Пам'ятки Баштанського району

Комунальний заклад культури "Баштанський краєзнавчий музей" було створено в 1959 році в пам'ять про події селянського антиденікінського повстання в селі Полтавка (нині Баштанка) у вересні-листопаді 1919 року.

Колекція музею нараховує понад 6 тисяч предметів основного фонду та 2 тисячі предметів допоміжного фонду.

Експозиція музею розгорнута в 8 залах. Одна з восьми залів є виставковою, де проходять тематичні виставки з музейних зібрань, виставки народних умільців, художніх творчих колективів тощо.

Окрема експозиційна зала музею присвячена художнику-монументалісту, бойчукісту Григорію Довженку (1899-1980 роки), уродженцю Баштанки - представлені ескізи його робіт, картини, малюнки, особисті речі.

До складу Баштанського краєзнавчого музею входить його філія - "Музей історії та образотворчого мистецтва села Христофорівка" в колишніх маєтностях родини Аркасів.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В перші дні від початку повномасштабного російського вторгнення працівники Баштанського краєзнавчого музею стикнулися з проблемою збереження культурних цінностей, основного фонду, документації та майна установи. Виносити експонати з музею і ховати їх продовжували до останнього моменту, поки 1 березня 2022 року в Баштанку не зайшла російська військова колона. Протягом тривалого часу Баштанка неодноразово піддавалася авіанальотам та артилерійським обстрілам. Вибуховою хвилею від ракетного обстрілу був пошкоджений дах музею. Після майже двох місяців переховування експонатів, у кінці квітня 2022 року, музею вдалося вивезти п'ять тисяч предметів, що становить майже половину музейного фонду. Експонати відправили в сховища за межі Миколаївської області. Найцінніше — це художні твори та архів художника Григорія Довженка, етнографічні матеріали (колекція рушників та одягу кінця XIX- початку XX століть), колекції фотографій та документів тощо.

Музей історії та образотворчого мистецтва села Христофорівка заснований в 1986 році і в 1990 році відкрив свої двері для відвідувачів.

На сьогодні в музеї діє п’ять експозиційних залів: "Селянського побуту", "Аркасівська світлиця", "Зала сьогодення", "Спортивна кімната" та "Кімната бойової слави". Окрім того, музей має п’ять виставкових залів.

Експозиція "Аркасівської світлиці" присвячена родині українського композитора, письменника, історика та культурного діяча Миколи Аркаса, з якою тісно пов'язана історія Христофорівки. Тут представлені особисті речі родини Аркаса, книги, світлини із зображенням сім’ї, рушники, афіші постановки "Катерини", грамплатівки опери, предмети побуту, посуд, меблі з маєтку Аркасів.

Музей історії та образотворчого мистецтва села Христофорівка є філією Баштанського краєзнавчого музею.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

На початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році село Христофорівка два тижні перебувало під російською окупацією. Двоповерхова будівля музею зазнала значних пошкоджень під час бойових дій. Проте працівникам музею вдалося встигнути сховати і згодом вивезти експонати на зберігання.

Новобузький народний історичний музей відкрито в 1980 році в приміщенні міського будинку культури.

В музеї Нового Бугу зібрано матеріали про історію краю.

Регіональний ландшафтний парк "Приінгульський" розташований на ділянці долини річки Інгул від села Розанівка до села Софіївка.

На поверхню тут виходять докембрійські граніти, утворюючи мальовничий краєвид. Окремі найбільш помітні чи барвисті виходи кристалічних порід отримали власні назви. Про деякі з них складено по кілька легенд, як, наприклад, про скелі "Пугач", "Стовп" (або "Скеля Кам'яних богатирів"), "Спляча красуня", "Стіна" або просто "Устя" поблизу гирла річки Березівка при впаданні в річку Інгул.

Південніше села Розанівка теж є "Стіна" або "Воронова скеля", на якій здавна гніздиться пара воронів.

Є фантастично привабливі оголення граніту - "Берег Кам'яних Хімер" , гранітне плато в місці злиття річки Стовпової з річкою Інгул, яке зветься "Чортів міст" та інші.

Біля села Софіївка створений штучний каньйон та водоспад - водоскид Софіївського гідровузла для вод від злив та танення снігів.

Садиба поміщиків Тропіних розташована на території Щасливського парку на протилежному від Софіївки березі Інгулу, в селі Щасливе (з Софіївки можна пройти підвісним пішохідним мостом).

Брати Микола, Іван, Олександр Тропіни, сини купця Степана Тропіна, були відомими у Херсоні меценатами, будівельниками церков та піклувальниками навчальних закладів. Одна з херсонських лікарень носить їхнє ім'я.

У 1912 році Тропіни збудували на лівому березі Інгулу садибу та заклали парк. Садибний будинок погано зберігся, але вже ведеться реставрація засобами регіонального ландшафтного парку "Приінгульський". Також зберігся льох, в якому влаштовано банкетну залу.

У парку ростуть сторічні осокори діаметром більше метра, клени, шовковиці.

Свято-Михайлівський Пелагіївський жіночий монастир прикрашає скелясті береги річки Інгул на території регіонального ландшафтного парку "Приінгульський".

У центрі комплексу височить церква Святої Пелагеї, збудована у 1896-1904 роках братами Андрієм та Михайлом Дуриліними, слідуючи заповіту отця Ісидора Дуриліна, на згадку про їхню рано померлу матір Пелагею. Невідомий німецький архітектор використав модний на рубежі століть модерн, втіливши його в стилі "a la Russe". Дванадцятиглава церква з куполами-цибулинами була увінчана дзеркальними хрестами. У храмі три престола: Святого Архістратига Михаїла, Преподобної Пелагеї та Мученика Андрія Стратилата. До радянсько-української війни при Пелагіївській церкві діяла парафіяльна школа.

У період радянської влади храм був розграбований, приміщення використовувалося як склад.

У 1994 році при відновленій Пелагіївській церкві було засновано православний жіночий монастир московського патріархату. Реставрація храму продовжується. Завершено будівництво зимової церкви, яка примикає до келій черниць.

Свято-Петропавлівська церква у Новому Бузі побудована в першій половині ХІХ століття.

Належить до УПЦ московського патріархату.