Пам'ятки Львівського району

Оборонний костел Різдва Пресвятої Богородиці в Комарно закладений у 1656 році коштом магната Миколая Остророга, що володів містом. Освячений у 1658 році.

Можливими авторами проєкту називають архітекторів Войцеха Капіноса та Яна Покоровича, хоча обидва померли задовго до початку будівництва.

Чудова архітектура костелу Різдва є яскравим зразком переходу від ренесансу до бароко. Типово ренесансними елементами є обрамлення головного входу та ніш зі скульптурами, а також пілястри з головками херувимів. У той же час фронтон фасаду та обрамлення центрального вікна характерні для стилю бароко.

Фасад прикрашений численними скульптурами святителів та складним білокам'яним різьбленням (припускають, що у будівництві брав участь майстер, який оформляв фасад костелу єзуїтів у Львові).

Оборонний характер споруди видають ключові бійниці, розташовані по периметру вздовж карниза.

В середині XVIII сторіччя поряд із храмом було споруджено дзвіницю у формі тріумфальної арки.

В 1946 році костел було закрито, частину церковного майна було вивезено до Польщі. У 1992 році костел Різдва Богородиці було передано греко-католицькій громаді Комарно.

Потужний оборонний костел святих апостолів Петра і Павла в Перемишлянах побудований в 1645 році для монастиря домініканців коштом магнатів Потоцьких, що володіли містом.

У 1730 році костел був реконструйований і незабаром став парафіяльним. Після Другої світової війни храм був закритий і відновив роботу лише в 1997 році. Проведено реставрацію.

Збереглося внутрішнє оформлення, виконане за проєктом Політинського.

Стародавній оборонний костел Святих Миколая та Анни в Бібрці, за однією з версій, заснований у 1402 році легендарним польським лицарем Завішем Чарним, героєм роману Генрика Сенкевича "Хрестоносці".

У верхній частині стін західного об'єму збереглися бійниці. Храм було зруйновано під час набігу татар у 1621 році, але через деякий час відновлено. Після ґрунтовної перебудови в 1914-1922 pоках Миколаївський костел втратив первісний вигляд. При реконструкції було збережено західну частину споруди (XVII сторіччя), інші частини зведено наново.

Архітектура костелу святих Миколая та Анни гранично лаконічна. Єдиний декоративний елемент, що пожвавлює західний фасад, - це глуха аркада на фронтоні.

Костел Святого Антонія Падуанського у Львові – чудовий приклад храмової архітектури в стилі бароко.

Францисканський костел Святого Антонія був заснований у 1618-1630 роках за межами тогочасних міських стін, спочатку був дерев'яним.

Нинішній кам'яний храм споруджений коштом князя Костянтина-Криштофа Корибута Вишневецького, освячений у 1739 році. Деякі джерела датують заснування дерев'яного костелу 1718 роком, а спорудження кам'яного – 1784 роком. Також відомо про реконструкцію храму у 1765 році архітектором Франциском Кульчицьким.

У 1818 році за проєктом архітектора Йозефа Маркля споруджено дзвіницю.

Костел Святого Антонія залишався чинним навіть у радянські часи.

Донині збереглося багате внутрішнє оформлення храму. Інтер'єр відрізняється вишуканістю та красою: вражає пишне різьблення та позолота у стилі рококо. На парапеті сходів перед входом встановлено кам'яну скульптуру Діви Марії роботи Себастьяна Фесінгера (ХVIII сторіччя).

Нині храм знову належить францисканцям. У 1995 році він оголошений санктуарієм Святого Антонія Падуанського.

Костел Святого Духа в Глинянах збудований у 1791-1831 роках у стилі раннього класицизму, проте на початку XX століття його перебудували у стилі необарокко.

До того в Глинянах із XIV сторіччя було збудовано кілька дерев'яних костелів, які часто горіли під час пожеж. Новий кам'яний храм був освячений у 1840 році – ці цифри вказані на фасаді. Головною святинею була ікона Лопатинської Богоматері, яку наприкінці Другої світової війни вивезли до Польщі.

За радянських часів будівля використовувалася як склад, потім службові приміщення.

У 2000 році відреставрований Святодухівський костел було заново освячено. Належить римсько-католицькій громаді міста.

Величний костел Святого Лаврентія в Жовкві побудований на початку XVII сторіччя за проєктом архітектора Павла Щасливого.

Задуманий як головний храм міста, усипальниця родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. В підземеллі похований сам засновник міста - польний гетьман коронний, львівський каштелян Станіслав Жолкевський, його дружина та син, а також родина Даниловичів та Якуб Собеський (батько короля Яна Собеського), за що поляки називають костел "Малим Вавелем".

В інтер'єрі збереглися мармурові надгробки зі скульптурами роботи Войцеха Зичливого: чоловічі постаті в лицарських обладунках, жіночі - у традиційних довгих сукнях. Також інтер'єри прикрашали мальовничі полотна XVII сторіччя: "Битва під Віднем", "Битва під Хотином", "Битва під Калушином" (зараз вони в Олеському замку). Ренесансний портал оформлений зображеннями святих, на фронтоні встановлено скульптуру Михайла Архангела.

Біля костелу стоїть пізньоренесансна дзвіниця, побудована в XVI сторіччі як оборонна вежа. До неї примикає частина міської стіни, що збереглася.

За радянських часів костел Святого Лаврентія було закрито, проте зараз повернуто католицькій парафії, відреставровано польськими фахівцями.

Величний костел Святого Миколая височить у центрі селища Куликів.

Оборонний храм побудований у 1538 році коштом князя Миколи Гербурта Одноновського на місці початкового римо-католицького храму, заснованого ще в XIV сторіччі.

Складений із тесаного каменю Миколаївський костел досі зберігає суворі готичні риси. Всередині збереглися розписи ХІХ століття роботи художника Антонія Качмарського За легендою, підземні ходи вели від костелу аж до Жовкви.

У 1940-х роках куликівський храм було закрито.

У 2000 році повернуто римо-католицькій громаді Куликова. Проведено реставрацію, внаслідок якої будівля втратила шарм давнини.

Костел Святого Миколая у Вижнянах заснований у 1400 році, хоча тоді він, ймовірніше за все, був ще дерев'яним.

Неодноразово перебудовувався, зокрема у 1651 та 1750 роках. У нинішньому вигляді, що поєднує риси готики та бароко, відбудований у 1929-1931 роках за проєктом архітектора Броніслава Віктора. Фресковий розпис виконано під керівництвом львівського художника Станіслава Тейсейра в 1942-1943 роках. На хорах залишилися залишки органу.

Наразі храм закрито, будівля потребує реставрації.

Костел Святого Станіслава заснований у Щирці в XIV сторіччі, у нинішньому вигляді відбудований у 1556 році.

Кілька разів храм горів. Остання реставрація була проведена в 1916 році за проєктом Войцеха Бреттнера.

Храм прямокутний у плані, однонефний, з триярусною вежею під наметом на західному фасаді. Вхід у костел прикрашений порталом тонкої роботи. Колись над хорами було дві бійниці, які свідчили про оборонний характер споруди. Навпроти головного входу розташована двоярусна дзвіниця.

Костел Святого Станіслава є діючим храмом Львівської архидієцезії римо-католицької церкви в Україні.

Оборонний костел Святого Станіслава Єпископа заснований в Дунаєві в 1485 році львівським архієпископом Яном "Вонтробка" Стшелецьким.

Спочатку храм був готичним, що і зараз помітно за стрілчастою формою порталів та готичного білокам'яного віконця. Зруйнований татарами храм у 1585 році відбудував архієпископ Ян Соліковський, внаслідок чого він набув нинішніх ренесансних форм. Кілька разів костел реконструювали, інтер'єри були розписані в 1766 році.

За радянських часів святиню закрили, але у 1992 році, після здобуття Україною Незалежності, храм повернули католицькій громаді Дунаєва. Нині костел Святого Станіслава обслуговується товариством Святого Франциска Салезького.

Римо-католицький костел Святої Марії Магдалини заснований в 1600 році ченцями-домініканцями на місці старого дерев'яного костелу за міськими стінами Львова.

При костелі було відкрито домініканський монастир та семінарія. Автори проєкту монастирського комплексу – архітектори Войцех Келар та Мартин Годний.

У 1648 році монастирські укріплення захопили війська Богдана Хмельницького. Згодом будівля костелу неодноразово зазнавала змін. У 1754-1758 роках костел розширив та перебудував архітектор Мартин Урбанік, було змінено фасади, добудовано вежі.

Під час секуляризаційної реформи австрійського імператора Йосипа II у 1786 році костел зробили парафіяльним, а в монастирі було засновано в'язницю для жінок легкої поведінки (закрита в 1922 році).

Сучасний вигляд костел набув в 1870 році. В архітектурі будівлі поєднуються елементи стилів бароко та ренесансу.

У костелі святої Марії Магдалини встановлено найбільший в Україні орган, виготовлений в 1932 році чеською фірмою Rieger-Kloss. З радянських часів в будівлі розміщується Львівський Будинок органної та камерної музики.

З 1998 року відновлено богослужіння.

Костел Святої Трійці заснований у Соколівці (колишній містечко Сенявя) у 1594 році коштом власниці міста Анни Сенявської. Будівництво завершив близько 1600 року белзький каштелян Станіслав Влодек.

Храм мав оборонне значення. На початку XVI сторіччя він був оточений кам'яними укріпленнями з кутовими вежами, які в XVII столітті були перебудовані.

До XIX століття Троїцький костел мав 3 вівтарі, його інтер'єр був прикрашений скульптурами та розписами.

Вівтарну частину було знищено під час Другої світової війни, а сама будівля почала руйнуватися вже в наші дні, після того, як повалилася покрівля.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії був збудований в селі Вишнівчик у 1930 році. Храм у стилі неоготики виконано за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака.

За радянської влади будинок використовувався з господарською метою. Нині Успенський костел покинутий і руйнується.

Костел францисканців збудований у Львові в 1708-1178 pоках. як костел Непорочного Зачаття Діви Марії монастиря капуцинів, заснованого в 1707 році Ельжбетою Софією Сенявською. Храм виконаний у стилі бароко.

Після ліквідації капуцинського ордену в 1785 році монастирський комплекс зайняли францисканці.

За радянських часів тут розташовувався інтернат.

Нині костел належить Церкві християн Адвентистів сьомого дня.

Літературний музей Леся Мартовича відкрито в 1974 році у селі Монастирок, де цей видатний український письменник і громадський діяч прожив останні роки життя.

Матеріали для експозиції збирали активісти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Переважно це книги різних років та інші друковані матеріали. Львівський художник Володимир Патик подарував музею спеціально для нього написаний портрет Мартовича.

З 2008 року музей Мартовича в Монастирку не функціонує. Створена і працює ініціативна група з питань відновлення музею.