Пам'ятки Харкова

Перший дерев'яний храм Миколи Чудотворця на Григорівці (передмістя Харкова) було споруджено в 1765 році.

В 1821 році за проєктом архітектора Євгена Васильєва на місці колишнього храму коштом полковника Олександра Норова була збудована однокупольна Миколаївська церква з дзвіницею з червоної цегли, що має форму хреста.

В 1938 році, під час гонінь на церкву, був заарештований і розстріляний диякон Філіпп (Ординець). В наш час зарахований до лику святих новомучеників Слобідського краю.

З 1960 по 1989 рік Свято-Миколаївський храм було закрито. В 1989 році залишки храму, що збереглися, були передані православній громаді УПЦ московського патріархату.

Харківський аеропорт почав працювати в 1932 році після завершення будівництва аеродрому "Основа" та службових будівель аеропорту.

В 1933 році йому було надано ім'я Павла Постишева. В 1936 році Харківський аеропорт був визнаний найкращим аеропортом СРСР. У довоєнні роки - самостійна госпрозрахункова одиниця безпосередньо підпорядкована Головному управлінню цивільної авіації. Через аеропорт проходять повітряні дороги, що ведуть у Крим, Кавказ. Найбільший пасажирський літак тих років - шестимоторний гігант П-124 (АНТ-20біс) робив, прямуючи до аеропорту Мінеральні Води, посадку в Харкові. В 1941 році на аеродромі була побудована бетонна злітно-посадкова смуга. З початком Другої світової війни особовий склад аеропорту увійшов до складу Київської та Харківської спеціальних авіагруп Громадянського Повітряного флоту.

Існуючий аеровокзал було споруджено в повоєнні роки за типовим проєктом, розробленим московським НДІ "Аеропроєкт" у 1951 році (архітектори Елькін, Крюков, Міткевич). Цей проєкт був застосований у Львові, Свердловську (нині - Єкатеринбург), Челябінську та інших містах СРСР. Будівництво аеровокзалу розпочалося в 1951 році, а його відкриття було присвячене помпезному святкуванню 300-річчя возз'єднання України з Росією. Зовні будівля аеровокзалу відрізняється підвищеною парадністю, характерною для "сталінської" архітектури 30-х - 50-х років. Центральний вхід прикрашає восьмиколонний портик із високим парапетом складного контуру. Над будинком височить витончена восьмигранна башточка зі струнким наметом і шпилем, увінчаним золоченим вінком. Інтер'єри рясно оснащені ліпними архітектурними деталями та розписами.

В 2010 році було відкрито новий міжнародний термінал "A", а старий - реконструйовано і перетворено на термінал з обслуговування VIP-пасажирів.

Харківський морський музей висвітлює історію мореплавання в моделях.

Експозиція наочно розповідає про те, як будували та спускали на воду дерев'яні кораблі, як були влаштовані військові кораблі XVII століття, як працювали зі знаряддями на старовинному вітрильнику, як діставали золото з затонулих галеонів.

В експозиції представлені чудово виконані моделі кораблів, створені впродовж десятків років. Також можна побачити прилади навігації, факсимільні карти, гравюри, документи (частково з архівів королівського товариства Великобританії), написані власноруч відважними мандрівниками.

Музей археології Харківського національного університету імені Василя Каразіна веде свою історію з 1807 року, коли при університеті було створено кабінет старожитностей.

Того ж року до нього надійшли артефакти та з розкопок Ольвії. Вони лягли в основу експозиції Музею витончених мистецтв та старожитностей, створеного при університеті у 1837 році. На початку XX століття Археологічний музей став самостійною науковою установою.

Сучасна експозиція розміщена у Виставковій залі в Головному корпусі університету. Тут представлені одні з найбільших в Україні колекцій предметів бронзового віку, скіфської доби, античного часу, черняхівської та салтівської культур.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.

Музей історії та залізничної техніки Харківської залізниці (колишня Південна) засновано в 1967 році, повністю реконструйовано в 2014 році до 140-річного ювілею Харківської залізниці.

Розміщується у реконструйованій будівлі товарного складу 1950-х років. Представлено три основні експозиції: "Зелена зала" (дореволюційний період будівництва та становлення Курсько-Харківсько-Азовської дороги), "Червона зала" (радянський період розвитку Південної залізниці (нині - Харківська залізниця) та "Синя зала" (історія розвитку за часів незалежної України).

В музеї зібрано безліч старовинних та рідкісних експонатів, унікальні документи та фотознімки, макети рухомого складу.

Представлено макет маршруту швидкісного "Столичного експресу Харків – Київ", який з точністю відтворює не тільки сам потяг, а й залізничну ділянку з копіями будівель вокзалів Києва, Харкова, Полтави-Київської та Миргорода. На макеті функціонує система автоматичної централізації зі світлофорами, стрілочними перемиканнями та залізничним переїздом, а поїзд відправляється та робить зупинки під музику та оголошення дикторів.

На відкритому майданчику представлені старовинні паровози та інша ретротехніка.

Музей історії Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один із перших університетських музеїв України.

Заснований у 1972 році. Розташований на другому поверсі головного корпусу ХНУ. У фондах музею зберігається близько 19 тисяч експонатів.

Експозиція складається з чотирьох розділів, що охоплюють весь двохсотрічний шлях Харківського університету від заснування у 1804 році до діяльності в умовах незалежної України. Зокрема, представлені матеріали, пов’язані з життям і діяльністю засновника Харківського університету Василя Каразіна, перших професорів та студентів.

Особливу увагу привертають унікальні експонати – диплом учителя музики Івана Вітковського, який був учнем Йозефа Гайдна, з першою печаткою університету, а також запрошення на університетські свята початку ХІХ століття.

Науково-просвітницький музей сексуальних культур світу створено в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Перший харківський музей автотранспорту "Автореліквія" відкрився в 2010 році, проте свою історію він веде з 1987 року, коли в колекцію було придбано перший ретро-автомобіль ГАЗ-12 "ЗІМ".

На сьогоднішній день придбано та відреставровано понад 70 екземплярів транспортних засобів. У музейній експозиції представлені: "Москвич" 400 (1948 рік), ЗАЗ 965 (1964 рік), ЗАЗ 965А (1967 рік), "Волга" ГАЗ-21 УС (1964 рік), ГАЗ-67Б (1943 рік), ГАЗ-12 ЗІМ (1952 рік), ГАЗ М-20 "Перемога" (1955 рік) та інші.

У сховищах музею налічується понад 56 одиниць автотехніки, що очікують початку реставраційних робіт.

Музей розташований у гаражному кооперативі "Чайка" на північній околиці Харкова (селище Жуковського).

Музей фотоілюзій відкрився в 2017 році в самому центрі Харкова.

Для відвідувачів є 28 фотозон з різними сюжетами. Детально продумані локації дозволяють за рахунок гри сприйняття, масштабу та перспективи зробити найнеймовірніші фотографії.

У музеї працює фотограф, який може надати свої послуги за додаткову плату - зйомка на професійне обладнання, ретуш та обробка зображень, що вийшли.

Пам'ятник Остапу Бендеру, Іполиту Матвійовичу Вороб'янінову та Еллочці-людожерці - культовим персонажам роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова "12 стільців" - відкрито в Харкові в 2005 році на День міста.

"Великий комбінатор", відлитий у бронзі, присів лаву, встановлену перед входом до одного з харківських кафе. Кіса Вороб'янінов, який розшукував разом з "великим комбінатором" сховані в меблевому гарнітурі скарби, зображений таким, що просить милостиню. Еллочка в зухвалій позі ніби запрошує перехожих присісти на заповітний стілець.

У 2024 році пам'ятники персонажам роману "12 стільців" у Харкові були демонтовані у межах деколонізації.

Козак Харько (Харитон) - міфічний засновник міста Харкова, про якого складено кілька міських легенд.

Згідно з "Топографічним описом Харківського намісництва" (1785 рік), "...якщо повірити поголоску, то на цьому місці завів собі хутір хтось із заможних малоросіян, але хто він був такий, звідки і коли, про те відомостей немає, іменем Харитон, а за просторіччям Харько, від якого нібито це місто та річку звання своє отримали".

Пам'ятник Засновникам Харкова на честь 350-річчя міста відкрито в 2004 році на початку проспекту Науки. Подарований місту відомим скульптором Зурабом Церетелі. Це перший за історію міста кінний монумент. Являє собою 12-тонну бронзову скульптуру вершника, козака Харька. В руці він тримає спис, щит, за плечима лук і сагайдак зі стрілами. Висота скульптури - 6 метрів, постаменту - 7 метрів.

Пам'ятник отцю Федору, персонажу роману "Дванадцять стільців" (1928 рік) Іллі Ільфа та Євгена Петрова, встановлено на 1-й платформі Південного залізничного вокзалу в Харкові.

Пам'ятник служить ілюстрацією до епізоду роману, в якому отець Федір пише листа своїй дружині до повітового міста N з харківського вокзалу, а також на згадку про те, як отця Федора бачили на Донецькій залізниці: "Втік він по перону з чайником окропу... ".

Отець Федір зображений в образі, втіленому радянським кіноактором Михайлом Пуговкіним в екранізації "12 стільців" режисера Леоніда Гайдая (1971 рік).

На постаменті - цитата з його листа до дружини: "Харків - місто галасливе, центр Української республіки. Після провінції здається, ніби за кордон потрапив".

Скульптура, що зображує студента-програміста, розташована в місті Харкові біля центрального входу в Харківський національний університет радіоелектроніки.

Встановлена в 2010 році на честь 80-річного ювілею Харківського національного університету радіоелектроніки. Автор проєкту - Роман Блажко, дизайнер - Віктор Гончаренко.

Пам'ятник студенту-програмісту виготовлений з бронзи благодійним коштом.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Харкові вважається найкращим із усіх існуючих пам'ятником поетові.

Проєкт розробив скульптор Матвій Манізер. За задумом автора, багатофігурна скульптурна група уособлює оспівану Кобзарем боротьбу народу за свободу. Скульптору позували актори харківського театру "Березіль".

Урочисте відкриття відбулося 24 березня 1935 року. На той момент це була найбільша бронзова композиція в СРСР (загальна висота - 16 метрів, висота фігури поета - 5,5 метрів).

З пам'ятником пов'язані деякі студентські традиції учнів Харківського університету.