Пам'ятки Кіровоградської області

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Собор на честь Вознесіння Господнього вважається головною архітектурною окрасою Бобринця.

Закладений в 1898 році. Будівництво велося 14 років. Керував будівництвом архітектор Яків Паученко, для якого ця робота стала останньою.

За архітектурою Вознесенський собор нагадує Володимирський у Києві.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Ландшафтний комплекс "Урочище Монастирище" розташований на березі Інгулу між селами Інгульським та Завутрово.

Це дохристиянське капище, язичницька культова споруда з жертовниками та язичницькими символами на камені. У центрі урочища – велика овальна скеля, яка з одного боку омивається рікою Інгул, з іншого обрамлена широким круглим амфітеатром. Висота скелі - 13 метрів, довжина - 50 метрів, ширина - 20 метрів. Північна, східна та західна стіни - вертикальні, південна - полога. Вся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих фігурних брил - результат сходу льодовика та вивітрювання (за іншою версією, фігури колись були висічені вручну).

За легендою, у скелі захований козацький скарб. Вхід у скарбницю знаходиться десь зверху, вихід – під водою посеред річки.

На схилах каньйону та прилеглих ділянках Інгулу збереглися рослини, характерні для південної частини степового краю.

Нині це ландшафтний заказник загальнодержавного значення ”Монастирище“.

Устинівський музей історії розташований у приміщенні Будинку культури селища міського типу Устинівка. Відкрився у 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців Григорія і Тетяни Мусенків. Саме вони сформували основну експозицію про історію тодішнього Устинівського району з найдавніших часів і до сучасності.

В археологічній колекції музею представлені кам’яні знаряддя праці первісних людей: кремнієві скребла, різці, ручні кам’яні рубила.

Етнографічна колекція включає вишиті рушники, старовинний одяг, дерев'яні знаряддя праці та побутові речі. Також представлено цілу низку виробів майстрів-ковалів, які виготовлялися у місцевих кузнях: цвяхи ковані, підкови, вудила, стремена, пута для худоби тощо. Цікавими є колекції металевих серпів та прасок.

В Устинівському музеї історії розгорнута постійна експозиція, присвячена захисникам України усіх поколінь, зокрема героям російсько-української війни.

Оборонні вали фортеці Святої Єлисавети, яка започаткувала Кропивницький, знаходяться поряд із нинішнім центром міста.

Закладена в 1754 році фортеця носить ім'я Святої Єлисавети, небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни. Фортечні вали вибудовані у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого являють собою гострі бастіони.

Єлисаветинська фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, оплотом російського впливу на запорозьких землях та центром боротьби з гайдамацьким рухом. У 1769 році фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея. Після закінчення цього етапу російсько-турецької війни та після ліквідації Запорозької Січі, в 1775 році Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення, а в 1784 році була роззброєна.

Проте унікальна земляна фортифікаційна споруда дожила до наших днів. Також частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII сторіччя розташовувався полк генерала Михайла Кутузова. Встановлено пам'ятний знак - старовинні гармати.

На території знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому кладовищі загиблих під час Другої світової війни.

Хрестовоздвиженська церква в Розумівці – родова усипальниця старовинного дворянського роду Раєвських.

Це одна з найвизначніших архітектурних пам'яток класицизму середини ХІХ століття в Україні. Розташована на високій кручі над ставком у центрі села Розумівка, яке з 1805 року належало роду Раєвських.

Кам'яна церква Воздвиження Чесного Хреста закладена в 1833 році на могилі героя французько-російської війни 1812 року, генерала від кавалерії Миколи Раєвського, який провів останні роки життя у своєму маєтку Бовтишка поблизу Розумівки. Генерал Раєвський прославився у бою під Салтанівкою та під час Бородінської битви. Панорами, що відкривалися з пагорба у Розумівці, нагадували Раєвському місця його битв. Тут він і був похований, а пізніше його нащадки заклали на цьому місці кам'яну Хрестовоздвиженську церкву-усипальницю, будівництво якої завершилося у 1855 році.

Білокам'яний храм-пантеон виконано в стилі класицизму. Вхідний портик підтримують 12 чавунних колон, кожна складена із семи збірних блоків. У підвалі знаходиться кам'яний склеп. На чавунній плиті, що прикриває поховання Миколи Раєвського, написано: "Він був у Смоленську щит, в Парижі – меч Росії". Поруч розташовані поховання нащадків генерала. На цвинтарі, що прилягає до усипальниці, поховано інших представників роду Раєвських.

Хрестовоздвиженська церква є діючим храмом, з 2006 року входить до складу Історико-архітектурного заповідника родини Раєвських, що зараз є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Екскурсії проводить настоятель церви.

Художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна створено у 1985 році на базі меморіального будинку в Кропивницькому, де цей видатний художник і педагог провів свої дитячі та юнацькі роки.

Будинок є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення, збудований у 1899 році за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, дядька художника. Проєкт його реконструкції розробила вдова художника, архітекторка Надія Осмьоркіна.

Експозиція музею розміщена в трьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю Олександра Осмьоркіна. Представлені живописні та графічні твори майстра, студійні малюнки 1920-х – 1930-х років, його особисті речі, у тому числі предмети творчої праці – мольберт, палітра, етюдник, пензлі, натюрмортний фонд, меморіальні предмети з будинку Паученка-Осмьоркіних.

У двох виставкових залах експонуються живописні та графічні роботи учнів Осмьоркіна, які подарували понад 50 своїх творів напередодні відкриття музею.

Комплекс будівель колишнього Юнкерського кавалерійського училища в Кропивницькому зведено в середині ХІХ століття на території колишнього передмістя Ковалівка.

Це було одне з найбільших в країні військових училищ. До складу військового містечка входив триповерховий палац, штабний та навчальний корпуси, офіцерське зібрання, манеж, стайні.

Будинки розташовані навколо нинішнього Кавалерійського парку, на місці якого раніше був плац, де проводились військові паради та огляди. Комплекс досі залишається у віданні військових.