Пам'ятки Одеської області

Татарбунарський історико-краєзнавчий музей створено в 1949 році як музей Татарбунарського повстання - збройного селянського бунту в Татарбунарах, організованого більшовиками в 1924 році проти румунської влади.

Нині в музеї 8 зал та картинна галерея. Представлено історію заселення краю численними народами, починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків та закінчуючи задунайськими запорожцями.

Основні теми експозиції: етнографія, Татарбунарське повстання, період Другої світової війни, епоха колгоспів, спортивна слава Татарбунарщини, творчість татарбунарських художників та поетів (зокрема роботи одеського художника Віктора Шарапенка).

Музей розміщується на другому поверсі Палацу спорту.

Театр "Маски" в Одесі відкритий у 2003 році знаменитою одеською комік-трупою "Маски" в приміщенні колишнього кінотеатру "Дружба".

Виступи "Масок", що спираються на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків "Великого німого", європейської клоунади - це феєрверк свіжої неприборканої фантазії, втілений у форму пантоміми, хореографії, драми, трюка, де кожен актор розвиває свій власний унікальний образ.

При театрі працює кінотеатр "Маски", який щодня демонструє найкращі фільми артхаусного та фестивального спрямування. Творчі вечірки та дитячі ранки відбуваються в арт-кафе "Ресторан Мана-Мана", інтер'єр якого своїми руками створили члени трупи "Маски-шоу".

Тещин міст - це народна назва пішохідного мосту над Військовим узвозом в Одесі, який з'єднує Приморський бульвар із бульваром Жванецького.

За легендою, міст збудовано в 1969 році за наказом першого секретаря Одеського обкому Компартії Михайла Синиці, щоб йому було зручніше добиратися з бульвару через яр у гості до тещі.

Міст відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу. За традицією, молодята залишають на поручнях Тещиного мосту замки, що символізують міцність шлюбу.

Поруч влаштований міні-заповідник "Куточок старої Одеси", в якому зібрано різні елементи міського декору.

Траянів вал біля села Табаки - частина збережених з часів римської імперії системи земляних валів, що була збудована на території Поділля, Бессарабії та Добруджі. Був своєрідним південно-східним кордоном імперії за часів її розквіту в ІІ столітті нашої ери, за правління імператора Траяна.

Траянів вал на території Бессарабії має довжину 150 кілометрів. Бере початок від  села Вадул-луй-Ісак (Молдова), далі простягається на теріторію України, перетинає село Табаки і на високому обривистому березі упирається в озеро Сасик. Між селами Борисівка та Глибоке, які знаходяться на березі озера Сасик, встановлено пам’ятний знак цьому стародавньому кордону.

Біля села Табаки, перетинаючи сучасні магістралі, збереглися ділянки вала, які дають уяву про потужність цих інженерних споруд.

У середньому Придніпров'ї подібні споруди мають назву Змієвих валів.

Напівзруйнована дзвіниця - єдиний фрагмент Успенської церкви в Кілії, що зберігся. Також це єдина споруда Кілійської фортеці, що збереглася, крім оборонного рову.

Церква Успіння Божої Матері була збудована в XV сторіччі за вказівкою молдавського господаря Штефана ІІІ Великого одночасно з будівництвом фортеці за проєктом візантійського архітектора та військового інженера Привані, який надав храму деяких рис Софії Константинопольської.

У 1825-1830 роках біля головного входу до Успенської церкви було споруджено двоярусну дзвіницю.

В 1947 році радянська влада древній храм зрівняла із землею. Нині збереглися лише залишки дзвіниці.

Залишки споруд турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами та чорноморськими козаками під командуванням Олександра Суворова, збереглися на високому березі Дунаю в західній частині нинішнього Ізмаїла.

Фортеця була переважно земляною, з цегляними підпірними стінами і трьома кам'яними бастіонами з боку Дунаю. План штурму Ізмаїла, схвалений Суворовим, склав командувач Чорноморської гребної флотилії Йосип де Рибас. Він же очолив найбільшу штурмову колону козаків, що атакувала фортецю з річки. Бій тривав понад 16 годин. Турки зазнали поразки, втративши 29 000 убитими, тоді як втрати росіян склали 4 000 убитими. Комендантом підкореного Ізмаїла було призначено Михайла Кутузова.

Після поразки росії у Кримській війні фортеця Ізмаїл, за умовами Паризького мирного договору, була підірвана, укріплення зриті. Зараз із боку вулиці Судноремонтників можна побачити фрагменти земляних валів та грандіозного оборонного рову глибиною до 11 метрів, а також один фрагмент підпірної стінки, що складається з плінфи. У парку на березі Дунаю збереглися залишки оборонного рову і валу, Кілійські ворота Микільського монастиря, Успенська церква (1643-1841 роки), Миколаївський храм (1644-1852 роки), а також Мала мечеть (XVI сторіччя), в якій експонується діорама "Штурм Ізмаїла". На військовому цвинтарі встановлено монумент "Орел".

У 1991 році створено Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця", співробітники якого проводять екскурсії територією фортеці.

Адміністрація парку-музею та експозиція про історію фортеці Ізмаїл знаходяться у центрі міста (проспект Незалежності, 51).

Всесвітньо відомий художник Валерій Сиров багато років живе та творить у Біляївці, неподалік Одеси.

Валерій Сиров - член спілки художників, учасник національних та міжнародних виставок в Італії, Мексиці, Японії та інших країнах. Роботи майстра зберігаються в музеях України та приватних колекціях Канади, Японії, США, країн Європи. Він працює у різних техніках, жанрах та стилях: акварель, графіка, монотипія, живопис, асамбляж-колаж, автор фолькльорної серії, де намалював життя цілого містечка вигаданих казкових персонажів.

Художник радо приймає відвідувачів у своїй майстерні та проводить для них майстер-класи. У відвідувачів майстерні є унікальна можливість взяти майстер-клас художника, розкрити в собі творчий потенціал та навчитися “простого живопису” у таких техніках, як акварель та монотипія.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Церква Святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова у Покровці розташована на високому пагорбі лівого берега річки Тилігул.

Закладка церкви відбулася в 1894 році, а освячення - в 1911 році. Будівництво велося коштом генерала Семенова і поміщика Кондрацького.

Храм виконаний у псевдоруському стилі, складений із червоної цеглини, має 11 куполів. У Покровці існує думка, що церква Іоанна Богослова є копією Микільського собору у Відні, або Ісаакіївського кафедрального собору в Санкт-Петербурзі.

Під час Другої світової війни церква Іоанна Богослова використовувалась як лазарет. Повернена православній громаді в 1989 році.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, храм Іоанна Предтечі виглядає дуже масивним і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.

Старообрядницька церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці збудована у Приморському в 1903 році старовірами-липованами, які становлять основу населення села.

Церква однокупольна, з прибудованою високою дзвіницею. Багато декорована. В інтер'єрі – чудовий іконостас.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Кілії – найбільший старообрядницький храм на Одещині.

Перша старообрядницька Покровська церква в Кілії була побудована в 1846 році з саману (цегла з глини, замішана з соломою, висушена на сонці). Навколо церкви сформувався старообрядницький район Кілії.

У 1912-1916 роках навколо саманної церкви було збудовано нову - стару розібрали і винесли через двері. Велику допомогу у будівництві старообрядницького собору надали єврейські комерсанти – особливість багатонаціональної Кілії.

У 1929-1930 роках звели нову 51-метрову дзвіницю. Паркан навколо храмового подвір'я було споруджено вже за радянських часів - у 1953-1954 роках.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву було закрито, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження церкви. З дзвіниці відкривається чудова панорама міста, річки та каналів.

Церква святих рівноапостольних царів Костянтина та Олени збудована в селищі Катлабуг в 1888 році. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Храм виконаний за типовим єпархіальним проєктом в неоруському стилі.

В інтер1єрі церкви збереглися внутрішні розписи та іконостас.

Церква святих Костянтина та Олени в Катлабузі належить до УПЦ московського патріархату.