Пам'ятки Чернівців

Кафедральний собор Святого Духа в Чернівцях збудовано з ініціативи митрополита Євгена Гакмана (похований у соборі, встановлено пам'ятник).

Будівництво собору велося під наглядом крайового інженера Адольфа Маріна та віденського архітектора Антіна Рьолля. В 1860 році за проєктом архітектора Йозефа Главки було перебудовано фасад храму. Свято-Духівський Собор виконаний на зразок Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі в неоренесансному стилі. В архітектурній композиції домінує монументальний купол заввишки 46 метрів. Збереглися фрески ХІХ століття роботи віденського живописця Карла Йобсона

За радянських часів приміщення Свято-Духівського собору використовувалося як склад, потім виставкова зала.

В 1989 році Свято-Духівський кафедральний собор повернуто православній громаді Чернівців, проведено реставрацію.

"Нова" руська (тобто русинська - українська) церква Святого Миколая була збудована в Чернівцях архітекторами Вальтером Штюбхен-Кірхнером, Йозефом Ленером та Вірджилом Іонеску на зразок шедевра румунського середньовічного зодчества - королівської церкви середини XIV сторіччя в Куртя-де-Арджеш.

За оригінальні "кручені" бані прозвана "п'яною церквою".

За радянських часів Миколаївська церква залишалася чинною (це був кафедральний собор та резиденція єпископа), завдяки чому зберігся самобутній інтер'єр.

Зараз Свято-Миколаївський собор використовується парафіянами УПЦ московського патріархату.

Будівля Українського народного дому в Чернівцях ось уже понад сто років є осередком національної культури.

На фасаді зазначена дата 1884 - рік заснування українського товариства "Народний дім". Двоповерхова будівля для нього була збудована в 1899 році.

Українська громада в Чернівцях завжди була однією з найбільших. До кінця ХІХ ст. вона поступалася за чисельністю лише єврейській. Перед Першою світовою війною у місті відбувався активний процес відродження української мови та національної ідентичності буковинських русинів, які усвідомили себе українцями.

В приміщенні Народного дому діяли українські товариства, видавалася періодична преса, проводилися урочисті заходи та зустрічі з видатними діячами української культури. Тут виступали Леся Українка, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Зараз будівля також належить товариству "Український народний дім у Чернівцях".

Товариство розвитку музичної культури на Буковині було створено в 1862 році, а через 15 років спеціально для нього було збудовано будівлю з концертною залою.

Проєкт розробив міський архітектор Еміль фон Регіус, будівництвом керував цісарсько-королівський будівельний радник Алоїз Булірц. Розпис залу виконав відомий віденський художник Карл Йобст, який у цей час розписував резиденцію буковинських митрополитів.

В 1940 році в цьому приміщенні було засновано Чернівецьку обласну філармонію. До складу філармонії імені Дмитра Гнатюка наразі входять: академічний камерний оркестр, академічний симфонічний оркестр, академічний камерний хор, концертна група солістів "Музична просвіта", дует "Писанка", ансамбль народної музики "Плай", фольк-рок гурт та дитяча вокальна студії "Казковий світ".

В 2020 році будівлю філармонії облаштували для людей з інвалідністю.

Зала органної та камерної музики філармонії розташоване окремо, в приміщенні Вірменська церква Святих апостолів Петра і Павла.

Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці в Чернівцях - найдавніший мурований православний храм міста. Визнана пам'яткою архітектури.

Збудована на початку 1760-х років на місці старої дерев'яної церкви на території православного чоловічого монастиря "Гореча" (1712 рік). Церква Різдва Пресвятої Богородиці виконана в стилі бароко, використовувалася як фортеця, вздовж другого ярусу проходить бойова галерея.

Після закриття в 1784 році монастиря "Гореча", церква стала парафіяльною. Суттєвих пошкоджень церква зазнала під час Першої світової війни. У повоєнний час храм було відремонтовано. Церква Різдва Пресвятої Богородиці залишалась діючою навіть в радянський період. В 1992 році храм капітально відремонтовано. В 1995 році відновився монастирь "Гореча" і церква Різдва Богородиці знову стала монастирською.

Збереглися фрески XVII сторіччя.

Церква Святої Параскеви Сербської - перший православний кам'яний храм у Чернівцях.

Побудована на місці дерев'яної парафіяльної церкви за проєктом архітектора Антіна Павловського.

В 1864 році, на третю річницю смерті Тараса Шевченка, чернівецькі русини у церкві Святої Параскеви вперше вшанували пам'ять Кобзаря, тим самим усвідомивши себе українцями.

За радянських часів тут розташовувався шаховий клуб.

Від 1992 року храм набув статусу собору. Відтоді церква Святої Параскеви є кафедральним собором Чернівецької єпархії Православної Церкви України.

Чернівецький обласний краєзнавчий музей займає двоповерхову будівлю колишнього Православного релігійного фонду на пішохідній вулиці Ольги Кобилянської, поряд із кафедральним собором.

Фонди музею налічують 90 тисяч експонатів. В експозиції представлені рідкісні зразки слов'янської літератури, у тому числі іноді виставляють Острозьку Біблію Івана Федорова. Великий інтерес становлять нумізматична колекція та виставка зброї XVIII-XIX століть. Серед історичних раритетів краєзнавчого музею - прапор Чернівців, виготовлений до 500-річчя першої писемної згадки про місто, яке відзначалося в 1908 році.

Основу зібрання творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва музею становлять ікони XVI-XVIII століть., твори видатних буковинських художників Миколи Івасюка, Юстина Пігуляка, Євгена Максимовича, Августи Кохановської.

Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (Чернівецький скансен) – один із небагатьох музеїв просто неба в Україні, що відтворюють атмосферу традиційного українського села з певними регіональними особливостями.

Музей розташований на території площею дев'ять гектарів з характерним горбистим рельєфом на північно-східній околиці міста Чернівці, поблизу річки Прут. Експозиція презентує буковинські поселення середини XIX – першої половини XX століття.

У двох експозиційних зонах музею (Хотинщина та Західне Подністров'я) відтворено дві характерні сільські вулиці. Вздовж них розташовані п'ять типових для сіл цих регіонів селянських садиб із дерев'яними житловими та господарськими спорудами, а також церква, дзвіниця, сільська управа, корчма, кузня. Правдоподібно відтворені інтер'єри, в яких виставлені предмети побуту, знаряддя праці, національний одяг та інше.

Готується спорудження трьох інших зон музею: "Прикарпаття" (Глибоцький, Сторожинецький, Герцаївський, Вижницький райони), "Гуцульщина" (частково Вижницький, Путильський райони) та археологічна зона "Давня Буковина".

На базі Чернівецького музею народної архітектури та побуту проводяться численні тематичні виставки. Відвідувачам пропонуються екскурсії, різноманітні театралізовані дійства, фольклорні свята, етнофестивалі, майстеркласи традиційних буковинських ремесел.

Чернівецький обласний художній музей розташований в імпозантній будівлі, збудованій в Чернівцях у 1901 році за проєктом архітектора Айзенберга для Буковинського ощадного банку.

Будівля музею вважається одним із найкращих зразків стилю віденської сецесії в Східній Європі. Верхню частину фасаду прикрашає майолікове панно, що символізує економічне процвітання Австро-Угорщини. Герб Буковини на грудях однієї з алегоричних фігур дає підставу вважати, що й інші фігури також символізують різні провінції імперії.

Зараз у Чернівецького художному музеї експонуються рідкісні полотна буковинських художників, починаючи з турецьких часів і до наших днів (XVIII-XX століть): Епамінонди Бучевського, Євгена Максимовича, Августи Кохановської, Леона Копельмана, Миколи Івасюка, Євзебія Ліпецького, Гуго фон Реццорі, Артура Кольника та інших. Також представлена ​​колекція пластики Опанаса Шевчукевича – мініатюрні фігурки з теракоти.

На першому поверсі Чернівецького художнього музею працює сувенірна крамниця та літературне кафе.