайстри цеху кравців, що втекли з міста.

Перший дерев'яний храм неодноразово горів. У нинішньому вигляді церква Святої Анни відбудована в 1730 році орденом августинів. В архітектурі помітний перехід від ренесансу до бароко. Дзвіниця прибудована в 1927 році архітектором Броніславом Віктором, купол виконаний у стилі ар-деко.

Нині це церква Святої Анни Української греко-католицької церкви.

Дерев'яна церква Святої Параскеви у Крехові – пам'ятка галицької народної архітектури. Нагадує Спасо-Преображенську церкву Крехівського монастиря.

Церква датується 1724 роком за написом на центральному зрубі за підписом майстра Івана Хомюка, проте є припущення, що цього року храм було відремонтовано, а збудовано його орієнтовно у XVII сторіччі.

Головну цінність представляє унікальний шестиярнусний іконостас із різьбленими барочними царськими воротами роботи Василя Петрановича із Крехівського монастиря. Деякі ікони датуються XVI-XVII сторіччями.

Поруч із церквою Святої Параскеви стоїть триярусна дзвіниця, яка раніше була надбрамною.

Церква Святої Параскеви П'ятниці у Львові – один із найдавніших львівських храмів. Церква оборонного типу розташована біля підніжжя Високий замок на Волинському шляху (район Підзамче).

Храм споруджено на межі XIII і XIV сторічь. Значну реконструкцію зазнав у 1644 році після пожежі. В архітектурі об'єднані елементи готики та пізнього ренесансу.

Найбільша цінність церкви Святої Параскеви – шедевр львівських художників та різьбярів XVI-XVII століть - п'ятирядний ренесансний іконостас (70 ікон) та барокові царські врата, завершені розп'яттям з фігурами з боків.

Дерев'яна церква Усікновення Голови Святого Іоана Хрестителя в Городку – зразок галицької народної архітектури, один із найстаріших православних храмів Галичини.

Іоанинська церква заснована в 1403 році в Черлянському передмісті неподалік дитинця Городка. В XVII-XVIII сторіччях двічі горіла. У нинішньому вигляді відбудована в 1755 році.

Настінний розпис виконав художник Федір Щербокоський у 1861 році. До храму прибудовано невелику кам'яну каплицю Усікновення Голови Іоана Хрестителя. В 1863 році споруджено триярусну кам'яну дзвіницю, що стала символом міста.

За радянських часів церква не діяла, але в 1980 році було проведено повну реставрацію, яка врятувала її від руйнування.

Церква Іоана Хрестителя у Городку має статус пам'ятки архітектури національного значення. Нині це діючий храм Православної церкви України.

Замковий костел Успіння Пресвятої Богородиці в був збудований в Свіржі в 1546 році магнатом Андрієм Свірзьким на місці дерев'яного храму XV сторіччя.

Після кількох реконструкцій костел набув ренесансного вигляду, хоча спочатку був готичним. Над входом можна побачити рештки шляхетського герба колишніх господарів.

До костелу від замку вів підземний хід, який і зараз простежується у рові біля підйомного мосту.

За радянських часів храм використовувався під склад.

В 1994 році будівлю костелу передали вірянам Української греко-католицької церкви. Храм освятили як церкву Святої Трійці та Успіння Богородиці. Проведена реставрація.

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці у Глинянах – одна з найстаріших дерев'яних церков на Галичині.

Офіційно датою заснування вважається XVII сторіччя, хоча православний приход у Глинянах існував і в XV сторіччі. Тризрубна одноверха церква розташована на території колишнього північного передмістя.

За легендою, тут молився гетьман Іван Мазепа, а два старі ясени у дворі посадив гетьман Богдан Хмельницький.

В Успенській церкві зберігається ікона розп'яття Ісуса Христа (XV сторіччя), з якою пов'язана легенда про самовідновлення: в 1936 році запрестольний образ, що почорнів від часу, сам собою очистився і вкрився позолотою.

У 1937 році при вході у двір збудували дзвіницю.

Після Другої світової війни церкву закрили та передали приміщення музею килимарства, проте чудотворний образ зберігся, люди продовжували приходити до нього та проводити служби.

Нині Успенська церква потребує реставрації.