Пам'ятки Берегівського району

Будівля колишньої єврейської ритуальної лазні в Береговому знаходиться на вулиці Сечені за колишнім будинком Великої синагоги (нині – центр культури та відпочинку міста).

Двоповерхова будівля зеленого кольору в стилі сецесії збудована в 1912 році. У радянські часи тут була звичайна лазня. Зараз у приміщенні колишньої єврейської ритуальної лазні розміщено Берегівський філіал "Приватбанку".

Квасівський замок "Мінта" закладений у XII сторіччі на торговому шляху з Марамороша до Задунав'я. Контролював сухопутний соляний шлях на виході з Боржавської долини.

Руїни замку розташовані на 15-метровому пагорбі у центрі села Квасово. Замок романського типу був трикутним у плані, мав круглу вежу-донжон діаметром 12 метрів. У східному куті замкового двору знаходився облоговий колодязь, прорубаний у скелі.

Вперше в документах замок "Мінта" згадується у 1390 році як власність феодала Яношу Нодьмігалі. У XVI столітті він належав Павлу Мотузнаї, який прославився розбоєм та пограбуваннями. На покарання за це в 1564 році австрійські війська на чолі з Лазарем Шевенді взяли замок штурмом і зруйнували, але господар встиг втекти, і пізніше частково відбудував твердиню.

Представники роду Мотузнаї володіли Квасівським замком до 1623 року, після чого він неодноразово переходив з рук в руки, потім був закинутий і майже повністю розібраний на будматеріали місцевими жителями. Збереглися лише ледь помітні руїни.

Руїни королівського замку Нялаб (Ньолаб) можна знайти на вершині високого пагорба ув центрі села Королево.

Існує легенда про войовничого лицаря Нялаба, який намагався силою взяти за дружину доньку бережського жупана Андрія Добоша красуню Ілку. Наздогнаний коханим Ілки лицарем Валентином, Нялаб убив вкрадену ним наречену на очах нареченого і сам кинувся до річки Вирки.

Точна дата заснування замку невідома. Ймовірно, він побудований у XIII сторіччі угорським королем Іштваном V (або його сином Ласло IV), вперше згадується в 1279 році.

Замок Нялаб був літньою резиденцією угорських королів, які приїжджали зі свитою полювати в навколишніх лісах. Крім того, замок контролював сплав солі по річці Тиса. У 1378 році король подарував Нялаб румунському воєводі Драге, а в 1405 році замок перейшов у володіння роду баронів Перені. У 1661 році Нялаб витримав невдалу турецьку облогу. В 1672 році замок було зруйновано за наказом короля Леопольда, який побоювався його впливових господарів.

Збереглися лише окремі фрагменти стін та веж. З найвищої частини пагорба відкривається чудовий краєвид на долину Тиси.

Літня резиденція графів Шенборнів, які володіли містом Берегове з XVIII сторіччя. Романтичного вигляду палац збудований у XIX столітті біля підніжжя гори на північно-східній околиці міста. На середньовічний замок його робить схожим висока вежа з гостроверхим дахом.

Поруч було розбито затишний парк.

У 1913 році тут відкрили угорське державне винне господарство, яке в 1920 році перейшло у власність чехословацької спілки виноробів. У 1954-му на базі резиденції було створено радгосп-завод "Берегівський", який виробляв знамениті марочні вина "Троянда Закарпаття", "Променисте", "Берегівське".

Зараз це винзавод СТОВ "Берегівське", що практично припинило виробництво. Доступ на територію заводу закрито. Будівля у поганому стані.

Затисянський музейний комплекс в селі Тисобикень поруч з Пийтерфолво заснований у 1970 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова.

Комплекс складається з історичного музею, етнографічного музею просто неба та картинної галереї.

Історична експозиція розміщується в колишньому палаці графів Фогороші, зведеному 1890 року в стилі класицизму.

Поруч розташовані сімейна графська каплиця (нині – греко-католицька церква Пресвятої Трійці) та музей просто неба (скансен), що відтворює старе закарпатське село. Тут представлені автетничні дерев'яні будівлі, яким вже понад сто років: будинок заможного селянина (1882 рік), хата бідняка (1918 рік), сільська школа та будинок вчителя (1920 рік). В будинках відтворені тогочасні інтер'єри, представлені старовинні предмети побуту.

Картинна галерея розташовується у відреставрованому палаці Ендре Дьердя 1864 року побудови, що в сусідньому селі Пийтерфолво.

Елегантна будівля казино "Золота пава" в центрі Берегового збудована в XIX столітті з ініціативи піджупана Томаша Етвеша.

Тут збиралася місцева богема, знані й поважні мешканці міста, проходили урочисті заходи - бали, засідали представники еліти та громадські культурні організації Берегового. В закладі приймали багатьох відомих митців світу, відбувалися музичні вечори - в казино "Золота пава" виступали зірка оперети Анна Баті, зірка оперети та кінематографу Шарі Федак, піаніст Бейла Борток, відвідувачами закладу були угорський граф Іштван Сечені, письменники Ференц Мора та Жигмонд Моріц.

В 1912 році заклад був перебудований та оновлений. Саме тоді з’явилися різьблені з дерева Пави та фрески на стінах у стилі чесько-моравського живописця Альфонса Мухи.

Після Другої світової війни в приміщенні було відкрито ресторан "Карпати". В 1980-х роках будівлю було відреставровано і в 2003 році ресторан було перейменовано на готельно-ресторанний комплекс "Золота пава". 

Нині це респектабельний заклад із розкішними інтер'єрами, що зберігають аристократичний дух довоєнного Закарпаття. Вхід зі стелі холу осяює фреска із зображенням жінки "Вранішня зірка", на стінах в залі зображені розкішні німфи, кожна з яких асоціюється з порою року та часом доби.

Ресторан "Золота пава" пропонує найкращі страви закарпатської, угорської та української кухні.

Картинна галерея у селі Пийтерфолво є частиною Затисянського музейного комплексу. Розташовується у відреставрованому палаці міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьердя 1864 року побудови.

Галерея заснована в 1986 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова. Першими експонатами стали портрети колгоспників, створені під час пленеру видатними закарпатськими художниками.

Зараз в експозиції представлено близько 200 полотен відомих закарпатських митців, серед яких Антон Кашшай, Василь Габда, Володимир Приходько, Василь Скакандій, Володимир Микита тощо.

Римсько-католицький костел Воздвиження Святого Хреста - одна з найстаріших готичних споруд в Україні. Ймовірно, заснування костелу належить до XI сторіччя.

За переказами, перший храм на цьому місці збудував легендарний засновник Берегового - пастух Сас, який знайшов тут горщик із золотом. У писемних джерелах Воздвиженський костел у Берегові вперше згадано в 1247 році.

Перебудовано в стилі готики в 1418 році, проте на північному порталі збережено романський стиль. Реставраційні роботи проводились у XIX та XX століттях.

На подвір'ї встановлено пам'ятник угорському королю Іштвану Святому.

Реформаторський костел – найбільший храм Берегового.

Знаходиться в центрі площі Лайоша Кошута, навпроти будівлі колишнього палацу комітатського (міського) суду.

Заснований у XIII-XV сторіччях. Готичний костел реформаторів багато разів перебудовувався. У 1918 році храм згорів, був відновлений у 1922-1924 роках. Біля чотириярусної вежі з годинником зберігся готичний перший ярус.

Особливість оформлення протестантського храму – півники замість хрестів на шпилях. Під час богослужінь грає орган.

У костел не слід входити в шортах та з оголеними руками, а жінки мають бути з покритою головою.

Готичний костел Серця Ісуса у селі Бене – пам'ятка архітектури національного значення.

Перша письмова згадка про костел, розміщений на головній дорозі на правому березі річки Боржави, зустрічається в 1333 році, але швидше за все йшлося про більш давню споруду, на місці якої в кінці XIV сторіччя був споруджений монументальний кам'яний католицький костел Серця Ісуса.

Ймовірно, храм мав оборонне значення, оскільки невеликі вікна масивної вежі схожі на бійниці, на північній стіні храму вікна відсутні зовсім, а решта стін має невеликі стрілчасті вікна. Однонефна базиліка посилена контрфорсами.

В 1593 році жителі села приєдналися до реформаторської віри, костел був перебудований.

У 70-х роках XVII століття храм було реконструйовано після руйнації під час придушення поляками повстання князя Ференца Ракоці. Внаслідок останньої реконструкції XIX століття вежа, яка спочатку була у вигляді готичного шпиля, була перебудована у стилі бароко з центральним декоративним ліхтарем.

У 1999 році угорськими майстрами проведено реставрацію, яка повернула храму практично початковий готичний стиль. Дах споруди, як і контрфорси, вкриті гонтом (дерев'яною черепицею).

Костел Серця Ісуса діючий

Мала синагога побудована в Береговому на початку 1920-х років.

Також збереглася будівля єврейської ритуальної лазні.

Нині синагога чинна.

Укріплена резиденція трансільванського князя Габора Бетлена (Бетлені) збудована в 1629 році на місці монастиря ордену домініканців, що існував тут у 1327-1556 роках.

"Графський двір" є чимось середнім між палацом і замком. Присадкуватий одноповерховий будинок з мезоніном виконаний у стилі бароко. До комплексу входять господарські приміщення: каретна, стайня, зерносховище.

Нинішній вигляд будинок отримав після реконструкції 1857 року, яку провів граф Шенборн, який отримав маєток у подарунок від австрійського імператора. Найстаріша частина будівлі - підвали з готичним портиком, що залишилися з часів монастиря.

Наразі приміщення займає Історико-етнографічний музей "Берегівщина", в якому представлені предмети римського періоду, реліквії часів Ференца Ракоці, експонати часів Першої світової війни, етнографічна колекція.

У підвалах планується створення музею виноградарства та виноробства.

Шкільний музей художниці Ганни Горват відкрився в 2014 році в Берегівській загальноосвітній школі №6 (зараз це Берегівська гімназія імені Ганни Горват), в якій мисткиня працювала вчителькою. Це найстаріша школа Берегового, зведена в 1874 році.

В експозиції представлені скульптури, картини та інші твори відомої берегівчанки. Зокрема, можна побачити малюнки художниці в різних стилях – фарбами, кольоровою крейдою та навіть авторучкою.

При вході в музей встановлено меморіальну дошку, присвячену Ганні Горват.

Єдиний в Україні музей леквару (сливового повидла) відкрито в 2012 році в прикордонному закарпатському селі Ботар місцевим фермером Павлом Тизешем.

Тут представлено безліч видів закарпатського леквру, а також різноманітні джеми із 28 країн світу. Всі види леквару виробляються ручним способом – без консервантів, барвників та ароматизаторів.

При музеї діє дегустаційна зала, де, окрім повидла, можна також скуштувати копчене м'ясо зі свинини унікальної місцевої породи мангалиці, екологічно чисті соки, традиційні страви угорської кухні та інше.

Перед музеєм встановлено пам'ятник свині мангалиці, а також пам'ятник леквару.

Музей текстилю імені Каталін Полоні засновано в 2008 році при Закарпатському угорському інституті імені Ференца II Ракоці у Береговому.

Ініціаторкою створення музею стала заслужена майстриня народної творчості Каталін Полоні (Катерина Антоник) із села Великі Береги, яка передала в експозицію значну частину своєї приватної колекції тканих виробів.

В експозиції представлено весь асортимент текстилю селянської культури Закарпаття: хустки, рушники, сорочки, фартухи, скатертини та інші предмети побуту з орнаментами, які є типовими для Берегівщини. Серед найцінніших експонатів музею – два вишиті чоловічі фартухи початку ХХ століття з села Велика Добронь.

Також в експозиції представлені старовинні ткацькі верстати та інше устаткування для виробництва тканин у робочому стані.