Пам'ятки Рівненської області

Аптека-музей відкрилася в Рівному в 2020 році на базі найстарішої рівненської аптеки №3.

З вікна аптеки усіх перехожих вітає аптекар Юзеф, який згідно історичних документів був власником цієї аптеки на початку ХХ століття. На стінах аптеки висять його портрети за роботою, фото інших корифеїв аптечної справи Рівного, а також кожен етап процесу виготовлення ліків.

В інтер’єрі збережено відреставровані старовинні стелажі ще польських часів з фігурним різьбленням, які прикрашали цю аптеку з 1903 року. Серед експонатів – 100-літній касовий апарат, за допомогою якого не лише фіксували продаж препаратів, а й вели облік пацієнтів і відкривали кредити. Є тут скриня і стілець фармацевта, колби, мензурки, ваги та ступки.

Працівники аптеки-музею зберегли унікальні рукописні рецептури настоянок, мазей, живильних кремів тощо. Поруч зі звичайними ліками можна придбати пігулки “для щастя”, пігулки “від заздрості”, “Антихандрин”, “Пігулки для привернення кохання” - вітамінізовані препарати на рослинній основі власного виробництва аптеки.

Аптека проводить майстер-класи, під час яких усі бажаючі можуть спробувати виготовити вітамінізовані порошки, мазі, креми.

Березнівський державний дендрологічний парк закладений у 1979 році при Березнівському лісовому коледжі.

Нині тут, на площі 30 гектарів, росте близько 900 видів дерев та чагарників із багатьох куточків світу. На Поліссі прижилися представники флори із Середньої Азії та Кавказу, Карпат та Криму, Північної Америки, Сибіру та Далекого Сходу, Японії та Китаю.

У Березнівському парку прокладено прогулянкові доріжки, споруджено каскад ставків, обладнано альтанки та оглядові майданчики. Є окрема ділянка декоративних рослин, березовий гай (понад 40 видів берези), сади жасмину, розарій.

Проводяться екскурсії.

Березнівський краєзнавчий музей розташований у колишньому будинку поміщика Михайла Малинського, побудованому в 1902-1903 роках у стилі класицизму.

5 тисяч експонатів краєзнавчого музею розповідають про історію Березнівщини з найдавніших часів. Зокрема, представлено залізний меч та наконечник стріли XIV-XV століть, предмети козацької доби.

Міжвоєнний період характеризують документи, фотографії, предмети побуту, книги, що належали до зруйнованої Різдво-Богородичної церкви, ікони з римо-католицького костелу.

Одна із зал музею присвячена сучасному декоративно-ужитковому мистецтву.

Біле озеро - озеро карстового походження, одне з найбільших озер у Рівненській області.

Його площа становить 453 гектари, середня глибина - 4 метри, максимальна глибина - 26 метрів. Вода його чиста і прозора, на дні добре видно майже біле вапнякове каміння, яке й дало озеру назву. Живиться водами підземних джерел, і навіть атмосферними опадами. Дно озера піщане. Водиться карась, окунь, щука, лин. Береги озера - місце гніздування перелітних птахів (журавлів, диких качок та гусей).

Біле озеро та його околиці – зона відпочинку. На березі озера знаходиться реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Біле озеро"

Будівлю головної Великої синагоги у Рівному збудовано в кінці ХІХ століття.

До більшовицькго перевороту 1917-го року при ній діяла єврейська школа.

З радянських часів у будівлі Великої синагоги розміщується дитячо-юнацька спортивна школа "Авангард".

Дерев'яна триповерхова будівля водяного млина на річці Корчиці (притока Горині) побудовано в Гощі у XVIII-XIX століттях.

В даний час млин не працює, практично затоплено перший поверх, проте збереглася частина обладнання, яке досі залишається в будівлі.

Володимирецький народний історичний музей засновано в 1969 році. Музей розміщується в одноповерховому будинку 1395 року побудови, в якому за часів німецько-фашистської окупації розміщувався комісаріат, потім були друкарня районної газети, телемайстерня.

На момент відкриття музею стараннями ентузіастів було зібрано майже дві тисячі експонатів, майже 800 з яких - оригінальні. В експозиції представлені матеріали про історію Володимирця й Рівненського Полісся від доби палеоліту до сьогодення.

Є унікальні експонати, що стосуються відомих мешканців селища: роботи ткалі Ганни Леончук, нагороди легкоатлета зі світовим ім’ям Анатолія Присяжнюка, картини відомого художника Леоніда Ковриги та самодіяльного художника Петра Ошурка. В музеї зібрано цікаву колекцію паперових грошей різних часів.

З поліським побутом знайомить експозиція, де зібрано речі домашнього вжитку, одяг, фрагмент поліської хати.

В 2018 році поруч із будинком Володимирецького історичного музею встановлено пам’ятний знак з нагоди 75-річчя першого наступального бою УПА в селищі Володимирець.

Галерея європейського живопису "Євро-Арт" відкрилася в Рівному в 2011 році.

Галерея знайомить із мистецтвом ХIX–XX століть. У чотирьох залах галереї презентований живопис західноєвропейських та українських художників зі світовими іменами: Володимира Орловського, Альберта Бредова, Давида Бурлюка, Олекси Новаківського, Сергія Шишка, Федора Манайла, Андрія Коцки, Ерно Ерба, Ернеста Контратовича, Олексія Шовкуненка, Томассине Дезире, Теодора Руссо, Пітера Калмана, Йозефа Бракса, Леона Делдерене, Ярослава Вєшина, Вінченцо Вольпе, Ярослава Каміха та інших.

У залі змінних експозицій "Євро-Арт" систематично проводяться художні виставки.

Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир заснований у XVI сторіччі, коли княгиня Анастасія Вільшанська подарувала Києво-Печерській лаврі свій маєток Городок із замком на острові посеред річки Устя.

За часів Руїни, коли Україна була поділена між Польщею та росією, монастир перейшов греко-католикам і став резиденцією єпископів. У 1740 році кам'янецький єпископ Атанасій Шептицький збудував на острові кам'яний храм Святого Миколи Мирлікійського. Тим самим періодом датують і кам'яний корпус келій, що примикає до церкви з півдня.

Після приєднання Волині до російської імперії новий власник маєтку граф Естергазі перебудував корпус келій до садибного палацу у стилі класицизму та посадив на острові парк. В кінці ХІХ століття барон Феодор фон Штейнгель побудував на північний схід від храму три нові корпуси і розмістив в одному з них перший на Волині краєзнавчий музей.

Під час Другої світової війни у палаці розміщувався військовий шпиталь, потім обласний туберкульозний санаторій. У 1991 році комплекс келій перейшов у розпорядження УПЦ московського патріархату, яка відродила Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Водночас храм Святого Миколая належить Православній церкві України.

Гощанський православний монастир заснований у 1639 році при Михайлівській церкві, яка, як свідчить охоронна табличка, була побудована в Гощі в 1632 році.

Засновницею Гощанського монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Незабаром родич Соломирецької митрополит Петро Могила перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи, ректором якої був Інокентій Гізель. Гощанському монастирю та школі всіляко допомагав поборник православ'я, український шляхтич Адам Кисіль, який володів Гощею з 1642 року. Незабаром Михайлівський храм та монастир перейшли до греко-католиків, але в 1833 році були остаточно повернуті православним.

Щоразу храм перебудовувався, але не втратив своїх виразних рис. Зокрема, віконні отвори зберегли первісні злегка стрілчасті контури - відлуння готичної архітектури. Сучасний вид споруда набула в результаті реконструкції 1888 року. Поряд було споруджено теплу Миколаївську церкву з прибудованим до неї корпусом келій.

За радянської влади приміщення монастиря в Гощі використовувалися в господарських цілях. На даний час відреставровані храми входять до комплексу Свято-Покровського Гощанського жіночого монастиря.

Будівля Дерманської гімназії збудована у 1912-1913 роках для учительської семінарії Святого Федора, яка була переведена до Дермані в 1906 році з Житомира під опіку Дерманського монастиря.

Гімназію тут відкрили у польський період, а за радянських часів це була середня школа. У 1917-1920 роках у чотирикласній школі при Дерманській семінарії навчався відомий український письменник Улас Самчук. При гімназії зараз працює музей Самчука, в якому, зокрема, представлені деякі його особисті речі: окуляри, тростина, ручка.

Крім того, працює кімната-музей поета Бориса Тена, який також народився у Дермані.

Джерело Святої Анни в Онишківцях - святе джерело з купальнею, один із центрів паломництва православних віруючих на Волині.

Згідно зі старовинним переказом, у XVII сторіччі на цьому місці було явище ікони Святої Праведної Анни, а з землі забило незамерзаюче джерело, яке вважається цілющим.

Над джерелом зведено каплицю Святої Анни. Температура води у джерелі протягом року становить 4 градуси. Бажаючі зцілитися від хвороб занурюються у воду у відкритому басейні. Жінок просять приходити в купальню у довгій сорочці.

Домініканський монастир у Невіркові заснований у 1698 році. При ньому існував дерев'яний храм.

В 1807 році Ян Казімеж Стецький із сусідніх Великих Межирічів збудував величний кам'яний костел у стилі класицизму (на підтвердження цьому є напис над входом).

У 1832 році, після скасування монастиря домініканців, костел Святої Трійці став парафіяльним.

Зараз будівля костелу Святої Трійці у жалюгідному стані.

Екоферма AlpacaHome (Fluffy Farm) в Городищі поблизу Рівного відкрилася для відвідувачів у 2024 році. Розташована на березу великого ставка за 10 кілометрів від центру міста.

Зараз на фермі живуть близько трьох десятків південноамериканських альпак. Компанію їм складають карликові кози, вівці, кролики, морські свинки та павліни.

Під час візиту на ферму відвідувачі перебувають на одній території з альпаками, які є абсолютно не агресивними. З тваринами можна безпосередньо контактувати, годувати їх спеціальним кормом, фотографуватися з ними.

На території облаштовані місця для відпочинку з альтанками, столиками, гамаками, навісами, шезлонгами.

У вартість відвідування входить екскурсія та порція корму для тварин. Для відвідування необхідний попередній запис.

Шкільний етнографічний музей "Берегиня" був створений при Білокриницькому ліцеї у 1991 році. З 1995 року музей має статус "Народний музей".

В центрі експозиції - панорама села з мальовничими краєвидами. Відтворено внутрішній інтер’єр традиційної української оселі: піч, покуть, лави, стіл, скриня, діжа на лаві під образами, колиска, жертка, полиці, мисники з посудом, рушники, зразки українського національного одягу.

Чільне місце серед експозицій музею займають знаряддя праці, якими користувалися селяни.

Музейні фонди налічують понад 400 експонатів.