Пам'ятки Київської області

Історико-краєзнавчий музей села Карапиші засновано у 1984 році з ініціативи місцевих активістів-краєзнавців Олексія Гури та Михайла Перетятька. Допомогу у зборі місцевого матеріалу їм надавали односельці.

Експозиція у п'яти залах розповідає про історію села Карапиші від найдавніших згадок і до сьогодення, а також про культуру та побут його мешканців.

Зокрема, представлене "Свідоцтво про населені пункти", укладене 25 квітня 1896 року, коли Карапиші належали до Київської губернії Канівського повіту. Також експонуються зразки чоловічого та жіночого одягу початку XX століття, старовинний ткацький верстат та інші знаряддя праці, предмети селянського побуту, зброя часів Другої світової війни.

Історико-природничий музей "Перлини Поросся" в Таращі працює при Центрі позашкільної освіти "Веселка" з 2008 року. Музей створено з ініціативи краєзнавця Валерія Романюка за участі відомої археологині Світлани Бессонової.

В експозиції представлені археологічні матеріали, зібрані на околицях Таращі активістами археологічного клубу "Неврида".

Зокрема, можна побачити чималу колекцію бронзових виробів різного функціонального призначення скіфської доби, ранньоскіфський керамічний посуд, уламки ліпної кераміки інших епох. 

Також представлені побутові речі часів Київської Русі, побутові речі литовської та польської доби, козацька зброя тощо.

Кагарлицький історико-краєзнавчий музей з 2023 року розташовується у просторому приміщенні, де колись був читальний зал міської бібліотеки для дітей. Раніше музей знаходився у маленькому будиночку в центрі Кагарлика, збудованому ще в кінці XVIII століття, де колись був гостиний двір, потім поштова станція.

Музей засновано в 1974 році. З 33 тисяч одиниць зберігання у експозиційному залі музею виставлено близько 1,5 тисячі експонатів.

Музейна експозиція охоплює широкий часовий період – від перших поселень на Кагарличчині до сучасності. Розділ природи знайомить з флорою та фауною Кагарличчини. У розділі археології представлені матеріали розкопок на території краю. В етнографічному відділі музею представлені колекції вишиванок, рушників, хусток, гончарних виробів. Також можна ознайомитися з колеціями зброї, скульптурами, грошових знаків різних часів, історичними документами та старовинними книгами.

Закритий полігон для випробувань та демонстрації перспективного міського монорейкового транспорту, запропонованого столичній владі компанією "Капвей" у 2004 році, розташований на околиці Гостомелю неподалік Києва.

Спочатку капвей був 300-метровою естакадою з контактною рейкою на сталевих опорах, якою рухався пасажирський вагон на гумових колесах виробництва білоруського заводу "Белкомунмаш". Вагон на 150 місць міг розвинути швидкість до 100 кілометрів на годину. Через низку причин проєкт так і не був реалізований у Києві.

Наразі естакаду розібрано, але збереглася посадкова платформа з вагоном. Територія охороняється, проте для туристів можуть провести невеличку ексурсію.

Цвинтарна каплиця на честь Різдва Пресвятої Богородиці у Гнатівці поряд з Білогородкою збудована в 1905 році місцевим мешканцем Гвоздиком.

Протягом всього ХІХ століття і на початку ХХ-го більшість населення Гнатівки складали юдеї. Через малочисельність християнської громади у Гнатівці так і не побудували повноцінної церкви і її функції виконувала і продовжує виконувати цвинтарна каплиця Різдва Богородиці.

Під каплицею зберігся склеп, розграбований за радянських часів. Наразі каплиця відреставрована, проводяться служби.

В 2013 році на стіні церкви було урочисто встановлено меморіальну дошку на згадку про історичну подію, що відбулася у Гнатівці 9 лютого 1918 року. Цього дня у Гнатівці, під керівництвом виконувача обов’язків військового міністра Олександра Жуківського, відбулося переформування всіх наявних військ в Окремий Запорізький загін – так було сформовано перше регулярне збройне формування Української Народної Республіки.

Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва "Київська опера" на Подолі у Києві більше відомий як Музичний театр.

Саме ця назва досі зберігається на фасаді будівлі, зведеної в 1933 році в стилі радянського конструктивізму за проєктом відомого архітектора Миколи Шехоніна як робітничий клуб профспілки працівників м'ясорибоконсервної промисловості "Харчовик".

Певний час будівля мала назву Палац культури "Славутич".

Сьогодні глядацький зал Київської опери має 436 місць, враховуючи балкон. У 2016 році у Круглій залі було відкрито камерну сцену для показу вистав та концертів.

Нині в репертуарній афіші театру близько 60 вистав. Найпопулярнішою дитячою виставою є мюзикл "Пригоди Буратіно" Олександра Білаша. Високих оцінок глядачів та критиків дістали комічна опера Франсіса Пуленка "Перси Тіресія" та сучасна постановка опери  Джузеппе Верді "Травіата".

Інформація про доступність:
- вхід до театру обладнано пандусом, ширина дверного отвору на вході дозволяє безперешкодний доступ осіб на крісліх колісних
-  чоловічі та жіночі вбиральні, розташовані на першому поверсі театру, оснащені кабінами для людей з інвалідністю
- партер театру доступний для осіб на крісліх колісних: вхід до зали позбавлений сходів, широкі проходи між рядами.

Заміський музейно-відпочинковий комплекс "Кінна долина" в селі Кодаки поблизу Василькова відкрив у 2023 році місцевий підприємець Дмитро Заменський. Це велика прогулянкова територія з фруктовим садом, підвісними містками, яскравими фотолокаціями, музейними експозиціями та різноманітними розвагами на свіжому повітрі.

В основі комплексу – Музей кінного інвентарю, який організатори називають найбільшим в Україні. Тут зібрані різноманітні елементи кінського спорядження, а також вози, сани, візки, старовинний сільськогосподарський інвентар на кінській тязі. Представлена велика етнографічна колекція: українське вбрання, рушники, прядки й веретена тощо. Також можна побачити експозицію ретроавтомобілів і мотоциклів.

Гостям пропонують кінні прогулянки, катання на возах та спілкування з тваринами в контактному зоопарку. На ставку організована риболовля для любителів та професійних рибалок, є комфортні альтанки з мангалом.

"Кінна долина" має власний винний погріб з експозицією знарядь виноробства, а також банний комплекс з чаном, купель з джерельною водою та велику святкову залу.

Кіностудія "Вікторія" під Києвом - це одна з найбільших у країні та найсучасніших кіностудій, яка займається розробкою, виробництвом та постпродакшном кіно та телепроєктів.

Знімальне містечко кіностудії на території 36 гектарів знаходиться на околиці села Гурівщина за 15 кілометрів від Києва. Тут розміщені масштабні натурні майданчики: "Село", "Старе місто", "В'язниця", "Озеро", "Річка", "Поле". Також є знімальні павільйони, склади реквізиту, парк ігрового транспорту тощо.

Але найбільшу увагу привертають в'їзна брама студії "Вікторія" у вигляді казкового замку, що нагадує замок Попелюшки у Діснейленді. Браму охороняють стилізовані фігури Чужого та Хижака висотою понад 3 метри.

Доступ на територію закрито, екскурсії не проводяться.

Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас розташована у селищі Клавдієво-Тарасове Бучанського району під Києвом і є однією з найпопулярніших новорічно-різдвяних локацій та найстарішим підприємством цього профілю в Україні (відкрита в 1946 році). Досі більшість технологічних процесів тут здійснюється вручну: видування, сріблення, фарбування, розмальовування.

В 2013 році на Клавдіївській фабриці ялинкових прикрас відкрився перший в Україні музей ялинкових іграшок з усього світу, де представлені приватні колекції іграшок часів СРСР, а також сучасна іграшка.

Фабрика ялинкових прикрас працює з початку вересня до кінця грудня. Екскурсії проводяться з початку листопада до кінця грудня. В екскурсію входить: відвідування склодувного цеху і художньої майстерні, музею історії іграшки та виставкових експозицій, казкове містечко Lemax, знайомство з головним чарівником фабрики, поштовий офіс Святого Миколая, майстер-клас з розпису ялинкової іграшки, відвідування фірмового магазину ялинкових прикрас.

Про екскурсію краще домовлятися заздалегідь телефоном. У вихідні буває дуже великий потік шкільних груп.

Комплекс "ВишГора" розташований у Вишгороді ву мальовничому місці, на крутих берегах Київського водосховища, поряд із старою бобслейною трасою.

Взимку на горі, протяжністю близько 200 метрів, діє три різнопрофільні схили та сноутюбінг для катання на надувних тюбах. Працює сучасний стрічковий витяг, снігові гармати, є нічне освітлення. Спорядження можна взяти напрокат, працюють інструктори. Відвідувачам пропонують м'ясні страви з тандира, гарячий глінтвейн, чай та каву. Комплекс працює у снігову погоду, або коли середньодобова температура дозволяє використовувати снігові гармати.

Влітку комплекс вміщує водні гірки довжиною 200 метрів, басейн 20*20 метрів з pool-баром та зоною для засмаги й відпочинку площею більше 400 квадратних метрів.

В липні 2020 року адміністрація комплексу "ВишГора" повідомила про повне припинення діяльності.

Комплекс Присутніх місць у Таращі спроєктований імператорським архітектором, професором архітектурного класу Петербурзької академії мистецтв Андреяном Захаровим.

Побудований у 1803-1817 роках після того, як Тараща стала повітовим містечком.

Збереглися службові повітові місця, в'язниця, флігель земського суду, казначейства, міської управи. Під комплексом розташована мережа підземних тунелів, якими арештантів із земської в'язниці водили на будівництво собору (знищений у 1930-х роках).

Зараз в одній із будівель розташована біржа праці, інші використовуються як житлові будинки

Конча-Заспа - курортна зона на березі Дніпра, елітне дачне селище в межах Києва.

Охоплює лісопаркову місцевість між Столичним шосе і Дніпром до села Козин. Назва походить від урочища Конча і хутора Заспа, які тут знаходилися. До революції належало Видубецькому та Введенському монастирям.

Після перенесення столиці України з Харкова до Києва Конча-Заспа була перетворена на закритий заповідник, був побудований відомчий санаторій і містечко урядових дач. Зараз це найпрестижніше передмістя Києва, де живуть представники верхівки політичної і бізнес-еліти.

Краєзнавчий музей Бородянщини відкрився 2016 року в двох кімнатах на другому поверсі Бородянського районного палацу культури імені Тараса Шевченка. Ініціаторками створення музею стали громадська діячка Тамара Угнівенко та її донька, мисткиня Ольга Угнівенко.

Експозиція налічує близько 3000 експонатів, серед яких 12 комплектів і 8 виробів старовинного одягу, понад 20 старовинних вишитих рушників, понад 15 речей з домотканого полотна, близько 40 ужиткових предметів. Відвідувачі мають змогу простежити історію розвитку ремесел краю, побачивши старовинні речі, вироби, одяг. Окремі експонати датуються XII-XVIII століттями.

Родзинкою експозиції є діорама "Весілля" з 39 ляльками роботи Ольги Угнівенко, яка в 2020 році була внесена до "Книги рекордів України" як найбільша колекція ляльок ручної роботи в тематичній діорамі.

Музей отримав пошкодження внаслідок російського авіаудару в березні 2022 року, але більшість експонатів вдалося врятувати.

Краєзнавчий музей села Кулябівка на Київщині носить ім'я українського вченого та державного діяча Петра Непорожнього. Йому присвячена основна експозиція музею, що відкрився у 2012 році.

Петро Непорожній народився 1910 року на хуторі Тужилів поблизу Кулябівки, закінчив місцеву школу та Переяславську школу фабрично-заводського учнівства, згодом – Ленінградський інститут інженерів водного транспорту. Займався будівництвом гідроелектростанцій. З 1954 роках працював на урядових посадах в УРСР, а з 1965 по 1985 рік обіймав посаду міністра енергетики і електрифікації СРСР. Впродовж понад 30 років очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.

У чотирьох експозиційних залах музею представлені матеріали про життя та діяльність Петра Непорожнього: документи, світлини, портрети тощо. Також представлена етнографічна експозиція.

Краєзнавчий музей села Капустинці створений з ініціативи місцевого вчителя історії Андрія Кулінського. Першу виставку зібраних ним експонатів виставляли у сільському Будинку культури починаючи з 50-тих років минулого століття. В 1986 році музей отримав окреме приміщення.

В експозиції музею відображено побут селян кінця ХІХ - початку ХХ століття, події Української революції 1917-1922 років, період колективізації, Голодомору 1932-1933 років, історію освіти та медицини краю.

В археологічній збірці музею представлені унікальні знахідки доби пізнього палеоліту та відомості про розкопки житла первісних людей на Добраничівській стоянці, розташованій неподалік від села.

Нова експозиція присвячена подіям Революції гідності та вшануванню пам'яті Героїв російсько-української війни.