Пам'ятки Косівського району

Музей народної творчості Михайла Струтинського займає 2 великі зали Косівської дитячої школи мистецтв, в якій він викладав протягом 30 років.

З 1961 року він збирав зразки українських вишиванок, предмети побуту Гуцульщини, художні твори живопису.

В експозиції представлені різні види народної творчості Поділля, Буковини, Гуцульщини, Покуття, Бойківщини та Опілля: старовинні ікони XVIII-XIX століть, предмети сакрального мистецтва, вишивка, кераміка, народний одяг тощо.

В художній колекції представлені роботи майстрів із Калуша, Долини, Надвірної, Рожнятова, Коломиї, Івано-Франківська.

Також при Косівській дитячій школі мистецтв працює Музей родини Малявських.

Приватний музей історії опришківського руху у Космачі створив у 1988 році місцевий краєзнавець та народний умілець Михайло Юсипчук-Дідишин.

На своє обійстя він переніс старовинну гуцульську хату родини Дзвінчуків, біля якої, за легендою, в 1745 році від руки зрадника загинув ватажок опришків Олекса Довбуш.

В експозиції представлені предмети побуту, зброя часів опришківського руху та рідкісні речі: бартки, сокири, кептарі, череси та багато іншого. Один із найцікавіших експонатів – старовинна рушниця, з якої, за легендою, було застрелено Олексу Довбуша.

У музеї є також незвичайні скульптури з дерева та каменю, які створює господар музею.

Приватний музей гуцульського мистецтва родини Корнелюків створено у дворі їхнього приватного будинку в Косові.

У музеї представлена велика колекція гуцульських головних уборів, рушників, керамічних тарілок, топірців та предметів побуту гуцулів.

Музей творчої родини Геннадія та Анастасії Малявських створено при Косівській дитячій школі мистецтв.

Художник Геннадій Малявський був родом з Тернопільщини, закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, з 1961 року викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва. Тут зустрів свою майбутню дружину Анастасію Юсипчук, яка також стала його партнеркою по мистецькому шляху.

До кращих взірців живопису Малявського відносяться твори, виконані в жанрах пейзажу та портрета. Деякі з них представлені в Музеї родини Малявських. Серед них є роботи олією, темперою, графіка.

Також при Косівській дитячій школі мистецтв працює Музей народної творчості Михайла Струтинського.

Музей сакрального мистецтва Гуцульщини відкрив у 2016 році на своєму обійсті косівський художник-різбяр Тарас Стринадюк – відомий майстер пластичної різьби по дереву, автор унікальних різьблених ікон, представник творчої родини Стринадюків.

В його активі десятки робіт, які вражають технічним виконанням деталей, одухотвореністю образів та професійним задумом. Також він займається реставрацією дерев'яних пам'яток гуцульського сакрального мистецтва та інших старожитностей.

В його колекції представлені старовинні гуцульські дерев’яні хрести, різьблені ікони, декоративні тарілки, давні різьблені скрині, глечики та дзбанки, печні кахлі, колекція сокир тощо.

Поруч розташований "Музей-майстерня Музей-майстерня родини Стринадюків "Кока", де представлені роботи Миколи Стринадюка, брата Тараса.

Музей-майстерню ліжникарства та старожитностей у Яворові створила у власній оселі родина Наталі та Ярослава Кіщуків.

Музей знайомить відвідувачів із процесом виготовлення вовняних гуцульських ліжників, що є традиційним промислом мешканців Яворова. Також господарі виготовляють гуні (гуцульський верхній одяг), вовняні шапки, безрукавки, взуття, різноманітні килими. Можна побачити старовинний ткацький верстат, раритетну прялку, предмети побуту горян.

Відвідувачам пропонують майстеркласи з ткання ліжників, фотосесії в гуцульському одязі, знайомство з побутом гуцулів.

Музей творчої родини Стринадюків у Косові відкрив при своїй творчій майстерні "Кока" відомий український майстер-різьбяр Микола Стринадюк, що працює під творчим псевдонімом "Кока".

Микола Стринадюк народився і виріс у косівській родині різьбярів-ремісників, навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів, все життя працює майстром різьби по дереву та художнього оформлення інтер’єрів. Родинну справу продовжують його сини Богдан і Захар. Роботи Миколи Стринадюка відрізняє авторська техніка, що поєднує традиційні прийоми різьблення з тонуванням, аплікацією та навіть вишивкою.

В експозиції представлено понад сто власних робіт майстра. Серед них орнаментальні ікони, тарілки, картини, копії гуцульських ручних хрестів, традиційні зґарди та сучасні прикраси. Також представлена колекція старовинних й раритетних порцелянових горняток.

Поруч розташований Музей сакрального мистецтва, де представлені роботи Тараса Стринадюка, брата Миколи. 

Музей карпатських лісорубів-бутинарів є частиною еко-садиби "Бутинар", яка відкрилася у Космачі 2021 року.

В основі музейної експозиції просто неба (скансена) – відтворена дерев'яна колиба бутинарів, у яких вони жили під час роботи у горах. У колибі можна побачити робочі інструменти та предмети побуту лісорубів: пили, сокири, дерев'яний посуд тощо.

На ґанку гуцульської хати представлено експозицію мініатюр, які демонструють повсякденне життя бутинарів. Ще одним експонатом музейного комплексу є шинок.

На подвір'ї – старовинний космацький віз і дерев'яні скульптури міфічних істот із гуцульського фольклору. На стендах демонструються зразки карпатської деревини, старовинні мапи, інші туристичні цікавинки Космача.

До садибного компексу входить будинок відпочинку над ставком.

Музей-садиба Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Василя Романюка) заснований у 2002 році в селі Хімчин на Прикарпатті, де народився і виріс один із засновників Української православної церкви Київського патріархату.

На місці садиби Романюків відтворено типову сільську хату початку XX століття, поруч розташовані капличка та пам'ятний хрест з нагоди першої річниці від дня смерті патріарха.

В першій кімнаті відтворено інтер'єр помешкання сім'ї Романюків, представлено родинні речі: стіл, ліжко, канапи, колиска, скриня, мисник із керамамічним посудом, вироби з дерева, традиційний одяг, ікони.

Експозиція другої кімнати висвітлює різні періоди життя висвітлено періоди життя Патріарха Володимира у документах і світлинах.

Національний природний парк "Гуцульщина" розташований у мальовничій лісовій частині Покутсько-Буковинських Карпат.

Його площа становить понад 32 тисячі гектарів. У рельєфі об'єднані передгір'я та гірські хребти. У низинній частині переважають листяні ліси, низькогір'я вкриті буково-грабовими лісами, а на висоті росте переважно карпатська ялина (смерека). 19 видів тварин, що мешкають тут, занесені до Червоної книги.

Ці місця цікаві тим, що тут збереглися старовинні ремесла, народні промисли, традиції та звичаї гуцулів.

Територією національного парку проходить безліч туристичних маршрутів. Тут прокладено екологічні пізнавальні стежки, розвивається кінний туризм, сільський зелений туризм, етнотуризм. Любителів водних видів відпочинку приваблюють пороги та водоспади рік Лючка, Пістинка, Черемош.

У центральній садибі Національного парку "Гуцульщина" працює Музей природи.

Гірське озеро Лебедин знаходиться на території Національного парку "Гуцульщина" за 5 кілометрів на північний захід від села Шешори.

Розташоване у горах на висоті 650 метрів в оточенні букового лісу.

Легенда розповідає про те, як у водах озера Лебедин з'єдналися навіки, як лебеді, закохані юнак та дівчина, батьки яких були проти їхнього шлюбу.

Площа заповідного урочища Лебедин – 45 гектарів. Тут можна зустріти багато лікарських рослин.

Рушірський водоспад (Рушірський Гук), що на південній околиці села Люча, розташований на річці Рушір, яка впадає у Лючку.

Водоспад висотою 4 метри утворився на місці прориву річки Рушір крізь складку Мегури та Тарниці.

Сріблясті водоспади в Шешорах - один із найвідоміших та найвідвідуваніших водоспадних каскадів у Карпатах.

Води невеликої річки Пістинки (права притока Прута) протягом кількох сотень метрів долають тут масивні валуни пісковика, створюючи два паралельні водоспади заввишки 5 і 3 метри (Великий і Малий Гук). Свою назву вони отримали завдяки потужному голосу та тому, що бризки дуже яскраво поблискують на сонці.

З 2003 по 2006 рік тут проводився фестиваль етнічної музики та лендарту "Шешори".

Сріблясті водоспади послужили декораціями для кількох фільмів та відеокліпів.

Мультифункціональний культурно-креативний хаб "Центр карпатської культури" у Косові створений у 2023 році на базі реконструйованої будівлі колишнього килимового цеху Виробничо-художнього об'єднання "Гуцульщина" з ініціативи Туристичної асоціації "Гуцулія".

В приміщенні "Центру карпатської культури" розміщуються майстерні народних ремесел, проводяться виставки та майстеркласи. Зокрема, працюють ткацьке ательє Vandra Rugs з виробництва килимів ручної роботи та керамічна майстерня Сергія Дутка.

На першому поверсі функціонує громадський простір "Вільні".

Дерев'яна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці розташована в селі Вербовець - передмісті Косова.

В 1850 році жителі двох сіл – Вербовець та Старий Косів – найняли на зібрані всією громадою гроші майстра Івана Лаврука, який за допомогою мешканців та під керівництвом священика Івана Валевського збудував храм протягом року.

В даний час Благовіщенська церква майже повністю вкрита бляхою, що не дозволяє повною мірою оцінити майстерність архітекторів.