Пам'ятки Рівненської області

Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир заснований у XVI сторіччі, коли княгиня Анастасія Вільшанська подарувала Києво-Печерській лаврі свій маєток Городок із замком на острові посеред річки Устя.

За часів Руїни, коли Україна була поділена між Польщею та росією, монастир перейшов греко-католикам і став резиденцією єпископів. У 1740 році кам'янецький єпископ Атанасій Шептицький збудував на острові кам'яний храм Святого Миколи Мирлікійського. Тим самим періодом датують і кам'яний корпус келій, що примикає до церкви з півдня.

Після приєднання Волині до російської імперії новий власник маєтку граф Естергазі перебудував корпус келій до садибного палацу у стилі класицизму та посадив на острові парк. В кінці ХІХ століття барон Феодор фон Штейнгель побудував на північний схід від храму три нові корпуси і розмістив в одному з них перший на Волині краєзнавчий музей.

Під час Другої світової війни у палаці розміщувався військовий шпиталь, потім обласний туберкульозний санаторій. У 1991 році комплекс келій перейшов у розпорядження УПЦ московського патріархату, яка відродила Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Водночас храм Святого Миколая належить Православній церкві України.

Гощанський православний монастир заснований у 1639 році при Михайлівській церкві, яка, як свідчить охоронна табличка, була побудована в Гощі в 1632 році.

Засновницею монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Незабаром родич Соломирецької митрополит Петро Могила перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи, ректором якої був Інокентій Гізель. Монастирю та школі всіляко допомагав поборник православ'я, український шляхтич Адам Кисіль, який володів Гощею з 1642 року. Незабаром Михайлівський храм та монастир перейшли до греко-католиків, але в 1833 році були остаточно повернуті православним.

Щоразу храм перебудовувався, але не втратив своїх виразних рис. Зокрема, віконні отвори зберегли первісні злегка стрілчасті контури - відлуння готичної архітектури. Сучасний вид споруда набула в результаті реконструкції 1888 року. Поряд було споруджено теплу Миколаївську церкву з прибудованим до неї корпусом келій.

За радянської влади приміщення використовувалися в господарських цілях. На даний час відреставровані храми входять до комплексу Свято-Покровського Гощанського жіночого монастиря.

Романтичні руїни Губківського замку прикрашають мальовничий скелястий берег річки Случ.

Замок збудований у XV сторіччі. Вперше згадується в 1505 році, коли його було зруйновано татарами. У XVI столітті князі Семашки відновили замок, перетворивши його на одне з найпотужніших укріплень Волині. Фортифікаційна система складалася з чотирьох кутових веж, об'єднаних стінами з бійницями, в'їзних воріт та підйомного мосту. На замковому дворі знаходилися житлові та господарські споруди.

У 1596 році, під час повстання Северина Наливайка, Губківський замок був захоплений козаками під командуванням Григорія Лободи (встановлений пам'ятний знак), проте невдовзі відновлений поляками.

Фатальними для твердині стали два епізоди Північної війни, коли укріплення зруйнували спочатку російські (1704 рік), а потім шведські війська (1708 рік). З того часу Губківський замок не відновлювався.

Збереглися невеликі ділянки напівзруйнованих стін однієї вежі та колишнього палацу, замковий колодязь. Доступ вільний.

Будівля Дерманської гімназії збудована у 1912-1913 роках для учительської семінарії Святого Федора, яка була переведена до Дермані в 1906 році з Житомира під опіку Дерманського монастиря.

Гімназію тут відкрили у польський період, а за радянських часів це була середня школа. У 1917-1920 роках у чотирикласній школі при Дерманській семінарії навчався відомий український письменник Улас Самчук. При гімназії зараз працює музей Самчука, в якому, зокрема, представлені деякі його особисті речі: окуляри, тростина, ручка.

Крім того, працює кімната-музей поета Бориса Тена, який також народився у Дермані.

Відоме на всю Волинь урочище Святого Миколая з джерелами-близнюками у кам'яному гроті (печері) відоме з часів князів Острозьких.

На околиці села Гільча Перша б'ють із-під землі чисті джерела живої холодної води. Вважалося, що ці ключі не прості, а "громові", вибиті божими блискавицями і, отже, цілющі. Тому протягом століть джерело Святого Миколая приваблює безліч людей.

Грот та басейн споруджені у XVIII століті. Поетеса Олена Пчілка (мати Лесі Українки), яка була в Гільчі з дітьми, описала "стежку Божу" святого потоку в невеликій поемі "Гульча".

Джерело Святої Анни в Онишківцях - святе джерело з купальнею, один із центрів паломництва православних віруючих на Волині.

Згідно зі старовинним переказом, у XVII сторіччі на цьому місці було явище ікони Святої Праведної Анни, а з землі забило незамерзаюче джерело, яке вважається цілющим.

Над джерелом зведено каплицю Святої Анни. Температура води у джерелі протягом року становить 4 градуси. Бажаючі зцілитися від хвороб занурюються у воду у відкритому басейні. Жінок просять приходити в купальню у довгій сорочці.

Домініканський монастир у Невіркові заснований у 1698 році. При ньому існував дерев'яний храм.

В 1807 році Ян Казімеж Стецький із сусідніх Великих Межирічів збудував величний кам'яний костел у стилі класицизму (на підтвердження цьому є напис над входом).

У 1832 році, після скасування монастиря домініканців, костел Святої Трійці став парафіяльним.

Зараз – у жалюгідному стані.

Родовий замок князів Острозьких був збудований у Дубно в XV столітті, належав потім ще кільком аристократичним родам: Заславським, Сангушкам, Любомирським, Барятинським.

Протягом століть Дубенський замок залишався неприступним - фортечні стіни витримали неодноразові облоги кримських татар у XVI столітті, козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська в XVII столітті. Під час різних воєн XVIII-XIX століть тут побували гетьман Іван Мазепа, шведський король Карл XII, цар Петро І, полководці Суворов та Кутузов.

Дубенський замок оточений оборонним ровом, через який перекинутий міст, що веде до воріт і надбрамного корпусу. Праворуч розташований палац Острозьких (XVI століття), а ліворуч - палац Любомирських (XVIII століття), в якому збереглася ліпнина італійського майстра Доменіко Мерліні. У XVII столітті замок був укріплений двома бастіонами із вежами, виконаними за проектом інженера Вобана. З "Дівочою вежею" пов'язана легенда про князівну Беату та її влучний постріл з гармати по намету татарського хана, що обложив замок.

Існує ціла система підвалів та підземних ходів. Вони, зокрема, описані Миколою Гоголем у романі "Тарас Бульба", основні дії якого розгортаються навколо Дубенського замку. В одному з підвалів влаштовано експозицію музею тортур. Проводяться театралізовані екскурсії.

У 2024 році відкрилася кімната-музей "Воскреситель українських замків", присвячену видатному українському мистецтвознавцю, багаторічному директору Львівської національної галереї мистецтв Борису Возницькому, який свого часу посприяв відновленню Дубенського замку.

Працює сувенірна крамниця та кафетерій.

Дубровицький історико-етнографічний музей створено у 1957 році як Музей збройного повстання 1917 року.

Експозиція в 4 залах розповідає про виникнення та розвиток Дубровиці у хронологічному порядку: "Історія древнього міста", "Побут і знаряддя праці", "Наш край у роки Другої світової війни", "Сучасність".

Серед експонатів – художні твори яцульського гончаря Євтуха Кулика, майстра народної творчості Уляни Кіт, фотоматеріали про графів Плятерів, копії сторінок Пересопницького Євангелія.

Екоферма AlpacaHome (Fluffy Farm) в Городищі поблизу Рівного відкрилася для відвідувачів у 2024 році. Розташована на березу великого ставка за 10 кілометрів від центру міста.

Зараз на фермі живуть близько трьох десятків південноамериканських альпак. Компанію їм складають карликові кози, вівці, кролики, морські свинки та павліни.

Під час візиту на ферму відвідувачі перебувають на одній території з альпаками, які є абсолютно не агресивними. З тваринами можна безпосередньо контактувати, годувати їх спеціальним кормом, фотографуватися з ними.

На території облаштовані місця для відпочинку з альтанками, столиками, гамаками, навісами, шезлонгами.

У вартість відвідування входить екскурсія та порція корму для тварин. Для відвідування необхідний попередній запис.

Комунальний заклад "Краєзнавчий музей" Заріченської селищної ради заснований у 2001 році, відвідувачів приймає з 2007 року.

Близько 1500 експонатів презентують історичні та етнографічні пам’ятки Полісся. Серед них човен-рубанка козацької доби, знайдений у річці Стир.

Експозиція музею знайомить із ткацтвом та традиційною вишивкою Полісся, традиційними заняттями і ремеслами (хліборобство, рибальство, бортництво), основними історичними подіями Другої світової війни.

Представлено інтер'єр типової поліської хати.

Заславська (Ізяславська) брама - єдиний кам'яний елемент зовнішніх оборонних укріплень середньовічного Межирича, що зберігся.

У XVI-XVII століттях оборонний Свято-Троїцький монастир був цитаделлю Межирічської фортеці. Його оборонні вали були органічно об'єднані та вписані в систему земляних укріплень самого села. Тоді навколо Межиріча звели земляні вали з шестигранними бастіонами поставленими по кутках валу. У Межиріч можна було потрапити через дві проїзні брами: Заславську браму по дорозі на Ізяслав (колишній Заслав), яка збереглася досі, і Дубенську браму, яка знаходилася там, де зараз центр села.

Кафедральний собор святого пророка Іллі в Дубно збудований в 1905 році коштом парафіян.

Ошатний храм виконаний у яскравому неоруському стилі, а дзвіниця - в русько-візантійському стилі.

Раніше в Іллінській церкві зберігалася чудотворна ікона Божої Матері, пожертвувана місту Дубно ще князем Костянтином Острозьким, проте її викрали. Тепер у храмі – копія.

Є центральним кафедральним собором Православної церкви України міста Дубно.

Добре укріплений Клеванський замок, що непогано зберігся, закладений у 1475 році князем Михайлом Чарторийським на місці давньоруського городища над річкою Стубла.

Замок оточений потужними стінами (товщина 3,8 метри) та оборонним ровом, через який перекинутий чотирихарочний міст. Будівництвом керував львівський інженер-фортифікатор Іван Лис, архітектор Львівського міського арсеналу. Від первісної споруди також збереглися дві кутові башти. У XVII-XVIII сторіччях тут розміщувалася колегія єзуїтів. Після перебудови, здійсненої в 1817 році Костянтин Чарторийським, у нових корпусах відкрили польську гімназію, потім духовне училище.

За радянської влади в Клеванському замку в різний час знаходилися школа-інтернат, училище механізації, пункт НКВС, потім його переобладнали під лікувально-трудовий профілакторій для алкоголіків.

Наразі будівлі перебувають у запустінні, обговорюються проєкти реконструкції та розвитку туристичної інфраструктури. Клеванський замок опікуються волонтерами зі спортивно-патріотичної організації "Щит".

Клесівський дендропарк створений на території Клесівського лісництва ландшафтним дизайнером-самоуком, колишнім лісничим Олексієм Вороном.

Своїми руками він створив безліч зелених скульптур із дерев та чагарників, які привіз із різних лісництв України. Алеї Клесівського дендропарку прикрашені кулями, пірамідами, циліндрами та келихами. Тут близько 30 скульптур, безліч арок та інших архітектурних форм. Є й складні скульптурні композиції: "Свічка Діви Марії", "Олімпійська чаша", "Келих Богдана Хмельницького".

Біля входу до Клесівського дендропарку відвідувачів зустрічає величезний герб України із кулястих туй.