Пам'ятки Харківського району

Маєтку сім'ї Щербиніних у Бабаях вже понад 200 років. Зберігся напівзруйнований одноповерховий садибний будинок, поряд з яким раніше був садок зі ставками.

У XVIII столітті садиба належала бабаївському священику Якову Правицькому, другові та учневі філософа Григорія Сковороди по Харківській академії. Під час мандрівок Слобожанщиною Сковорода часто зупинявся в будинку Правицького. Тут він написав свої "Байки харківські".

У ХІХ столітті садиба перейшла у власність Щербиніних. Один із них, полковник Олександр Щербинін, був учасником Бородінської битви і згадується в романі "Війна та Мир" Лева Толстого. Він же був членом таємної спільноти "Лицарство" і перебував у масонській ложі "Залізного хреста" (на садибному будинку є масонські знаки).

Інший представник роду поручик Михайло Щербинін був другом поета Олександра Пушкіна, на чому засновані версії про відвідини Бабаїв рідним братом Пушкіна Левом, другом поета бароном Дельвігом і навіть самим Олександром Сергійовичем.

Садиба Щербиніних у Бабаях визнана пам'яткою історії та культури Слобожанщини, але її стан викликає побоювання. Одна половина будинку залишається житловою, а інша пустує та руйнується.

Приватна садиба-музей слобожанського побуту "Українська хата" в селі Нижня Озеряна створена родиною Єлагіних у відреставрованій 300-річній сільській хаті-мазанці з автентичним інтер'єром.

В експозиції представлені різноманітні предмети сільського побуту: веретена, скрині, рогачі, казани, горщики. Багато рушників та вишитих покривал.

Проводяться театралізовані екскурсії.

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколая Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після більшовицького перевороту 1917 року храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині Свято-Миколаївську церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Свято-Миколаївська церква в Люботині є частиною палацово-паркового комплексу садиби "Гиївка", останнім господарем якої був харківський генерал-губернатор, князь Дмитро Святополк-Мирський.

Церква в стилі класицизму стоїть на пагорбі над ставком на одній осі із палацом Святополк-Мирських.

За радянських часів будівля Свято-Миколаївської церкви використовувалася як склад зерна, що постраждав під час Другої світової війни.

Наразі відреставрована Миколаївська церква знову приймає парафіян.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито радянською владою, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Свято-Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році Олександро-Невський храм був закритий радянською владою і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння в Свято-Пантелеймонівській церкві розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році Пантелеймонівську церкву було закрито радянською владою, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Преображенська церква у Новій Водолазі була закладена у 1821 році на місці старого дерев'яного храму, що існував з 1750 року. У 1830 році стараннями парафіян будівництво було завершено, і наступного року церкву освятили.

Преображенський храм – зразок посткласицизму в архітектурі. Його оточує масивна кам'яна огорожа зі стилізованими баштами та залізними воротами, що підкреслює завершеність будови і робить її схожою на фортецю.

У 1920-х роках більшовики закрили Свято-Преображенську церкву і вилучили всі предмети із золота, срібла та слонової кістки. Богослужіння відновилося в 1943 році. У храмі багато ікон, є розписи давніх майстрів Нової Водолаги, зокрема іконописця Борисенка. Найбільш шанована ікони святителя Іоасафа Білгородського.

Джерело у лісі на захід від Бабаїв названо ім'ям поета та філософа Григорія Сковороди, який неодноразово бував у Бабаях.

За легендою, гуляючи лісом, знаменитий український філософ встромив у землю палицю, і з-під неї забив холодний ключ.

Вода в джерелі має своєрідний тонізуючий смак.

Нині Сковородинівська криниця має статус гідрологічної пам'ятки природи.

Нижче за течією струмка знаходиться мальовниче Чорне озеро, на поверхні якого ростуть різнокольорові лілії. Прямо біля води є невеликий затишний ресторан.

Римо-католицький кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії збудований в Харкові в 1887-1892 роках за проєктом Харківського міського інженера Болеслава Михайловського.

Костел базилікального типу має високу готичну дзвіницю зі шпилем та круглим вікном-розеткою на другому ярусі. Орган, виготовлений в Баварії, встановлений у 1901 році. При храмі діяла богадільня, притулок для дітей-сиріт, парафіяльна школа, цвинтарна каплиця.

В 1940 році костел Успіння Пресвятої Діви Марії був закритий за рішенням радянської влади. Перша повоєнна меса була відслужена на сходах храму тільки в 1991 році. До 2000 року було завершено реставрацію та відновлення інтер'єрів. Нині собор Успіння Пресвятої Діви Марії чинний.

Фентезі-парк просто неба відкрито в Харкові 2021 року.

Парк світлових скульптур розташований у сквері біля Харківського муніципального культурного центру, колишнього будинку культури "Металіст".

На паркових алеях та газонах встановлені художні інсталяції та фігури фантастичних героїв. У вечірній час фігури підсвічуються та оживають за допомогою проекційних технологій. У парку встановлено сцену, облаштовано великий дитячий майданчик, реконструйовано фонтан, прокладено пішохідні доріжки, впорядковано зони відпочинку з лавками.

Передбачається, що на території креативного простору Харківського фентезі-парку свої творчі ідеї зможуть втілювати молоді скульптори, дизайнери, художники світу, архітектори, музиканти та артисти.

Харківська дитяча залізниця "Мала Південна" розташована на території Центрального парку культури та відпочинку та Лісопарку.

Перший потяг пройшов "Малою Південною" Харкова в 1940 році. Довжина дороги - 3,6 кілометрів. Спочатку були побудовані дві станції: "Парк" та "Лісопарк". До ювілею дороги в 2000 році було проведено реконструкцію вокзалу, колійного господарства та інших споруд. Також було збудовано платформу "Меморіал". Зараз в експлуатації знаходяться два тепловоза - ТУ2-054 і ТУ7А-3198, і два потяги по шість пасажирських вагонів у кожному.

Працює з травня по кінець жовтня (в травні та вересні-жовтні - тільки у вихідні).

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В ході повномасштабного російського військового вторгнення в Україну, російські війська неодноразово обстрілювали дитячу залізницю в Харкові. Під час обстрілів було пошкоджено рухомий склад і будівлі залізниці. З міркувань безпеки рух поїздів дитячою залізницею у Харкові на час воєнного стану припинено.

Харківська муніципальна галерея почала свою діяльність в 1996 році та стала першою галереєю муніципального статусу в Україні. Основний напрямок діяльності – робота з сучасними українськими художниками.

У своїй виставковій політиці галерея поєднує програми та виставки майстрів традиційного живопису, графіки, скульптури, фотографії с проєктами сучасного мистецтва, нових медіа. Художники галереї: Борис Михайлов, Віталій Куліков, Віктор Гонтарів, Сергій Братков, Віктор Сидоренко, Павло Маков, Вачаган Норазян, Едуард Яшин, Олександр Рідний, Ганна Іванова, Володимир Кочмар та багато інших, а також команда молодих авторів: Аліна Клейтман, Антон Ткаченко, Артем Волокітін, Віталій Кохан, Гамлет Зиньківський, Ганна Бикова, Констянтин Зоркін, Олена Полященко, Ольга Федорова, Роман Мінін.

Галерея має два виставкові майданчики: основна зала (більше 100 квадратних метрів) та АРТпідвал (140 квадратних метрів), спеціалізацією якого є молодіжне та експериментальне мистецтво.

Харківська пожежно-технічна виставка заснована в 1967 році. Має чотири філії: у Богодухові, Ізюмі, Куп’янську та Лозовій.

Експозиція, в якій в десяти тематичних залах представлені експонати майже за 200-річний період існування пожежної охорони області, знайомить з історією пожежної охорони Харківщини, роботою підрозділів ДСНС сучасності та дозволяє отримати знання, які допоможуть правильно діяти в екстремальній ситуації. У музеї представлена форма брандмейстерів (керівників пожежних частин) минулих часів, старовинні кінні пожежні обози, форма брандмейстерів (керівників пожежних частин), спеціальне спорядження, сигнальний дзвін, який сповіщав про тривогу тощо.

Харківський зоопарк - найстаріший в Україні. Датою заснування Харківського зоологічного саду прийнято вважати 1896 рік, коли на площі 2 гектари, орендованій біля Університетського саду, було організовано виставку свійських тварин та птахів. Пізніше експозиція поповнювалася дикими тваринами, яких доставляли до Харкова мешканці навколишніх сіл.

У 1906 році закінчилося спорудження та обладнання головного корпусу акваріума. В 1911 році Південно-російське Товариство акліматизації вирішило влаштувати у Харкові зоосад, який став третім за рахунком в російській імперії. Коштом Товариства було збудовано зимові приміщення та літні вольєри, закуповувалися дикі тварини та птиці, частина яких прибула із заповідника Асканія-Нова.

Під час більшовицького перевороту на початку ХХ століття зоосад був розорений. В 1921 році його почали відновлювати, і за рік столичний (на той час) Харківський зоопарк був знову відкритий для відвідувачів. У 1928 році з Німеччини прибув цілий ешелон із тваринами, серед яких були лев, леопард, лама, кенгуру, мангусти, мавпи, папуги, білощокі казарки та багато інших. Із Закавказзя доставили лебедів, пеліканів та ще близько ста видів водоплавного птаха. В яру побудували ставок площею 2400 квадратних метрів для гусей, лебедів, фламінго та іншої водоплавної живності. В 1930-х роках побудували "гірську вольєру" зі штучними гірками, де в умовах, найбільш наближених до природних, жили тури, джейрани, муфлони. Було збудовано слонівник, мавпник, пташник, загони для копитних.

Під час Другої світової війни більшість тварин загинули, Харківський зоопарк відновлювався практично на порожньому місці. Було збудовано новий акваріум, зимові капітальні приміщення для великих тварин, басейни для риб та водоплавних птахів, заново висаджено десятки тисяч дерев та чагарників. За часів реформ виникли проблеми з фінансуванням та харчуванням тварин, та їх кількість дещо зменшилася.

Зараз Харківський зоопарк - це одне з найулюбленіших місць дозвілля харків'ян.