Пам'ятки Кіровоградської області

Музейна кімната археологічних та краєзнавчих досліджень Новомиргородщини відкрилася у 2013 році з ініціативи відомого дослідника історії краю Петра Озерова. Розташовується на першому поверсі міської ради Новомиргорода.

В експозиції представлено близько 2000 експонатів, значна частина з яких була знайдена Петром Озеровим під час археологічних та краєзнавчих досліджень на території Новомиргородщини.

Зокрема, експонуються знаряддя праці людей кам'яної доби, фрагменти трипільського посуду, артефакти зі скіфських поселень (зокрема, меч-акінак), зброя та прикраси часів експансії готів, залізні предмети періоду Київської Русі, козацька зброя та амуніція, а також документи, світлини та предмети побуту містян XIX-XX століть.

Під час екскурсій господар музею дозволяє відвідувачам торкатися експонатів, брати їх в руки, а деякі навіть пробувати використовувати за призначенням.

Музейно-природний заповідник "Тобілевичі" в селі Арсенівка засновано як заповідник "Батьківщина Івана Карпенка-Карого" до 150-ліття з дня народження цього видатного українського письменника, драматурга і театрального діяча.

Саме в Арсенівці у 1845 році народився Іван Тобілевич – майбутній великий митець Карпенко-Карий.

Родина Тобілевичів мешкала в Арсенівці протягом десяти років. Батько Карпенка-Карого Карпо Тобілевич керував тут маєтком поміщика Золотницького. В парку на березі ставка досі стоїть старий садибний будинок у стилі класицизму, а неподалік і панський льох. Історичні споруди зберегли автентичні елементи тогочасної архітектури.

На території колишнього панського маєтку, збудованого у першій половині XIX століття, де за радянських часів була школа, тепер розташовується Музейно-природний заповідник "Тобілевичі". Його експозиційна частина ще потребує наповнення та оформлення.

У 2021 році територія панського маєтку оголошена парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва "Тобілевичі" площею 8,7 гектара. Тут можна зустріти представників червонокнижної флори та фауни України.

На території Нижнього скверу, де знаходився будинок Тобілевичів, в якому народився Іван Тобілевич, встановлено пам'ятний знак.

Народний меморіальний музей видатного піаніста Генріха Нейгауза відкрився у 1981 році при Музичній школі №1 міста Кропивницького (тодішнього Кіровограда), засновником якої він був і яка нині носить його ім'я.

З 1933 року музична школа розташовується у двоповерховому будинку в центрі міста, який колись належав родині композитора Юлія Мейтуса, а зараз є пам’яткою архітектури. Це одна з найстаріших державних музичних шкіл України.

Ініціаторами відкриття у школі музею музиканта-земляка були її директор Віктор Ревенко та викладач фортепіанного відділу Елла Торговецька. Вони ж були основними збирачами музейних фондів.

У двох експозиційних залах музею представлено історичні документи, світлини та особисті речі, що належали Генріху Нейгаузу та його родині. Експонуються 16 видань різними мовами світу головної теоретичної роботи Генріха Нейгауза "Про мистецтво фортепіанної гри". Також представлено рояль та бюро композитора і музикознавця Георгія Поляновського.

До 125-річчя музиканта на фасаді будівлі музичної школи відкрито пам’ятну дошку, перед будівлею встановлено погруддя Генріха Нейгауза роботи львівського скульптора Володимира Цісарика.

Новгородківський краєзнавчий музей розташований у центрі селища міського типу Новгородка. Заснований у 1974 році при місцевому будинку культури, в нинішньому приміщенні працює з 1991 року.

В експозиції "Археологічні знахідки Новгородківщини" представлені матеріали досліджень двох курганів, розташованих поблизу Новгородки, що відносяться до різних археологічних культур - від ІІІ тисячоліття до нашої ери до VIII-IX століть нашої ери. Найдавніший експонат – амоніт (скам’яніла мушля) віком близько 25 мільйонів років, знайдений в Новгородківському кар’єрі.

Експозиція "Новгородківщина – коза­цький край" присвячена періоду заснування Новгородки у другій половині XVIII століття. Тут експонуються предмети побуту та зброя часів Козаччини. В етнографічній колекції експонуються рушники ХІХ-ХХ століть, одяг, прикраси, предмети побуту і знаряддя праці.

Особливим експонатом є унікальний рушник, присвячений 25-річчю незалежності України, започаткований Петрокорбівською громадою, який впродовж двох років вишивали 25 майстринь з кожної сільської громади району.

Співробітники проводять екскурсії музейними експозиціями та організовують подорожі туристичними маршрутами краю.

Новоархангельський краєзнавчий музей на Кіровоградщині заснований у 2003 році, розташований у будівлі колишнього кінотеатру "Україна" на центральній площі Новоархангельська.

Колекція музею налічує понад 5500 експонатів, які розповідають про природу та історію краю від часів палеоліту до сучасності. Зокрема, представлені колекції гірських порід і мінералів, монет і банкнот.

Зал мистецтв знайомить відвідувачів з мистецькою спадщиною краю – виробами декоративно-прикладного мистецтва, живописом місцевих художників.

Олександрівський краєзнавчий музей відкрито в 1987 році з ініціативи громадськості селища міського типу Олександрівка. Основу експозиції склали предмети археології, цвітненська кераміка, українські вишивані рушники, зброя часів Другої світової війни та інші матеріали, зібрані ентузіастами. 

У першій залі відображено історію Олександрівки та всього краю з найдавніших часів до 1917 року. Особливо цікава експозиція про епоху козацтва, адже сусіднім селом Бірки володів гетьман Богдан Хмельницький, тут він приймав послів іноземних держав, збирав війська для походу проти Польщі, про що свідчать численні предмети XVII століття, знайдені у Бірках. Також цікавою є експозиція "Українська хата початку ХХ сторіччя", де представлені різні предмети народного побуту.

Друга зала присвячена смутним часам 1920-1930-х років, коли в краї вирувала радянсько-українська війна, колективізація та Голодомор. Історія краю у роки Другої світової війни складає експозицію третьої зали. Четверта зала присвячена історії краю у повоєнний час та сучасності. Є відділ природи та художній відділ, де представлені роботи місцевих майстрів.

Філіями Олександрівського краєзнавчого музею є Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці та Музей історії села Розумівка.

Олександрійський міський музейний центр імені Антоніни Худякової створено в 1967 році.

Довгий час музей працював на громадських засадах, у 1991 році отримав статус державного. Носить ім'я Антоніни Худякової, яка була директором музею в 1980-1991 роках.

Загальна кількість експонатів основного фонду становить понад 17 000 одиниць. Експозиція музею розташовується у двох відділах – історичному та природному.

Крім того, етнографія краю представлена ​​окремо макетом українського дому та різними побутовими предметами: посудом, домашнім начинням, знаряддями праці тощо.

У музеї зберігаються колекції паперових грошей та монет різних епох та країн, добірка старовинних фотографій.

Серед цінних експонатів музею – особисті речі, скафандр, пристрої, обладнання для тренування та роботи на орбітальній станції вихідця з Олександрії, космонавта Леоніда Попова.

Відділом Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової є "Будинок Дмитра Чижевського".

Садибний комплекс поміщика Соколова-Бородкіна в Червоновершці є одним із найкраще збережених панських маєтків на Кіровоградщині, пам'яткою архітектури місцевого значення.

Садибу в Червоновершці придбав поміщик Василь Соколов-Бородкін у 1815 році. Його син статський радник Кирило Соколов-Бородкін був повітовим предводителем дворянства. Він мав кілька будинків у Єлисеветграді, а в Червоновершському маєтку протягом 1854-1867 років побудував літній палац. Автором проєкту буд єлисаветградський архітектор Андрій Достоєвський, рідний брат письменника Федора Достоєвського.

Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконано у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

На другий поверх ведуть сходи, а на третій, у задній частині будинку у вигляді бельведеру, можна дістатися лише по драбині. Палац оточений парком зі ставками, в якому досі ростуть сосни, туї, ялиці, модрини, гледичії. Також на території маєтку збереглися літній будиночок, маслобойня, овочесховище, колишні конюшні, гуртожиток.

За радянських часів у палаці Соколова-Бородкіна розмістили будинок відпочинку, потім відкрили ветеринарний технікум. Зараз тут розташовується Червоновершський ліцей.

Педагогічно-меморіальний музей Антона Макаренка в Долинській відкрився у 1978 році при місцевій школі. З 1991 року він розміщується в історичній будівлі Долинського залізничного нижчепочаткового двокласного училища, зведеній у 1891 році.

Будівля одноповерхова з дерев’яних брусів, у 1904 році була облицьована цеглою, декілька разів перероблялася. Саме тут у 1911–1914 роках жив і викладав тоді ще молодий педагог та письменник Антон Макаренко.

Сьогодні фонди музею налічують більше двох тисяч експонатів. Експозиція в п'яти залах знайомить з історією становлення та розвитку освіти Долинщини від скасування кріпацтва до сьогодення, розповідає про життєвий і творчий шлях Антона Макаренка. Зокрема, представлені світлини, документи, твори Макаренка та інших видатних педагогів світу.

В кімнаті, де жив Макаренко, відтворено типову обстановку тих часів. Перехідне приміщення оформлене видами тодішньої станції Долинської, можна ознайомитися з текстом оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.

Петрівський краєзнавчий музей розташовується в центрі селища міського типу Петрове, в охайному сквері поруч із селищним будинком культури. Працює з 1967 року.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про природу, історію та культуру того регіону Кіровоградщини, де розташоване селище. Зокрема представлені деякі археологічні матеріали, етнографічна добірка, предмети побуту XIX-XX століть.

У відділі Другої світової війни зібрана велика колекція фрагментів зброї, гільз, патронів, військового обмундирування та спорядження, знайдених або переданих в музей на збереження очевидцями.

Особливе місце відведено пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, коли від влаштованого більшовиками штучного голоду постраждала значна частина мешканців цього краю.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Світловодський міський краєзнавчий музей розташований в історичному будинку, в якому мешкав першобудівник Світловодська Михайло Карпов. Початок йому поклала музейна кімната при будинку культури, відкрита в 1970 році.

Одна з найцікавіших експозицій присвячена легендарному місту Крилов (з 1822 року – Новогеоргіївськ), яке потрапило до зони затоплення Кременчуцького водосховища. Представлено фотографії зниклого міста, копії архівних документів.

Окремі експозиції присвячені палеонтології, подіям Другої світової війни, містобудуванню.

Свято-Іллінська церква у Новомиргороді – найдавніша архітектурна споруда Кіровоградської області, пам'ятка архітектури XVIII століття національного значення.

Цегляний храм у перехідному стилі від бароко до класицизму збудований у 1786 році коштом купця Миколи Годжія. Тетраконхова будівля у плані має вигляд хреста, увінчана високим восьмигранним трибуном та куполом. Візуально подібна до дерев'яних козацьких храмів.

Навколо церкви розміщено три поховання, найдавнішим із яких є могила купчихи Соколової (1843 рік).

Свято-Миколаївська церква в Бобринці побудована в 1853 році за типовим проєктом коштом княжни Дмитрянської.

Спочатку храм був виконаний у стилі пізнього класицизму, але в 1863 році до нього прибудували преділи й дзвіницю, що додало споруді неоруські риси.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.