Пам'ятки Рівненської області

Парк "Лебедине озеро" в центрі Рівного – це все, що залишилося від садиби князів Любомирських.

До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон "Авангард", стояв палац Любомирських у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненської, вдови князя Семена Несвицького.

У XVIII сторіччі Любомирські за участю архітектора Яна Якуба Бургіньйона заклали палацовий парк. На початку ХІХ століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали.

Після Другої світової війни парк частково відновили та назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва "Лебедине озеро", оскільки на маленькому ставку в центрі парку мешкають лебеді.

Парк історичної реконструкції "Оствиця" заснований 2020 року на березі озера Басів Кут у Рівному, поблизу Басівкутського городища XI-XII століття.

Парк носить давнє ім'я річки Устя та відтворює атмосферу давньоруського поселення. На території площею майже 2 гектари побудовано два пірси, два великих навіси, вхідну браму і місток, влаштовано доріжки, встановлено лави та споруджено макет давньоруського зрубу. Тут можна походити на давніх човнах, постріляти з традиційного лука, спробувати різні ремесла, доторкнутися до побуту, життя та розваг періоду Давньої Русі.

Важливим напрямком роботи "Оствиці" є відродження та розвиток давнього суднобудування. У теплий сезон пропонуються водні прогулянки на дракарі, лодії, човні-довбанці.

На локації регулярно відбувається низка культурно-мистецьких заходів переважно у теплу пору року: фестивалі, лучні турніри, концерти на березі озера, майстеркласи з різних ремесел, змагання на човнах тощо.

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Він був заснований наприкінці XVIII століття, і на сьогоднішній день вік окремих дерев сягає 150-200 років. Тут налічується 160 видів дерев і чагарників, багато з яких екзоти - північно-американські (ялина Енгельмана, сосна веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен ясенелистий, дуб червоний), далекосхідні (оксамит амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний) вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

На початку 1950-х років парк значно розширив свою територію, у 1977-1984 роках проводилася реконструкція парку, в результаті він поповнився новими видами. Було створено каскад басейнів із фонтанами, оточеними вербами. Загалом у парку налічується близько 5540 дерев та 14200 кущів, навесні 2000 року було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів.

На даний момент парк імені Тараса Шевченка займає 32 гектари та має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

"Піч Януша" називають єдину споруду, що збереглася від палацу Януша Острозького в Межиричі під Острогом.

Палац розташовувався поряд із Свято-Троїцьким монастирем-фортецею. Від нього залишилася лише величезна піч камінного типу з великими арочними прорізами, пірамідальним дахом та високим димарем із ренесансним декором. Вогонь розводили в центрі, бічні проходи холодної пори року могли закриватися.

Припускають, що біля печі Януша грілася палацова варта. Також її могли використовувати під час бенкетів для смаження великих туш тварин на рожнах.

Музей пожежної справи відкрився у 2020 році у відреставрованому приміщенні старого пожежного депо у селі Дібрівка на Рівненщині.

Пожежне депо у Дібрівці збудували чеські колоністи, які у 1923 році заснували тут першу добровільну пожежну команду, яка входила в об'єднання Товариства добровільної пожежної охорони. Кількість членів команди становила 22 особи. Команда виїздила на пожежі в радіусі 5 кілометрів.

За радянських часів будівлю прилаштували для господарчіх потреб, протягом тривалого часу вона стояла пусткою. Відновлена спільними зусиллями ДСНС Рівненщини та місцевого мецената Романа Стасюка.

Зараз пожежне депо у Дібрівці має автентичний зовнішній вигляд. В ньому розміщена музейна експозиція, в якій представлено пожежний інвентар початку 20-років ХХ століття. Поруч встановлено інформаційний стенд.

Поліський літературний музей був створений в селі Городець у 2001 році в приміщенні школи. Музейна експозиція розміщена у трьох залах і налічує близько 1,5 тисячі експонатів.

Тут зібрано багато відомостей, зокрема, про уродженця села видатного письменника та автора словника і підручника есперанто для українців Авеніра Коломийця. Чимало матеріалів зібрано про поетесу Галину Гордасевич, дитячі роки якої пройшли в Городці. В середині ХІХ століття тут тривалий час жив і працював класик польської літератури Юзеф-Ігнацій Крашевський. У Городці народився видатний польський краєзнавець, фольклорист, автор першого публіцистичного твору про місто Рівне Тадеуш Єжи Стецький. Окрема вітрина присвячена рівненському краєзнавцю і літератору Григорію Дем’янчукю, який своїми публікаціями зробив поштовх до відродження літературного минулого Городця.

Окрім того, в Поліському літературному музеї зібрана найповніша бібліотека видань місцевих авторів з автографами, фонд якої постійно поповнюється.

Залізничний туристичний маршрут "Поліський трамвай" створений на базі найдовшої діючої вузькоколійки в Європі "Антонівка-Зарічне" (106 кілометрів).

Вузькоколійна залізниця, прозвана в народі "Кукушка", побудована в 1895-1905 роках. Частково збереглися оригінальні рейки та шпали, механічні семафори, 150-метровий дерев'яний залізничний міст через річку Стир у селі Млинок.

Зараз на маршруті працює один поїзд, що складається з тепловоза ТУ2 чотирьох вагонів ПВ51. Крейсерська швидкість складу – 30-40 кілометрів на годину. Ретромашрут проходить через Володимирець, Білу, Борову, Островськ неподалік білоруського кордону через бори та діброви, біля реліктових боліт, численних природних озер, резерватів бобрів та чапель.

За Зарічним розпочинається ландшафтний парк "Прип'ять-Стохід", окрасою якого є озеро Нобель.

Рівненська дитяча залізниця – одна з 9 діючих в Україні дитячих залізниць.

Проєктування дороги почалося в 1948 році. Будівництво її вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, яким на недільниках допомагали жителі міста. Урочисте відкриття Малої Рівненської залізниці відбулося в 1949 році.

Лінія дитячої залізниці із двома тупиковими двоколійними станціями проходить лівим берегом річки Устя. Станція Партизанська розташована в самому центрі міста, поблизу мосту, яким головна вулиця Рівного - Соборна - перетинає річку. Друга станція – Озерна – на березі озера Басів Кут. Управління дороги знаходиться на станції Партизанська. На маршруті рівненської дитячої залізниці є кілька штучних споруд – міст, водопропускна труба. По шляхопровіду дорогу перетинає вулиця Степана Бандери.

В колію укладено рейки Р43. Рухомий склад дороги на рік відкриття включав паровоз Н.1572 (Коломенський завод, тип 86), два дерев'яні пасажирські вагони III класу виробництва Коломенського заводу та дві вантажні платформи. У 1973 році рухомий склад дороги було оновлено - отримано тепловоз ТУ3-034 та суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag. Паровоз зданий у металобрухт, дерев'яні пасажирські вагони списані та розібрані. У 1982 році з Гайворонського тепловозоремонтного заводу отримано тепловоз ТУ2-137, а ТУ3-034, що виробив свій ресурс, разом з двома вагонами Pafawag передано в розпорядження табору відпочинку дітей залізничників "Експерс". Нині у цих вагонах обладнано навчальні класи. В даний час рухомий склад дороги включає тепловоз ТУ2-137, 2 вагони Pafawag (склад "Юний залізничник") та 2 вантажні платформи.

Рівненська дитяча залізниця працює з початку травня до кінця серпня, рух поїздів здійснюється по п'ятницях, суботах, неділях та святкових днях.

Чарівний своєю провінційністю Рівненський зоопарк розташований на рельєфній парковій території площею 4,7 гектарів на в'їзді до Рівного з боку Києва.

Майже 200 видів, 700 екземплярів тварин. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птахи. Великою популярністю серед відвідувачів користується далекосхідний леопард Багіра рідкісного чорного забарвлення. Діє екзотаріум.

У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати та брати на руки свійських тварин. Працює школа верхової їзди.

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. 140 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері – експозиція військової техніки.

Комплекс будівель Рівненського пивовзаводу споруджено в 1900 році Акціонерним товариством "Парового пивоварного заводу "Бергшлосс".

Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс, який прибув на Волинь у кінці ХІХ соліття з хвилею переселенців із Чехії. Своє підприємство в Рівному він створив на базі пива кустарного виробництва, що існувало в місті з 1849 року. Був розроблений фірмовий логотип, видувались особливої форми пляшки з рельєфним клеймом.

Крім будівель заводу збереглася металева огорожа, в мереживо якої рівненські ковалі вплели прізвище власника підприємства.

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів він випускав пиво марок "Жигулівське", "Українське", "Слов'янське".

З 2012 року підприємство має назву ТОВ "Рівень ЛТД". Останнім часом асортимент розширено: випускається темне, пшеничне, міцне та інші сорти, відновлено марку "Бергшлосс". Рівненське пиво відрізняється натуральним яскравим смаком завдяки тому, що у виробництві не використовується пастеризація та консерванти.

У підвальному приміщенні головного корпусу заводу працює пивна ресторація "Кант", що пропонує крафтове пиво з власної мініпивоварні.

У 2020 році пивзавод "Рівень" став частиною нового архітектурного комплексу Історичний квартал "Майдан Бергшлос", стилізованого під старовинні будівлі в різних європейських стилях. Більшість приміщень комплексу зараз займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц", працює ресторан італійської кухні. Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Окремі фрагменти оборонних стін і веж ледь проглядаються на місці середньовічного замку в Тайкурах, побудованого в кінці XVI – на початку XVII сторіччя князем Юрієм Вишневецьким.

Замок був складений із каменю та цегли, регулярний у плані. Мав кутові вежі, що з'єднують оборонні стіни, підйомний міст.

В 1825 році замок згорів. Тодішній господар Олександр Іллінський вирішив його не відновлювати і продав на будматеріали.

Найкраще збереглася частина південної вежі, яка сягала заввишки 30 метрів і виконувала роль дозорної.

Садиба Арсеньєвих у Шубкові збудована в XIX столітті. Двоповерхова будівля за радянських часів була перебудована, в ній розмістилася сільська рада.

Також зберігся флігель із оригінальним дахом. На подвір'ї росте гігантський каштан заввишки 26 метрів.

Садиба поміщиків Ленкевичів-Валевських у Гощі є видатною пам’яткою палацового модерну в резиденціальній архітектурі Волині ХІХ століття, втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво. Палац є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Гощанський маєток з парком в англійському стилі та одноповерховим дерев'яним будинком заклав наприкінці XVIII століття Станіслав Костка Ленкевич із роду Ленкевичів-Іпохорських, яким Гоща належала з початку XVIII століття. У 1852 році садиба перейшла у власність Октавії Ленкевич, яка вийшла заміж за графа Міхала Валевського. Приблизно у цей період був збудований нинішній палац у стилі швейцарського шале – альпійського будиночка з фахверковими фасадами, мансардним поверхом, декоративною вежею та балконом над ґанком у стилі модерн. Останніми власниками були російські поміщики Ісакови.

За радянських часів палац сильно видозмінили, надбудувавши другий поверх, добудувавши друге крило замість декоративної вежі і частково обклавши фасади керамічною плиткою, проте головний фасад залишився близьким до первісного. Тривалий час будівля використовувалася як районна бібліотека.

2017 року садиба Ленкевичів-Валевських перейшла на баланс Гощанської селищної ради, розпочалися реставраційні роботи. Зараз тут розгортається експозиція Гощанський історико-етнографічного музею "Погорина". 

Гощанський парк площею 7 гекатрів є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Серед його зелених насаджень можна знайти реліктове дерево гінкго, яке також називають "динозавровим деревом". Також ростуть болотний дуб з кроною пірамідальної форми, червонолистий клен Шведлера, сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок.

Садиба поміщика Михайла Малинського, дубенського маршалка (провідника дворянства) у селі Зірне (передмісті міста Березне) заснована в кінці ХІХ століття.

Ландшафтний парк площею 18 гектарів розбитий на осушених болотах у 1874-1897 роках (за легендою, автором проєкту був знаменитий ірландський пейзажист Діонісій Міклер, що малоймовірно). Серед 80 видів дерев, що тут ростуть, зустрічаються сосна веймутова, ялина сибірська, модрина європейська, клен сріблястий, граб, дуб, ясен та інші. На території парку збереглося кілька садибних будівель у західноєвропейському стилі шале з елементами модерну.

В даний час на території садиби Малинських розташований протитуберкульозний санаторій. На західній околиці парку можна побачити незвичайну цегляну водонапірну вежу заввишки близько 25 метрів, яка стилізована під вежу казкового замку.