Пам'ятки Чортківського району

Католицький костел Успіння Богородиці був побудований в Бучачі під замковою горою неподалік ратуші коштом власника міста, канівського старости Миколи Василя Потоцького, про що свідчить його родовий герб Пілява на фронтоні. Напис на порталі говорить: "З бажання мати в Пиляві Потоцьких три хрести, Будинок хреста на славу Божу збудував".

Над внутрішнім оформленням Успенського костелу кілька років працював видатний скульптор Іван Пінзель. Монументальна композиція з п'яти вівтарів включає образ Матері Божої з Немовлям Ісусом, постаті Святого Іоанна Євангеліста, Святого Йоахіма, Святої Анни, Святого Зазарія, Архангела Михаїла, Святого Іоанна Непомука, ангелів, алегоричних постатей Розторопності та Любові, та композицію Божої Слави.

Після радянської розрухи костел Успіння Діви Марії в Бучачі відновлено і він знову приймає віруючих.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії збудований в Ягільниці польськими магнатами Лянцкоронськими.

Кам'яна будівля в стилі бароко зведена в ХІХ столітті на місці першого дерев'яного костелу, заснованого ще в 1478 році. Фасад прикрашає герб Лянцкоронських.

У радянські часи в приміщенні костелу Успіння Пресвятої Діви Марії розташовувалася спортивна зала, потім склад.

У 1992 році за сприяння фонду Кароліни Лянцкоронської храм було відроджено.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Монастириськах збудований у XVIII сторіччі коштом Юзефа Потоцького.

Вівтар колись прикрашали скульптури відомого майстра Івана Георга Пінзеля. Наразі вони експонуються у музеї Пінзеля у Львові.

Навколо храму зростають 200-річні ясені.

З січня 2019 року костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Монастириськах належить до Православної Церкви України.

Римо-католицький костел у Більче-Золотому закладеноий у 1839 році. У нинішньому вигляді відбудований у 1898 році як каплиця-усипальниця роду Сапєг (Сапігів), які володіли цими землями.

Невелика будівля збудована в стилі неоготики. На фасаді зображено литовський герб нащадків Гедиміна "Погоня" (вершник з мечем) та родовий герб Сапєг "Лис" (стріла з подвійною поперечиною).

Нині це храм Святої Параскеви Української греко-католицької церкви.

Костел розташований на території Більче-Золотинецького парку-пам'ятника садово-паркової архітектури (1800 рік, 11 гектарів, 46 видів дерев) на місці колишньої садиби, що належала Сапєгам.

На фундаментах палацу Сапєг за радянських часів збудували будинок культури.

Руїни оборонного замку, що добре збереглися, височіють на горі Стрілка над Збручем.

Кудринецький замок споруджений польськими шляхтичами Гербуртами для захисту від частих на той час татарських і волоських набігів (неподалік знаходився молдавський кордон і проходив Валаський шлях).

Чотирикутна фортеця з трьома кутовими вежами з трьох сторін була захищена стрімкими схилами гори. Слабозахищена північна сторона відокремлювалася від плоскогір'я ровом і валом, а також потужним фортифікаційним вузлом із двома вежами, одна з яких була в'їзною. В 1648 році козацькі загони Максима Кривоноса вигнали із Кудринецького замку польський гарнізон, також його двічі захоплювали турки.

У XVIII сторіччі польські магнати Гуменецькі реконструювали Кудринецький замок, перетворивши його на палац-резиденцію, а наступні господарі Козебродські зібрали тут колекцію творів мистецтва (окремі екземпляри старовинних полотен та меблів зараз можна побачити у Тернопільському краєзнавчому музеї).

Існує легенда про привид - нібито, іноді в замку можна побачити дух молодої дівчини, яку турки замурували в стіні. Інша легенда розповідає про закопані господарями замку в Кудринцях скарби, над якими гуде земля.

Парк маєтку Ґолуховських у Скалі-Подільській – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Закладений в кінці ХVІІІ сторіччя польським старостою Адамом Тарло.

До 1939 року це була садиба графа Агенора Ґолуховського. За легендою, граф розбив парк у формі імені своєї коханої Олени.

В 1968 році на фундаменті графського палацу було збудовано турбазу "Збруч" (зараз дитячий оздоровчий комплекс). З оригінальних садибних споруд зберігся флігель, стилізований під середньовічний замок, де зараз розміщується поліклініка.

У парку на 26 гектарах землі ростуть понад 100 видів екзотичних та рідкісних дерев, завезених з різних країн світу, серед яких: червоний японський дуб, чорний клен, ялина срібляста, кедр європейський, сосна чорна та Веймутова, ялівець Віргінський, туя західна та східна, магнолія, платан кленолистий та інші. Перлина парку - стара липа віком понад 550 років і завтовшки стовбура в 7 обхватів.

Величний монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього височить у центрі Бучача на протилежному від Бучацького замку пагорбі, що в урочищі Федір.

Побудований для отців василіян, яких у XVIII сторіччі запросив до міста Стефан Потоцький для заснування богословської школи.

Центральною спорудою комплексу Василіянський монастиря є барочна Хрестовоздвиженська церква із дзвіницею (архітектор Йоган Шільцер). З двох боків до неї примикають корпуси келій та василіянської гімназії (зараз Бучацький колегіум імені Святого Йосафата).

За радянських часів Василіянський монастир в Бучачі був закритий та руйнувався, проте після 1991 року проведено повну реставрацію. Усі будівлі, включаючи гідроелектростанцію на річці Стрипа, відновлені та використовуються за призначенням.

Елегантний палац графської родини Бадені збудований у Коропці на початку ХІХ століття.

Спочатку був виконаний у класичному стилі.

У 1906 році граф Станіслав Бадені перебудував старий палац у стилі віденського ренесансу. Фасад будинку прикрашений трьома ризалітами та портиками. Середня частина палацу на першому поверсі була декорована фресками. Фронтон оздоблений декоративним рельєфом. У центральній частині палацу був вестибюль, а з боку саду – велика зала для балів. З трьох сторін вестибюль оточувала галерея, від якої спускалися дубові сходи. У залі був камін із чорного мармуру. Верхню частину стін було вкрито трьома рядами портретів польських королів. Зліва від королівської зали знаходилася їдальня, а за нею – бібліотека. У бальній залі стояв мармуровий стіл із різьбленням у стилі Людовіка XVI. Палац оточував ландшафтний парк.

У роки Першої світової війни палац був пошкоджений, але Бадені встигли відновити його до Другої світової війни.

Нині на території садиби розташований дитячий інтернат, а у приміщенні палацу розміщено музичну школу.

Гіпсова печера Вертеба в Більче-Золотому – одна з найбільших у Європі. Довжина підземних ходів становить 7820 метрів.

Печера складається із широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі і темні, на склепіннях - карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше - невеликих сталактитів. Середньорічна температура у печері 9-10 градусів при відносній вологості 92-100%.

У V-IV тисячолітті до нашої ери печера Вертеба використовувалася людьми як притулок у разі небезпеки.

В XIX сторіччі, коли ці землі належали князям Сапегам, у печері було знайдено понад 300 цілих керамічних глечиків та величезну кількість фігурок, черепків, кам'яних та кістяних знарядь праці, що належать до Трипільської культури. Більшість із них осіла у різних польських музеях, але деякі предмети можна побачити у Борщівському краєзнавчому музеї.

У Вертебі відкрито печеру-музей трипільської культури, де експонується колекція скульптур та кераміки у трипільському стилі.

Найприкметніша будівля Борщова розташована в центрі міста, в пішохідній зоні.

Українське товариство "Руський народний дім" було засноване в місті Борщів в 1908 році з ініціативи адвоката Михайла Дорундяка та професора Михайла Грушевського. Тоді ж коштом громадськості за проєктом галицького архітектора Василя Нагірного було споруджено будинок з двома баштами у вигляді куполів, притаманних руській православній архітектурі.

"Руський народний дім" був центром розвитку споконвічної української (русинської, а не російської) культури, що відображено в назві. Почесним членом "Народного дому" був Михайло Грушевський, який часто бував у Борщові та стежив за будівництвом.

Наразі це також культурний центр міста - тут знаходиться краєзнавчий музей, а також музей Тараса Шевченка з картинною галереєю - перший у західній частині України. В експозиції краєзнавчого музею зокрема представлені знамениті борщівські вишиванки чорним по білому.

Скульптурна композиція, увінчана фігурою Святого Яна Непомука, була встановлена в Бучачі на роздоріжжі доріг на Тернопіль та Чортків у 1750 році.

Це була одна з ранніх робіт видатного скульптора Івана Пінзеля. Празький священик Ян Непомук прийняв мученицьку смерть у 1393 році, відмовившись видати таємницю сповіді дружини імператора Вацлава IV Люксембурзького. Культ святого був поширений у XVIII сторіччі. Придорожню скульптуру Яна Непомука замовив Пінзелю граф Микола Потоцький, про що свідчить герб Потоцького "Пілява" на постаменті.

За радянських часів скульптура святого Яна Непомука в Бучачі була знищена. Відновлена в 2007 році на колишньому місці (зараз розвилка доріг знаходиться трохи вище), автор копії Роман Вільгушинський.

Невеликий та дуже простий за архітектурою замковий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Кривче споруджений у XVII столітті - одночасно з Кривченським замком.

За іншими даними, костел перебудований із замкової порохової вежі в 1723 році. Служив усипальницею магнатів Голійовських.

Костел знаходиться в ялиновому гаю на краю замкової гори. Частково відреставрований.

Величний однонефний готично-ренесансний костел Успіння Діви Марії в Язловці збудований у кінці XVI сторіччя коштом Миколая Язловецького.

Спочатку був парафіяльним, але в 1639 році перейшов до ченців-домініканців, які заснували монастир (збереглися прибудовані в цей час напівкруглі каплиці). Поруч знаходиться потужна відкрита дзвіниця.

У костелі Успіння Діви Марії поховано польського композитора Миколая Гомулка.

Язловецький костел був закритий за радянських часів, зараз у напівзруйнованому стані.

Палац у стилі ампір з оригінальною колонадою та флігелем збудував в Заліщиках у 1831 році барон Ігнацій Бруницький на місці мисливського замку Понятовських.

Тут зупинявся австрійський імператор Франц II під час подорожі Галичиною. Також було закладено парк площею 5 гектарів, де зараз зростає понад 400 дерев 40 видів та форм.

Палац Бруницьких зберігся донині, до останнього часу в ньому розміщувалося відділення районної лікарні.

Заліщицький парк входить до складу заповідної зони регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон"

"Кришталева печера" ("Кривчанська") - найвідоміша і найбільш пристосована для відвідування туристами печера Поділля.

Вхід в печеру розташований у відрогах гори на південно-західній околиці села Кривче. Це одна з найбільших серед гіпсових печер у Європі – довжина її дослідженої частини становить майже 23 кілометри.

Вперше Кривчанська печера згадується у 1721 році, заново відкрита у 1908 році. Являє собою вимиту підземними водами 20 мільйонів років тому розгалужену гіпсову систему ходів.

Екскурсійний маршрут очищеною та освітленою частиною "Кришталевої печери" складає близько 2,5 кілометрів, з яких 500 метрів - вхідний коридор. Стіни печерних галерей вкриті білими або різноманітними кольорами кристалами гіпсу, звідки походить назва. Багато кристалів нагадують силуети тварин: буйвола, ящірку, слона, орла тощо.

Постійна температура +11 градусів. Кришталева печера відкрита для відвідування цілий рік, екскурсія можлива лише у супроводі гіда.