Пам'ятки Рівненського району

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована у західній частині давньоруського городища Пересопниці.

Ймовірно споруджена у XVIII сторіччі на місці давнішого храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці, коли було створено Пересопницьке Євангеліє (XVI століття).

Миколаївська церква – тричасткова, одноповерхова, що складається з прямокутних бабинця та нефа та шестикутного вівтарного зрубу. Над нефом височить восьмигранний підбанник, увінчаний восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. У 1888 році у південній стіні нефа прорубано додатковий вхід, підкреслений невеликим ганком на двох дерев'яних стовпчиках, а до бабинця із заходу прибудовано притвор. Поруч збудована двоярусна дерев'яна дзвіниця.

Свято-Миколаївська церква в Пересопниці відрізняється гармонійними пропорціями і відноситься до найвиразніших дерев'яних храмів цього регіону Волині.

Поряд із храмом знаходиться реконструкція фрагменту дитинця Пересопницького городища XII-XIII сторічь - дерев'яна стіна з трьома вежами.

Парк "Лебедине озеро" в центрі Рівного – це все, що залишилося від садиби князів Любомирських.

До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон "Авангард", стояв палац Любомирських у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненської, вдови князя Семена Несвицького.

У XVIII сторіччі Любомирські за участю архітектора Яна Якуба Бургіньйона заклали палацовий парк. На початку ХІХ століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали.

Після Другої світової війни парк частково відновили та назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва "Лебедине озеро", оскільки на маленькому ставку в центрі парку мешкають лебеді.

Аптека-музей відкрилася в Рівному в 2020 році на базі найстарішої рівненської аптеки №3.

З вікна аптеки усіх перехожих вітає аптекар Юзеф, який згідно історичних документів був власником цієї аптеки на початку ХХ століття. На стінах аптеки висять його портрети за роботою, фото інших корифеїв аптечної справи Рівного, а також кожен етап процесу виготовлення ліків.

В інтер’єрі збережено відреставровані старовинні стелажі ще польських часів з фігурним різьбленням, які прикрашали цю аптеку з 1903 року. Серед експонатів – 100-літній касовий апарат, за допомогою якого не лише фіксували продаж препаратів, а й вели облік пацієнтів і відкривали кредити. Є тут скриня і стілець фармацевта, колби, мензурки, ваги та ступки.

Працівники аптеки-музею зберегли унікальні рукописні рецептури настоянок, мазей, живильних кремів тощо. Поруч зі звичайними ліками можна придбати пігулки “для щастя”, пігулки “від заздрості”, “Антихандрин”, “Пігулки для привернення кохання” - вітамінізовані препарати на рослинній основі власного виробництва аптеки.

Аптека проводить майстер-класи, під час яких усі бажаючі можуть спробувати виготовити вітамінізовані порошки, мазі, креми.

Березнівський державний дендрологічний парк закладений у 1979 році при Березнівському лісовому коледжі.

Нині тут, на площі 30 гектарів, росте близько 900 видів дерев та чагарників із багатьох куточків світу. На Поліссі прижилися представники флори із Середньої Азії та Кавказу, Карпат та Криму, Північної Америки, Сибіру та Далекого Сходу, Японії та Китаю.

У Березнівському парку прокладено прогулянкові доріжки, споруджено каскад ставків, обладнано альтанки та оглядові майданчики. Є окрема ділянка декоративних рослин, березовий гай (понад 40 видів берези), сади жасмину, розарій.

Проводяться екскурсії.

Березнівський краєзнавчий музей розташований у колишньому будинку поміщика Михайла Малинського, побудованому в 1902-1903 роках у стилі класицизму.

5 тисяч експонатів краєзнавчого музею розповідають про історію Березнівщини з найдавніших часів. Зокрема, представлено залізний меч та наконечник стріли XIV-XV століть, предмети козацької доби.

Міжвоєнний період характеризують документи, фотографії, предмети побуту, книги, що належали до зруйнованої Різдво-Богородичної церкви, ікони з римо-католицького костелу.

Одна із зал музею присвячена сучасному декоративно-ужитковому мистецтву.

Будівлю головної Великої синагоги у Рівному збудовано в кінці ХІХ століття.

До більшовицькго перевороту 1917-го року при ній діяла єврейська школа.

З радянських часів у будівлі Великої синагоги розміщується дитячо-юнацька спортивна школа "Авангард".

Дерев'яна триповерхова будівля водяного млина на річці Корчиці (притока Горині) побудовано в Гощі у XVIII-XIX століттях.

В даний час млин не працює, практично затоплено перший поверх, проте збереглася частина обладнання, яке досі залишається в будівлі.

Галерея європейського живопису "Євро-Арт" відкрилася в Рівному в 2011 році.

Галерея знайомить із мистецтвом ХIX–XX століть. У чотирьох залах галереї презентований живопис західноєвропейських та українських художників зі світовими іменами: Володимира Орловського, Альберта Бредова, Давида Бурлюка, Олекси Новаківського, Сергія Шишка, Федора Манайла, Андрія Коцки, Ерно Ерба, Ернеста Контратовича, Олексія Шовкуненка, Томассине Дезире, Теодора Руссо, Пітера Калмана, Йозефа Бракса, Леона Делдерене, Ярослава Вєшина, Вінченцо Вольпе, Ярослава Каміха та інших.

У залі змінних експозицій "Євро-Арт" систематично проводяться художні виставки.

Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир заснований у XVI сторіччі, коли княгиня Анастасія Вільшанська подарувала Києво-Печерській лаврі свій маєток Городок із замком на острові посеред річки Устя.

За часів Руїни, коли Україна була поділена між Польщею та росією, монастир перейшов греко-католикам і став резиденцією єпископів. У 1740 році кам'янецький єпископ Атанасій Шептицький збудував на острові кам'яний храм Святого Миколи Мирлікійського. Тим самим періодом датують і кам'яний корпус келій, що примикає до церкви з півдня.

Після приєднання Волині до російської імперії новий власник маєтку граф Естергазі перебудував корпус келій до садибного палацу у стилі класицизму та посадив на острові парк. В кінці ХІХ століття барон Феодор фон Штейнгель побудував на північний схід від храму три нові корпуси і розмістив в одному з них перший на Волині краєзнавчий музей.

Під час Другої світової війни у палаці розміщувався військовий шпиталь, потім обласний туберкульозний санаторій. У 1991 році комплекс келій перейшов у розпорядження УПЦ московського патріархату, яка відродила Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Водночас храм Святого Миколая належить Православній церкві України.

Гощанський православний монастир заснований у 1639 році при Михайлівській церкві, яка, як свідчить охоронна табличка, була побудована в Гощі в 1632 році.

Засновницею Гощанського монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Незабаром родич Соломирецької митрополит Петро Могила перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи, ректором якої був Інокентій Гізель. Гощанському монастирю та школі всіляко допомагав поборник православ'я, український шляхтич Адам Кисіль, який володів Гощею з 1642 року. Незабаром Михайлівський храм та монастир перейшли до греко-католиків, але в 1833 році були остаточно повернуті православним.

Щоразу храм перебудовувався, але не втратив своїх виразних рис. Зокрема, віконні отвори зберегли первісні злегка стрілчасті контури - відлуння готичної архітектури. Сучасний вид споруда набула в результаті реконструкції 1888 року. Поряд було споруджено теплу Миколаївську церкву з прибудованим до неї корпусом келій.

За радянської влади приміщення монастиря в Гощі використовувалися в господарських цілях. На даний час відреставровані храми входять до комплексу Свято-Покровського Гощанського жіночого монастиря.

Будівля Дерманської гімназії збудована у 1912-1913 роках для учительської семінарії Святого Федора, яка була переведена до Дермані в 1906 році з Житомира під опіку Дерманського монастиря.

Гімназію тут відкрили у польський період, а за радянських часів це була середня школа. У 1917-1920 роках у чотирикласній школі при Дерманській семінарії навчався відомий український письменник Улас Самчук. При гімназії зараз працює музей Самчука, в якому, зокрема, представлені деякі його особисті речі: окуляри, тростина, ручка.

Крім того, працює кімната-музей поета Бориса Тена, який також народився у Дермані.

Домініканський монастир у Невіркові заснований у 1698 році. При ньому існував дерев'яний храм.

В 1807 році Ян Казімеж Стецький із сусідніх Великих Межирічів збудував величний кам'яний костел у стилі класицизму (на підтвердження цьому є напис над входом).

У 1832 році, після скасування монастиря домініканців, костел Святої Трійці став парафіяльним.

Зараз будівля костелу Святої Трійці у жалюгідному стані.

Екоферма AlpacaHome (Fluffy Farm) в Городищі поблизу Рівного відкрилася для відвідувачів у 2024 році. Розташована на березу великого ставка за 10 кілометрів від центру міста.

Зараз на фермі живуть близько трьох десятків південноамериканських альпак. Компанію їм складають карликові кози, вівці, кролики, морські свинки та павліни.

Під час візиту на ферму відвідувачі перебувають на одній території з альпаками, які є абсолютно не агресивними. З тваринами можна безпосередньо контактувати, годувати їх спеціальним кормом, фотографуватися з ними.

На території облаштовані місця для відпочинку з альтанками, столиками, гамаками, навісами, шезлонгами.

У вартість відвідування входить екскурсія та порція корму для тварин. Для відвідування необхідний попередній запис.

Шкільний етнографічний музей "Берегиня" був створений при Білокриницькому ліцеї у 1991 році. З 1995 року музей має статус "Народний музей".

В центрі експозиції - панорама села з мальовничими краєвидами. Відтворено внутрішній інтер’єр традиційної української оселі: піч, покуть, лави, стіл, скриня, діжа на лаві під образами, колиска, жертка, полиці, мисники з посудом, рушники, зразки українського національного одягу.

Чільне місце серед експозицій музею займають знаряддя праці, якими користувалися селяни.

Музейні фонди налічують понад 400 експонатів.

Заславська (Ізяславська) брама - єдиний кам'яний елемент зовнішніх оборонних укріплень середньовічного Межиріча, що зберігся.

У XVI-XVII століттях оборонний Свято-Троїцький монастир був цитаделлю Межирічської фортеці. Його оборонні вали були органічно об'єднані та вписані в систему земляних укріплень самого села. Тоді навколо Межиріча звели земляні вали з шестигранними бастіонами поставленими по кутках валу. У Межиріч можна було потрапити через дві проїзні брами: Заславську браму по дорозі на Ізяслав (колишній Заслав), яка збереглася досі, і Дубенську браму, яка знаходилася там, де зараз центр села.