Пам'ятки Тернопільської області

Спасо-Преображенська церква в Шумську була закладена як костел францисканського монастиря в 1715 році.

Сам шумський монастир був заснований Волинським воєводою Малинським ще в 1637 році, спочатку був василіанським (уніатським). У 1676 році один із нащадків воєводи, який перейшов у католицизм, передав монастир францисканцям.

Костел був виконаний у готично-ренесансному стилі, будівля мала оборонний характер. В кінці XVIII століття було прибудовано триярусну дзвіницю. В 1837 році костел був перебудований у стилі українського бароко та став православним храмом.

Над входом до Спасо-Преображенської церкви досі зберігається герб сім'ї фундаторів храму Малинських.

Старий польський цвинтар знаходиться на горі при в'їзді до села Струсів з боку міста Бучач.

На сільському кладовищі збереглися надгробні пам'ятники, запозичені з міської меморіальної скульптури, характерної для 20-30-х років ХХ століття. Фігури святих, янголів, молодих дівчат та інших символічних персонажів з простими, грубуватими обличчями виконані з пісковика та бетону, зважаючи на все, місцевими майстрами-самоуками.

З гори відкривається гарний огляд на Струсів та його околиці.

Залишки найдавнішої оборонної споруди Збаража знаходяться на південно-західній околиці міста, на березі річки Гнізна.

На протилежному березі, на Бабиній горі, існувало давньоруське городище ІХ-ХІІ сторічь. Кам'яне укріплення збудував на місці дерев'яної фортеці сіверський князь Дмитро Корибут. Новими господарями стали князі Несвицькі, які називалися після цього Збаразькими. В 1477 році замок було зруйновано монголами, але незабаром відновлено, і в XVI соріччі він витримав 4 облоги татар. Тільки п'ята облога в 1598 році стала для замку фатальною - твердиня була повністю знищена і більше не відновлювалася, а князівська резиденція була перенесена на місце в Збаражі.

Збереглися фрагменти фундаментів Старозбаразької фортеці, встановлено пам'ятний знак.

Ступківське джерело – гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Джерело питної води в селі Ступки під Тернополем відоме з давніх-давен, оскільки розташовувалося на жвавому торговому шляху. І зараз поряд з ним проходить автотраса Е-50 (М-12) "Тернопіль – Хмельницький".

Вода в джерелі чиста та холодна, приємна на смак.

У 2009 році над Ступківським джерелом була зведена каплиця Пресвятої Богородиці, територія навколо неї облагороджена. Місцеві мешканці охоче використовують воду Ступківського джерела для пиття та приготування їжі.

Теребовлянський музей-майстерня – це колишній Теребовлянський районний історико-краєзнавчий музей, заснований 1999 року.

Розташовується в колишньому будинку заступника начальника залізничної станції Теребовлі.

В експозиції представлені археологічні матеріали про давню історію краю, предмети княжої доби та Середньовіччя, старожитності часів перебування Теребовлянщини в складі Австро-Угорської імперії.

Також експозиція розповідає про події Другої світової війни, про розвиток національно-визвольного руху та про деякі сучасні події. 

Серед унікальних експонатів Теребовлянського музею-майстерні – цитра українського композитора Євгена Купчинського.

Окрему експозицію присвячено першому патріарху УГКЦ, уродженцеві села Заздрість Йосипу Сліпому.

Музей-майстерня пропонує майстеркласи з виливання гіпсових фігурок, в'язання ляльок-мотанок, виготовлення свічок, миловаріння, розпису порцелянового посуду, скла та екосумок.

При музеї працює Туристично-інформаційний центр Теребовлі та сувенірна крамничка. Пропонуються різноманітні екскурсії містом та околицями, зокрема нічна смолоскипна екскурсія з гідом в образі князя Сангушка.

Тернопільський обласний краєзнавчий музей засновано в 1913 році як Подільський музей із чотирма відділами: етнографічним, історико-нумізматичним, природознавчим та археологічним.

Нині краєзнавчий музей розміщується у незвичайній будівлі радянських часів.

Експозиція музею налічує понад 150 тисяч експонатів та відображає історію Тернопілля починаючи з X століття. Зокрема, представлено колекцію кераміки, знайдену під час археологічних розкопок на території області.

Найцінніші експонати Тернопільського обласного краєзнавчого музею – 4 алегоричні скульптури з бічного вівтаря бучацької Покровської церкви роботи всесвітньо відомого скульптора Івана Георгія Пінзеля.

У Тернопільському обласному художньому музеї представлено скромну галерею робіт маловідомих майстрів XVIII-XX століть.

Окремо представлено колекцію творів сакрального мистецтва: ікони, розп'яття, скульптури та церковні дзвони. Зокрема, унікальна ікона початку XX століття роботи Антіна Монастирського із зображенням Ісуса Христа у вишиванці.

Також у художньому музеї Тернополя представлено одну з робіт всесвітньо відомого українського скульптора Івана Георгія Пінзеля - Царську браму з Покровської церкви в Бучачі.

Народний краєзнавчий музей історії села Товсте розташований у будівлі Народного дому, збудованого на початку ХХ сторіччя товариством "Просвіта".

На сцені його актової зали виступав фундатор українського театру Садовський, а також фундатор гуцульського театру Хоткевич.

У 1990 році тут відкрився краєзнавчий музей.

Руїни Токівського (Ожиговецького) замку розташовані на півострові, оточеному водами великого ставка.

Замок у Токах збудований в кінці XVI сторіччя брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Згодом замок належав Вишневецьким, Чарнецьким, Матковським.

У 1648 році його захопили козаки, а в 1675 році зруйнували турки. У ХІХ столітті більшість веж і стін розібрали на будматеріали.

До наших днів збереглися руїни однієї п'ятикутної вежі та ділянка стіни. Верхня частина стін зруйнована, і двір фортеці розташований нарівні з крайкою муру.

Важкодоступне урочище Монастирок розташоване в долині річки Стрипа на південь від Бучача.

В лісі на горі Федір збереглися руїни стародавнього монастиря, збудованого в 1600-1606 роках коштом дружини Стефана Потоцького Марії Могилянки (доньки молдавського господаря Єремії Могили, двоюрідної сестри Київського митрополита Петра Могили).

Притока, що впадає в Стрипу, утворює в цьому місці мальовничий каскад водоспаду.

Фрагменти укріплень польської фортеці Окопи Святої Трійці, спорудженої в 1692 році коронним гетьманом Яблоновським для блокади зайнятого турками Кам'янця-Подільського.

Упродовж шести тижнів ціла армія під керівництвом інженера Гоммера насипала потужні вали, зводила вежі та стіни. Для фортеці було обрано дуже вигідне зі стратегічної точки зору місце – вузький скелястий перешийок на злитті Збруча з Дністром. З дозорної вежі чудово проглядалася Хотинська та Жванецька фортеці, а вдалині можна було бачити куполи та мінарети Кам'янця-Подільського.

З 1693 року польський гарнізон почав регулярно проводити успішні атаки на турецькі обози, порушуючи постачання продукту Кам'янця-Подільського. Після того, як у 1699 році Поділля було повернено до складу Польщі, фортеця "Окопи Святої Трійці" втратила стратегічне значення. У 1769 році її взяли російські війська, пізніше вона використовувалася як прикордонна застава.

Збереглася Львівська та Кам'янецька брама, руїни дозорної вежі над Збручем, а також система земляних укріплень.

Хоростківський краєзнавчий музей засновано 2022 року як структурний підрозділ Культурно-інформаційного туристичного центру міста Хоростків.

Музей розташовується в історичному приміщенні Нового палацу графів Семенських-Левицьких. Двоповерховий житловий будинок у стилі необароко в комплексі з кінним манежем зведений у 1837 році за проектом італійського архітектора Боточчині поруч зі Старим палацом XVIII століття у стилі класицизму. До останнього часу в Новому палаці розміщувалася Хоростківська музична школа та Міська бібліотека для дорослих.

Зараз краєзнавчий музей перебуває у стадії формування колекції. В експозиції будуть представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького був заснований в його рідному селі Бурдяківці в 1996 році з ініціативи борщівського художника Степана Маковського. 

Експозиція розміщена в шести залах, три з яких присвячені життю та творчості Леопольда Левицького. Музейний фонд налічує понад 1 тисячу експонатів, серед яких офорти Левицького 1930-х років, ліногравюри та літографії післявоєнного періоду, його ілюстрації до книги "Микола Шугай, розбійник" Івана Ольбрахта та казки "Абу-Касимові капці" Івана Франка. Окрім того, представлено сімейні фотографії, документи, серію портретів Леопольда Левицького, створену львівським фотохудожником Олегом Введенським. 

В окремій за­­лі представлені роботи Степана Ма­ковського – портрети, пейзажі, натюрморти, скульптурні дере­в’яні портрети, коренепластика, монотипії.

В музеї також експонуються роботи місцевих художників, проводяться персональні виставки.

"Центр науки Тернополя" створений у 2017 році як громадський простір науки, освіти та молодіжних ініціатив.

Його основною метою є зацікавлення школярів і студентів до самоосвіти та неформальної освіти шляхом інтерактивних занять та екскурсій. Центр виконує функції одночасно музею науки з інтерактивними експонатами, молодіжного простору з якісними проєктами та імпровізованої лабораторії.

30 експонатів наочно демонструють різні явища фізики, географії та біології. Вони дозволяють школярам спостерігати явища природи, бачити на практиці фізичні властивості речовин, експериментувати та досліджувати світ.

Є облаштоване приміщення для зустрічей, круглих столів, майстерень, зборів, тематичних проєктів.

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці збудована в Калагарівці у 1930 році на місці старішої дерев'яної церкви, яка була зведена в 1727 році.

Введенська церква належить до Православної церкви України.