Пам'ятки Львівської області

Костел Успіння Пресвятої Богородиці в місті Угнів побудований в 1695 році коштом Христофора Дуніна. Величезний храм у стилі бароко спроєктував архітектор Войцех Ленартович.

За радянських часів будівля Успенського костелу використовувалася як склад, проте храм непогано зберігся.

Костел-санктуарій Успіння Пресвятої Богородиці побудований в Рудках в 1728 році коштом роду Урбанських на місці більш раннього, дерев'яного костелу, який був заснований ще в XIV сторіччі та неодноразово перебудовувався.

В костелі зберігалася давня чудотворна ікона Богоматері Рудковської, відома як "Цариця Бещад". Після того як у 1921 році ікона була коронована Римським Папою, Успенський костел в Рудках став однією з найшанованіших сакральних споруд у довоєнній Польщі. У 1946 році ікону було вивезено до Польщі (в 1995 році в костел було повернуто лише копію).

Поруч збереглася вежа-дзвіниця XVII століття, що залишилася ще з часів дерев'яного храму.

У костелі Успіння Пресвятої Богородиці знаходиться усипальниця родини відомого польського драматурга Александера Фредро, чий маєток знаходився в сусідньому селі Вишня.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (колишній Вознесенський костел) заснований у Золочеві в 1730 році разом із монастирем та колегією піарів.

Після ліквідації ордену піарів австрійською владою в 1788 році костел був закритий, у будівлі розмістили склади. В 1838 році сюди перемістилася римо-католицька парафія з Воскресенського храму, який перейшов до греко-католиків.

За радянських часів це був єдиний діючий костел між Львовом та Збручем.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії виконаний у пишному стилі пізнього бароко. Під час реставрації в 1878 році на головному фасаді зведено чотирикутну вежу з годинником з тесаного каменю, фанерований фронтон, дах покритий оцинкованою бляхою, у нішах встановлено п'ять кам'яних скульптур. Склепіння нефа та апсид багато оформлені різьбленням та розписами.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії заснований у Жидачеві в 1301 році.

Спочатку був дерев'яним. В 1415 році брат короля Свидригайла, який володів цими землями, прикрасив храм. У 1602 році коштом Миколи Лігензи та Єжи Жолчинського було розпочато спорудження кам'яного Успенського костелу.

В 1676 році в цьому храмі польський король Ян III Собеський відслужив молебень на честь перемоги над турками під Жидачевом.

У 1895 році в костелі сталася пожежа, і лише в 1938 році було завершено реконструкцію.

За радянських часів Успенський костел було закрито, у ньому спочатку розмістили автовокзал, а потім краєзнавчий музей.

Нині костел Успіння Пресвятої Діви Марії чинний.

За легендою, на трьох пагорбах за містом раніше був родовий маєток, до якого веде підземний хід із костелу. До цих пір збереглися старі "панські" стайні, в яких зараз навчальні класи та гаражі місцевого професійного ліцею.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Турці збудований у 1779 році на місці першого дерев'яного римо-католицького храму, який був заснований у 1730 році з ініціативи магната Антонія Калиновського, який володів містом у ті часи.

Калиновський запросив до Турки отців-єзуїтів і доручив їм опіку над нечисленним католицьким приходом міста. У 1749 році орден єзуїтів було ліквідовано австрійським урядом і Успенський костел став парафіяльним.

У 1906-1914 роках було проведено проведено реконструкцію костелу Успіння Пресвятої Діви Марії за проєктом Станіслава Маєрського. Після радянського періоду запустіння в 1992 році Успенський костел повернули турківським римо-католикам.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Білому Камені – один із найкращих творів львівського архітектора Амвросія Прихильного.

Засновниками храму були князь Юрій Корибут Вишневецький та його дружина Тереза.

Успенський костел оточений кам'яною стіною з виїзними воротами та двома дзвіницями. Настінні розписи в інтер'єрі виконані в кінці XVIII сторіччя.

У 1983-1991 роках храм використовувався Львівською галереєю мистецтв.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії гармонійно поєднує елементи архітектури бароко та ренесансу.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії був збудований в селі Вишнівчик у 1930 році. Храм у стилі неоготики виконано за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака.

За радянської влади будинок використовувався з господарською метою. Нині Успенський костел покинутий і руйнується.

Костел францисканців збудований у Львові в 1708-1178 pоках. як костел Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря капуцинів, заснованого в 1707 році Ельжбетою Софією Сенявською. Храм виконаний у стилі бароко.

Після ліквідації капуцинського ордену в 1785 році монастирський комплекс зайняли францисканці.

За радянських часів тут розташовувався інтернат.

Нині костел належить Церкві християн Адвентистів сьомого дня.

Стрийський краєзнавчий музей "Верховина" розташований у колишньому будинку стрийського адвоката та громадсько-політичного діяча Євгена Олесницького (1899 року побудови), який на початку ХХ століття був осередком української культури та суспільного життя.

Фонди музею нараховують 26 тисяч одиниць зберігання. Експозиція складається з трьох відділів: природи, етнографії, історії краю.

Відділ історії музею "Верховина" інформує про найдавніші поселення на території краю, історію середньовічного Стрия, опришківський рух. Висвітлює історію Стрийщини в період Австрійської займанщини, події Першої світової війни, боротьбу краян за українську державу.

Найцінніші експонати Стрийського краєзнавчого музею: старовинні книги, ікони, бойківські та гуцульські писанки, а також зброя козаків та опришків. Окрема експозиція присвячена діяльності УПА.

До складу краєзнавчого музею "Верховина" входять:
- Меморіальний комплекс "Борцям за волю України";
- Меморіальний музей-садиба родини Бандерів;
- Меморіальний музей Ольги Бачинської;
- Музей художника Петра Обаля.

Криївка-музей УПА на Золочівщині створена у 2021 році в урочищі Желяско на південний захід від села Вороняки, на території Національного природного парку "Північне Поділля". Розташована на місці загибелі та поховання сотника УПА Богдана Захарківа.

Музей являє собою реконструкцію типової повстанської криївки, якими користувалися бійці УПА у середині XX століття, переховючись від карателів НКВС. В криївці відтворено обстановку, в якій жили повстанці: меблі, предмети побуту, елементи зброї та військового спорядження.

На могилі Богдана Захарківа встановлено пам'ятний хрест. Поруч встановлено кілька скульптурних композицій сакрального та парітріотичного характеру, облаштувано рекреаційну зону. Тут проходять урочистості з нагоди відзначення християнських та національних свят, в яких беруть участь мешканці села Вороняки та гості із сусідніх населених пунктів.

Печерений культовий комплекс племені білих хорватів у селі Дуброва є частиною Історико-культурного заповідника "Стільське городище". У VIII-X століттях це був один із центрів язичницьких культів столиці Білої Хорватії у Стільську.

Комплекс являє собою скелею вапняково-пісковикового походження з видовбаними у ній 21 рукотворною печерою. Усі внутрішні приміщення мають правильну форму, вузькі входи одночасно служать вікнами. У стінах окремих печер знаходяться заглиблені ніші квадратної або прямокутної форми. Імовірно, спочатку в печерах-келіях жили служителі язичницького культу, а з приходом християнства – ченці-скитники. У наші дні місцеві жителі перетворили келії на льохи, поставили двері, повісили замки та зберігають у них продукти.

Ліворуч від печерного комплексу розташований камінь "Диравець" або "Столовий камінь", що отримав ці назви, оскільки має великий наскрізний отвір, а його верхня поверхня рівна, як стіл. Також цей камінь-мегаліт називають Храмом Сонця. Імовірно, колись на ньому стояв ідол, а біля його підніжжя досі простежуються рештки жертовників, тож камінь явно мав культове призначення.

На скелі праворуч простежуються рештки іншого дохристиянського святилища.

Центральний курортний парк "Адамівка" в Трускавці був закладений ще у 1895 році. Названий на честь Адама Сапеги - одного з найактивніших ініціаторів реконструкції парку.

Парк розташований в долині потоку Воротище на площі близько 60 гектарів, в самому центрі курорту Трускавець. Центром курортної зони міста є Центральний бювет мінеральних вод. Від нього починаються паркові алеї, що ведуть через парк на пагорбах, де знаходяться ще 3 цілющі джерела, а також перший літній павільйон для прийому води. Бульвар Торосевича виступає його головною “жилою”.

Крім характерних для цієї місцевості рослин, у курортному парку Трускавця можна зустріти екзотичні види: веймутова сосна, катальпи, самшит, сріблястий клен, оцтове дерево та інші. Вважається, що англійського стилю парку надав садівник Юзеф Яблонський, який і засадив тут велику кількість як типових, так і екзотичних дерев.

Лаврівський монастир Святого Онуфрія отців василіан у Лаврові – найдавніша діюча обитель на території Західної України, одна з головних святинь греко-католиків.

За легендою, монастир заснований у XIII сторіччі князем Лавром, якого історики пов'язують з  Великим князем литовським Войшелком, який прийняв чернечий постриг під ім'ям Лавриш. Також засновником прийнято вважати князя Лева Даниловича, оскільки Лаврів згадується у 1291 році серед його володінь (вважається, що князя було поховано у монастирському храмі, але у XVIII сторіччі його прах перепоховали у невідомому місці).

Перша достовірна документальна згадка про самий монастир відноситься до 1407 року. Одним із головних релігійних центрів регіону монастир став після прийняття унії та входження до ордену отців василіан Київської митрополії. Головною святинею є храм Святого Онуфрія, вівтарна частина якого збереглася з XIII сторіччя. Згодом храм неодноразово перебудовувався – у XVII столітті після пожежі його відбудували в стилі українського бароко, а під час реставрації 1860-1867 років він набув теперішнього вигляду. Збереглися фрески XV сторіччя.

У підземному склепі-некрополі спочивають молдавські князі Костянтин Бассараб та Штефан Петричейку, а також деякі православні та греко-католицькі ієрархи.

Оборонні стіни монастиря датовані XIII-XVIII сторіччями, а корпус чернечих келій – 1902-1909 роками. Архаїчний вигляд має квадратна вежа-дзвіниця.

В період між Першою та Другою світовими війнами у монастирі діяв Василіянський ліцей. З 1994 році обитель знову належить чернечому ордену василіан.

На території зростає 700-річний дуб Лева Даниловича, під яким, за переказами, любив відпочивати князь.

Літературний музей Леся Мартовича відкрито в 1974 році у селі Монастирок, де цей видатний український письменник і громадський діяч прожив останні роки життя.

Матеріали для експозиції збирали активісти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Переважно це книги різних років та інші друковані матеріали. Львівський художник Володимир Патик подарував музею спеціально для нього написаний портрет Мартовича.

З 2008 року музей Мартовича в Монастирку не функціонує. Створена і працює ініціативна група з питань відновлення музею.

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі.

Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні.

Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка.

Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "Іван Франка та світова література".

На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.