Пам'ятки Львівського району

Княжий Храм Святого Миколая Чудотворця - найдавніша пам'ятка монументальної архітектури Львова.

Мабуть, храм будувався як усипальниця галицьких князів, був головним духовним центром львівських русинів. Перша згадка про церкву Святого Миколая датується 1292 роком. Ще в князівські часи церква служила не тільки храмом, а й центром суспільно-політичного життя.

Розташовувалася біля підніжжя гори Високий Замок, поряд із площею Старий Ринок, де за часів раннього середньовіччя був центр нижнього міста. Товщина стін храму Святого Миколая свідчить також про оборонне значення споруди.

Земляні вали Комарнівського замку бастіонного типу збереглися у місті Комарно на виїзді у бік Переможного.

Замок заклав у XV сторіччі галицький староста Станіслав Ходецький. У XVIII столітті замок втратив значення після того, як господар Комарно Антоній Юзеф Лянцкоронський збудував неподалік нову магнатську резиденцію.

Зараз замок в Комарно використовується як стадіон "Газовик" з футбольним полем на замковому дворі і трибунами на валах з кутовими бастіонами, що добре простежуються. Поруч розташована старовинна цегляна будівля у вікторіанському стилі, в якій зараз розташований один із корпусів міської лікарні.

Королівський арсенал Львова споруджено в стилі бароко архітектором Павлом Ґродзицьким за наказом польського короля Владислава ІV.

Як стратегічно важливе місто Львів мав два арсенали. Міський арсенал формували громадяни міста, а королівський утримувався коштом монарха. З 1939 року в приміщенні Королівського арсеналу розміщується Львівський обласний державний архів.

Перед будівлею Королівського арсеналу в 1977 році встановлено пам'ятник першодрукарю Іванові Федорову, відкритий до 400-річчя друкарства на українських землях. Біля пам'ятника розташований букіністичний ринок, популярний у іноземних туристів. Тут збираються торговці старими книгами та предметами старовини.

Римо-католицький костел Богоматері Ченстоховської закладено у Великому Любені в 1930 році з ініціативи єпископа Бореслава Твардовського.

Храм було освячено в 1932 році, але будівництво тривало ще 5 років.

З 1949 року костел використовувався радянською владою як склад зерна та гараж для сільськогосподарської техніки.

Костел Богоматері Ченстоховської повернутий католикам в 1992 році.

Костел Воздвиження Чесного Хреста – головний католицький храм Городка, який існував уже за часів Владислава Ягайла. У його образі оригінально поєдналися архітектурні прийоми різних стильових напрямів – готики, бароко та модерну.

Ймовірно, перший дерев'яний Воздвиженський костел було закладено в Городку в 1372 році польським намісником Владиславом Опольчиком. У нинішньому вигляді традиційного готичного храму відбудований в 1419 році. У XVI сторіччі було проведено реконструкцію та збудовано дзвіницю з шістьма дзвонами, найбільший з яких був освячений у 1753 році.

В ході останньої реконструкції, проведеної у 1930-х роках ХХ століття архітектором Броніславом Віктором, була добудована західна, найбільша частина костелу Воздвиження Чесного Хреста. Фасад прикрасили скульптури Матері Божої, апостолів Петра та Павла.

Інтер'єри костелу за часів радянської влади були повністю знищені.

Нині костел Воздвиження Чесного Хреста знову чинний.

Перший дерев'яний католицький костел у селі Наварія під Львовом було збудовано на рубежі XVI-XVII сторічь, але незабаром його спалили татари.

Така сама доля спіткала другий дерев'яний храм.

Лише в 1641-1645 роках коштом Ельжбети Гумницької було збудовано кам'яний Вознесенський костел. Храм постраждав під час Визвольної війни і в 1739 році святиню частково розібрали. Кошти на реконструкцію виділила родина Венявських й у 1740-1748 роках видатний львівський архітектор з італійським корінням Бернард Меретин побудував на старих фундаментах новий Вознесенський костел у популярному тоді стилі пізнього бароко. Імовірно, це була перша робота майстра.

Оздоблення та оформлення за участю художника Антоніо Тавеллі тривали ще кілька десятиліть. У 1766 році споруджено дзвіницю.

У 1991 році відновлений після радянського періоду храм було наново освячено як костел Успіння Пресвятої Діви Марії, а після 2011 року змінив титул на Святого Валентина, оскільки з XVII століття тут зберігалися мощі цього святого.

Костел Пресвятої Діви Марії Королеви ангелів і Святого Станіслава у Переможному поряд із Комарно – один із небагатьох на Львівщині храмів у стилі конструктивізму.

Вражаючий розмірами костел зведений з червоної цегли у вигляді трикутної конструкції з круглими вікнами у верхній частині та високими вузькими вікнами внизу, які розділені ребрами, що нагадують контрфорси.

Нині це греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Ансамбль монастиря бенедиктинок у Львові – костел та монастирський корпус – споруджувався за участю архітектора Павла Римлянина. Має яскраво виражений оборонний характер.

Костел Усіх Святих - невелика кам'яна, прямокутна у плані споруда. До південно-східної частини примикає двоповерховий будинок келій, що зберіг прийоми та елементи ренесансної архітектури. Комплекс оточений стінами з барочними воротами ХVІІ сторіччя.

Нині це діючий Свято-Покровський монастир Сестер Студійського Статуту.

Костел та монастир кармеліток босих Матері Божої Громничої заснований у Львові Якубом Собеським, батьком короля Яна Собеського.

Будівництво почалося в 1644 році і тривало до кінця століття. Монастирський комплекс із костелом належав ордену босих кармеліток до 1792 року.

Храм у стилі бароко має форму латинського хреста, формами нагадує церкву Санта-Сусанна в Римі.

Нині належить до Української греко-католицької церкви як церква Стрітення Господнього.

Костел Марії Сніжної в районі Старого Ринку у Львові – один із найдавніших храмів міста.

Побудований у XIV сторіччі німецькими колоністами поряд із старою ринковою площею. В документах костел вперше згадується у 1352 році.

Початковий вид будівлі було сильно змінено наступними перебудовами у XVII та XIX століттях. Після останньої реконструкції, проведеної архітектором Юліаном Захаревичем, костел став однонефним, базилікового типу, з подовженою вівтарною частиною, квадратним притвором та квадратною двоярусною дзвіницею.

Раніше інтер'єр був прикрашений фресками 1750-1751 років художника Станіслава Строїнського. На їх місці в XIX столітті художник Едвард Лєпший виконав нові розписи, що імітують мозаїку.

Нині це храм Матері Божої Неустанної Помочі Української греко-католицької церкви.

Оборонний костел Різдва Пресвятої Богородиці в Комарно закладений у 1656 році коштом магната Миколая Остророга, що володів містом. Освячений у 1658 році.

Можливими авторами проєкту костелу називають архітекторів Войцеха Капіноса та Яна Покоровича, хоча обидва померли задовго до початку будівництва.

Чудова архітектура костелу Різдва Богородиці є яскравим зразком переходу від ренесансу до бароко. Типово ренесансними елементами є обрамлення головного входу та ніш зі скульптурами, а також пілястри з головками херувимів. У той же час фронтон фасаду та обрамлення центрального вікна характерні для стилю бароко.

Фасад прикрашений численними скульптурами святителів та складним білокам'яним різьбленням (припускають, що у будівництві брав участь майстер, який оформляв фасад костелу єзуїтів у Львові). Оборонний характер споруди видають ключові бійниці, розташовані по периметру вздовж карниза.

В середині XVIII сторіччя поряд із костелом було споруджено дзвіницю у формі тріумфальної арки.

В 1946 році храм було закрито, частину церковного майна було вивезено до Польщі. У 1992 році костел Різдва Богородиці було передано греко-католицькій громаді Комарно.

Потужний оборонний костел святих апостолів Петра і Павла в Перемишлянах побудований в 1645 році для монастиря домініканців коштом магнатів Потоцьких, що володіли містом.

У 1730 році костел Петра і Павла був реконструйований і незабаром став парафіяльним. Після Другої світової війни храм був закритий і відновив роботу лише в 1997 році. Проведено реставрацію.

Збереглося внутрішнє оформлення, виконане за проєктом Політинського.

Стародавній оборонний костел Святих Миколая та Анни в Бібрці, за однією з версій, заснований у 1402 році легендарним польським лицарем Завішем Чарним, героєм роману Генрика Сенкевича "Хрестоносці".

У верхній частині стін західного об'єму збереглися бійниці. Храм було зруйновано під час набігу татар у 1621 році, але через деякий час відновлено. Після ґрунтовної перебудови в 1914-1922 pоках Миколаївський костел втратив первісний вигляд. При реконструкції було збережено західну частину споруди (XVII сторіччя), інші частини зведено наново.

Архітектура костелу святих Миколая та Анни гранично лаконічна. Єдиний декоративний елемент, що пожвавлює західний фасад, - це глуха аркада на фронтоні.

Костел Святого Антонія Падуанського у Львові – чудовий приклад храмової архітектури в стилі бароко.

Францисканський костел Святого Антонія був заснований у 1618-1630 роках за межами тогочасних міських стін, спочатку був дерев'яним.

Нинішній кам'яний храм споруджений коштом князя Костянтина-Криштофа Корибута Вишневецького, освячений у 1739 році. Деякі джерела датують заснування дерев'яного костелу 1718 роком, а спорудження кам'яного – 1784 роком. Також відомо про реконструкцію храму у 1765 році архітектором Франциском Кульчицьким.

У 1818 році за проєктом архітектора Йозефа Маркля споруджено дзвіницю.

Костел Святого Антонія залишався чинним навіть у радянські часи.

Донині збереглося багате внутрішнє оформлення храму. Інтер'єр відрізняється вишуканістю та красою: вражає пишне різьблення та позолота у стилі рококо. На парапеті сходів перед входом встановлено кам'яну скульптуру Діви Марії роботи Себастьяна Фесінгера (ХVIII сторіччя).

Нині храм знову належить францисканцям. У 1995 році він оголошений санктуарієм Святого Антонія Падуанського.

Костел Святого Духа в Глинянах збудований у 1791-1831 роках у стилі раннього класицизму, проте на початку XX століття його перебудували у стилі необарокко.

До того в Глинянах із XIV сторіччя було збудовано кілька дерев'яних костелів, які часто горіли під час пожеж. Новий кам'яний храм був освячений у 1840 році – ці цифри вказані на фасаді. Головною святинею була ікона Лопатинської Богоматері, яку наприкінці Другої світової війни вивезли до Польщі.

За радянських часів будівля костелу Святого Духа використовувалася як склад, потім службові приміщення.

У 2000 році відреставрований Святодухівський костел було заново освячено. Належить римсько-католицькій громаді міста.