Пам'ятки Мукачівського району

Мукачівський замок "Паланок" - видатна історико-архітектурна пам'ятка, родове гніздо трансільванських князів Ракоці.

Замок зводився на високій вулканічній горі (65 метрів) у кілька етапів. У ХІ сторіччі за наказом короля Ласло I на місці давньоруських дерев'яних укріплень була побудована кам'яна вежа-донжон, у 1321 році за волею короля Карла Роберта італійські майстри розширили твердиню, в 1394 року перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович (Корятович), а нинішнього вигляду фортеця набула в XVII столітті за Дьєрді I Ракоці.

Мукачівський замок контролював торгові шляхи через Верецький перевал, що сполучав Середньо-Дунайську долину зі Східною Європою. Зовнішні лінії оборони включали рів, вал та частокіл (паланок), який дав назву всьому замку. До Нижнього замку вів міст через сухий рів, у Середньому замку була передбачена площа для урочистостей, у Верхньому замку розміщувалися князівські палати та облоговий колодязь (86 метрів).

Замок витримав безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-1688 роках очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції лише хитрістю. Довгий час замок був оплотом угорської національно-визвольної боротьби під керівництвом її сина Ференца II Ракоці. Їм обом встановлено пам'ятники.

За австрійців тут розміщувалася в'язниця для політв'язнів, а за радянської влади - різні установи.

З 1993 року приміщення Мукачівського замку займає історичний музей та картинна галерея. Відпочити та перекусити можна у затишній кав'ярні. У замкових підвалах відкрито дегустаційну залу вин торгової марки "Чизай".

Будівля міської ратуші в Мукачеві вже понад 100 років служить за прямим призначенням - зараз тут розміщується міськрада.

Збудована за проєктом будапештського архітектора Яноша Бобули-молодшого. При закладці першого каменю в фундамент головної годинної вежі помістили листа, в якому, зокрема, повідомлялося, що в місті проживало 14416 осіб, було 1553 будинки.

Головний портал прикрашають куранти, встановлені майстром Йосипом Шовінським. Головний механізм розташований у невеликій овальній кімнаті вежі. В скляній скриньці працює система шестерень і важелів, з'єднаних тросами з двома дзвонами під дахом куполу. Через кожні 15 хвилин за меншим дзвоном ударяє молот, відбиваючи чверті години. Удари по великому дзвоні сповіщають про години. Таким чином, у межах чутності дзвонів час можна було визначати на слух.

Меморіальний будинок-музей закарпатського художника Адальберта Ерделі відкрито в 2022 році у відреставрованому будинку митця, що розташований під замком "Паланок" у Мукачеві.

Ерделі вважається засновником закарпатської школи живопису, за його ініціативою 1927 року було відкрито Ужгородську художню школу.

В цьому будинку Ерделі прожив шість років разом із батьками до свого виїзду в Європу.

Створення музею ініціював відомий художник, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва.

Інтер'єр будинку і майстерні на подвір'ї відтворено за фотографіями та малюнками самого Ерделі. В експозиції представлено меблі, особисті речі, світлини, документи, ранні малюнки Ерделі, репродукцій його найвідоміших картин.

Музей Адальберта Ерделі функціонує як будинок творчості. В мансардному приміщенні на другому поверсі відкрито простір для виставок і гостьові кімнати для митців.

Верецький водоспад - карпатський перевал на вододілі річок Стрий та Латориця, яким проходить кордон Закарпатської та Львівської областей. Також відомий як Воротський перевал чи Руські Ворота, нині називається Середньоверецьким.

У 894-896 pоках через Верецький перевал перейшли племена угрів (угорців) під проводом Арпада, переселяючись з Уралу до Придунайської низовини. Відвоювавши придунайські землі у болгар, угорці тим самим здобули свою нову батьківщину. Цим шляхом на Закарпаття переселялися українці.

В 1896 році на перевалі, яким проходила тоді кордон між угорською та австрійською частинами Австро-Угорської імперії, було встановлено монумент на честь здобуття угорцями батьківщини. Він складається із семи блоків, складених один на інший у вигляді арки. Вони символізують сім племен угрів, що перейшли через перевал.

В 1939 році тут відбувся масовий розстріл українських січовиків, які захищали Карпатську Україну. Після Другої світової війни з обеліска було знято пам'ятні таблички, він поступово руйнувався. В 2008 році монумент, незважаючи на протести українських патріотів, був відновлений.

З Верецького перевалу відкриваються захоплюючі краєвиди на навколишні гори.

Водоспад Скакало весело скаче по валунах на гірському струмку Матеків поряд із селищем Чинадійово, одразу за туркомплексом "Водограй".

Кам'яна гряда, що перетинає лісистий схил гори, перегороджує шлях водотоку, і струмок трьома сходами зривається з уступів, утворюючи чотириметровий каскад струменів, що ніби перескакують з каменю на камінь.

Гора Високий Камінь височить над селами Жденієво та Підполоззя біля злиття гірських річок Жденіївки та Латориці.

Висота гори – 836 метрів над рівнем моря. Під час прогулянки можна побачити природу Закарпаття у всій її різноманітності. Можна помилуватися чудовими видами гір, вдихнути незабутній аромат смерек, почути шум листя букових дерев.

Протяжність маршруту на гору Високий Камінь – 2 кілометри крутим схилом.

Гора Пікуй – найвища вершина Верховинського водоробного хребта, найвища географічна точка Львівської області (1408 метрів).

Розташована на кордоні Львівської та Закарпатської областей. Схили Пікуя вкриті буковими лісами. Більшість маршруту на вершину проходить лісом.

З вершини гори Пікуй відкривається чудовий панорамний краєвид на кілька відомих карпатських вершин: Полонина Руна (1482 метри), Гостра (1405 метрів), Стій (1677 метрів). На вершині встановлена залізобетонна стела висотою близько 5 метрів.

Найпростіший і пологіший маршрут на гору Пікуй починається у Біласовиці, альтернативний маршрут – із закарпатських сіл Жденієво та Щербовець.

Лінія Арпада - система оборонних споруд, побудована угорцями для захисту від частин Радянської Армії, що наступають, незадовго до кінця Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли.

Залишки підірваного великого бункера знаходяться на в'їзді до села Підполоззя, інший невеликий залізобетонний ДОТ розташований біля пам'ятника воїнам-визволителям. Ще одна велика група ДОТів розкидана у лісі біля села.

Закарпатський обласний державний драматичний театр у Мукачеві своїм народженням завдячує драмтеатру Бессарабії.

В 1884 році в Мукачеві з'явилося "Спільнота з будівництва театру". Однак необхідні кошти зібрали в місті лише через 12 років. Фундамент театру було закладено на місці торгових рядів і соляного управління. Театр, побудований у стилі сецесії, відкрився через три роки, восени 1899 року. І всеж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи, хоча іноді тут виступали заїжджі актори.

Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві було відкрито виставою "Полководець Суворов", який поставила трупа, переведена сюди в 1947 році з Аккермана (нинішній Білгород-Дністровський). Організатором та засновником театру став Григорій Готарський. За роки свого існування колектив театру здійснив постановку понад 250 п'єс.

Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Миколай) у Чинадійові споруджений у XV сторіччі як типова романська феодальна резиденція.

Замок є двоповерховою будівлею простої прямокутної форми з двома триярусними кутовими вежами. Товщина стін замку - понад 1 метр.

Чинадійовський замок належав багатому роду баронів Перені, охороняв карпатський перевал "Руська брама". В 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського.

Ілона Зріні, дружина князя Ференца I Ракоці, таємно зустрічалася тут із ватажком угорських повстанців Імре Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Наприкінці антигабсбурської війни тут розташовувалася повстанська армія її сина Ференца II Ракоці.

Пізніше будівля виконувала функції в'язниці, складу. До останнього часу замок знаходився у вкрай занедбаному стані.

Нині Чинадійовський замок Сент-Міклош орендує художник Йосип Бартош. Ентузіасти ведуть реставраційні роботи, розгорнуто музейну експозицію та картинну галерею. У кількох відреставрованих кімнатах відбуваються художні виставки, художники періодично збираються на пленери, проводяться концерти живої музики, театралізовані екскурсії.

Працює туристичний інформаційний центр.

Римсько-католицький Кафедральний костел на честь Святого Мартина, покровителя міста Мукачева, збудований у 1904 році на місці старого готичного храму.

Від первісної споруди збереглася готична каплиця Святого Йосипа XIV сторіччя із середньовічними розписами та надгробками. Вона служила вівтарною частиною стародавнього храму, більшу частину якого довелося розібрати через ветхість. Особливий інтерес представляють різьблені кам'яні наличники вікон з багатим орнаментом, що неповторюється, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичні склепінчасті перекриття.

В 1976 році було проведено реставрацію.

Кафедральний собор на честь Почаївської Ікони Божої Матері розташований в центрі Мукачева поруч з пішохідною площею Кирила та Мефодія.

Збудований в 1992-1993 роках. В основі споруди - будівля колишньої контори маєтку Шенборнів, яка за радянських часів використовувалася як прикордонна застава.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Поруч встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Дегустаційна зала "Кельтський двір під Ловачкою" в Мукачеві розташована в старовинному підвалі завдовжки 45 метрів біля підніжжя гори Ловачка, на схилах якої вже понад 500 років вирощують виноград.

Назва пов'язана з тим, що неподалік знаходиться давнє кельтське поселення.

Дегустаційний підвал пропонує гостям скуштувати кілька видів фруктових паленок та настоянок (сливовиця, кедрівка, черешнівка, дичківка, хурмівка та інші), три види домашнього елю (кельтський, імбирний, кукурудзяний), домашній сидр, а також кількох видів вермуту, виготовленого на 30 травах.

З ексклюзивних та витриманих напоїв туристи можуть скуштувати джин, шнапс, грапу, орухо та ракію власного виробництва.

До напоїв подають солоні огірки та помідори, бутерброди із солоніною та смальцем домашнього приготування.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії в селі Верхній Коропець заснований в 1704 році, після того, як тут осіла велика група німецьких колоністів.

Нинішня будівля костелу належить до ХІХ століття.

Невеличкий краєзнавчий музей працює при Будинку культури закарпатського села Дерцен.

Експозиція розповідає про історію та культуру села.

В етнографічному розділі представлені сільські старожитності: старовинні меблі, керамічний посуд, традиційний одяг, закарпатські килими, знаряддя праці.