Пам'ятки Камінь-Каширського району

Оконські джерела – геологічна пам'ятка природи на Волині біля Маневичів.

У центрі невеликого озерця глибиною 3 метри б'ють два потужні ключі, утворюючи на поверхні чашоподібні куполи. Тут на поверхню землі під тиском надходять карстові води. Вода в озері Окнище ніколи не замерзає і має постійну температуру +7-9°С (такі озера здавна називають вікнами (окнами). У великі морози над ними завжди клубиться пара. З озер витікає річка Окінка.

У джерелі дуже чиста та смачна вода, проте її лікувальні властивості поки що не підтверджені.

Поруч із озером розташовані ставки, в яких розводять форель.

Краєзнавчий музей у місті Камінь-Каширський заснований у 1980 році місцевим краєзнавцем Василем Кмецинським, згодом отримав статус народного.

Музейна експозиція розташована в будинку колишнього педагогічного училища, зведеному в 1930-х роках. Фонди музею нараховують понад 4000 експонатів.

Камінь-Каширський краєзнавчий музей пишається своєю етнографічною збіркою, яка містить виняткові зразки вишивки початку ХХ століття, предмети побуту і вжитку волинян кінця ХІХ – початку ХХ століть. Унікальною сакральною пам'яткою є фрагменти різьбленого вівтаря першої половини ХVІІ століття.

Окрема експозиція присвячена родині Косачів, які часто відвідували село Запруддя, що між Каменем-Каширським і Ковелем, де жила тітка письменниці Лесі Українки. Зокрема, в експозиції представлена ікона Святого Миколая ХІХ століття із запруддівської Свято-Успенської церкви – меморіальна ікона родини Косачів.

Римо-католицький костел Преображення Господнього в Маневичах споруджений у 1933-1937 роках. До того парафіяльним костелом служила дерев'яна каплиця біля вокзалу.

Будівництво нового костелу фінансували парафіяни, керував будівництвом ксьондз Болеслав Ястшембський.

У 1943 році Преображенський костел закрили за рішенням радянської влади, приміщення почали використовувати як склад мінеральної солі.

У 1992 році костел Преображення Господнього було повернуто католицькій громаді Маневичів, триває реставрація.

Маневицький краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі в центрі селища Маневичі. 

Фонди музею налічують понад 8000 експонатів. Представлені експозиції природи та археології, довоєнного періоду, Другої світової війни, сучасності.

В етнографічній колекції: знаряддя праці землеробства і тваринництва, вироби народних ремесел, одяг, посуд.

Середньовічний маневицький човен-довбанка (моноксил), знайдений на березі річки Стир у 2015 році, зараз представлений в окремому музеї одного експонату.

Монастир капуцинів у Любешові був закладений у 1761 році коштом брацлавського каштеляна Яна Чарнецького, який володів містом. До закінчення будівництва Чарнецький не дожив і був із почестями похований у його стінах.

Обитель освятили лише в 1786 році, але проіснувала вона недовго. В 1817 році монастир капуцинів повністю згорів, а відновленню його завадила влада царської росії. Тільки в 1926 році, коли ці території знову опинилися у складі Польщі, комплекс почали відновлювати. Новий монастир на честь Святого Франциска був зареєстрований у 1935 році, але через 4 роки його закрили радянська влада.

Хоча приміщення довгі роки використовувалися не за призначенням, пам'ятка архітектури збереглася донині. Нині це парафіяльний костел Святих Кирила та Мефодія.

Музей одного експонату "Маневицький човен-моноксил" відкрився у 2021 році при Маневицькому краєзнавчому музеї.

В експозиції представлений середньовічний човен-довбанка, знайдений на березі річки Стир біля села Старосілля у 2015 році. За оцінками експертів, човен датується 1223-1256 роками. Це найбільший та найдавніший в Україні історико-культурний об’єкт підводної археології. Човен-моноксил вироблено шляхом видовбування серцевини стовбура одного суцільного дерева, його довжина становить 12 метрів.

Також представлені матеріали, що розповідають про історію знахідки та її реставрації.

В'їзна брама та ландшафтний парк збереглися від садиби, закладеної в Любешові Михайлом Сервацієм Вишневецьким у XVIII сторіччі.

Пізніше садиба належала Замойським, Мнішекам, доки в 1754 році не перейшла у власність брацлавського каштеляна Яна Антонія Чарнецького. Його нащадки володіли садибою до Другої світової війни.

Період радянської влади палац Чарнецьких не пережив. Зараз можна побачити лише кам'яні ворота у стилі бароко та занедбаний парк на березі річки Стохід, у якому виростають 80 видів дерев та чагарників. Парк є частиною заповідної зони Національного природного парку "Прип'ять-Стохід".

Дерев'яна церква святого пророка Іллі в Камені-Каширському – пам'ятка архітектури національного значення.

Храм тризрубний, одноголовий. Дзвіниця, що примикає до західного фасаду, надає композиції пам'ятки характеру московського зодчества XIX століття.