Пам'ятки Одеси

Одеський історико-краєзнавчий музей розташований у колишньому палаці промисловця Олександра Новікова, побудованому в 1876 році за проєктом архітектора Фелікса Гонсіоровського. В архітектурі використано форми пізнього італійського ренесансу.

Після радянсько-української війни початку ХХ століття в "будинку Новікова" розташовувався клуб, бібліотека, партійні курси тощо.

Перша музейна експозиція про оборону Одеси розмістилася тут у 1948 році. А в 1956 році відкрився Одеський державний історико-краєзнавчий музей.

Зараз зібрання музею налічує близько 120 тисяч експонатів. Основу експозиції складають документи, друковані видання, твори прикладного та образотворчого мистецтва, нумізматичні колекції, зброя XVII-XIX століть із зібрань Музею Одеського товариства історії та старожитностей, Музею книги, Музею Старої Одеси та інших.

Відтворено інтер'єр парадного кабінету генерал-губернатора початку XIX століття.

Особливо цікавим є внутрішній двір музею з мініатюрним парком та витонченим фонтаном "Грот".

Одеський літературний музей - один із найбільш відвідуваних музеїв Одеси, розташований у палаці ХІХ століття (архітектор Луї Сезар Оттон), що належав князю Дмитру Гагаріну.

В другій половині століття Гагаріни передали палац місту, в 1899-1903 роках тут проходили засідання Літературно-Артистичного товариства. Збереглися шикарні інтер'єри.

Музей заснований в 1977 році. Кожна з 20 зал відображає художній образ десятиліття, якому він присвячений.

У музейному дворику знаходиться сад скульптур із клумбами, фонтаном, середньовічними статуями та сучасними жартівливими бронзовими мініатюрними пам'ятниками на честь героїв одеського фольклору: Вічному єврею Рабиновичу, Прийдешньому генію, Михайлу Жванецькому, Джинсовому Дюку, Кості-моряку тощо.

В ніч на 20 липня 2023 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, будівля Одеського літературного музею зазнала значних пошкоджень в результаті масованої ракетної атаки Одеси російською армією. Вибуховою хвилею пошкоджено більшість вікон, постраждали інтер'єри музею, впала стеля в двох залах, заподіяно шкоду експонатам.

Перший в Україні спеціалізований нумізматичний музей з'явився в Одесі до 205-річчя міста.

Засновником є ​​найстаріша в Одесі громадська організація - Одеське міське товариство колекціонерів.

Музейна колекція налічує понад 2,5 тисячі монет та інших експонатів. Представлені всі періоди в історії зародження цивілізації та державності на українській землі, а також історії монетної справи та грошового обігу України від античних часів до періоду незалежного розвитку держави.

Також експонується антична кераміка та давньоруська дрібна пластика. Зокрема металеві нагрудні підвіски-жетони зі знаками князівської влади будинку Рюриків.

Одеський муніципальний музей особистих колекцій створено на основі особистих зібрань творів мистецтва знаменитого радянського альпініста Олександра Блещунова.

В його комунальній квартирі проходили збори одеської інтелігенції, представники якої допомагали йому збирати колекцію живопису та антикваріату.

В 1989 році колекціонер подарував свої колекції місту і до смерті в 1991 році залишався завідувачем музеєм.

В експозиції представлені виставки "Російська старовина", "Буддистський схід", "Західна Європа", "Мусульманський схід", "Одеситка" та інші.

Мистецькі скарби Одеси зберігає та популяризує Одеський національний художній музей (OFAM).

Він володіє видатною колекцією всіх видів образотворчого мистецтва: живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, іконопису українських і російських майстрів від XVІ століття до сучасності, нараховуючи більше 10 тисяч оригінальних робіт.

Музей розмістився у старовинному палаці Потоцьких-Наришкіних, який збудувала у 1823-1826 роках графиня Ольга Потоцька (у шлюбі Наришкіна), донька Станіслава та Софії Потоцьких. Будівництвом керував італійський архітектор Франческо Боффо. Це типова дворянська садиба у стилі класицизму з двоповерховим центральним корпусом і бічними флігелями, які з'єднані округлими галереями. Збереглося художнє оформлення стелі, мармурові та паркетні підлоги з інкрустацією. У підвалі будівлі влаштовано штучну печеру з гротом, що з'єднується підземними ходами з одеськими катакомбами (відвідування виключно у супроводі екскурсовода).

У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Маразлі, а у 1899 році з ініціативи Одеського товариства образотворчих мистецтв у ньому відкрили Міський музей витончених мистецтв, який функціонує досі, вже як Одеський національний художній музей.

В експозиції представлені роботи Василя Тропініна, Тараса Шевченка, Івана Айвазовського, Олексія Саврасова, Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Архипа Куїнджі, Михайла Врубеля, Миколи Реріха, Олександра Бенуа, Зінаїди Серебрякової та інших. Шедевром світового рівня вважається "Вулиця, освітлена сонцем" Василя Кандинського.

Ввечері 5 листопада 2023 року росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси. Внаслідок удару ракетами "Онікс" та "Іскандер-М" Одеський національний художній музей, який є частиною світової спадщини ЮНЕСКО, зазнав значних ушкоджень. У музеї пошкоджено стіни, вибито шибки та скло, пошкоджений водогін високого тиску.

Одеський обласний академічний драматичний театр, найстаріший театр на півдні України, був збудований у 1875 році купцем Велікановим, призначався для виступів улюбленої одеситами драматичної трупи відомого провінційного актора та антрепренера Миколи Милославського.

Спочатку театр носив назву на ім'я власника "Театр Веліканова", але в 1875 році Веліканов продав театр Феліксу Рафаловичу, який назвав його російським театром. До більшовицького перевороту 1917 року російський театр служив майданчиком найбільших театральних подій міста. Тут грали зірки світової сцени: Сара Бернар, Володимир Давидов, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Марк Кропивницький та інші. В роки радянської влади в цій будівлі було остаточно прописано державний Одеський російський драматичний театр.

У 2003 році він відкрився після майже двох років реконструкції. Зберігши кілька найкращих вистав, створених раніше, театр здійснив цілу низку нових резонансних постановок.

2 березня 2022 року, у зв'язку із широкомасштабним воєнним вторгненням росії в Україну, колективом театру було прийнято рішення про перейменування театру - з його назви прибрали слово "російський".

Одеський фунікулер, розташований поруч із Потьомкінськими сходами, створений у 1902 році за проектом Миколи П'ятницького.

Це перший фунікулер в Україні. Спочатку тут працювали вагончики із зубчастою передачею, які були виписані з Парижа. Нині - сучасні похилі ліфти, тобто кабінки рухаються незалежно одна від одної роздільними шляхами.

Верхня станція Одеського фунікулера знаходиться на Приморському бульварі, поряд із пам'ятником Дюку. У павільйоні працює сувенірна крамниця. У приміщенні нижньої станції відкрито кафе.

Одеський державний цирк - один із найстаріших в Україні та один із перших стаціонарних цирків на території російської імперії.

Перший цирк в Одесі було відкрито в 1879 році, але він проіснував лише 10 років. Нинішня будівля цирку збудована у 1894 році підприємцем Вільгельмом Санценбахєром. Одеський цирк одразу прозвали "залізним", оскільки каркас його зроблено з металу німецького виробництва, склад якого невідомий, але він не іржавіє і не піддається зварюванню. Незвичайність Одеського цирку полягає ще й у тому, що відстань від манежу до купола становить 22 метри, тоді як стандарт – 18 метрів. Зал вміщував 2300 глядачів.

З 1908 року на чолі Одеського цирку стояв жандармський полковник Мальовіч. Влітку будинок цирку використовувався під кінотеатр "Палас-Театр". У цирку проводилися чемпіонати з боротьби за участю найкращих борців росії та зарубіжних країн.

Після подій 1917 року будинок Одеського цирку перейшов у власність міської ради. 1925 року Одеський цирк отримав статус державного.

Приморський бульвар – одна з найкрасивіших вулиць Одеси, улюблене місце прогулянок городян та туристів.

Засаджений столітніми платанами, каштанами, кленами та липами, пішохідний бульвар проходить над урвищем паралельно берегу моря.

Серед ряду будівель в стилі класицизму та раннього італійського ренесансу, що формують парадний морський фасад Одеси, особливе місце займає готель "Лондонський", в якому зупинялося багато знаменитостей.

Головною окрасою Приморського бульвару є Потьомкінські (Приморські) сходи (1841 рік) в 192 ступені, що спускаються до Морвокзалу (поряд працює фунікулер). Над сходами встановлено пам'ятник найзнаменитішому одеському градоначальнику Арману де Рішельє (Дюку).

На бульварі виявлено фрагменти античного поселення V-III сторічь до нашої ери, над археологічним розкопом споруджено скляний павільйон.

Знаменитий одеський Привоз - колоритний ринок, де "можна купити все", один із символів Одеси.

Побудований у першій половині ХІХ століття на Привозній площі як філія Старого ринку, Привоз спочатку призначався для торгівлі "з коліс", тобто з возів. Тільки в кінці ХІХ століття тут з'явилися капітальні споруди, і Привоз поступово став головним ринком Одеси. Вважався одним із найбільших ринків у Європі.

Останніми роками поряд було споруджено сучасний комплекс "Новий Привіз", який запропонув торговцям добре обладнані торгові площі.

Відкрито пам'ятник героїні одеського фольклору тітці Соні.

Туристам особливо рекомендують відвідати рибні ряди в старій частині ринку, що зберігають одеський колорит ведення торгівлі.

Свято-Архангело-Михайлівська церква в Одесі була закладена в 1828 році.

Після закінчення будівництва в 1833 році церква мала два бокові вівтарі: в ім'я СвятогоПророка Іллі та в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської.

У 1841 році при церкві було засновано жіночий монастир 3-го класу. Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців. При монастирі було відкрито притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений на Єпархіальне жіноче училище. З того часу монастир став осередком благодійності, милосердя та духовності, а надалі прославився іконописом, шиттям риз.

У 1923 році монастир закрили, а в 1931 році Архангело-Михайлівський собор та дзвіницю було підірвано. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1942 році, монастир знову було відкрито і він залишався чинним майже 20 років.

Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря розпочалося в 1991 році. На території зведено монастирський притулок - сучасну будівлю Будинку Милосердя, збудовано каплицю, відкрито музей "Християнська Одеса".

Підпорядкований російській православній церкві.

Свято-Пантелеймонівський монастир - найбільший в Одесі. Був створений в 1995 році на місці Афонського подвір'я, яке було засноване в Одесі грецькими ченцями з Афона в 1876 році для прийому паломників, які відбували з Одеси на поклоніння святим місцям.

Збудований з каменю, видобутого на Святій Афонській горі і привезеного до Одеси. П'ять куполів монастиря, незвичайні ліплення та мозаїка на стінах відображають суміш різних архітектурних течій XIX століття.

Свято-Пантелеймонівський собор розташований на третьому поверсі, уособлюючи святу гору Афон.

Свято-Троїцька грецька церква збудована за проєктом архітекторів Джованні Фраполлі та Аркадія Тодорова в стилі класицизму.

Закладена в 1795 році, призначалася для грецької громади міста, спочатку була дерев'яною. В 1804 році відбулося урочисте закладання кам'яного храму, будівництво тривало 4 роки. В 1821 році тут був похований страчений турками Константинопольський патріарх Григорій V (пізніше останки було перенесено до Афін).

З 1936 по 1941 рік церкву було закрито.

Найстаріший храм міста. Частково збереглася мармурова підлога.

З 4 січня 2006 року - Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський монастир - найвідоміша обитель Одеси, заснована митрополитом Гавриїлом.

З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція Московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого, сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції.

Перший кам'яний храм був збудований у 1825 році на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). В 1834 році на кошти, які пожертвувала храму одеська купчиха Дар'я Харламбу, було збудовано другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" (нині - Успенський).

Нині тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Млєкопітатєльниця", написана афонськими ченцями в XVII сторіччі.

Спасо-Преображенський кафедральний собор - головний православний храм Одеси, відновлений з нуля в 2002 році після того, як у 1936 році був підірваний за рішенням радянської влади.

Сучасників інтер'єри храму вражали пишністю. Після реконструкції 1903 року кафедральний Спасо-Преображенський собор був одним із найбільших храмів російської імперії та вміщував до 9 тисяч осіб. Його розміри в плані становили 90 на 45 метрів, а висота дзвіниці - 72 метри.

В 2005 році у відновленому храмі було перепоховано останки генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова та його дружини.

В ніч на 23 липня 2023 року, росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси, в наслідок чого Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань. Російська ракета влучила у центральний вівтар, внаслідок чого частково зруйновано будівлю собору, перекриття трьох нижніх поверхів, значно пошкоджено внутрішнє оздоблення та ікони, повністю знищені службові приміщення нижньої частини собору.