Пам'ятки Жмеринського району

Вознесенський костел у Межирові побудований в 1794 році коштом шляхтича Андрія Орловського.

На початку ХХ століття парафія налічувала 1438 парафіян. У 1945 році храм був закритий радянською владою, будівля використовувалася як колгоспне зерносховище.

Нині костел у напівзруйнованому стані. Усередині де-не-де можна розрізнити сліди ліпнини. Поруч така ж напівзруйнована тричастинна дзвіниця, типова для католицьких костелів.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Мурафі заснований у 1624 році ченцями домініканцями, які прибули до села на запрошення Ядвіги Язловецької-Белжецької, онуки великого коронного гетьмана Юрія Язловецького.

При костелі до 1850 року діяв домініканський монастир, обнесений оборонними стінами з кутовими вежами (збереглися північно-східна шестигранна цегляна вежа і ділянка південних і східних стін). Також зберігся двоповерховий корпус келій у стилі бароко.

Костел постраждав під час Визвольної війни, але був відновлений коштом графа Йоахіма Кароля Потоцького, про що нагадує його родовий герб, пам'ятна дошка та портрет у парадному мундирі над бічними дверима. Після реконструкції храм зберіг риси бароко, підкреслені архітектурою порталу із двома високими вежами.

Після закриття монастиря російською владою костел Непорочного Зачаття став парафіяльним, він залишався чинним навіть протягом майже всього радянського періоду. Завдяки цьому чудово зберігся не лише зовнішній декор, а й інтер'єри з ліпниною, вітражами, настінними фресками.

Головна святиня костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії – чудотворна ікона Матері Божої Мурафської (XVII сторіччя) у головному вівтарі.

Костел Святої Трійці в Маньківцях заснований у 1763 році поміщиком Юзефом Дембським. У 1789 році він був перебудований в камені у формах раннього класицизму.

За радянських часів храм було закрито, зараз він перебуває у напівзруйнованому стані. Частково вціліла плита з епітафією на честь Теклі Дембської-Вітославської (1830 рік).

Дерев'яна Миколаївська церква в Лозовій побудована в 1752 році.

За легендою, храм перевезено до Лозової із сусіднього Шаргорода. Церква тризрубна, триголова. Інтер'єр перебудований у 1796 році.

На схід від церкви розташована дерев'яна квадратна у плані триярусна дзвіниця. Обидві споруди, оточені низькою дерев'яною та частково кам'яною огорожею, утворюють ансамбль пам'ятки подільської школи народної архітектури.

Палац Потоцьких у Носківцях датується XVII сторіччям.

Спочатку будинок у романському стилі був присадкуватим, мав арочний в'їзд та підземний хід. У XVIII столітті Потоцькі перебудували свій садибний будинок, перетворивши його на еклектичний двоповерховий палац (зараз у поганому стані). Парадні приміщення розташовувалися на другому поверсі (збереглися фрагменти декору).

В кінці ХІХ століття поміщиця та меценатка Юлія Пащенко, будучи прихильницею талановитого поета Семена Надсона, запросила його до Носківців на лікування та відпочинок. Природа Поділля надихнула Надсона, який жив тут у 1885-1886 роках, на створення багатьох нових віршів.

Також зберігся парк та руїни манежу зі стайнями вздовж дороги до палацу. У радянські часи на території садиби розмістилася середня школа, при якій зараз працює краєзнавчий музей та кімната-музей Семена Надсона. Нещодавно частину палацу було пошкоджено пожежею.

Палац поміщиків Щеньовських у селі Носиківка – одна з маловідомих архітектурних пам'яток Вінниччини, зразок садибного будівництва кінця XIX – початку XX століття на Поділлі.

До 1905 року маєтком у Носиківці володіли поміщики Коревицькі. Після пожежі, яка знищила панську садибу, Станіслав Коревицький продав її Станіславу Щеньовському, сину польського цукрозаводчика Ігнація Щеньовського з Капустян. Щеньовський збудував новий палац у стилі романтизму та заклав великий декоративний парк зі ставком. За радянських часів у ньому функціонувала лікарня, аптека, школа та відділення пошти.

Садиба розташована на пагорбі посеред старого парку. Її оточує мур з вартівницею біля брами. Палац прикрашає декоративна вежа, з якої відкривається вид на околиці. В інтер'єрі палацу частково зберігся ліпний декор та фрагменти дерев’яних декоративних елементів у неоготичному стилі.

З ініціативи активістів збереження історико-культурної спадщини планується реставрація і перетворення палацу на туристичний об'єкт.

Дерев'яна Покровська церква в Лозовій - найстаріший дерев'яний храм Вінничини, що зберігся. Церква збудована в 1700-1702 pоках.

Це типовий тричастковий триголовий храм подільської школи народної архітектури XVII сторіччя. Покровська церква відрізняється бездоганними пропорціями.

Навпроти західного фасаду розташована масивна триярусна дзвіниця з наскрізним проходом у нижньому ярусі.

Кармелітський монастир був заснований у Барі в 1531 році, проте невдовзі дерев'яні споруди було зруйновано.

В 1616 році на руїнах було розпочато будівництво колегіуму та монастиря єзуїтів. Він, своєю чергою, був зруйнований під час Визвольної війни 1648-1654 років, але кам'яна монастирська споруда частково збереглася. В 1701 році розпочалася реконструкція, що тривала з перервами до 1787 року.

Костел і келійний корпус виконані у вигляді єдиної будівлі в  стилі бароко, яка зовні мало нагадує храм. В 1908 році була споруджена надбрамна дзвіниця.

Якийсь час комплекс належав православній церкві, але зараз його господарями є сестри бенедиктинки-місіонерки.

Палац Орловських у Северинівці збудований на початку ХІХ століття й зберігся донині майже без змін.

Северин Орловський був людиною скупою і не хотів вкладати великі гроші в будівництво пишного палацу за проєктом іменитого архітектора. Зовні будівля була досить скромною, проте зсередини вражала розкішшю та пишнотою.

У палаці було зібрано найбагатші колекції картин, срібла, старовинних монет, марок та інше. На жаль, інтер'єри не збереглися. Деякі картини із северинівського палацу зараз експонуються у музеях Варшави та Києва.

Навколо палацу було розбито парк, архітектором якого був Діонісій Міклер. Наприкінці парку височіє камінь-скеля з пісковика, з якого відкривається чудовий краєвид.

Поруч із палацом збереглася масштабна будівля колишнього манежу з брамою.

За радянських часів будинок палацу облицьовували кахельною плиткою. Нині тут знаходиться Северинівська лікарня відновного лікування.

Свято-Троїцький Браїлівський жіночий монастир, заснований у 1635 році в Вінниці з ініціативи магната Михайла Кропивницького, із середини ХІХ століття займає комплекс колишнього католицького монастиря.

У 1740 році волинський воєвода Францішек Потоцький заснував його як монастир католицького ордену тринітаріїв. Ченці цього екзотичного для України ордена спеціалізувалися на викупі християн із турецького полону. Перші монастирські споруди були дерев'яними. Будівництво нинішнього архітектурного ансамблю було завершено в 1778 році подільським магнатом Станіславом Потоцьким. Монастир складався з костелу з високою вежею у стилі бароко та прибудованих з обох боків келій. У 1787 році польський король Станіслав Август спеціально відвідав Браїлів, щоб помилуватися розписами монастиря роботи художника Іоанна Прахтеля (похований на території), які зараз частково відреставровані.

Після польського повстання 1831 року тринітарський монастир було закрито, і в 1845 році до нього перевели Троїцький жіночий монастир із Вінниці. У ході реконструкції для надання костелу православного вигляду до вежі додали шатрове завершення, над двосхилим дахом звели невеликий восьмерик, а перед входом збудували ворота в стилі московського бароко.

Головна святиня – ікони Браїлівсько-Почаївської Божої Матері та Браїлівсько-Ченстохівської Божої Матері.

Шаргородский Центр сучасного мистецтва "Шаргород Рафінад" відкрито в 2009 році у старовинних приміщеннях колишнього цукрового заводу коштом підприємця Олександра Погорільського.

Колишню заводську кузню перетворено на художню майстерню. У музеї демонструють роботи художників Аліси Йоффе, Дмитра Бутова, Анатолія Осмоловського, а також Володимира Логутова.

На базі центру проводиться фестиваль сучасного мистецтва. Діє центр крафтових мистецтв "ШарКрафт". Є готель.

Полкова церква Святого Миколая Чудотворця збудована у 1904 році для розквартованих у Жмеринці 9-го та 10-го Стрілецьких полків 3-ї Стрілецької бригади.

Військовий храм виконаний за типовим проєктом архітектора Федора Вержбицького. Загалом у російській імперії було збудовано понад 60 таких церков.

За радянських часів Миколаївська церква, що розташована на території військової частини, була позбавлена куполів та дзвіниці. У 2005 році у знову відкритому та відреставрованому храмі коштом місцевих меценатів було встановлено новий іконостас.

Шаргородський музей образотворчого мистецтва репрезентує роботи українських художників 60-80-х років XX століття: Одайника, Дерегусова, Лемешка, Лозового, Щебрякова та інших.

Найбільшу цінність становить гобелен "Шаргород - земля Подільська", створений за ескізами члена Національної спілки художників України Юрія Кизимова.