Пам'ятки Одеси

Петрографо-мінералогічний музей Одеського національного університету імені Іллі Мечникова є одним з найстарших музеїв Одеси й Одеської області. Його фонди нараховують більше 10 тисяч зразків мінералів і гірських порід, що відбивають речовинну сполуку Земної кори, дна Світового океану.

Історія музею починається з колекції Ришельевского ліцею, на базі якого в 1865 році було відкрито імператорський університет. Після розформування в 1921 році радянською владою університету музейний кабінет з колекцією відновив свою діяльність в 1933 році й отримав статус петрографо-мінералогичного музею.

Основу експозиційної частини музею становлять систематичні колекції мінералів і гірських порід. Окремо представлені тематичні експозиції по кристалографії, генетичній мінералогії, онтогенії мінералів, геохімії мінералів. Поряд із природними мінералами представлена експозиція великої групи синтетичних мінералів.

Особливо виділяється колекція метеоритів. Представлено основні групи метеоритів - залізні, кам'яні й залізокам’яні. Серед них є метеорити, що впали в Одеській області. Це метеорити "Одеса" та "Гросслібенталь".

Серед наукових колекцій особливу цінність представляє колекція залізомарганцевих утворень Тихого й Індійського океанів, зібраних в 80-х роках під час наукових рейсів.

Представлені в експозиції мінеральні утворення одеських катакомб і карстових печер. Регіональні колекції мінералів і гірських порід представляють, насамперед, Україну з її геологічним різноманіттям. З інших регіональних колекцій становлять інтерес збірки мінералів і гірських порід Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії, Західної й Центральної Європи (Франція, Німеччина, Чехія).

В петрографо-мінералогічному музеї формується колекція артефактів Саботіновської і Черняхівської культур, знайдених на території Одеської області. Артефакти представлені знаряддями праці, виконаними з гірських порід. Їх дослідження проводяться в рамках нового напряму - археологічної геології, що використовує геологічні методи дослідження, зокрема мінералогічні і петрографічні для реконструкції шляхів поширення матеріалів та знарядь праці в Північному Причорномор'ї.

Свято-Архангело-Михайлівська церква в Одесі була закладена в 1828 році.

Після закінчення будівництва в 1833 році церква мала два бокові вівтарі: в ім'я СвятогоПророка Іллі та в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської.

У 1841 році при церкві було засновано жіночий монастир 3-го класу. Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців. При монастирі було відкрито притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений на Єпархіальне жіноче училище. З того часу монастир став осередком благодійності, милосердя та духовності, а надалі прославився іконописом, шиттям риз.

У 1923 році монастир закрили, а в 1931 році Архангело-Михайлівський собор та дзвіницю було підірвано. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1942 році, монастир знову було відкрито і він залишався чинним майже 20 років.

Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря розпочалося в 1991 році. На території зведено монастирський притулок - сучасну будівлю Будинку Милосердя, збудовано каплицю, відкрито музей "Християнська Одеса".

Підпорядкований російській православній церкві.

Свято-Пантелеймонівський монастир - найбільший в Одесі. Був створений в 1995 році на місці Афонського подвір'я, яке було засноване в Одесі грецькими ченцями з Афона в 1876 році для прийому паломників, які відбували з Одеси на поклоніння святим місцям.

Збудований з каменю, видобутого на Святій Афонській горі і привезеного до Одеси. П'ять куполів Свято-Пантелеймонівського монастиря, незвичайні ліплення та мозаїка на стінах відображають суміш різних архітектурних течій XIX століття.

Свято-Пантелеймонівський собор розташований на третьому поверсі, уособлюючи святу гору Афон.

Свято-Троїцька грецька церква збудована за проєктом архітекторів Джованні Фраполлі та Аркадія Тодорова в стилі класицизму.

Закладена в 1795 році, призначалася для грецької громади міста, спочатку була дерев'яною. В 1804 році відбулося урочисте закладання кам'яного храму, будівництво тривало 4 роки. В 1821 році тут був похований страчений турками Константинопольський патріарх Григорій V (пізніше останки було перенесено до Афін).

З 1936 по 1941 рік Свято-Троїцьку церкву було закрито.

Найстаріший храм міста. Частково збереглася мармурова підлога.

З 4 січня 2006 року - Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський монастир - найвідоміша обитель Одеси, заснована митрополитом Гавриїлом.

З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого, сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції.

Перший кам'яний храм був збудований у 1825 році на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). В 1834 році на кошти, які пожертвувала храму одеська купчиха Дар'я Харламбу, було збудовано другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" (нині - Успенський).

Нині в Свято-Успенському монастирі зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Млєкопітатєльниця", написана афонськими ченцями в XVII сторіччі.

Спасо-Преображенський кафедральний собор - головний православний храм Одеси, відновлений з нуля в 2002 році після того, як у 1936 році був підірваний за рішенням радянської влади.

Сучасників інтер'єри храму вражали пишністю. Після реконструкції 1903 року кафедральний Спасо-Преображенський собор був одним із найбільших храмів російської імперії та вміщував до 9 тисяч осіб. Його розміри в плані становили 90 на 45 метрів, а висота дзвіниці - 72 метри.

В 2005 році у відновленому храмі було перепоховано останки генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова та його дружини.

В ніч на 23 липня 2023 року, росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси, в наслідок чого Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань. Російська ракета влучила у центральний вівтар, внаслідок чого частково зруйновано будівлю собору, перекриття трьох нижніх поверхів, значно пошкоджено внутрішнє оздоблення та ікони, повністю знищені службові приміщення нижньої частини Преображенського собору.

Блошиний ринок "Староконка" в Одесі виник навколо історичного Старокінного базару, який був побудований ще в 1832 році для торгівлі рогатою худобою та кіньми. На барахолку він почав перетворюватися з середини 1930-х років.

Сьогодні одеський блошиний ринок розкинувся на кілька кварталів між вулицями Розкидайлівська, Різовська, Олександра Кутуказія та Скісна. На "Староконці" можна знайти антикваріат, домашнє начиння, одяг секонд хенд, колекційні монети, старі книги, різноманітну радянську атрибутику тощо.

Театр "Маски" в Одесі відкритий у 2003 році знаменитою одеською комік-трупою "Маски" в приміщенні колишнього кінотеатру "Дружба".

Виступи "Масок", що спираються на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків "Великого німого", європейської клоунади - це феєрверк свіжої неприборканої фантазії, втілений у форму пантоміми, хореографії, драми, трюка, де кожен актор розвиває свій власний унікальний образ.

При театрі працює кінотеатр "Маски", який щодня демонструє найкращі фільми артхаусного та фестивального спрямування. Творчі вечірки та дитячі ранки відбуваються в арт-кафе "Ресторан Мана-Мана", інтер'єр якого своїми руками створили члени трупи "Маски-шоу".

Тещин міст - це народна назва пішохідного мосту над Військовим узвозом в Одесі, який з'єднує Приморський бульвар із бульваром Військово-морських сил.

За легендою, міст збудовано в 1969 році за наказом першого секретаря Одеського обкому Компартії Михайла Синиці, щоб йому було зручніше добиратися з бульвару через яр у гості до тещі.

Міст відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу. За традицією, молодята залишають на поручнях Тещиного мосту замки, що символізують міцність шлюбу.

Поруч влаштований міні-заповідник "Куточок старої Одеси", в якому зібрано різні елементи міського декору.