Пам'ятки Білоцерківського району

Державний дендрологічний парк "Олександрія" Національної академії наук України закладений у 1793 році коронним гетьманом Францішком Ксаверієм Браницьким і названий на честь його дружини Олександри.

Парк Білої Церкви вважався одним із найкращих у Європі. План розробив французький паркобудівник Мюффо. Парк займає понад 200 гектарів, має 25 водойм, налічує 2500 видів рослин, у тому числі з Південної Америки, Китаю та Японії: червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія Кобус, рододендрон японський та інші.

Основу планування становить Велика галявина, від якої на 20 кілометрів розбігається мережа алей, прикрашених парковою архітектурою та скульптурами: "Романтичні руїни", "Китайський місток", джерело "Лев" та інші. Колонада "Эхо" має унікальну акустику: слово, сказане пошепки в одному кінці колонади, чути у протилежному. За легендою, під "Ротондою" похований князь Потьомкін-Таврійський.

Літній палац Браницьких знищений в радянський період, проте "Бальний павільйон" вже відновлено у первісному вигляді.

У саду "Мур" (1816 рік) площею 4 гектари, обнесеному кам'яною стіною заввишки 3 метри, вирощують понад 300 плодових та ягідних культур з усіх континентів світу (проводяться екскурсії з дегустаціями).

Найвища точка парку – Палієва гора, на якій встановлено пам'ятник Семенові Палію.

У корпусі "Економічного двору" зараз розташована дирекція та Музей живої природи, флори і фауни парку "Олександрія", в якому також представлені мармурові паркові скульптури. Тут можна придбати розсаду.

Римо-католицький костел Святого Антонія Падуанського збудований в Руді в другій половині ХІХ століття коштом поміщиків Підгорських, які володіли цими землями.

Невелика кам'яна будівля виконана у стилі неоготики.

За радянських часів костел було закрито.

Наразі храм повернуто католицькій громаді, але реставрацію поки що не проведено.

Римо-католицький костел Святого Ісидора Севільського збудований у Безпечній у XIX столітті.

Кам'яна будівля виконана в стилі неоготики.

Костел розташований на цвинтарі. Поруч - могила з кам'яним хрестом та написом "Boleslaw Kuklinski".

Комплекс кам'яних будівель двох млинів (вальцевого та жорнового) побудований на річці Раставиця в середині ХІХ століття, коли ці землі знаходились у власності пана М'ясняєва.

Похмура псевдоготична триповерхова будівля зі шпилями, розташована на правому березі річки, вважається одним із найоригінальніших зразків промислової архітектури Київської області. Довга двоповерхова цегляно-кам'яна будівля на лівому березі нагадує середньовічний замок. Це один із найстаріших водяних млинів на Київщині.

Територіально комплекс старовинних млинів розташований у селі Чубинці, поруч з Буками.

Невеликий елегантний заміський палац, оточений парком, збудував на рубежі XVIII та XIX століть коронний гетьман Франциск-Ксаверій Браницький - засновник парку "Олександрія" у Білій Церкві.

Про романтичні стосунки Браницького із його дружиною Олександрою нагадує барельєф над порталом.

У підвалі поруч із палацом, за переказами, сталося явлення чудотворної Рудосільської ікони Божої Матері новому господареві маєтку Станіславу Залєвському.

До наших днів будівля дожила в жалюгідному стані і продовжує руйнуватися.

Білоцерківський краєзнавчий музей представляє велике зібрання предметів матеріальної і духовної культури Південної Київщини.

Музей заснував у 1924 році краєзнавець Степан Дроздов-Мишківський на основі власної колекції старожитностей. Зараз музей розташовується в оригінальній будівлі у стилі конструктивізму, зведеній у 1983 році на Замковій горі навпроти костелу Святого Івана Хрестителя, поруч із фундаментами давнього храму Святого Георгія часів князя Ярослава Мудрого.

Експозиція скдадається з дев'яти розділів, які розповідають про природу Південної Київщини, давню історію краю, події польсько-литовської доби та Козаччини, період розквіту міста у XVIII-XIX століттях, розвиток промисловості та освіти, радянську добу та сучасність.

Серед найцінніших експонатів музею: скіфський меч акінак, унікальний черняхівський світильник із зображенням обличчя людини, давньоруські жіночі прикраси. Цінними реліквіями часів козацтва є прапор козацької сотні Білоцерківського полку, булава, бунчук, литаври та зброя. Основу колекції нумізматики складають римські монети, київські гривні, гроші козацької доби. У відділі мистецтва представлені ікони, картини та скульптури ХVII-XX століть з колекції Браницьких. Особливу зацікавленість відвідувачів викликають відтворені інтер’єри житла різних верств населення того часу.

На Замковій горі стародавнього Юр'єва поруч із Білоцерківським краєзнавчим музеєм збудована сучасна реконструкція храму Святого Георгія, який дав місту нинішню назву. На оглядовому майданчику над річкою Рось встановлено пам'ятник засновнику міста, князю Ярославу Мудрому.

Великий комплекс будівель водяного млина у селі Городище-Пустоварівське – унікальна пам'ятка промислової архітектури.

Споруджений у другій половині ХІХ століття поміщиком Іваном Підгорським, якому належав Городище-Пустоварівський цукровий завод.

Комплекс складається з двох будівель, розділених греблею через річку Рось. На правому березі знаходиться триповерхова будівля, яка нині частково зруйнована (частина її обладнана під житловий будинок). На лівому березі - велика чотириповерхова будівля, що збереглася в хорошому стані.

Він досі використовується за призначенням - це діючий млин (щоправда, зараз електричний) з робочим обладнанням столітньої давності.

Мальовничу картину доповнюють виступи граніту на берегах річки та металевий підвісний міст.

Водяний млин на річці Рось в Білій Церкві в даний час не працює. Зберігся комплекс будівель млина і гребель, що перегороджує річку.

Від млина відкривається мальовничий краєвид на річку Рось та церкву Святої Марії Магдалини.

Зимовий палац Браницьких служив міською резиденцією графської родини у Білій Церкві, тоді як улітку Браницькі жили у заміському палаці на території парку "Олександрія".

Двоповерхова будівля у стилі класицизму збудована в кінці ХVІІІ сторіччя на березі Росі на захід від Замкової гори. Головний фасад прикрашений чотириколонним портиком іонічного ордера.

Зараз у приміщенні колишнього зимового палацу розміщується Білоцерківська школа мистецтв імені Юрія Павленка. Інтер'єри майже не збереглися.

Історико-природничий музей "Перлини Поросся" в Таращі працює при Центрі позашкільної освіти "Веселка" з 2008 року. Музей створено з ініціативи краєзнавця Валерія Романюка за участі відомої археологині Світлани Бессонової.

В експозиції представлені археологічні матеріали, зібрані на околицях Таращі активістами археологічного клубу "Неврида".

Зокрема, можна побачити чималу колекцію бронзових виробів різного функціонального призначення скіфської доби, ранньоскіфський керамічний посуд, уламки ліпної кераміки інших епох. 

Також представлені побутові речі часів Київської Русі, побутові речі литовської та польської доби, козацька зброя тощо.

Каплиця-усипальниця роду Свейковських у Тетієві збудована 1805 року поруч із заснованим ними ж костелом Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Діви Марії. Перед головним входом в костел колись стояла скульптура святого Яна Непомука, тому храм також називали його іменем.

Каплиця збудована у формах класицизму та зовні нагадує античний храм. На чотириколонному іонічному портику міститься напис польською мовою: "Tym ktorzy zmartwychwstaną" ("Тим, хто воскресне"). Над кованими дверима розташований герб родини Свейковських.

Каплиця Свейковських є пам'яткою архітектури національного значення. Зараз вона належить римсько-католицькій парафії Всіх Святих міста Тетіїв. Богослужіння проводяться по неділях.

Комплекс Присутніх місць у Таращі спроєктований імператорським архітектором, професором архітектурного класу Петербурзької академії мистецтв Андреяном Захаровим.

Побудований у 1803-1817 роках після того, як Тараща стала повітовим містечком.

Збереглися службові повітові місця, в'язниця, флігель земського суду, казначейства, міської управи. Під комплексом розташована мережа підземних тунелів, якими арештантів із земської в'язниці водили на будівництво собору (знищений у 1930-х роках).

Зараз в одній із будівель розташована біржа праці, інші використовуються як житлові будинки

Римо-католицький костел Іоанна Хрестителя збудовано в Білій Церкві в 1812-1813 роках графом Ксаверієм Браницьким на Замковій горі, де за княжих часів розташовувався дитинець.

За однією з версій, на цьому місці стояла стародавня церква, яка дала назву місту. Браницький звів костел на згадку про сина Олександра, який загинув у дитинстві.

У плані будівлі лежить традиційний для католицької архітектури латинський хрест, витягнутий на осі схід-захід. Інтер'єр костелу прикрашений орнаментальним ліпленням зі складними за сюжетом та технікою ажурними розетками. Костел розписаний монументальним живописом роботи невідомих майстрів. На одній зі стін збереглася біломармурова стела на згадку про Катерину Браницьку-Сангушко.

В 1990 році встановлено орган чеської фірми Rieger-Kloss. Нині костел Іоанна Хрестителя – це Білоцерківський міський будинок органної та камерної музики із залом на 300 місць.

Таращанський римо-католицький костел Святої Марії Магдалини був збудований у 1890-х роках у псевдоготичному стилі.

Будівництво костелу почалося в 1886 році. Гроші на нього збирав граф Браницький. У храмі було встановлено орган, стрілчасті вікна були прикрашені вітражами.

За часів радянської влади у приміщенні мали намір відкрити макаронну фабрику, але цьому завадила Друга світова війна. Під час німецької окупації у костел став православним храмом, а у 1960-х роках його поділили на 2 поверхи, зробивши на першому поверсі маленькі кімнати-класи, а на другому поверсі велику актову залу – храм став музичною школою.

Наразі костел Марії Магдалини є однією з прикрас Таращі, у ньому досі знаходиться Таращанська музична школа імені Миколи Лисенка. У робочий час можна зайти та оглянути приміщення.

Костел-усипальниця родини Підгорських в Антонові збудований в 1810 році.

Кам'яний храм має незвичайну пірамідальну форму зіккурата - над квадратною в плані будівлею зведено східчасте склепіння, яке завершується обеліском у вигляді усіченої піраміди.

Храм-гробниця також служив парафіяльним костелом католицької громади Антонова та навколишніх сіл.

Нині костел напівзруйнований.