Пам'ятки Могилева-Подільського району

Палац подільського маршалак Станіслава Комара у Мурованих Курилівцях зведено в 1805 році на основі кріпосних споруд XVI сторіччя.

В архітектурну композицію садиби архітектор включив частини замкових споруд: кам'яний ескарп бастіонного замку з північної, східної та південної сторін (що включає підземні склепінчасті каземати), а із західного, підлогового боку – фундаменти та руїни колишньої замкової стіни. Ця частина палацу виглядає дуже велично, тоді як зі зворотного боку є звичайною двоповерховою будівлею в стилі класицизму.

Частково зберігся пейзажний парк, будівництвом якого в 1814 році керував знаменитий ірландський паркобудівник Діонісій Міклер (Макклер), що створив безліч чудових парків на Поділлі.

Серед інших споруд садиби, що збереглися: арсенал (стайня), флігель у стилі неоготики, кам'яний трипролітний арочний міст через річку Жван.

У 1960-х роках палац зазнав серйозної перебудови (переплановано вестибюль, змінено розміри та рівні вікон другого поверху). Зараз у садибі розміщено санаторну школу-інтернат для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи.

Єдиний в Україні пам'ятник британському рок-музиканту Джону Леннону знаходиться в центрі Могоилева-Подільського, у сквері поряд із входом до міського парку.

Гранітна скульптура "бітла" створена в 1989-1990 роках відомим подільським скульптором Олексієм Альошкіним, встановлена серед кількох інших робіт майстра.

Свято-Георгіївський кафедральний собор (Грецька церква) у Могилеві-Подільському збудований у 1809-1819 роках за проєктом архітектора Йогана Фрейвальда в стилі класицизму.

Головний вхід акцентований чотириколонним портиком доричного ордера. Фасади виконані у системі повного іонічного ордера. Стіни прикрашають пілястри.

В інтер'єрах - олійний живопис кінця ХІХ століття. П'ятиярусний іконостас створений ніжинськими майстрами.

Окремо від церкви розташована кам'яна триярусна дзвіниця.

Свято-Успенська церква збудована замість згорілого дерев'яного козацького храму, заснованого в Озаринцях ще в 1719 році.

Парафіяни Успенського приходу, приписані після пожежі до Різдвяної церкви, довго не могли змиритися з тим, що на великі свята їм доводиться стояти під час служби на вулиці. У 1882 році вони відправили своїх представників до Кам'янця-Подільського митрополита, який виділив частину коштів та направив до села архітектора для спорудження нового храму.

Будівництво затягнулося багато років, парафіяни так і не змогли розрахуватися з архітектором, і той пообіцяв, що храм довго не простоїть. Він справді був закритий у 1930-х роках, довгий час використовувався для господарських потреб, і досі залишається у занедбаному стані.

П'ятикупольна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Озаринцях закладена в 1865 році  коштом графа Чацького, освячена в 1868 році.

Знаходиться на тому ж місці, де в 1719 році було збудовано першу дерев'яну православну церкву Озаринець.

Усередині Різдвяної церкви знаходиться двоярусний різьблений іконостас. Особливо шановані ікони: Божої Матері Скоропослушниці, Святого Онуфрія.

Невеликий двоповерховий палац у стилі класицизму збудований у XVIII-XIX століттях представниками роду Потоцьких, яким Могилів-Подільський належав із 1713 року.

Можливо, належав графу Францішеку Потоцькому, сину подільського магната Станіслава Фелікса Потоцького, господаря Тульчина та Умані. Місто Могилів-Подільський з околицями Станіслав Потоцький подарував синові в 1799 році, коли того "за марнотратство і розпусту" вислав з Петербурга імператор Павло I. Достовірних відомостей про те, чи сам Францішек Потоцький був у Могилеві, немає. Відомо, що в 1811 році царський уряд російської імперії викупив місто Могилів у його далекого родича Вінцентія Потоцького за 587 220 рублів сріблом.

На даний момент будівля палацу Потоцьких на реконструкції.

ДОТ-112 - фортифікаційна споруда 12-го Могилів-Ямпільського укріпрайону, спорудженого вздовж Дністра на кордоні з Румунією в 1931 році.

Будівництвом керував генерал-лейтенант інженерних військ Дмитро Карбишев. ДОТ-112 на околиці Могильова-Подільського був потужним довгостроковим укріпленням з ходами сполучення висотою 2-2,5 метри, капонірами, фільтраційними пристроями. Тут був склад зброї та боєприпасів, санчастина, їдальня, водопровід, наглядовий та командний пункт, телефонний та радіозв'язок. Озброєння складали три кулемети "Максим" на турелях та дві 76-міліметрові гармати. Гарнізон, який налічував понад 30 бійців, з 7 по 28 липня 1941 року стримував тиск гітлерівських військ, перешкоджаючи переправі через Дністер. Останні 7 захисників ДОТу були замуровані німцями живцем. На честь загиблих героїв зведено меморіал.

Для того, щоб побувати всередині підземних приміщень ДОТу, що збереглися, потрібно звернутися до Могилів-Подільського краєзнавчого музею.

Садиба польського публіциста Міхала Чацького, брата історика та просвітителя Тадеуша Чацького, закладена у Серебринцях у кінці XVIII століття.

В 1828 році маєток отримав у спадок син публіциста Александер Чацький. У 1831 році він збудував двоповерховий палац у стилі зрілого класицизму, що зберігся до наших днів.

Будівля прямокутна в плані, виконана з цегли і відштукатурена. Колони, сандрики та інші деталі виконані з тесаного пісковика. Центри головного та паркового фасадів акцентовані чотириколонними портиками. Ліпне оздоблення інтер'єрів частково виконане з полірованого алебастру.

В одній частині будівлі розташовується селищна рада, решта занепадає.

Заслуговує на увагу мармурова (овальна) зала, де ще збереглися залишки ліпнини.

Також збереглися господарські споруди садиби, ставок, парк, розбитий садівником Діонсієм Макклером.

У міському парку Ямполя виставлено колекцію сучасної скульптури – понад 20 робіт сучасних скульпторів.

Парк скульптур на березі Дністра заснований в 1988 році, коли в Ямполі проходив симпозіум скульпторів.

В експозиції просто неба представлені роботи Олексія Альошкіна, Людимли Алешкіної, Юрія Багаліки, Юлія Синкевича, Миколи Білика, Якова Куленка, Василя Федорука, Петра Матова, Юрія Миська та інших.

Арт-простір у селі Букатинка заснований родиною митців Олексія та Людмили Альошкіних, коли вони переїхали на Вінниччину у 1980 році. Це експозиція сучасної скульптури просто неба, комплекс хат-музеїв та місце для проведення різноманітних активностей.

Головним об'єктом комплексу є "Сад пам'яті", що складається з двох частин: перша повʼязана з чотирма стихіями, а друга присвячена героям України. Також у парку є плити з написами, що прославляють Україну та українських жінок-берегинь.

Біля "Хати легенд" стоять кілька памʼятників. Один із них присвячений Миколі Леонтовичу, а поруч – Тарас Шевченко.

Печерний "Храм Духа" викопаний Олексієм Альошкіним на основі природних тріщин у скелі. "Печера Любові" має криницю всередині, яку також викопав Олексій Альошкін.

В хаті каменотеса Данила Шпаркого 1918 року розташовується Музей кераміки. Тут зберігаються речі, повʼязані з пленером "Подільський оберіг": плакати, фотографії робіт, каталоги виставок учасників пленеру.

В "Хаті-галереї" розміщується експозиція картин Олексія та Людмили Альошкіних, Віктора Антончика, Олени Біхунової, роботи дітей.

Простора хата "Світлиця" використовується для проведення майстерень, поетичних читань. Містить твори різних художників та порожні стільці із підписами імен художників та просто добрих людей.

Хата-музей пленеру "Подільський оберіг" розписана образами оберегу, в які вписані імена учасників пленеру з різних міст України.

"Хата театру" призначена для театрально-музичних перфоменсів. У кімнаті ліворуч зберігаються ляльки для вистав. Кімната праворуч має сцену, підсвітку для театру тіней і багато музичних інструментів, що зроблені з речей побуту.

У хаті столяра Діда Максима зберігаються здебільшого витвори корнепластики. А у хаті мореплавця Кирила Любчика представлено експозицію про видатних людей Букатинки і всього краю.

За попередньою домовленістю проводяться екскурсії та майстеркласи.

"Будинком городничого" у Могилеві-Подільському називають невелику будівлю у стилі модерн на перехресті колишніх вулиць Мийки, Вірменської та Олександрівського проспекту.

Побудований в кінці ХІХ століття будинок імовірно належав статському раднику Степану Міхалевському, який був повітовим лікарем та одним із почесних мирових суддів Могилева-Подільського.

Проте міська легенда приписує будинок якомусь "городничому Хаджі", з яким пов'язана популярна історія про "перший в російській імперії" пам'ятник Миколі Гоголю, встановлений навпроти будівлі. У Могилеві-Подільському ніколи не було градоначальника на прізвище Хаджі, хоча в місті жив купець Хаджі, але в іншому місці - на вулиці Київській.

Зараз у "Будинку городничого" розташована музична школа.

Найкращий вид на молдавську фортецю Сороки відкривається із протилежного берега Дністра, з околиці українського села Цекінівка.

Сорокська фортеця закладена в 1499 році молдавським господарем Стефаном Великим, в 1543-1546 роках відбудована в камені. Кругла у плані фортифікаційна споруда з п'ятьма вежами відрізняється симетричною формою.

Фортеця Сороки контролювала річковий торговий шлях, що пролягав Дністром, і протистояла набігам татар. З українського берега Дністра замок у Сороках виглядає особливо переконливо, хоч і не справляє враження неприступного.

Мистецьку галерею "Арт-драбина" в Буші відкрила у 2009 році вінницька художниця Світлана Телець. Її мальований будинок у центрі села здалека привертає увагу туристів.

На звичайному селянському подвір'ї мисткиня облаштувала експозиційну залу, криту веранду для майстеркласів та житловий будиночок із каміном, де можна орендувати кімнати.

В галереї експонуються картини худодниці та її особиста колекція подільських старожитностей. Під замовлення проводяться заняття з арт-терапії, майстеркласи з живопису, оформлення екстер'єру та інтер'єру.

Мінеральне джерело "Регіна", що розташоване за 5 кілометрів на північний захід від Мурованих Курилівців, у лісі на східній околиці села Житники, здавна вважається чудодійним.

За легендою, джерело названо ім'ям Регіни, дочки поміщика Олександра Собанського, якому в XIX столітті належав маєток Житники. У 1898 році Собанський привіз сюди тяжкохвору Регіну на лікування, оскільки почув від місцевих жителів про "живу воду". Кілька місяців Регіна пила лише мінеральну воду з цього джерела і повністю вилікувалась, а Собанський налагодив промисловий розлив води "Регіна" та постачання її до Європи.

Після Другої світової війни виробництво було поновлено. Наразі мінеральну воду розливає ВАТ "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна".

Близько десяти ДОТів часів Другої світової війни збереглося в районі Мурованих Курилівців.

Неподалік звідси був північно-західний край 12-го Могилів-Ямпільського укріпрайону (МЯУР), зведеного у 1930-х роках на тодішньому південно-західному кордоні СРСР. Це була частина гігантської системи оборонних споруд "Лінії Сталіна", що простяглася від Балтики до Чорного моря.

У липні 1941 року МЯУР став кордоном оборони 18-ї армії Південного фронту. В районі Мурованих Курилівців бої вели дивізії 17-го стрілецького корпусу. Після того як німці прорвали оборону на північ, радянські війська роззброїли ДОТи і відступили на схід.

Один із ДОТів знаходиться на в'їзді до селища з боку Вінниці поряд із пам'ятником воїнам визволителям – танком ІС-2 на постаменті. Ще один ДОТ розташований перед мостом через річку Жван, а третій – на території садиби Комарів.