Пам'ятки Хмільницького району

Палац графа Костянтина Ксідо, який служив ад'ютантом генерала Стесселя, збудований в Хмільнику в 1913-1915 роках за проєктом архітектора Івана Фоміна на основі литовського оборонного замку XVI сторіччя.

З литовських часів збереглася восьмигранна фортечна вежа (1534 рік), що служила мінаретом мечеті за часів турецького панування, а також фрагменти фортифікаційних споруд, що надають палацу середньовічного вигляду з боку річки, від кам'яного мосту через Південний Буг (1915 рік, архітектор Іван Фомін). Яскравий контраст їм створює парадний фасад, виконаний у ренесансному стилі та оформлений колонадою.

В приміщенні палацу до останнього часу працював готель, нині будівля в аварійному стані.

В Турецькій вежі в 1976 року краєзнавцем-ентузіастом відкрито історичний музей на громадських засадах.

Замок-палац в Іванові веде свою історію з XV сторіччя, коли князь Збаразький збудував фортецю Янів.

У XVI столітті замок було перебудовано за бастіонною системою. Укріплення мали форму квадрата, по кутах якого розміщувалися бастіони з невеликими вежами, довкола був глибокий рів з водою.

У XVIII столітті, коли Янів перейшов у володіння до польських магнатів Холоневських, потреба у фортифікаційних спорудах вже відпала. Граф Адам Холоневський збудував на місці фортеці палац, використовуючи деякі стіни та вежі середньовічного замку. Палац був виконаний у стилі переходу від бароко до класицизму.

Зі старих інтер'єрів до наших днів дійшли Колонна зала із туковими колонами, Мармурова зала зі стінами, оздобленими під білий мармур, ліпні розетки на стелях, сходи на другий поверх.

Усе це можна побачити з вересня до червня, оскільки нині палац Холоневських займає школа-інтернат для сиріт та дітей із малозабезпечених сімей.

Історичний музей імені Василя Порика створений 1972 року, зараз є комунальним закладом Хмільницької міської ради.

Музей носить ім'я Героя Радянського Союзу та національного героя Франції Василя Порика (псевдонім "Базиль"), який народився 1920 року в селі Соломірка (нині село Порик).

Потрапивши у німецький полон під час Другої світової війни, він опинився в концтаборі Бомон на території Франції, де організував підпільну боротьбу з нацистами, а згодом утік та створив партизанський загін, що став частиною Руху опору.

Фонди музею налічують понад тисячу предметів. Основна експозиція розповідає про життя і бойовий шлях Василя Порика. Центральним експонатом є діорама, що відтворює розгром табору Бомон загоном Порика і звільнення в'язнів у квітні 1944 року.

Також у музеї є експонати, що розповідають про національного Героя Польщі Володимира Тушевського, прототипа одного з героїв кінофільму "Чотири танкісти і собака", який народився в селі Порик.

Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії в Іванові входив до складу бернардинського монастиря, заснованого в 1780 році Соломією Холоневською.

Прикрашений колонами коринфського ордера та барочними вазами. Праворуч до будівлі костелу примикає Г-подібна у плані будівля костелу, фанерована за радянських часів кахельною плиткою.

Костел славився найбільшим на Вінниччині органом, який у 1943 році зруйнували німецькі окупанти.

Католицький костел Пресвятої Трійці один з перших та найбільших на Поділлі, заснований у 1603 році в Хмільнику, який в кінці XVI сторіччя був значним центром протестантизму.

Храм постраждав під час Визвольної війни, потім був сильно пошкоджений під час турецького панування в кінці XVII століття. Капітально відремонтований і розширений коштом Михайла Залеського, переосвячений в 1728 році під назвою Усікновення голови Івана Хрестителя.

Остання реконструкція проведено на початку XX століття. В інтер'єрі храму в стилі тосканського бароко зберігся олійний живопис початку XX століття.

Нині це діючий римсько-католицький костел Пресвятої Трійці Кам'янець-Подільської дієцезії.

Літературний музей поета-байкаря Степана Руданського відкрито 1967 року на місці хати його батьків у селі Хомутинці на Вінничині, де і народився видатний український сміхотворець.

Ініціаторкою створення закладу була місцева бібліотекарка Юлія Грош, яка тривалий час збирала різні документи й матеріали, пов'язані з видатним земляком, і ще в 1959 році відкрила кімнату-музей Руданського в місцевому клубі (відкрито меморіальну дошку). 

Зараз Літературний музей Степана Руданського є комунальною установою Калинівської міскої ради. Експозиція у двох невеликих залах розповідає про життя і творчість класика української літератури. Предсталено деякі його осоисті речі, оригінальні фото і документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, навчанням у Кам'янці-Подільському, життям у Петербурзі, ялтинським періодом життя гумориста. 

Збереглася могила батьків Степана Руданського. Перед будівлею місцевої школи у 1969 році встановлене погруддя поетп. Поряд з музеєм 2021 року відкрито гранітний пам'ятник популярній пісні Степана Руданського "Повій, вітре, на Вкраїну", яка давно стала народною.

Щороку в середині січня, на день народження поета в Хомутинцях проводять Всеукраїнське свято сатири і гумору імені Степана Руданського "І я знов живий світ оглядую".

Музей "Черевичок" у Хмільнику предтставляє найбільшу в Україні колекцію декоративно-сувенірного взуття, яка налічує понад 8500 експонатів із 70 країн.

Декоративні чобітки різних народів світу протягом багатьох років збирала мешканка Хмільника, філоботистка Неля Рибак. Тут є вироби зі скла, порцеляни, кришталю, шкіри, дерева, лози та багатьох інших матеріалів. Представлена продукція знаменитої італійської порцелянової фабрики Каподімонте, вироби Королівського фарфорового заводу Німеччини, богемський кришталь із Чехії тощо. Деякі експонати датуються серединою XVIII століття, але більшість зроблені у XX столітті. Частиною експозиції є придбана засновницею музею колекція сувенірних чобітків, зібрана у США з 1938 по 1952 рік.

Відвідувачів зустрічає різдвяна ялинка, прикрашена іграшками-черевичками. Також можна побачити черевик-акваріум, зроблений з муранського скла.

Під час відкриття музею "Черевичок" у 2021 році було зареєстровано національний рекорд – найбільша в Україні колекція сувенірно-декоративного взуття.

Музей історії міста Козятин відкрився в 2004 році, до 130-річчя від дня надання Козятину статусу міста.

Експозиція розміщується у старовинній одноповерховій будівлі колишньої земської пошти кінця XIX – початку XX століття.

Основу фонду складають колекції залізничних ліхтарів, міщанських меблів, народного одягу, знарядь праці селян, фотографій, листівок, мідних монет, фронтових листів періоду І та ІІ Світових воєн, ювілейних медалей тощо.

Музей видатного українського історика, громадського та політичного діяча Михайла Грушевського в селі Сестринівка відкритий до 140-річчя великого українця.

Невелика музейна будівля стоїть на місці садиби його діда, місцевого священника Захарія Опокова, в чиїй родині у 1847 році народилася його мати Глафіра Опокова (Грушевська). У дитячі роки Михайло Грушевський неодноразово приїздив до Сестринівки, сюди він приїжджав і під час канікул в університеті, потім часто згадував село у своїх творах.

Перший громадський музей було відкрито у середній школі Сестринівки у 1996 році, а вже за 10 років збудоване нове приміщення для музею, оновлено і розширено експозицію. Зараз це філія Вінницького обласного краєзнавчого музею. Фонди закладу нараховують близько 400 предметів.

В експозиції представлено багато унікальних речей, серед яких є метрична книга місцевої церкви, де записана Глафіра Опокова: її хрестини та вінчання. Можна побачити родовід Опокових, світлини і документи батьків, братів і сестер, а також тогочасні видання, газетні публікації.

Центральне місце в експозиції музею відведено матеріалам про період життя Грушевського як політика, що очолював з березня 1917 року по квітень 1918 року у період національного піднесення і відродження Української держави Українську Центральну Раду.

Музей розташований поруч із церквою Покрови Пресвятої Богородиці, де служив дід Грушевського. Встановлено пам'ятник на честь 135 річниці з дня народження Михайла Грушевського.

Музей хліба в Білопіллі створено в 1986 році на основі старовинного вітряка, який побудував у 1910 році місцевий майстер Федір Білошкап, використавши деталі вітряка XVIII сторіччя.

На першому та другому ярусах млина розміщено експозицію, яка знайомить відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до наших днів. У господарській споруді представлені знаряддя праці хліборобів XIX – початку ХХ століття.

Музейна хата відтворює сільський побут XVIII-XIX сторічь, традиційними елементами інтер'єру якої є піч, червоний кут, жердина для одягу, стіл, лави, ліжко, колиска для дитини.

На відкритому майданчику демонструється землеробська техніка, тяглові знаряддя обробітку ґрунту. У дворі знаходяться пасіка та криниця.

Ставка "Штайнбрух" (Steinbruch - каменоломня) головнокомандувача військово-повітряних сил Німеччини, рейхсмаршала Германа Герінга часів Другої світової війни.

Розташовувалася за 5 кілометрів на північний схід від Калинівки, поряд з військовим аеродромом у Гулівцях.

Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 році одночасно зі ставками Гітлера і Гіммлера, що розташовувалися неподалік. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з'єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні та кількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, переважно ставка використовувалася як командний пункт "Люфтваффе".

В 1944 році перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Храм Собору Пресвятої Богородиці в Хмільнику відомий з 1720 року.

Знаходиться на правому березі Південного Бугу, за межами Старого міста.

Спочатку він був дерев'яним. У камені відбудований в 1831-1839 роках у русько-візантійському стилі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у стилі українського бароко збудована в Хмільнику на початку ХІХ століття на місці старого дерев'яного храму, який згорів у 1809 році під час пожежі у передмісті.

Церква кам'яна, двоповерхова, з кам'яною дзвіницею. В 1865 році прибудовано два приділи.