Пам'ятки Сколя

Національний природний парк "Сколівські Бескиди" охороняє унікальну природу північно-східної частини українських Карпат.

Парк площею понад 35 тисяч гектарів створено в 1999 році на базі Сколівського лісового заказника, оголошеного тут у 1983 році з метою охорони букових лісів, а також частини території ландшафтних заказників "Зелемінь" та "Майдан", заповідних урочищ "Дубинське", "Сопот", "Журавлине".

Гірський масив Сколівські Бескиди розташований між річками Стрий, Опір та Мизунка. Абсолютні висоти на території парку – від 600 до 1200 метрів. Тут збереглися чисті букові ліси природного походження, а також еталонні ялинові та ялицеві ліси (вік дерев – понад 100 років). В них водяться олені, косулі, кабани, вовки, ведмеді, та якщо з рідкісних видів - борсук, горностай, кіт лісовий, рись та інші. У 1965 році з Біловезької Пущі сюди завезли 10 зубрів.

На території Національного парку "Сколівські Бескиди" розташовані такі відомі пам'ятки природи, як водоспади "Кам'янка" (село Кам'янка) та "Гуркало" (село Корчин), а також історико-культурний заповідник "Тустань" (село Урич).

Безпосередньо до міста Сколе примикає заповідне урочище "Павлів Потік", в якому є два невеликі водоспади, джерела мінеральної води Ожинова галявина.

У відведених місцях дозволено розбивати намети та розводити багаття.

Палац та парк у Сколе були закладені бароном Евгеніушем Камінські в середині XIX століття, після того, як він придбав сколівські землі у свого друга, графа Потоцького.

В кінці ХІХ століття палац перебудували у стилі необарокко австрійський барон Герман Гредель та його брати Бернард та Альберт, які контролювали місцеву промисловість.

Палац знаходиться у верхній частині міста (район Демня), поряд із трасою "Київ - Чоп". Будівля непогано збереглася, але без декору інтер'єрів. Парк із фонтаном перед головним фасадом обнесений автентичною огорожею.

До 1956 року тут розташовувалося районне відділення НКВС. Нині це Сколівська школа-інтернат.

Дерев'яна церква Святого великомученика Пантелеймона в Сколе, за переказами, заснована в 1597 році як церква Святої Параскеви. Входить до "оригінальної карпатської трійці" (церкви у Сколе, Верхній Рожанці та Ісаях).

Збудовані майстрами бойківської школи три квадратні у плані зруби накриті чотиригранними наметами. Особливістю архітектури храму є двоярусне рішення бабинця, який має вгорі стіни каркасної конструкції, що зближує його з деякими пам'ятками бойківського типу на Закарпатті.

Квадратна двоярусна дзвіниця прибудована у 1760 році.

За радянської влади у приміщенні храму було відкрито музей народної архітектури.

Нині це діючий храм Української греко-католицької церкви.

Історико-краєзнавчий музей "Сколівщина" з 2018 року розміщується у 12 залах ошатної двоповерхової вілли, зведеної на початку XX століття, коли у Сколе активно розвивалася промисловість та рекреація.

У першій кімнаті зібрані предмети бойківського лісопромислу, сільськогосподарський реманент, побутові речі горян, вироби народних ремесел. В наступній залі відтворено інтер’єр бойківської хати з традиційними предметами побуту і фігурами газди і газдині у національному вбранні. Про розвиток сколівської промисловості у ХІХ-ХХ столітті розповідають світлини та речі місцевих підприємців баронів Гредлів.

Далі представлена військова атрибутика та раритети часів двох світових воєн та сучасної російсько-української війни. У залі сакрального мистецтва експонується іконостас із сколівської Церкви Різдва Пресвятої Богородиці та плащаниця 1895 року.

Також можна відвідати стилізовану світлицю Захара Беркута, реконструкції криївки УПА, кабінету допиту НКВС та  в'язниці.

Римо-католицький костел Семи Скорбот Діви Марії збудований в 1892 році.

До того з XVII сторіччя у Сколе був дерев'яний костел. Новий кам'яний католицький храм було споруджено за проєктом архітектора Альфреда Камінобродського на пожертвування парафіян.

Після Другої світової війни костел був закритий, приміщення використовувалося як склад.

У 1994 році костел Семи Скорбот у Сколе було заново освячено та відреставровано.

Пам'ятний знак у вигляді хреста на високій стелі встановлено у 2012 році на ймовірному місці поховання древлянського князя Святослава Володимировича, сина київського князя Володимира Великого, брата святих Бориса та Гліба.

Дізнавшись про вбивство братів Святополком Окаянним, який захопив київський престол після смерті Володимира у 1015 році, Святослав із дружиною втік до Угорщини, проте був наздогнаний убивцями в Карпатах. За легендою, у жорстокій битві загинули семеро синів Святослава і більша частина його дружини, вся долина річки Опір була вкрита тілами загиблих.

Ці події відбилися у місцевій топоніміці: місто Сколе (від наказу Святополка: "Сколіть їх усіх!"), село Семигинів (місце загибелі семи княжичів), гора Парашка (місце загибелі княгині Параски), селище Славсько (поселення залишків дружини Святослава, що вціліли).

Могила князя Святослава є курганом із символічним саркофагом на вершині, над яким височить 18-метровий хрест.

Монумент бойківським трембітарям встановлено в 1985 році на в'їзді в місто Сколе в урочищі "Колодка" на перевалі "Тухольські ворота" в Сколівських бескидах.

Скульптурна композиція у вигляді стели, біля підніжжя якої стоять двоє бойків-трембітарів, встановлена над трасою М-06 "Київ - Чоп".

На момент відкриття монумент був присвячений звільненню Сколе від німецько-фашистської окупації. На стелі була встановлена постать радянського воїна. У 2016 році була проведена реставрація пам'ятника, фігура, що впала, була замінена скульптурою Архістратига Михайла.

Біля пам'ятника облаштовано рекреаційну зону "Колодка".