Пам'ятки Тернопільської області

Церква Вознесіння Господнього розташована неподалік залізничного вокзалу Чорткова.

Споруджена в 1717 році на місці згорілої церкви, заснованої ще в 1630 році в передмісті Долишня Вигнанка.

Цей тризрубний дерев'яний храм вважається одним із найкращих зразків подільського народного зодчества. Вознесенська церква побудована чортківськими народними умільцями без жодного цвяха, вражає монументальними формами. В інтер'єрі багато різьблених деталей.

Церква Вознесіння Господнього належить до Української греко-католицької церкви.

Замкова церква Вознесіння Господнього збудована в 1530 році як родова усипальниця князів Вишневецьких. До її будівництва причетний був Іван Вишневецький, батько Дмитра-Байди.

У Вознесенській церкві поховано близько 20 представників роду Вишневецьких, у тому числі овруцький староста Михайло Вишневецький та його дружина Раїна Могилянка.

Храм має форму корабля і вирізняється чудовою акустикою. Усередині розташовані релігійні фігури, виконані народними майстрами.

У 1872-1873 роках проведено капітальний ремонт церкви Вознесіння Господнього, відлито нові дзвони, позолочено іконостас. Дві ікони Пресвятої Богородиці, виконані у давньоруському та візантійському стилях, подаровані князями Костянтином та Михайлом-Сервацієм Вишневецьким.

За часів боротьби з православ'ям Вознесенська церква залишалася єдиним православним храмом на всю округу. В 1963 році храм було закрито та пограбовано, лише через 26 років його повернули православній церкві.

Нині церква Вознесіння Господнього належить до Православної церкви України.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована в Бучачі в 1764 році в стилі пізнього бароко за проєктом архітектора Бернарда Меретина (за іншими даними – Йогана Шільцера).

Храм Покрови Богородиці має оборонний характер. Враження "жіночності" інтер'єру створюють закруглені кути та гармонійні лінії порталу. Збереглися Діаконські врата роботи видатного скульптора Івана Пінзеля.

Під час відродження Покровської церкви після радянського періоду у підвалах було виявлено поховання десятків репресованих мешканців міста.

Греко-католицька церква Пресвятої Трійці зведена в Бережанах в XVIII сторіччі на місці торгових рядів.

Протягом двох століть неодноразово перебудовувалася. Спочатку мала готично-ренесансні форми, але в ході безлічі реконструкцій поступово набула сучасного зовнішнього вигляду.

Тут зберігаються мощі Святого Іоанна Хрестителя, які в 1673 році були подаровані Бережанському воєводі Синявському та перебували у каплиці Бережанського замку, звідки їх у XVIII столітті передали церкві Святої Трійці (до цього мощі святого були в Антіохії, куди переніс їх апостол Лука, а звідти потрапили до Константинополя). Після Другої світової війни мощі зникли, проте у 2000 році їх знайшли та знову виставили для вшанування. Інша святиня церкви Пресвятої Трійці - чудотворна ікона Римської Богоматері.

Перед храмом встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Церкву Святого Миколая василіанського монастиря зведено у Струсові в XVII столітті над більш раннім печерним храмом.

У XVI столітті на цьому добре захищеному місці на схилі гори в урочищі Чортова Дебря стояв замок шляхтичів Струсів. У ХІХ столітті залишки замку були розібрані, але вали простежуються досі. Поряд із замком отці-василіани заснували у XVI сторіччі печерний монастир, витесавши в скелі печерний храм з вівтарем. Тут були печерні келії для ченців.

Побудована у 1770 році василіанська церква Святого Миколая в 1788 році була перетворена на латинський костел Святого Станіслава, потім довго була у запустінні. Наразі відреставрована, належить греко-католицькій громаді Струсова

Звідси відкривається чудова панорама села з його архітектурними домінантами: неоготичним костелом Святого Антонія (1903 рік) та сучасною греко-католицькою церквою.

Греко-католицька церква Святого Миколая збудована в Струсові в 1930 році на місці старого дерев'яного храму.

Поруч споруджена дзвіниця у вигляді ротонди.

Церква Святого Миколая є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церкву Святого Онуфрія було збудовано в Гусятині в ХVІ сторіччі, коли формувалася оборонна система середньовічного міста, до якої входили також замок та синагога.

Разом із церквою вони утворювали укріплений трикутник із ратушною площею всередині. Товщина стін храму сягає 2,2 метри. Верхній бойовий ярус не зберігся. Ймовірно, він був дерев'яною галереєю по периметру вежі. Навколо храму збереглися мури.

За часів турецеького володарювання 1672-1683 років церкву Святого Онуфрія було перебудовано на мечеть.

Нині це чинна греко-католицька церква.

Церква Святої Покрови в Чорткові - одна з нових храмів міста, що відрізняється багатством оздоблення.

Побудована в 1905 році коштом парафіян на місці дерев'яного храму. Будівлю Покровської церкви у класичному стилі зведено за проєктом львівської архітектурної компанії під керівництвом архітектора Миколи Шашкевича та чортківського будівельника Андрія Дражновського.

За легендою, після освячення церкви Святої Покрови на подвір'ї забило чудодійне джерело, над яким звели каплицю на честь Божої Матері. В 1944 році сталося ще одне диво: німецький снаряд влучив в церкву, сильно її пошкодивши, але ікона Богоматері залишилася неушкодженою. А в 2004 році над каплицею Всецариці, зведеної на місці нового джерела, було явлення Матері Божої.

40-метрова дзвіниця з позолоченим куполом збудована в 1996 році.

На території храму влаштована купальня.

Покровська церква належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Чорткові - зразок подільської народної архітектури, найдавніший храм Чорткова, що зберігся.

Успенська церква заснована в 1538 році з ініціативи міського братства, членами якого були місцеві ремісники. У нинішньому вигляді відбудована в 1635 році.

Цей тип церков називають "хатнім" - їх будували на зразок звичайних житлових будинків-хат без архітектурних прикрас. Дерев'яні зруби покриті спільним гонтовим дахом. 

Зберігся чудовий різьблений іконостас XVIII сторіччя.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці належить парафії Православної церкви України.

Греко-католицька церква Чудо святого архістратига Михаїла розташована біля дороги в самому центрі села Нивра в приміщенні колишнього костелу, пам'ятці архітектури місцевого значення.

Невеликий католицький костел у Ниврі був збудований у 1937 році. В радянські часи був закритий і поступово руйнувався. В 2011 році греко-католицька громада розпочала реставрацію костелу і вже в 2013 році відбулося освячення відреставрованого храму.

Дві круглі готичні зубчасті вежі на дні гігантського кратера – залишки старовинного Червоногородського замку, історія якого починається з IX сторіччя, коли тут існувало давньоруське поселення Чорлене містечко (пізніше його називали Червоногород, Червоногруд, Червоноград).

В 1351 році русько-литовські князі Коріатовичі (Корятовичі) збудували в Червоногороді дерев'яний замок для захисту від татар. На початку XVII століття королівський староста Микола Данилович спорудив на вигині річки Джурин новий кам'яний замок, згодом зруйнований турками. Мальовничі руїни послужили князю Каролю Понінському основою для зведення в 1870 році чудового готичного палацу (архітектор Юліан Захаревич).

Садиба в Червоногороді вважалася однією з найвитонченіших магнатських резиденцій у Польщі. До 1939 року в Червоногородському замку жила княгиня Любомирська.

До середини XX століття садиба прийшла в запустіння, за радянської влади більшість споруд розібрали на будматеріали. Поруч можна побачити руїни Петропавлівського костелу XVII-XVIII сторічь, занедбаний цвинтар з усипальницею Понінських, а також залишки гідростанції біля водоспаду Джурин.

Спуск у каньйон до Червоногородського замку – 2,5 кілометри досить крутої ґрунтовки, яка в погану погоду може бути важкопрохідною для легкових автомобілів. Вхід на територію урочища платний.

Кам'яний Чортківський замок біля підніжжя Вигнанської гори збудував у Чорткові в 1610 році на місці дерев'яної фортеці князів Чартковських новий господар цих земель Станіслав Гольський.

П'ятигранне укріплення з вежами по кутах, усередині якого знаходився палац та господарські корпуси, вважалося типовою оборонною спорудою свого часу, проте мало невдале стратегічне положення - Чортківський замок неодноразово руйнувався. Зокрема, в 1648 році його взяли штурмом війська Максима Кривоноса, а в 1672 році захопили турки.

В ХІХ столітті Чортківський замок намагалися реставрувати представники княжого роду Потоцьких, якийсь час він перебував у власності ордена сестер-кармеліток, проте так і залишився незаселеним і поступово занепав. Упродовж XX століття використовувався як склад. До останнього часу замок перебував у віданні одного з комунальних підприємств міста.

2010 року Чортківський замок взято під охорону Національним заповідником "Замки Тернопілля". Ведуться археологічні дослідження та консерваційні роботи. Планується створення музею та кафе.

Язловецький замок, прозваний "Ключем Поділля", в XVI-XVII сторіччях був однією із найважливіших оборонних споруд східної частини Речі Посполитої, нарівні з Кам'янцем-Подільським. Зараз це один із об'єктів Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Замок у Язлівці заснований представниками магнатського роду Бучацьких-Язловецьких. У XV сторіччі Теодор Бучацький-Язловецький перетворив його на потужний бастіон, в 1550-1575 роках Юрій Язловецький розширив замок і добудував згодом величезну чотириярусну вежу. Внизу були каземати, на третьому поверсі був в'їзд у місто, на четвертому ярусі розташовувалися житлові приміщення. До брами вів міст на дерев'яних стовпах, у завершальній своїй частині – навісний.

У 1643 році новий власник гетьман Олександр Конєцпольський спорудив зовнішнє оборонне кільце – Нижній замок. Під час Визвольної війни твердиня витримала облогу козацьких військ, але в 1672 році впала під тиском турків.

У 1746 році Станіслав Понятовський (батько польського короля Станіслава Августа) збудував на місці Нижнього замку палац, який був переобладнаний та вдосконалений бароном Христофом Блажевським.

У 1863 році барон пожертвував палац із руїнами замку та садом сестрам-непорочницям для створення монастиря та школи для дівчаток. На території у склепі похована засновниця обителі блаженна Марцеліна Даровська.

За радянських часів монастир було закрито, тут була лікарня, потім санаторій. Останній функціонує досі, ділячи приміщення з відродженим в 1999 році монастирем.

Нині це Реколекційний будинок імені Марцеліни Даровської сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Монашки підтримують палац та парк у хорошому стані, привітно приймають туристів.

Будинками-близнюками в Кременці називають незвичайний за архітектурою житловий будинок у стилі бароко.

Будинок складається із двох симетричних частин, які накриті окремими двосхилими дахами і трохи відрізняються один від одного в деталях оформлення.

За легендою, колись тут мешкали брати-близнюки.

Планується реставрація.

Гора "Дівочі скелі" у Кременці - пам'ятка природи державного значення.

Мальовничий скельний відрог висотою 376 метрів розташований у північно-східній частині міста, в межах Національного парку "Кременецькі гори".

З горою пов'язана легенда про полонених татарами дівчат - мешканок розореного кримчаками Кременця. Не бажаючи потрапити в рабство, дівчата кинулися в прірву зі скелі, яку відтоді називають "Дівочою".

Ламані, нагромаджені в первозданному хаосі брили, стрімкі урвища та дивовижні кам'яні композиції, чорні прірви гротів та печер довгою стрічкою довжиною 2,6 кілометри опоясують гору. Черепашкові щільні вапняки, що виходять на поверхню стрімкими карнизами, створюють своєрідну неповторність та красу.