Пам'ятки Рівненської області

Видатний архітектурний ансамбль оборонного Свято-Троїцького монастиря в Межирічі ось уже шість століть прикрашає мис, утворений злиттям річок Вілія та Світенька.

Ця пам'ятка волинської архітектурної школи поєднує в собі традиції давньоруських конструктивних прийомів із елементами готично-ренесансного зодчества XV-XVII сторічь.

За переказами, православний монастир на цьому місці був заснований києво-печерськими ченцями за часів монголо-татарської навали. В XV столітті князь Костянтин Острозький розпочав будівництво дерев'яного замку з Троїцькою церквою в центрі двору, які стали основою укріпленого монастиря. Його нащадки невдовзі звели кам'яний храм у давньоруських формах.

На початку XVII століття монастир перейшов у розпорядження католицького ордена францисканців, які додали храму готичний та ренесансний декор, прибудували два двоповерхові корпуси келій з парними круглими вежами по кутах, а також оточили комплекс кам'яними фортечними стінами із зубчастими оборонними вежами в ренесанному стилі. Все це надало обителі вигляду витонченого середньовічного замку.

В середині ХІХ століття комплекс знищила пожежа, він тривалий час залишався занедбаним.

Нині монастир передано православній церкві московського патріархату. Тут зберігаються коронована католиками Межиріцька ікона Божої Матері "Життєподавниця" (XVI століття) - родова ікона князів Острозьких, а також чудотворна ікона Антонія Великого.

Колишній костел монастиря бернардинів - найстаріший храм міста Дубно. Монастир заснував Януш Острозький у 1614 році. Храмовий комплекс у стилі раннього бароко було завершено в 1630 році вже за князів Заславських.

Оточений оборонними стінами бернардинський монастир входив разом із Луцькою брамою до системи міських укріплень Дубна. Після третього поділу Польщі в 1784 році костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії монастиря бернардинів було перетворено на православну церкву та перебудовано у псевдоруському стилі.

За радянських часів будівля використовувалася як виробниче приміщення. Нині це Миколаївська церква Православної церкви України, проведено часткову реставрацію.

Комплекс будівель монастиря кармеліток споруджений у Дубні в стилі раннього бароко за князів Заславських.

Костел та келійний корпус з'єднані бічними фасадами, вздовж головного фасаду проходить аркова галерея.

В 1890 році монастир був закритий царським указом. Згодом тимчасово відновив діяльність в 1921-1936 роках. За радянської влади монастир остаточно припинив існування.

В 1946 році в колишніх монастирських будівлях був розміщений онкодиспансер. Нині  - це онкологічний хоспіс, яким опікується Дубенський медичний коледж. У 2004 році за згодою керівника онкологічного диспансеру тут виділили кімнати для домової церкви та під келії для насельниць Свято-Варваринського монастиря УПЦ московського патріархату.

Приватний музей "Ковальські витребеньки" у Рівному заснований у 2013 році власниками підприємства "Рівнебудпостач" (нині "Рівнеметалком"), яке є організатором Міжнародного фестивалю ковальського мистецтва "Металеве серце України". Колекцію започаткував металевий черевик, створений на одному з фестивалів.

Зараз в експозиції представлено понад сто виробів ковальського мистецтва, як рівненських ковалів, так і майстрів з інших регіонів України. Серед робіт – політичні шаржі та творчі експерименти з матеріалами Романа Велігурського, скульптури Артема Вольського, витончені композиції Віктора Міхальова тощо. Представлені металеві канделябри, рицарські обладунки, філігранні скрині та кілька десятків різноманітних фігур з металу. Найбільшим експонатом є двометровий ведмідь із вудкою та відром.

У 2016 році при музеї була відкрита Артгалерея ковальства.

Музей бурштину відкрито в Рівному на базі рівненської бурштинової фабрики - державного підприємства "Бурштин України".

Музей розміщений в приміщенні Рівненського будинку вчених – двоповерховому особняку початку ХХ століття в стилі модерн.

Серед експонатів музею – шматки бурштину віком до 40 мільйонів років, знайдені у різний час на території Рівненщини, а також виготовлені з нього ювелірні вироби та твори мистецтва. Зокрема, експонується найдавніший бурштиновий виріб в Україні – диск-амулет віком приблизно 2,5 тисячі років.

Окрасою музею вважаються камені, в яких закристалізовані давні комахи. Представлений шматок дикого бурштину вагою близько 2 кілограмів.

Експонати розповідають не лише про історію видобутку бурштину в краї, а й про єдине в Україні підприємство, яке займається його переробкою.

У цьому ж будинку розміщується музей Уласа Самчука.

Острозька слов'яно-греко-латинська академія – перший в Україні та Східній Європі вищий навчальний заклад.

Заснована в 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким та княжною Гальшкою Острозькою (в парку Шевченка поруч із замком, де спочатку знаходилася академія, встановлено пам'ятний знак). Першодрукар Іван Федоров відкрив при ній у 1580 році друкарню, де було видано перший "Буквар" та знамениту "Острозьку Біблію".

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький. Серед випускників - гетьман Петро Сагайдачний, брати Наливайки та інші.

В 1624 році, після заснування в Острозі єзуїтського колегіуму, фінансування академії припинилося, в 1636 році її було розформовано.

Острозька акдемія відроджена в 1994 році як державний університет. Нині займає приміщення колишнього монастиря капуцинів із Троїцьким костелом (1778 рік, архітектор Паоло Фонтана).

Працює музей історії Національного університету "Острозька академія", проводяться екскурсії до підземелля монастиря, де виявлено крипти із похованнями ченців.

Луцька вежа в Острозі була ключовим оборонним елементом нижнього міста, виконуючи також функцію в'їзної брами з боку Луцька. Це одна з двох веж зовнішніх міських укріплень, що збереглися.

В даний час приміщення вежі пристосоване для експозиції музею книги та друкарства (в 1580 році Іван Федоров створив в Острозі друкарню, в якій було видано першу "Читанку" та першу повну слов'янську Острозьку Біблію). Також відбуваються тимчасові виставки.

Музей лісу під Костополем відкрито в 2011 році на базі Костопільського лісгоспу.

Експозиція висвітлює роботу кожного із 16 лісгоспів краю. Зокрема, один із стендів розповідає про 250-річний Костопільський дуб.

Серед експонатів музею лісу – опудало 50 видів птахів, диких кабанів, куниці, борсука та бізона. Інша експозиція розповідає про особливості дерев'яної архітектури та побуту поліщуків.

Навколо музею йде створення лісопарку з каскадом ставків та лабіринтами лісових насаджень. Розбито галявини та клумби, обладнано доріжки, встановлено альтанки для відпочинку та дитячий майданчик з дерев'яними фігурами казкових героїв, споруджено каплицю.

Працює сувенірна крамниця.

Нумізматична колекція Державного історико-культурного заповідника міста Острог розміщена в колишньому. житловому будинку Штейненбергів (XIX століття) у центрі міста.

Значну частину зібрання становлять монети, паперові гроші та нагороди Російської імперії, зокрема золоті монети Петра І та Катерини ІІ.

Особливе місце в експозиції посідає історія розвитку українських грошей ХХ століття: паперові купюри Одеси, Житомира, Кременця, Острога, загальнодержавні гроші та цінні папери періоду Визвольної боротьби 1917-1921 років.

Основне місце в експозиції відведено сучасним нагородам України та нагородам Православної Церкви України.

Музей пива та хмелярства планує відкрити у Рівному директор пивзаводу "Рівень" Мар'ян Года.

Музей розташовуватиметься у колишньому будинку першого директора рівненського пивзаводу Герша Пісюка, збудованому в 1928 році на ділянці, що межує з територією підприємства.

До останнього часу двоповерховий будинок займав Рівненський міський центр творчості учнівської молоді. Після реставрації будинок увійшов до комплексу споруд Історичного кварталу "Майдан Бергшлосс" з готелем та площею для ярмарків.

Експозиція музею розповідатиме про історію пивоваріння на Волині. Основу експозиції становить особиста колекція Мар'яна Годи: пивні пляшки, кухлі, елементи пивоварного обладнання, історичні документи і світлини.

Музей-криївка УПА в урочищі Гурби біля Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах неподалік села Мости відкрита в 2011 році.

В квітні 1944 року на цьому місці відбувся Бій під Гурбами між загонами УПА та військами НКВС.

Планування та внутрішнє обладнання бункера повстанців ґрунтується на кресленнях, виконаних співробітниками НКВС: збиті з дощок двоярусні ліжка, ящики, полиці, стіл та лавки, грубка-буржуйка. На стінах – чорно-білі фотографії, листівки та плакати того часу.

Також можна побачити зброю, військову форму, спорядження та предмети повстанського побуту.

Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" заснований у 1912 році на місці, де в 1651 році відбулася найбільша битва Визвольної війни під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького (іноді невірно говорять "Берестейська битва").

100-тисячне козацьке військо за підтримки 30 тисяч татар хана Іслама III Гірея воювало під Берестечком із 300-тисячною польською армією короля Яна Казимира II. Через зраду татар запорожці були розбиті, втративши за різними оцінками від 10 до 30 тисяч убитими. Внаслідок поразки у Берестецькій битві Хмельницький змушений був укласти з Яном Казимиром невигідний Білоцерківський мир.

У 1912 році на згадку про трагічну битву на острів Журавлиха було перенесено дерев'яну Михайлівську церкву (XVII століття), у якій Хмельницький молився перед боєм. За проєктом архітекторів Володимира Максимова та Олексія Щусєва було споруджено чудовий храм-пам'ятник Святому Георгія у стилі козацьких храмів з дев'ятьма банями та винесеним назовні іконостасом (художник Іван Їжакевич). На другому поверсі розташована так звана "балконна" церква Бориса та Гліба.

Підземний хід з'єднує Михайлівську церкву з підземною каплицею-усипальницею Параскеви П'ятниці під Георгіївським храмом, де поховано останки загиблих козаків (зокрема, ними заповнено пустотілий центральний стовп).

У 1966 році було створено музей-заповідник "Козацькі могили". Нині це Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви". У музеї комплексу представлені знахідки, зроблені археологами на полі битви.

У 1991 році відкрито пам'ятник козакам та селянам-повстанцям (скульптор Анатолій Кущ).

Тут діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир Православної церкви України.

Новомалинський замок збудований на пагорбі над річкою Збитенка князем Свидригайлом в кінці XIV сторіччя.

Спочатку був обведений ровом із водою. У плані був регулярним, мав п'ять кутових п'ятикутних веж, з'єднаних стінами з бійницями, міст та в'їзну браму з північно-східного боку. Перебудовувався у XV, XVII, XVIII століттях. Велика реконструкція була проведена на початку ХІХ століття магнатами Сосновськими.

Палац розташований уздовж південно-східної сторони замку. Його зовнішня стіна була оборонною, з'єднувалася зі стінами замку. Споруда має склепінчасті підвали у кількох рівнях. Поруч містилася кухня, декорована неоготичною аркадою.

На основі однієї з оборонних веж споруджено каплицю у неоготичному стилі. Кожен із її фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а розміщені по п'яти зовнішніх кутах високі круглі вежі, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер'єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаним самим господарем садиби, скульптором Томашем Оскаром Сосновським (початок ХІХ століття).

В даний час збереглися західна п'ятикутна двоярусна вежа, напівзруйнована південна вежа, невелика ділянка оборонної стіни між ними, каплиця (північна вежа замку) та руїни колишнього палацу. Перекриття зруйновані, лише у трьох приміщеннях першого поверху збереглися хрестові склепіння.

Острозький замок на горі над річкою Вілія – ​​колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які у XIV-XVII століттях володіли великими землями на Волині.

Укріплення на місці давньоруського городища почав зводити князь Данило - перший точно відомий князь з династії Острозьких. Його нащадки протягом двох століть розширювали та зміцнювали свою столицю, яка досялга розквіту на початку XVI століття за князя Костянтина Острозького.

Із замком пов'язана історія "чорної княгині" Гальшки Острозької, яка після смерті батька Іллі Острозького успадкувала всі його статки. За її руку спалахнули справжні магнатські війни, її двічі примушували до заміжжя насильно, проте її дядько Василь-Костянтин зумів зберегти володіння роду Острозьких. Згодом він прославився як просвітитель та захисник православ'я.

Найдавнішою спорудою Острозького замку є Сторожова вежа або "Вежа мурована" (XIV століття), в якій ще у 1916 році було розгорнуто експозицію краєзнавчого музею. Головним експонатом є знаменита Острозька Біблія, видана в 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим. Експонується колекція унікальних волинських "усміхнених ікон". Представлено макет середньовічного Острога. Також збереглася Кругла (Нова) вежа (XVI століття) з ренесансною короною зубчиків, від підніжжя якої видно куполи монастиря в Межирічі.

На території замку розташований древній Богоявленський собор (1453 рік), чий силует був гербом міста. За католиків церква була частково зруйнована, одна стіна з бійницями включена до фортифікаційної системи замку. Наприкінці XIX століття собор був реконструйований у псевдовізантійському стилі за проєктом архітектора Базилевського, бані отримали характерну позолоту. У 1905 році споруджено Надбрамну дзвіницю. Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

З 1981 року Острозький замок разом з ансамблем інших архітектурних пам’яток міста та його околиць входить до Державного історико-культурного заповідника Острога. Останніми роками тут впроваджується низка програм з підвищення доступності. Зокрема, заповідник реалізував проект “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Тепер слабозорим відвідувачам доступні тактильні вказівники та схеми, 3D-моделі деяких експонатів (зокрема, тактильний макет замку князів Острозьких), аудіогід із тифлокоментарем, путівник для незрячих, а також путівник з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху. Сайт заповідника адаптований для людей з інвалідністю.

Палац Стецьких у Великих Межиричах збудовано на пагорбі, на якому в середні віки стояв замок князів Корецьких.

У 1789 році овруцький староста Ян Казімеж Стецький виграв цей маєток у карти і незабаром збудував на місці замку палац у стилі класицизму за проєктом королівського архітектора Домініка Мерліні.

Будівля прямокутна у плані, з двома симетричними ризалітами на головному фасаді, двома портиками та бельведером. Парадний фасад акцентований портиками іонічного ордера, а садовий фасад – шестиколонним портиком із балконом на другому поверсі. До центральної будівлі симетрично примикають дугоподібні галереї-переходи, що з'єднують його з флігелями. Палац був оточений парком, біля підніжжя був форельовий ставок.

За радянських часів у садибі Стецьких розмістили Великомежирецьку спецшколу-інтернат. Будівлю почали потроху реставрувати.

Доріжка до палацу проходить через яблуневий сад. Від палацу відкривається краєвид на костел Святого Антонія.