Пам'ятки Седнева

Дерев'яну козацьку Георгіївську (Юр'ївську) церкву засновано в Седневі, ймовірно, ще в домонгольський період.

Розташована на висоті урочища Коронний Замок, у центрі стародавнього городища Сновськ. У нинішньому вигляді ця багато оформлена різьбленням церква відбудована без жодного цвяха в 1745 році, вважається одним із найкращих творів української народної архітектури.

В цьому храмі, присвяченому Георгієві (Юрієві) Змієборцю, святили свої шаблі козаки Седнівської сотні Чернігівського полку перед військовими походами.

Спочатку Георгіївська церква була однокупольною. Дві додаткові бані були прибудовані в процесі реставрації, проведеної після пожежі.

Існує версія, що в інтер'єрі Георгіївської церкви проходили початкові зйомки ключових епізодів популярного радянського кінофільму "Вій" за однойменною повістю Миколи Гоголя, проте робочий матеріал не сподобався керівництву "Мосфільму", і всі інтер'єрні сцени пізніше були зняті в Москві, у спеціально споруджених декораціях. .

Кам'яницею Лизогубів в Седневі називають будівлю оборонного типу з двоярусною зубчастою вежею та контрфорсами, які надають будові романтичного вигляду.

Кам'яниця (кам'яний будинок) збудована в XVII сторіччі чернігівським полковником Яковом Лизогубом на високому березі річки Снов, на території головного маєтку, який довгий час належав цьому стародавньому козацько-старшинському роду. Будівля одноповерхова, з великими підвалами. У плані нагадує традиційну українську хату з сінями, до яких примикають із різних боків дві невеликі кімнати.

Спочатку Кам'яниця Лізогубів була житловою, виконуючи одночасно оборонні функції. Потім стала використовуватися як підсобне приміщення, коли в ХІХ столітті брати Андрій та Ілля Лизогуби провели реконструкцію садиби та збудували новий житловий садибний будинок. Тоді ж над кам'яницею була надбудована псевдоготична зубчаста башта, яка перетворила будівлю на декоративний архітектурний елемент садибного парку.

Нині Кам'яниця Лизогубів належить ВАТ "Чернігівобленерго". Проведено реставрацію, проте доступу всередину немає.

Седнівська садиба протягом майже трьох століть була головною резиденцією дворянського роду Лизогубів, який походив із козацької старшини часів Богдана Хмельницького.

Першим відомим представником роду був простий козак Кіндрат Лизогуб з-під Золотоноші. Його сини, Іван та Яків, просунулися з рядового козацтва в старшину під час гетьманських усобиць періоду "Руїни". Яків став чернігівським полковником і оселився у Седневі, а його нащадки продовжили розпочате ним  облаштування садиби.

Велику перебудову провели в ХІХ сторіччі брати Андрій та Ілля Лизогуби. Вони розширили парк і звели новий садибний будинок, а старий кам'яний будиночок (Кам'яницю Лизогубів) стилізували під маленький готичний замок і переобладнали під господарські потреби. В своїй садибі брати приймали поета Тараса Шевченка, байкаря Леоніда Глібова, художника Лева Жемчужнікова та інших уславлених діячів культури того часу (встановлені пам'ятники).

За радянських часів у садибному будинку розміщувалася середня школа (зараз - у новому будинку по сусідству), а в іншій частині садиби було відкрито Будинок творчості художників. У парку збереглася 600-річна липа Шевченка, а також романтична альтанка Глібова, в якій було написано ліричний вірш "Кручина".

Перед входом до садиби встановлено пам'ятник колишнім господарям, поціновувачам мистецтва та меценатам Андрію та Іллі Лизогубам.

Воскресенська церква в Седневі - родинна усипальниця козацького-старшинського роду Лизогубів.

Церква збудована в 1690 році Яковом Лизогубом у стилі бароко. За структурою нагадує українські дерев'яні зрубні церкви. Перебудована в 1796-1814 роках. Тоді ж була прибудована двоярусна надбрамна дзвіниця.

Протягом століть тут ховали представників роду Лизогубів. У радянські часи підземелля-склепи були розорені, останки, що муміфікувалися, використовувалися для антирелігійної пропаганди, проте пізніше одна мумія, яка дивом збереглася в Києво-Печерській лаврі, була повернута в Седнів і поміщена в склеп.

В 1980-х роках проведено реставрацію. Нині Воскресенська церква діє.

Поруч знаходиться могила місцевого "неканонізованого святого" Гриця Золотюсенького, з яким пов'язано безліч легенд про пророцтва та зцілення.

Пам'ятник народній художниці України Тетяні Яблонській встановлено на території Будинку творчості художників "Седнів", що діє вже понад 40 років.

Тут художниця створила багато своїх картин.

Тепер тут щорічно у вересні відбувається свято літератури та мистецтв "Седнівська осінь".

Невелика цегляна Успенська церква так званої єпархіальної архітектури є "наймолодшою" в Седневі. Розташована на пагорбі на околиці села.

Храм споруджено в 1860 році. Тоді по всій російській імперії старі дерев'яні церкви замінювали кам'яними спорудами. За основу брали "зразкові" (випробувані) проєкти, які єпархіальні архітектори підганяли під конкретне місце. Для окраси цих храмів використовували декоративні елементи російської архітектури XIV-XVI століть. Такою є і Успенська церква в Седневі.

Із західного боку розташовується шатрова дзвіниця. У повоєнний час це був єдиний діючий храм у всій окрузі.