Пам'ятки Одеської області

Свято-Покровський собор у Кілії збудований у 1822-1836 роках за проєктом архітектора Авраама Мельникова.

В 1895 році до нового собору було прибудовано дзвіницю.

Місцеві жителі називають храм "українською церквою" на противагу старообрядницьким храмам.

Свято-Троїцька грецька церква збудована за проєктом архітекторів Джованні Фраполлі та Аркадія Тодорова в стилі класицизму.

Закладена в 1795 році, призначалася для грецької громади міста, спочатку була дерев'яною. В 1804 році відбулося урочисте закладання кам'яного храму, будівництво тривало 4 роки. В 1821 році тут був похований страчений турками Константинопольський патріарх Григорій V (пізніше останки було перенесено до Афін).

З 1936 по 1941 рік церкву було закрито.

Найстаріший храм міста. Частково збереглася мармурова підлога.

З 4 січня 2006 року - Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ московського патріархату.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у Татарбунарах у 1877 році на місці невеликого дерев'яного храму, заснованого в 1814 році.

Однопрестольна Свято-Успенська церква має форму хреста. Це один із небагатьох храмів Бессарабії, який жодного разу не закривався навіть у розпал радянського атеїзму.

Свято-Успенська церква була збудована в селі Котлован у 1938 році.

Будівництво розпочали в 1914 році, проте через рік воно було зупинено через початок Першої світової війни. Після закінчення війни ця територія опинилась під владою румунів, однак вдалося продовжити будівництво церкви і в 1938 році відбулося її офіційне відкриття.

В 1944 році храм був закритий радянською владою. Богослужіння відновилися вже після здобуття Україною Незалежності.

Свято-Успенська церква в Котловині - єдиний в Україні храм, де частина церковних служб проводиться гагаузькою мовою.

Свято-Успенська церква (або "Біла церква") була заснована в Біляївці в 1794 році і є одним з найстаріших храмів Одеської області. Перший храм був виконаний з вербових кілків, обмазаних глиною, і щороку білився. Саме через це серед людей цей храм отримав навзву "Біла церква", яка зберігається понині.

Новий кам'яний храм збудували в 1873 році. За радянської влади церква була закрита, купол зруйновано, настоятель храму був розстріляний біля церковної брами. У 1943 році, під час румунської окупації, служба в Свято-Успенській церкві була поновлена та проведена реконструкція храму. В 1950-х роках, з поверненням радянської влади, церкву знову було закрито. Будівля храму тривалий час використовувалася під майстерню.

Після здобуття Україною Незалежності, в 1990-х роках, почалося відновлення храму. В інтер'єрі Свято-Успенської церкви збереглася фреска із зображенням святого Онуфрія, яка неодноразово було замальована, проте образ святого проступив через фарбу.

Свято-Успенська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення. Використовується Одеською єпархією російської православної церкви.

Свято-Успенський монастир - найвідоміша обитель Одеси, заснована митрополитом Гавриїлом.

З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція Московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого, сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції.

Перший кам'яний храм був збудований у 1825 році на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). В 1834 році на кошти, які пожертвувала храму одеська купчиха Дар'я Харламбу, було збудовано другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" (нині - Успенський).

Нині тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Млєкопітатєльниця", написана афонськими ченцями в XVII сторіччі.

Виноградники площею 76 гектарів заклала у центрі Української Бессарабії поблизу села Струмок фермерська родина Валерія та Світлани Петрових.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov спеціалізується на виробництві натуральних вин у відповідності до міжнародного сертифікату Organic Standard Ltd. Під час вирощування винограду вони використовують виключно спеціальні біопрепарати, які занесені до органічного реєстру. До готової продукції не додають сіркові ангідриди та стабілізатори.

Виноробня виробляє білі та червоні ординарні вина, а також три види граппи: silver (очищена сріблом), red (настояна на виноградній кісточці), gold (витримана в дубовій бочці). Дегустації, під час яких гостям розповідають про історію походження кожного вина, проводяться безпосередньо серед виноградників. Пішохідні екскурсії виноградниками з розповіддю про історію місцевості та про створення сімейної виноробні включені у вартість дегустацій.

На відвідувачів очікують неймовірні краєвиди виноградників і озеро з лебедями. На території локації є скіфський курган античних часів, на вершині якого можна усамітнитися в альтанці. Також є оглядовий майданчик з видом на найближчі села та старообрядницьку церкву. Можна замовити прогулянку виноградниками на екскурсійному візку або орендувати велосипед і вирушити на виноградники на самостійний пікнік.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Сімейна сироварня "Щедра околиця" заснована родиною Галини та Петра Курдових в унікальному місці - біля початку одного з відомих Траянових валів у селі Табаки на околиці Болграда.

Це маленьке експериментальне сімейне виробництво із сучасним обладнанням і власним сирним підвалом. Підприємство займається виготовленням традиційних і авторських сирів та молочних продуктів.

На сироварні проводять екскурсії з відвідуванням виробничих цехів та підвальних приміщень, де у холоді визрівають сири. Гостям демонструють виробничий процес сироваріння, під час якого всі операції проводять вручну. Після екскурсії гостям можуть запропонувати дегустацію готової продукції та майстеркласи з виробництва траційного сиру.

Сімейна сироварня "Щедра околиця" є учасником проєкту "Дороги вина та смаку Української Бессарабії", в рамках якого засновники підприємства мають за мету збереження та популяризацію традиційних бессарабських сирів, відновлення забутих рецептів.

Скіфською могилою у Білгороді-Дністровському називають кам'яну гробницю скіфських часів. Склеп виявлено в 1895 році.

Являв собою двокамерну споруду на скелі, був складений з великих (довжиною до 3 метрів, товщиною до 0,6-0,7 метрів) вапняних плит. Розграбований ще в давнину. Всередині є орнамент у вигляді візерунка деревини. Є припущення, що до Скіфської могили прокладено підземний хід з Акерманської фортеці.

Античний пам'ятник знаходиться у промзоні в районі морського порту та м'ясокомбінату - доступ ускладнений, але не заборонений.

Смарт-село музей Семисотка – це "живе" бессарабське село, яке поєднує в собі риси скансена (музею просто неба), екопоселення з постійними мешканцями та комплексу сільського зеленого туризму. З 2011 року смарт-село створюється посеред Тарутинського степу на півночі Бессарабії на базі села Семисотка, що на той час вже майже зникло.

Старі сільські садиби відремонтовані зі збереженням їх національного колориту й самобутності, прикрашені візерунками, розписані картинами на побутову тематику. Всі будинки забезпечені сонячними панелями, мають незалежне водопостачання. В деяких садибах постійно живуть люди, інші можна орендувати.

Вздовж брукованої центральної дороги можна оглянути експозицію колодязів різних конструкцій просто неба. В етнографічній експозиції представлено предмети народного промислу, знаряддя праці, старовинні меблі, ковдри, посуд та багато іншого. На одному з подвір'їв росте виноградна лоза, якій вже понад 150 років. Готується до відкриття музей знаменитих людей буджацьких степів.

Відвідувачів пригощають плациндами – бесарабськими пирогами із листкового прісного тіста з начинкою із бринзи.

Смарт-село музей Семисотка є частиною Центру етнографічного, сільського зеленого туризму і сімейного відпочинку "Фрумушика-Нова", що розташований за 2 кілометри на південь від села.

Собор Пресвятої Богородиці у Лиманському (колишній Зельц) був головним храмом кучурганських німців-католиків.

Храм, збудований у 1901 році, вважався одним із найкрасивіших костелів півдня України. Зовні нагадував кафедральний собор у Зальцбурзі (Австрія), монастирські церкви з подвійними вежами у стилі бароко у Сілезії, а також церкви абатства Бенедикта у Грюснау.

Будівельним матеріалом монументальної будівлі у стилі неоренесанс та двох веж-близнюків висотою 57,9 метрів послужив камінь-вапняк.

У 1944 році костел було закрито. Деякий час будівля служила актовою залою. Нині в руїнах.

Спасо-Преображенська церква у Великодолинському є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Історія храму бере свій початок у середині ХІХ століття. На той час на території селища Великодолинське розташовувалась німецька колонія Гросслібенталь. Будівлею церкви є колишня євангелістсько-лютеранська німецька кірха в ім'я апостола Петра. Її будівництво було розпочато німецькими колоністами у 1845 році, а у 1846 році кірха була освячена. Кірха вважалася архітектурним шедевром. Мала восьмикутні колони, усередині був орган Енгельманна.

У 1993 році покинутий храм було передано православній церкві московського патріархату. Внаслідок реконструкції повністю змінився його зовнішній вигляд. Зокрема, надбудовано купол та перебудовано дзвіницю.

Спасо-Преображенський кафедральний собор - головний православний храм Одеси, відновлений з нуля в 2002 році після того, як у 1936 році був підірваний за рішенням радянської влади.

Сучасників інтер'єри храму вражали пишністю. Після реконструкції 1903 року кафедральний Спасо-Преображенський собор був одним із найбільших храмів російської імперії та вміщував до 9 тисяч осіб. Його розміри в плані становили 90 на 45 метрів, а висота дзвіниці - 72 метри.

В 2005 році у відновленому храмі було перепоховано останки генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова та його дружини.

В ніч на 23 липня 2023 року, росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси, в наслідок чого Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань. Російська ракета влучила у центральний вівтар, внаслідок чого частково зруйновано будівлю собору, перекриття трьох нижніх поверхів, значно пошкоджено внутрішнє оздоблення та ікони, повністю знищені службові приміщення нижньої частини собору.

Величний Спасо-Преображенський собор у Болграді є головним духовним центром болгарської громади Бессарабії, пам’яткою культурної спадщини національного  значення.

Собор збудований у 1833-1838 роках на пожертвування жителів міста болгарського походження. Архітектор Авраам Мельников використав у проєкті архітектурний стиль зрілого класицизму. Висота купола, оформленого корінфськими пілястрами, становить 50 метрів.

Інтер'єр розписаний у 1912-1914 роках художником Павлом Піскарьовим у стилі романтизму. Деякі джерела вказують, що ескізи для стінописів створив відомий художник Віктор Васнецов.

При Спасо-Преображенському соборі діє невеликиий музей, де зібрані деякі артефакти, пов’язані з історією храму.

Блошиний ринок "Староконка" в Одесі виник навколо історичного Старокінного базару, який був побудований ще в 1832 році для торгівлі рогатою худобою та кіньми. На барахолку він почав перетворюватися з середини 1930-х років.

Сьогодні одеський блошиний ринок розкинувся на кілька кварталів між вулицями Розкидайлівська, Різовська, Олександра Кутуказія та Скісна. На "Староконці" можна знайти антикваріат, домашнє начиння, одяг секонд хенд, колекційні монети, старі книги, різноманітну радянську атрибутику тощо.