Пам'ятки Харкова

Музей дитинства був створений у Харкові педагогом-новатором Валерієм Лейком у 2009 році. Музей розташовується на третьому поверсі Освітнього центру Nickname (Honey Academy), поруч  із Харківським театром юного глядача.

Мета музею – показати дитині, ким вона хоче бути і чим займатись у подальшому житті, через інтерактивні лекції допомогти дітям вчитись і розвиватись, дати можливість побачити їм світ мандрівок, спорту, книг, колекціонування, творчості.

Експонати музею - старовинні та сучасні іграшки, ігри, книги, конструктори, ігри, елементи різних колекцій, предмети побуту дітей XIX-XX століть. Музей є інтерактивним – всі експонати можна чіпати та грати ними.

Перший, і поки що єдиний в Україні, Музей жіночої та гендерної історії (Gendermuseum) було засновано у Харкові в 2008 році за підтримки Українського жіночого фонда, Глобального фонда для жінок та Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні.

Місією музею є промоція ідей гендерної рівності, створення нових моделей соціальних ролей для жінок та чоловіків, укріплення в міжнародному феміністському русі.

Колекція Gendermuseum нараховує понад 4000 найрізноманітніших експонатів, зібраних в Україні та переданих із різних країн світу. Серед них документи, книжки, підручники, дитячі іграшки, диски, особисті речі ґендерних теоретиків та практиків, сувеніри, знаряддя "легкої" жіночої праці, фотографії. Експозиція музею надає можливість відчути на собі як відбувається гендерне конструювання у суспільстві.

Родзинкою проєкту є чотири панорами соціальних ролей – панорами, що показують соціальні ролі чоловіків та жінок в різні історичні епохи, фотоальбоми "Світ без насильства".

Харківський Музей жіночої та гендерної історії входить до Міжнародної асоціації жіночих музеїв.

Музей історії метрології діє при Національному науковому центрі "Інститут метрології", який бере свій початок від першої в Україні повірочної палатки для вивірки і таврування торговельних мір і вагів, яку відкрив в Харкові в 1901 році Дмитро Менделєєв.

В експозиції музею представлені зразки старовинних засобів вимірювальної техніки, серед яких еталони: унікальний робочий еталон маси - позолочена гиря масою 1 кг, що очолювала перевірну схему засобів вимірювань маси в Україні з перших місяців роботи повірочної палатки (з 1901 до 1939 року); маятниковий годинник Рифлера з точністю ходу 0,01 секунд на добу, який використовувався в службі часу і частоти з 1925 по 1941 рік; штрихова міра довжини - метр, що застосовувався в метрологічній практиці до 1973 року.

Зразки метрологічної техніки, що представлені в музеї, створені в різні роки. Починаючи з 1993 року, в інституті створені і затверджені Держстандартом України 47 державних первинних еталонів (з 57-ми наявних в Україні) та 15 вторинних еталонів. Крім еталонів, що існують в єдиному екземплярі, інститут розробляє і виробляє засоби вимірювальної техніки, призначені для масового застосування.

Багато з приладів, представлених у музеї, експонувалися на вітчизняних і міжнародних виставках.

Музей історії метрополітену в Харкові розміщується у кількох залах будівлі адміністрації КП "Харківський метрополітен".

На стендах музею метро відображена історія будівництва, становлення та розвитку підприємства, представлені різні експонати, що так чи інакше належать до багаторічної діяльності Харківського метрополітену, експонуються нагороди підприємства, пам'ятні подарунки.

Зокрема, можна побачити моделі потягів, які щодня возять пасажирів, макет електродепо, відбійний молоток, яким метробудівники пройшли перші метри тунелів Холодногірсько-Заводської лінії, зразки уніформи працівників метро різних періодів, ліхтар шляхівців та інше.

Музей історії та залізничної техніки Харківської залізниці (колишня Південна) засновано в 1967 році, повністю реконструйовано в 2014 році до 140-річного ювілею Харківської залізниці.

Розміщується у реконструйованій будівлі товарного складу 1950-х років. Представлено три основні експозиції: "Зелена зала" (дореволюційний період будівництва та становлення Курсько-Харківсько-Азовської дороги), "Червона зала" (радянський період розвитку Південної залізниці (нині - Харківська залізниця) та "Синя зала" (історія розвитку за часів незалежної України).

В музеї зібрано безліч старовинних та рідкісних експонатів, унікальні документи та фотознімки, макети рухомого складу.

Представлено макет маршруту швидкісного "Столичного експресу Харків – Київ", який з точністю відтворює не тільки сам потяг, а й залізничну ділянку з копіями будівель вокзалів Києва, Харкова, Полтави-Київської та Миргорода. На макеті функціонує система автоматичної централізації зі світлофорами, стрілочними перемиканнями та залізничним переїздом, а поїзд відправляється та робить зупинки під музику та оголошення дикторів.

На відкритому майданчику представлені старовинні паровози та інша ретротехніка.

Музей історії Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" заснований в 1976 році до сімдесятиріччя підприємства. У 1978 році отримав статус "Народного музею". 

Експозиція ілюструє всі етапи розвитку електротранспорту в Харкові - від першого кінного трамваю до нині. Представлені фотографії, документи, макети вагонів трамваїв та тролейбусів Харкова, які раніше працювали на маршрутах, проїзні квитки всіх часів, компостери. Можна побачити в музеї і схему транспорту Харкова з перспективними лініями.

Музей історії Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один із перших університетських музеїв України.

Заснований у 1972 році. Розташований на другому поверсі головного корпусу ХНУ. У фондах музею зберігається близько 19 тисяч експонатів.

Експозиція складається з чотирьох розділів, що охоплюють весь двохсотрічний шлях Харківського університету від заснування у 1804 році до діяльності в умовах незалежної України. Зокрема, представлені матеріали, пов’язані з життям і діяльністю засновника Харківського університету Василя Каразіна, перших професорів та студентів.

Особливу увагу привертають унікальні експонати – диплом учителя музики Івана Вітковського, який був учнем Йозефа Гайдна, з першою печаткою університету, а також запрошення на університетські свята початку ХІХ століття.

Музей історії швидкої медичної допомоги розміщений у будівлі Управління станції швидкої медичної допомоги, побудованій у 1914 році в стилі українського модерну. Старшим лікарем, ще до створення станції, був призначений Микола Молохов, який організував роботу станції, обладнав її й був незмінним керівником до самої своєї смерті. В залі центральної диспетчерської Молохов створив музей, в якому розміщались десять скляних шаф з анатомічними препаратами, зброєю (ножі, кулі), отрутами, що застосовували самогубці. Після смерті Миколи Молохова в 1956 році всі експонати музею зникли. 

У 2000 році з ініціативи працівників служби медичної допомоги в приміщенні Харківського управління швидкої та невідкладної медичної допомоги, де знаходиться диспетчерська служба, Музей історії швидкої медичної допомоги було відтворено. В 2004 році, у переддень річниці створення в Харкові служби швидкої допомоги, на фасаді будівлі було відкрито меморіальну дошку на честь Миколи Молохова - людини, завдяки зусиллям якої сторіччя тому з’явилася ця служба.

Музей місцевого самоврядування Харківщини відкрито в Харкові в 2015 році з нагоди святкування 30-річчя прийняття Європейської хартії місцевого самоврядування та 150-річчя запровадження на Слобожанщині земств - перших виборних органів місцевого самоврядування.

Музей розташовується в центрі міста, в приміщенні Держпрому (5-й під'їзд). Є підрозділом Харківського історичного музею імені Миколи Сумцова.

Експозиція музею розповідає про історичне минуле самоврядування від часу його виникнення, про розповсюдження полково-сотенного устрою, про утворення земського самоврядування та впровадження посади міського голови. Представлені оригінальні документи, відтворений одяг чиновництва різних епох, оригінальна зброя.

Музей народного мистецтва Слобожанщини заснований в Харкові в 1991 році. Музей розміщується в будівлі колишньої недільної школи видатної української письменниці та громадського діяча Христини Алчевської, яка була побудована за проєктом архітектора Олексія Бекетова в кінці XIX століття.

Музейний фонд налічує близько 2 тисяч експонатів, що відображають історію та основні напрямки народного мистецтва краю. Це зразки старовинного народного мистецтва і роботи сучасних майстрів: вишивка, народне малярство, гончарство, різьблення і народний декоративний розпис. Крім виробів з глини, соломи, лози, дерева, бісеру, в музеї представлені нетрадиційні для Слобожанщини види народної творчості - це мініатюри на бересті і роботи з модельованого кольорового скла. 

Музей народного мистецтва Слобожанщини є відділом Харківського художнього музею.

Державний Музей природи Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один з найстаріших музеїв Європи. Заснований графом Северином Потоцьким у 1807 році, який у 1806 році купив у ганноверського аптекаря Грунера колекцію іноземних предметів, зібраних професором Андре, а в 1807 році – зоологічну колекцію італійця Четті.

У 23 залах музею розгорнуті наукові експозиції чотирьох відділів: геологічного, безхребетних і хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи. Експонати в залах демонструються не тільки у вигляді систематичних колекцій, але також у вигляді біогруп і видовищних діорам, оснащених аудіовізуальними засобами, та відрізняються високою якістю художнього оформлення. У наукових фондах музею зберігається понад 250 тисяч експонатів.

Науково-просвітницький музей сексу і сексуальних культур світу створено у Харкові в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції музею присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею сексу і сексуальних культур світу підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Музей театральних ляльок діє при Харківському державному академічному театрі ляльок імені Віктора Афанасьєва з 1954 року. Це найстаріший в Україні та один з найкращих у світі музей ляльок за багатством зібраних та збережених у його архівах експозиційних матеріалів. 

Музей займає весь третій поверх будівлі театру, що є пам’яткою архітектури і була створена за проєктом архітектора Олексія Бекетова в 1907 році, а 1968 році реконструйована спеціально для театру ляльок.

Фонд Музею налічує понад 11 тисяч різних експонатів, які розповідають історію розвитку світового театру ляльок та харківських лялькарів зокрема, історію мистецтва граючих ляльок та людей, пов'язаних із цим мистецтвом. У трьох просторих експозиційних залах на огляд представлені безпосередньо ляльки, афіши, макети, сувеніри, ескізи ляльок, театральні програми та фотографії з багатьох країн світу. Зокрема у музеї зберігаються унікальні ляльки, що виготовлені на початку XX століття, подарунки знаменитих лялькарів з різних країн світу.

Перший харківський музей автотранспорту "Автореліквія" відкрився в 2010 році, проте свою історію він веде з 1987 року, коли в колекцію було придбано перший ретро-автомобіль ГАЗ-12 "ЗІМ".

На сьогоднішній день придбано та відреставровано понад 70 екземплярів транспортних засобів. У музейній експозиції представлені: "Москвич" 400 (1948 рік), ЗАЗ 965 (1964 рік), ЗАЗ 965А (1967 рік), "Волга" ГАЗ-21 УС (1964 рік), ГАЗ-67Б (1943 рік), ГАЗ-12 ЗІМ (1952 рік), ГАЗ М-20 "Перемога" (1955 рік) та інші.

У сховищах музею налічується понад 56 одиниць автотехніки, що очікують початку реставраційних робіт.

Музей розташований у гаражному кооперативі "Чайка" на північній околиці Харкова (селище Жуковського).

Музей фотоілюзій відкрився в 2017 році в самому центрі Харкова.

Для відвідувачів є 28 фотозон з різними сюжетами. Детально продумані локації дозволяють за рахунок гри сприйняття, масштабу та перспективи зробити найнеймовірніші фотографії.

У музеї працює фотограф, який може надати свої послуги за додаткову плату - зйомка на професійне обладнання, ретуш та обробка зображень, що вийшли.