Пам'ятки Київської області

Комплекс Присутніх місць у Таращі спроєктований імператорським архітектором, професором архітектурного класу Петербурзької академії мистецтв Андреяном Захаровим.

Побудований у 1803-1817 роках після того, як Тараща стала повітовим містечком.

Збереглися службові повітові місця, в'язниця, флігель земського суду, казначейства, міської управи. Під комплексом розташована мережа підземних тунелів, якими арештантів із земської в'язниці водили на будівництво собору (знищений у 1930-х роках).

Зараз в одній із будівель розташована біржа праці, інші використовуються як житлові будинки

Конча-Заспа - курортна зона на березі Дніпра, елітне дачне селище в межах Києва.

Охоплює лісопаркову місцевість між Столичним шосе і Дніпром до села Козин. Назва походить від урочища Конча і хутора Заспа, які тут знаходилися. До революції належало Видубецькому та Введенському монастирям.

Після перенесення столиці України з Харкова до Києва Конча-Заспа була перетворена на закритий заповідник, був побудований відомчий санаторій і містечко урядових дач. Зараз це найпрестижніше передмістя Києва, де живуть представники верхівки політичної і бізнес-еліти.

Краєзнавчий музей Бородянщини відкрився 2016 року в двох кімнатах на другому поверсі Бородянського районного палацу культури імені Тараса Шевченка. Ініціаторками створення музею стали громадська діячка Тамара Угнівенко та її донька, мисткиня Ольга Угнівенко.

Експозиція налічує близько 3000 експонатів, серед яких 12 комплектів і 8 виробів старовинного одягу, понад 20 старовинних вишитих рушників, понад 15 речей з домотканого полотна, близько 40 ужиткових предметів. Відвідувачі мають змогу простежити історію розвитку ремесел краю, побачивши старовинні речі, вироби, одяг. Окремі експонати датуються XII-XVIII століттями.

Родзинкою експозиції є діорама "Весілля" з 39 ляльками роботи Ольги Угнівенко, яка в 2020 році була внесена до "Книги рекордів України" як найбільша колекція ляльок ручної роботи в тематичній діорамі.

Музей отримав пошкодження внаслідок російського авіаудару в березні 2022 року, але більшість експонатів вдалося врятувати.

Краєзнавчий музей села Кулябівка на Київщині носить ім'я українського вченого та державного діяча Петра Непорожнього. Йому присвячена основна експозиція музею, що відкрився у 2012 році.

Петро Непорожній народився 1910 року на хуторі Тужилів поблизу Кулябівки, закінчив місцеву школу та Переяславську школу фабрично-заводського учнівства, згодом – Ленінградський інститут інженерів водного транспорту. Займався будівництвом гідроелектростанцій. З 1954 роках працював на урядових посадах в УРСР, а з 1965 по 1985 рік обіймав посаду міністра енергетики і електрифікації СРСР. Впродовж понад 30 років очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.

У чотирьох експозиційних залах музею представлені матеріали про життя та діяльність Петра Непорожнього: документи, світлини, портрети тощо. Також представлена етнографічна експозиція.

Краєзнавчий музей села Капустинці створений з ініціативи місцевого вчителя історії Андрія Кулінського. Першу виставку зібраних ним експонатів виставляли у сільському Будинку культури починаючи з 50-тих років минулого століття. В 1986 році музей отримав окреме приміщення.

В експозиції музею відображено побут селян кінця ХІХ - початку ХХ століття, події Української революції 1917-1922 років, період колективізації, Голодомору 1932-1933 років, історію освіти та медицини краю.

В археологічній збірці музею представлені унікальні знахідки доби пізнього палеоліту та відомості про розкопки житла первісних людей на Добраничівській стоянці, розташованій неподалік від села.

Нова експозиція присвячена подіям Революції гідності та вшануванню пам'яті Героїв російсько-української війни.

Краєзнавчий музей міста Славутича та Чорнобильської АЕС представляє експозиції, присвячені природі, історії та культурі Поліського регіону.

Основне місце посідають матеріали з історії Чорнобильська атомної електростанції та будівництва міста Прип’ять, аварії 1986 року та ліквідації її наслідків на ЧАЕС і в 30-кілометровій зоні відчуження, будівництва об’єкту "Укриття" та нового конфайнменту.

Фонди музею налічують понад 10 000 експонатів. Зокрема, в експозиційній залі "Історія будівництва міста Прип’ять і аварії на Чорнобильській АЕС" демонструються документи, фотографії станції, стенди, присвячені ліквідації наслідків аварії, а також макет промислового майданчика станції з об’єктом "Укриття".

В експозиції "Будівництво міста Славутича" представлені ескізи художніх та архітектурних рішень, авторські проекти забудови кварталів і рекреаційних зон відпочинку, за які група архітекторів на чолі з Федором Боровиком отримала Державну премію України.

В залі "Етнографічна світлиця" експонуються старовинні українські рушники, вишиті майстринями сіл Чернігівського і Ріпкінського районів, інші предмети традиційного побуту. Також можна побачити речі, якими користувалися жителі Прип’яті напередодні Чорнобильської аварії.

Новий формат відпочинку та навчання пропонує Культурно-просвітницький центр "Світлиця" в Броварах.

Він створений у 2019 році для ознайомлення відвідувачів з цікавими фактами з життя та творчості Тараса Шевченка, а також з історією міста Бровари. Для цього використовуються сучасні комп’ютерні технології, зокрема доповненої і віртуальної реальності.

Також проводяться майстеркласи для дітлахів, вечорниці, літературно-музичні вечори, активності, конкурси та квести.

Давній курган козацьких часів, описаний Тарасом Шевченком у вірші "Розрита могила", відновлено на околиці міста Березань 2007 року за ініціативою сучасних козаків Березанської сотні.

Вірш "Розрита могила" був написаний Шевченком 9 жовтня 1843 року в Березані, коли він гостював у місцевого поміщика Платона Лукашевича. Поштовхом до написання стала побачена поетом картина розкопок кургану, які проводили російські солдати у полях поблизу Березані. Цей метафоричний образ викорчовування історичної пам'яті та національного самоусвідомлення українського народу став провідним у найвідомішому антиімперському вірші Шевченка.

Місце розташування розритого кургану в посадці біля залізничної колії змогла встановити місцева краєзнавиця Галина Рих за переказами старожилів. У 1989 році з ініціативи місцевого осередку Народного руху тут було встановлено перший пам’ятний знак з меморіальною дошкою, а згодом місцеве козацтво відновило зруйнований курган і встановило на ньому кам’яну фігуру козака Мамая.

Курган "Розрита могила" знаходиться на східній околиці міста Березань, на виїзді у бік Яготина, в районі залізничного переїзду, у 500 метрах справа від траси вздовж залізничної колії.

Ландшафтний заказник "Хутір Чубинського" створений на місці садиби відомого фольклориста, етнографа та поета Павла Чубинського, автора національного славня України.

В 1861 році цю землю купив його батько Платон Чубинський. У 1862 році було закладено сад та збудовано будинок, який простояв до 30-х років XX століття.

Заказник загальнодержавного значення площею 10 гектарів створено у 1994 році для збереження ландшафту, рослинного покрову, мальовничої ділянки дубового гаю. Тут ростуть дуби віком 200-300 років - залишки лісів, що колись покривали Лівобережжя Дніпра.

На згадку про Павла Чубинського у парку встановлено пам'ятний знак, відкрито каплицю Святого Павла.

Будівлю лікарні в Ставищі збудовано в 1911 році коштом магнатів Браницьких.

Досі воно служить за призначенням.

Нині це найпримітніша пам'ятка архітектури селища.

Літературний меморіальний музей-садибу Андрія Малишка відкрито в будинку на околиці Обухова, де майбутній поет народився в 1912 році.

Експозиція присвячена життю та творчості поета, а також етнографії Південної Київщини.

Особливий інтерес представляють особисті речі Малишка: робочий стіл з друкарською машинкою, книги та інші.

Приватний літературний музей поета і перекладача Григорія Кочура в Ірпені відкрили в 1997 році його син та невістка Андрій та Марія Кочури після його смерті. Марія Кочур досі живе у їхньому ірпінському будинку та особисто опікується музеєм. 

Цей будинок називали "Ірпінським університетом" – за радянських часів тут часто збиралися "шестидесятники" та дисиденти. Григорій Кочур, який сам пройшов через ГУЛАГ, був їхнім духовним лідером. Серед гостей Кочура були В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Іван Дзюба, Ліна Костенко та інші представники опозиційно налаштованої тврочої інтелігенції.

Експозиція розповідає про життя українських патріотів другої половини ХХ століття. Представлені фотографії, особисті речі, нотатники, рукописи, прижиттєві видання Кочура. Велику цінність має його особиста бібліотека, яка допомагала поетові в його творчих пошуках.

Окрема меморіальна виставка присвячена вчителю Кочура, видатному перекладачеві Миколі Зерову.

Літературний музей Тараса Шевченка у Баришівці створений у 1987 році з ініціативи українського історика, письменника та державного діяча Василя Костенка. Саме його приватна колекція різних видань творів видатного українського поета лягла в основу музейної експозиції.

Приводом для заснування музею став факт перебування Тараса Шевченка в Баришівці, про що він згадує у повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали". Тут Шевченко провідував родину Тимофія Бориспольця, батька свого товариша по навчанню в Академії мистецтв Платона Бориспольця. Згідно з різними джерелами, він міг гостювати у Баришівці один чи кілька разів між 1843 і 1846 роками. Саме у цей період поет відвідав сусідню Березань, де написав відомий вірш "Розрита могила".

Основну частину експозиції складають понад 500 видань "Кобзаря", включаючи прижиттєві видання. Представлені малюнки та ілюстрації до творів поета з дарчими написами художників, колекції марок, пам’ятних значків, кераміки з портретом Кобзаря. В музеї зберігається одна з чотирьох посмертних масок Тараса Шевченка.

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського відкрився у 1966 році в будинку поруч із Голосіївським парком у Києві, де видатний український поет прожив останні 13 років життя, з 1951 по 1964 рік.

Саме тут він написав свої найвідоміші поетичні збірки "Троянди й виноград", "Зимові записи", "Вечірні розмови".

В будинку збережена обстановка вітальні, кабінету й бібліотеки Максима Рильського. Ще у трьох залах представлена біографічна експозиція, що висвітлює життя і творчий шлях поета.

Загалом фонди музею налічують понад 10 тисяч одиниць. Є можливість прослухати записи голосу поета.

Будинок оточує сад і квітники, створені руками Максима Рильського. Перед будинком встановлено пам'ятник поету.

Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана відкрився 2004 року до сторіччя від дня народження поета в будинку, в якому сім'я Бажанів прожила близько сорока років.

В квартирі збережено оригінальні інтер'єри робочого кабінету, вітальні, мистецької бібліотеки, кімнати дружини та батька поета. Старовинні меблі, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, інші особисті речі поета передають особливу атмосферу інтелігентського побуту другої половини ХХ сторіччя.

Представлена колекція творів образотворчого та декоративного ужиткового мистецтва, зібрана самим господарем та його дружиною, зокрема картини Миколи Пимоненка, Федора Кричевського, Івана Труша, Катерини Білокур, Миколи Глущенка та інших митців.

Літературна частина експозиції висвітлює творчий шлях Бажана. Експонуються прижиттєві видання поезій митця, рукописи, переклади, фото з кінофільмів, знятих за його сценаріями тощо. Особиста бібліотека Миколи Бажана налічує понад 8000 книг.

Музей-квартира Миколи Бажана є філією Національного музею літератури України.

В цьому ж будинку розташований Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини, який був сусідом Бажана.