Пам'ятки Чортківського району

400-річне дерево липи (Золота липа), що росте біля дороги на Золотий Потік, є свідком історичної події - підписання в 1672 році принизливого для Польщі Бучацького миру з Туреччиною.

Напередодні турецька армія захопила Бучач і почала загрожувати звідси центральним областям Польщі. Згідно з мирним договором, східну частину України з Поділлям було оголошено незалежною державою під протекторатом Туреччини.

Літературно-краєзнавчий музей отця Маркіяна Шашкевича працює з 1993 року в приміщенні Чортківської гімназії, що також носить ім'я цього видатного українського письменника і громадського діяча. Ініціаторками створення були викладачки Стефанія Гринда і Анна Савка.

Основна експозиція кімнати-музею присвячена життю, творчості та громадській діяльності Маркіяна Шашкевича. Центральним експонатом є портрет Шашкевича, написаний місцевим художником Степаном Шевчуком.

Основу літературних фондів музею складають документи, копії, газети та журнали, художня, науково-публіцистична література з бібліотеки випускника гімназії Дмитра Штогрина. Є рідкісні, раритетні видання. В окремі експозиції скомпоновано матеріали про випускників гімназії: священників, діячів ОУН-УПА, бійців дивізії "Галичина".

Ще однією цікавою експозицією музею є етнографічні матеріали: меблі, речі побуту, одяг, взуття.

Коропецький народний історико-краєзнавчий музей розтащовується в центрі селища Коропець в приміщенні Будинку культури. Музей заснований у 1972 році з ініціативи Степана Кудринського. В 1975 році отримав статус "Народного музею".

Експозиція музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості розвитку селища від найдавніших часів до сучасності.

Бернардинський костел і монастир було засновано в Гусятині в 1610 році польським магнатом Валентієм Александером Калиновським, який передав братам бернардинцям перший дерев'яний храм.

Через 10 років майбутній коронний гетьман Мартин Калиновський розпочав будівництво кам'яного храму в стилі бароко та двоповерхового монастирського корпусу. В 1648 році монастир зруйнували татари. Відновлювати його почали після звільнення міста від турецького панування, а закінчили лише в 1728 році.

За австрійців костел став парафіяльним, а за радянської влади був закритий. Відродження почалося в 1991 році зусиллями братів францисканців. В даний час це католицький храм Різдва Пресвятої Діви Марії, будівля потребує реставрації.

В центрі села Трибухівці на Замковій горі височить старий оборонний костел Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії.

Цей костел був збудований на початку XVIII сторіччя в стилі ренесансу та входив до оборонної системи замку. Храм реставрували у 1728 році, про що свідчить латинський напис над вхідним порталом храму.

Поруч із костелом колись був цвинтар, де було поховано багато знаменитих для села людей, серед яких поет Тимон Заборовський. Але з приходом радянської влади цвинтар зрівняли із землею, а костел закрили. Будівлю почали використовувати як сховище хімікатів.

Сьогодні костел в аварійному стані: стіни у плісняві, всередині приміщень ростуть дерева, в 2008 році обвалився дах.

У храмі поховано Яна Шептицького, генерал-адьютанта Війська Польського, учасника наполеонівського походу на Москву.

На Замковій горі збереглося також два монументи. Перший, "Тіням померлих душ", поставлений на згадку про жертви чуми, яка вирувала в Трибухівцях у 1830 році, коли померло понад 200 людей. На жаль, від алегоричної фігури Скорботи на постаменті залишилися лише ноги. Другий монумент є високим кам'яним вістрям, на який посаджений шолом. Поставлений на честь Михайла Заборовського (1812 рік).

Католицький костел Святого Генріха в Мельниці-Подільській збудований в XIX столітті.

За радянських часів був закритий владою, дзвіницю було знесено.

Будівля костелу розташована в старому парку у центрі Мельниці-Подільської.

Римо-католицький Костел Успіння Пресвятої Діви Марії побудований в Копичинцях в 1802 році магнатами Баворськими, що володіли містом, як родова усипальниця.

Перший католицький храм, який існував з 1443 році, було знищено ще в XVII сторіччі.

Храм тринефний. У 1846 році був споруджений ліпний вівтар із фігурами Петра та Павла. У підземній частині знаходяться рештки гробниці Баворських.

За радянських часів костел Успіння Діви Марії був закритий, відроджений в 1991 році.

Літературно-меморіальний музей Олени Кисілевської засновано в 1999 році на батьківщині письменниці – у місті Монастириська на Тернопільщині.

Видатна українська письменниця, журналістка, видавчиня, громадсько-політична та культурно-освітня діячка Олена Кисілевська була активісткою жіночого руху на Галичині. Перебуваючи в еміграції, вона очолювала Світову федерацію українських жіночих організацій.

Кімната-музей Олени Кисілевської розташовується у приміщенні Монастириської центральної районної бібліотеки. В музейній експозиції представлено рукописи праць письменниці, світлини, оригінали документів, прижиттєві видання її книг "Вражіння з дороги" (1910), "Швайцарія" (1933), "Українська селянка при праці: як вести працю в жіночих секціях УОТ" (1942).

Експозицію доповнюють вишиті рушники, скатертини, сорочки, запаски, предмети побуту.

Меморіальний музей Івана Пулюя відкрито в 1990 році в селищі Гримайлів, де він народився в 1845 році.

Український фізик та електротехнік Іван Пулюй прославився як першовідкривач так званих Х-променів (рентгенівського випромінювання) та винахідник першого у світі рентгенівського апарату.

Невелика експозиція музею, присвячена життю та роботі вченого, розміщена в одній із кімнат у приміщенні Гримайлівської загальноосвітньої школи.

Церква Святого Миколая в Скалі-Подільській збудована у 1882 році на місці старого дерев'яного греко-католицького храму, заснованого в 1720 році.

Нова кам'яна церква була зведена стараннями отця Келестина Костецького. Це був перший кам'яний греко-католицький храм на околицях.

У 1896 році в Миколаївській церкві історик Михайло Грушевський повінчався з Марією Вояківських, яка працювала в Скалі-Подільській вчителькою.

У 1946 році храм було передано православній церкві. Вівтарний мур з 2011 року прикрашає мозаїчне панно Святого Миколая. Поруч б'є джерело "Королівка", з якого, за легендою, пив воду князь Данило Галицький.

Музей більшовицького терору, політв’язнів і репресованих у Чорткові знаходитися у приміщенні єпархіального управління Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви. Ініціатива його створення належить колишній зв’язковій УПА, громадській активістці Марії Штепі.

У підвалах колишнього монастиря Сестер Милосердя (нині церква Непопрочного Зачаття Діви Марії), де за радянської окупації розміщувалися слідчі ізолятори НКВС, розміщено експозицію "Кальварія". Тут відтворено інтер'єр камери ув’язнення, реконструйовано криївку репресованої греко-католицької церкви, облаштовано церковну капличку.

В експозиції "Репресована церква" зібрані матеріали про блаженного владику Величковського. Представлено автентичні речі 1940–х років, фото репресованих, а також символічні частинки землі з місць, окроплених українською кров’ю боротьби з російськими окупантами: Батурина, Берестечка, Крут, Умані, Маківки тощо.

Окрема експозиція "Чортківська офензива" розповідає про наступальну військову операцію Української Галицької Армії 1919 року, яка стала однією з найзначніших подій польсько-української війни 1918-1919 років.

Музейна кімната всесвітньо відомого українського, канадського, швейцарського економіста, громадського діяча, мецената, колишнього члена Римського клубу Богдана Гаврилишина діє в селищі Коропець на першому поверсі Будинку культури з 2019 року.

Богдан Гаврилишин народився в Коропці в 1926 році. Був радником трьох президентів та 14-ти прем'єр-міністрів України.

В музейній екпозиції можна побачити стіл, за яким працював Богдан Гаврилишин, його особисті речі, нагороди та багато світлин з різних етапів його життя.

Музей Володислава Федоровича заснований у 2007 році як Музей історії села Вікно. Розташований в адмінбудівлі в центрі села.

Оновлена експозиція відкрилася 2021 року. Вона присвячена українському громадсько-політичному діячу та меценату Володиславу Федоровичу, чий батько Іван Федорович був дідичем з села Вікно у XIX столітті. Успадкувавши маєток у Вікні, Володислав Федорович збирав у ньому твори народного мистецтва, заснував школу та виробництво килимів.

У 1873-1874 років у віконському маєтку жив і працював український маляр Корнило Устиянович. На запрошення Федоровича до маєтку приїжджав Іван Франко. Детальніше про цем це можна дізнатися в музейній експозиції, яка розгорнута у п'яти залах.

Центральними експонатами музею є частина килиму та статуетка папуги, які селянам вдалося врятувати з пожежі в маєтку Федоровичів у 1917 році. Також представлені зразки гончарської школи села Товсте і копії килимів, які ткали в селі Вікно. В етнографічній залі експонуються старовинні предмети селянського побуту.

Музей пропонує відвідувачам як традиційні екскурсії, так і аудіогіди.

Музей Магдебурії та самоврядування у вежі Нової ратуші Чорткова створений з ініціативи міського голови Володимира Шматька з нагоди 500-ліття Чорткова та до 100-річчя будівництва ратуші. Для цього другому поверху адміністративної будівлі повернули його історичний вигляд.

Експозиція музею присвячена добі Магдебурзького права, коли Чортків мав широкі автономні повноваження, а його розвиток визначали місцеві урядники. Особливу увагу в музеї приділено Людвіку Носсу – бургомістру, який зробив значний внесок у розбудову міста, зміцнення його економіки та збереження культурної спадщини.

Про історію розвитку Чорткова на між 1883 і 1913 роками розповідають, зокрема, артоб’єкти, створені талановитим подружжям Біленків з Київщини. Стіни музею прикрашають старовинні годинники, що символізують невпинний рух часу та сталий розвиток Чорткова. Серед експонатів є тритомник з історії Чорткова Петра Федоришина, який детально описує минуле міста, його визначні події та постаті.

Також у вежі Нової ратуші розміщується візит-центр Чортківського туристично-інформаційного центру. Працює сувенірна крамничка. Планується відкриття оглядового майданчику на вежі.

Музей політв'язнів "Меморіал" імені Василя Стуса відкрито в Бучачі в 1990 році в підвальному приміщенні колишньої будівлі КДБ, де за радянських часів знаходився слідчий ізолятор.

В експозиції представлені документи, фотографії та особисті речі, пов'язані з подіями визвольної боротьби ОУН-УПА та сталінських репресій. Встановлено, що від рук сталінських катів у ті роки загинуло понад 1,5 тисячі мешканців району. Частина загиблих була похована у підвалах Покровської церкви.