Пам'ятки Львівської області

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла в Дрогобичі – один із найкращих зразків сакральної архітектури міста XIX століття.

Монастир засновано в 1775 році. Нинішній комплекс споруджено в 1828 році з ініціативи ігумена Йосафата Качановського, після того як згорів старий дерев'яний Петропавлівський монастир отців василіян.

За радянської влади обитель була закрита, багато ченців замучено у катівнях НКВС.

З 1992 року василіянський монастир Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі знову діє.

Василіянський монастир Святого Онуфрія Великого під Добромилем вперше згадується у 1613 році, коли Ян Щенсний Гербурт та його дружина Єлизавета, княгиня із роду Заславських, надали святій обителі фундаційну грамоту.

Спочатку було збудовано церкву Святого Отця Миколая, яка простояла понад двісті років і після стихійного лиха за наказом ігумена Венедикта Ольшинського була розібрана. У 1723 році побудована кам'яна церква Святого Онуфрія, а в 1731 році - двоповерховий корпус келій і дзвіниця, що примикає до нього.

У плані дзвіниця квадратна, з фасаду – двоярусна, але всередині має чотири поверхи. Нижній ярус із проїздом, перекритий напівциркульним склепінням, верхній – завершений цибулинною главою. Фасади оформлені пілястрами композитного ордера та плоскими нішами.

У радянські часи на території монастиря розміщувався психоневрологічний інтернат. Нині обитель знову належить отцям-василіянам.

Велична міська синагога у Буську збудована у ХVІІІ сторіччі завдяки пожертві Якоба Гланзера.

Знаходиться біля площі Ринок, де раніше проживала єврейська громада міста, що утримувала більшість магазинів.

За радянських часів у синагозі діяв спортзал, згодом її перетворили на склад будівельних метріалів, пізніше частину синагоги перетворили на житловий будинок. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х роках, з метою збереження пам’ятки, незаселену частину синагоги передали громаді християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю.

Велика хоральна синагога оборонного типу була побудована в Бродах у 1742 році замість дерев'яного храму, що згорів. Великий цегляний будинок синагоги увінчаний двоярусним аттиком.

Під час Другої світової війни синагога сильно постраждала, за радянських часів не реставрувалася. Наразі перебуває у напівзруйнованому стані. В березні 2021 року впала одна з колон та провалилася частина даху.

Замкова (Княжа) гора в центральній частині Львова (413 метрів), на вершині якої в XIII сторіччі було споруджено укріплену резиденцію князя Данила Галицького. Названа Високим Замком на противагу іншому - Нижньому Замку (Цитаделі).

Спочатку фортеця була дерев'яною, із земляними валами. В 1362 році відбудована в камені польським королем Казимиром, який захопив Галичину. Прямокутний у плані замок мав чотири вежі по кутах, найвища з яких була дозорною. Всередині знаходився княжий палац, казарми, склади боєприпасів та глибока криниця. В 1648 році замок було взято військами Максима Кривоноса.

В ХІХ столітті був практично повністю розібраний, на його місці розбитий парк "Високий Замок" та влаштований оглядовий майданчик, з якого відкриваються найкращі краєвиди на місто. Зберігся фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку. На вершину ведуть довгі сходи.

Нині на горі знаходиться обласний телецентр та ретрансляційна вежа.

Військовий цвинтар часів Першої світової війни знаходиться на сільському кладовищі на околиці Глинська.

Тут поховано солдатів, які загинули в 1915 році під час походу австро-угорської армії на зайнятий російськими військами Львів. Поруч лежать українці, поляки, німці та угорці.

Увесь цвинтар вінчає прямокутна меморіальна колона, як символ тріумфу австро-угорських військ над росіянами. На чотирьох сторонах колони чотирма мовами – німецькою, угорською, українською і польською – написано посвяти полеглим воїнам.

Бій, що відбувся в околицях села Глинськ 21 червня 1915 року, дав змогу військам генерала Бом-Ермолі звільнити Львів від російських військ. Перепоховання здійснені в липні 2015 року.

Вілла бургомістра Реймонда Яроша, який керував Дрогобичем з 1909 року до розпаду Австро-Угорської імперії, є окрасою вулиці Тараса Шевченка (колишньої Панської).

Двоповерховий будинок у стилі віденської сецесії, багато оформлений ліпниною, збудований в кінці XIX – на початку XX століття підприємцями Шпіцманами, місцевими нафтовими магнатами Коли напередодні Першої світової війни Шпіцмани залишали Дрогобич, розташовану на найпрестижнішій вулиці міста, віллу викупив у них бургомістр Реймонд Ярош.

В період між Першою та Другою світовими війнами Ярош не лише сприяв зміцненню економіки Дрогобича, а й ініціював бурхливий розвиток курорту Трускавець.

До останнього часу вілла Яроша використовувалася як міський палац школярів. Наразі тут розміщується деканат та аудиторії Біологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету.

Віллою Володкевича у Стрию називають романтичний будинок у стилі модерн, зведений на початку XX століття родиною місцевого адвоката. Цей мініатюрний замок є однією із найцікавіших архітектурних пам'яток Стрия.

Після 1939 року тут розмістився Будинок вчителя. Під час гітлерівської окупації будівлю використовували каральні органи. Зараз у віллі Володкевича розміщується Центр професійного розвитку педагогічних працівників.

У п'яти кімнатах на другому поверсі розташований Музей літературно-мистецького об'єднання "Хвилі Стрия". Його заснував у 1976 році український письменник і громадський діяч Віталій Романюк, який очолював літературно-мистецьке об'єднання "Хвилі Стрия".

В експозиції представлено понад 500 різнопланових мистецьких витворів: вишивка, художнє скло, живопис, графіка, скульптура. Літературну частину експозиції складає добірка творів стрийських письменників, які входили до об'єднання "Хвилі Стрия".

У вірменському кварталі Львова між вулицями Вірменською та Лесі Українки знаходиться кафедральний собор, дзвіниця, палац архієпископів та жіночий монастир. Споруди утворюють колоритний "вірменський дворик".

Будівництво вів архітектор вірменин Дорінг (Дорхі) коштом вірменських купців. В образі собору багато спільних рис із собором у давній вірменській столиці Ані. Упродовж століть собор оновлювався, добудовувався. Найстаріша частина - східна (з XIV сторіччя). Реконструкція 1723 року надала будівлі барокового вигляду.

У вівтарній частині є традиційні кам'яні хрести "хачкари". Значну художню цінність становлять скульптурні групи XV століття "Увірування Хоми" та "Свята Софія з доньками".

Мальовничий та повноводний водоспад Гуркало - гідрологічна пам'ятка природи.

Розташований на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди" на висоті 570 метрів над рівнем моря, на схилі гори Парашки у гирлі річки Велика Річка.

Утворився на місці прориву палеогенових пісковиків. Висота складає близько 5 метрів. Водоспад Гуркало оточений лісом, поряд є кілька зручних для відпочинку галявин.

Дістатися можна від села Корчин або від села Крушельниця, від якого до водоспаду Гуркало веде маркована стежка. Через поганий стан дороги заїхати автомобілем дуже важко.

Водоспад Кам'янка на однойменній річці знаходиться на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди" неподалік села Кам'янка.

Вода з висоти 7 метрів падає з масивних кам'яних валунів у мальовничому проломі у гірському хребті двома потоками, розділеними скельним виступом.

Дорогою до водоспаду Кам'янка є джерело "живої води" - сірководневої мінеральної води, схожої на трускавецьку "Нафтусю", яку можна застосовувати в профілактичних та лікувальних цілях.

З протилежного боку від дороги розташоване озеро Журавлине, яке також називається "Мертвим", оскільки в холодній воді з високим вмістом сірководню не живе риба. Маршрути до всіх цих природних пам'яток позначені покажчиками.

Поруч із водоспадом Кам'янка є сувенірний базар та велика галявина, на якій можна розбити наметовий табір. Над потоком влаштовані альтанки для відпочинку. У спекотні вихідні буває великий потік туристів.

Галерея сакрального мистецтва в Дрогобичі відкрита в 1996 році у будинку, який було збудовано на початку ХХ століття віцебургомістром Якубом Файєрштейном.

Фасад невеликої будівлі в стилі сецесії повністю зберігся.

Особливо цінні експонати – старовинні бойківські ікони XVI-XX століть. Також в експозиції: сакральна скульптура, декоративне різьблення, ковані хрести, рукописні церковні книги та стародруки, вбрання священиків та інше.

Гарнизонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів) - одна з найбільших релігійних споруд міста, перший яскравий зразок маньєризму (раннього бароко) у Львові.

Будівництво розпочав у 1610 році монах-єзуїт Себастьян Лянхіус, який виступив автором первісного проєкту. Чистий стиль італійського бароко витримав при добудові храму в 1618-1621 роках італійський архітектор Джакомо Бріано, взявши за зразок фасад костелу Іль-Джезу в Римі. В 1630 році будівництво було завершено, храм освятили, але оздоблювальні роботи тривали ще 30 років.

Тринефний храм. Домінує головний фасад, прикрашений пілястрами, нішами зі статуями та сильно вираженим карнизом. Усередині - пишне барокове оздоблення. Розписи виконали художники Франциск та Себастіан Екштейни з Брно. В одному з бічних вівтарів є високохудожнє дерев'яне розп'яття роботи Яна Пфістера.

Поруч із костелом знаходиться триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії.

В 2011 році костел освячено як Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла УГКЦ.

У підземних криптах костелу функціонує музей "Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла", де можна замовити екскурсію храмом.

Головний залізничний вокзал Львова також називають "Дворець". Історично це найстаріший вокзал на території України. Перший поїзд прибув до Львова у 1861 році.

Нинішня будівля вокзалу збудована у 1904 році за проєктом архітектора Владислава Садловського. Фасад прикрашають скульптури "Промисловість" та "Торгівля".

Городоцька ратуша в стилі класицизму збудована в 1832 році як приміщення магістрату Городка.

Двоповерхову П-подібну будівлю увінчує годинникова вежа з балкончиками, на якій розміщено годинник з чотирма циферблатами (2004 рік) та герб міста. Раніше вежу завершував гострий дах із флюгером.

Будівля городоцької ратуші досі використовується за призначенням – у ній засідає Городоцька міська рада.

На першому поверсі також розміщується Городоцький історико-краєзнавчий музей (2010 рік).

Представлено широку експозицію археологічних знахідок, предмети господарського побуту та народного одягу.

Окремі стенди присвячені періодам Визвольної війни Богдана Хмельницького (битва під Городком 1655 року) та визвольної боротьби 1918-1920 років (Волчухівська операція УГА).