Пам'ятки Лубенського району

Калайдинцівський краєзнавчий музей-філія працює при Вовчицькому краєзнавчому музеї імені Івана Саєнка. Заклад відкрито в 2002 році з ініціативи місцевих жителів. Музей функціонує при Калайдинцівському ліцеї.

Першою була сформована експозиціія "Народознавчої світлиці". Над її облаштуванням працювала ціла творча група педагогів та учнів. Багато експонатів передали музею жителі села Калайдинці. Зокрема, представлена велика колекція автентичних вишитих рушників.

Інші експозиції: "Із сивої давнини", "Дзвони народної пам’яті", "Зал бойової слави", "Історія школи", "Духовні скарби нашого краю". У 2017 році була відкрита експозиція, присвячена захисникам України.

Каплинцівський міст через річку Удай на південній околиці села Каплинці на Полтавщині вважається найдовшим дерев'яним мостом України. Його довжина, за різними оцінками, сягає від 230 до 240 метрів (деякі джерела наводять довжину у 356 метрів, імовірно враховуючи земляну дамбу).

За переказами, ще наприкінці XIX століття через річку було споруджено перший дерев'яний міст. У 1933-1934 роках у Каплинцях збудували нову переправу, аби прокласти пряму дорогу до Пирятина. 

Міст стоїть на дубових палях, має 46 прогонів. Для будівництва було використано близько 600 дубових колод. Поверх поздовжніх балок впоперек клалися дубові бруси, які обшивалися дубовими дошками. Початково міст мав дерев'яні перила.

Зараз Каплинцівський міст є частиною еколого-туристичного маршруту "Заплавний Удай", прокладеного мальовничими околицями міста Пирятина та прилеглих сіл на території Пирятинського національного природного парку. Він є популярною туристичною локацією завдяки гарним краєвидам і можливості зробити цікаві фото.

Краєзнавчий музей в селі Вовчик на Полтавщині носить ім'я свого засновника, місцевого педагога і краєзнавця Івана Саєнка. Саме з його ініціативи музей почав формуватися ще у 1948 році на базі краєзнавчого гуртка у Вовчицькій школі.

З 1980 року Вовчицький краєзнавчий музей розміщується у десяти залах спеціально збудованої двоповерхової будівлі. Експозиція розповідає про природу Полтавщини, заснування і давнє минуле села, його розвиток у XIX і на початку XX століття, період колективізації та Голодомору, події Другої світової війни тощо.

В художній галереї можна ознайомитися з творами живопису українських художників і зразками народної творчості: вишивкою, керамікою, художнім ткацтвом.

Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького – один із найстаріших музеїв Полтавщини.

Заснований у другій половині ХІХ сторіччя. Спочатку це була кімната-музей при Лубенській чоловічій гімназії. Ініціатором відкриття та першим директором був український археолог, учитель Федір Камінський. Основу експозиції музею склали знахідки, зроблені ним під час розкопок на Лубенщині.

В 1918 році на базі націоналізованого музею гімназії було створено Державний краєзнавчий музей, що нині налічує у своїх фондах близько 30 тисяч експонатів. Займає старовинний одноповерховий особнячок в центрі міста.

В постійній експозиції Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького – археологічні знахідки Гінцевської стоянки епохи енеоліту, прикраси скіфської епохи, реліквії козацьких часів ХVІІ-ХVІІІ століть, матеріали про Мгарський монастир. Є колекція нумізматики, церковного начиння, старовинних книг.

Біля входу в краєзнавчий музей виставлено колекцію "скіфських баб".

Меморіал жертвам концтабору "Хорольська яма" створений у 1991 році в колишньому хорольському передмісті Дубки, де з 1941 по 1943 рік існував німецький концтабір для військовополонених.

Табір смерті розташовувався біля кар'єру цегельного заводу. Тільки за перші півроку його існування загинуло понад 37 тисяч осіб. Загалом у шести з відомих на сьогоднішній день братських могилах лежить прах близько 91 тисяч мешканців Хоролу та інших міст України, солдатів, офіцерів та партизанів.

Міністерська (державна) школа у Чорнухах збудована в 1900-1903 роках земством Лохвицького повіту. Ця двоповерхова будівля в стилі класицизму – найстаріша архітектурна пам'ятка селища.

Спочатку школа була двокласною, із п'ятирічним терміном навчання. З 1918 року носить ім'я Григорія Сковороди, який народився в Чорнухах. В 1972 році поруч було збудовано нову шкільну будівлю, але стара школа також продовжує використовуватися за призначенням. Нині це Чорнухінськи ліцей імені Григорія Сковороди.

Мототрек у Вишняках – домашня арена мотобольного клубу "Нива".

Тут відбуваються матчі чемпіонату України з мотоболу. У 1995, 2007, 2009 роках проходили матчі чемпіонату Європи.

Музей-садиба зеленого туризму "Михайлове чудо" працює в селі Трубайці на Полтавщині. Відкрита в 2025 році подружжям Яни та Михайла Волошиних на обійсті своїх предків.

Посеред сільського подвір'я розташована велика хата під очеретом, забудова на початку ХІХ сторіччя. У давнину це була сільська корчма.

Етнографічна експозиція у кількох музейних кімнатах розповідає про історію села Трубайці та давній побут його мешканців. Представлені знаряддя сільської праці, старовинний посуд, побутові речі, вишиті рушники, домашні ікони, великі скрині, у які дівчата складали посаг.

Поруч розташована житлова хата, де можна орендувати кімнати для відпочинку. На подвір'ї є альтанки, гойдалки та невеличка сцена для проведення різноманітних заходів.

Краєзнавчий музей села Новоаврамівка був створений у травні 1959 року на громадських засадах і став першим сільським історико-краєзнавчим музеєм на Полтавщині. Його засновником і керівником протягом багатьох років був місцевий педагог і краєзнавець Федір Могиленко.

Новоаврамівський краєзнавчий музей є філією Хорольського краєзнавчого музею.

Зараз колекція музею налічує близько 5000 експонатів. Експозиції розповідають про місцеву історію та культуру, занурюючи відвідувачів у побут і традиції минулих поколінь.

Зокрема, в музеї Новоаврамівському краєзнавчому музеї можна дізнатися про природу і далеке минуле краю, самобутність місцевої культури, події початку ХХ століття і колективізацію, Другу світову війна і повоєнну відбудову, важливі події сучасності.

Оржицький історико-краєзнавчий музей створений у 1974 році.

Експозиція розповідає про природу та археологічні знахідки на території краю, історію селища Оржиця від давніх часів до сучасності, традиційний побут місцевого населення.

Палац у стилі романтизму збудував у Хорошках в 1848 році князь Щербатов.

За радянських часів у будівлі розміщувалася середня школа. У 1966 році на територіїї колишньої садиби Щербатова знімали деякі епізоди кінокомедії "Весілля у Малинівці". Зокрема, в інтер'єрах палацу знято сцени весілля.

Після того, як школа отримала нове приміщення, палац Щербатова тривалий час був покинутий і руйнувався. В 2006 році він перейшов у приватну власність - палац викупила родина з Полтавщини. Було проведено розчищення території від сміття навколо палацу та невеликий ремонт правого крила. Нові власники дали об'єкту нову назву - "Садиба Рамайдан", на її основі планується реалізація екологічного проєкту "ТурбоВулик". Проводяться екскурсії.

Родинний музей братів Гребінок у селі Мар'янівка відкрився 2018 року під час проведення фестивалю культури "Гребінчині вечорниці". Експозиція знаходиться в приміщенні Мар'янівського сільського будинку культури.

Саме у Мар'янівці, яка у XIX столітті мала назву Глибокий Яр, народилися видатний український письменник-байкар Євген Гребінка (1812) та його брат, архітектор Микола Гребінка (1819). Від родинної садиби Гребінок лишився тільки погріб і старий каштан, на місці поховання Євгена Гребінки встановлено пам'ятник.

В музеї представлені матеріали про життєвий і творчий шлях видатних земляків. Зокрема, можна побачити репродукцію портрета Євгена Гребінки, написаного Тарасом Шевченком, та інші експонати, які розповідають про перебування Шевченка в родині Гребінок.

Садиба у Вишняках побудована в 1805 році гадяцьким полковником Радіоном Паламенцем, ймовірно за проєктом відомого архітектора Миколи Львова.

Двоповерховий будинок у стилі класицизму розташований на схилі, що спускається до річки Хорол, колись був обсаджений парком та фруктовим садом. Композиційним центром будівлі є овальна зала, завершена куполом з невисоким шпилем. Над головним входом – різьблений дерев'яний балкон-тераса, що спирається на масивні кам'яні стовпи. На парковому фасаді чотири стовпи підтримують напівкруглий балкон.

Радіон Паламенець був одружений з Надією Оболонською, чий козацький рід володів Вишняками з 1744 року. Після смерті засновника садибу успадкувала його дружина, а потім її брат Дем’ян Оболонський. Його сина, редактора та видавця журналу "Народне читання" Олександра Оболонського добре знав поет і художник Тарас Шевченко. У 1845 році Оболонські приймали Шевченка у себе у Вишняківській садибі, про що він пізніше згадувалося у повісті "Близнюки" (встановлена ​​пам'ятна табличка).

Пізніше хазяйкою Вишняків була поміщиця Родзянко-Котляревська, чиє ім'я садиба має зараз.

Зараз це закрита територія будинку-інтернату для інвалідів.

Садиба Котляревських з'єднана підземним ходом із розташованою навпроти Троїцькою церквою.

Колишню поміщицьку садибу в Білоусівці було закладено у XIX столітті. До 1845 року маєток належав поміщику Степанові Петровському, син якого Петро навчався у Петербурзькій академії разом із Тарасом Шевченком. Його сестрі Парасці поет присвятив поему "Тополь".

За легендою, Шевченко бував у Білоусівці під час поїздок Україною у 1843-1845 роках. Нібито тут він написав картину "Ніч на Мартосівщині".

Будинок одноповерховий, чотирикімнатний. Перед входом веранда з колонадою. Останнім господарем маєтку був Андрій Андерсон, зять (за іншими даними – прийомний син) білоусівського поміщика Бебеля. Нині це Білоусівська загальноосвітня школа.

Садиба-музей "Омелькова хата" в селі Козубівка на Полтавщині пропонує відвідувачам зануритися в сільське життя середини XX століття. Комплекс зеленого туризму заснований у 2020 році подружжям Нелі та Олександра Рожків.

В старовинній сільській хаті відтворено автентичний інтер’єр та зібрано речі домашнього побуту. Засновники садиби-музею збирали експонати в покинутих хатах по всьому району. Тут і антикварні меблі, і старовинний одяг, і зразки вишивки, і чорно-білі світлини, і старі домашні ікони. Також представлена побутова ретро-техніка, раритетні радіоприймачі, музичні інструменти, платівки.

Відвідувачам пропонують екскурсії, майстеркласи з виготовлення ляльки-мотанки, дегустації традиційних страв Хорольщини, послуги агротуризму.