Пам'ятки Мукачівського району

"Медовий дім" у Мукачеві - одна з визначних пам'яток "Медового шляху Закарпаття", що входить до туристичного маршруту "Солодке Закарпаття".

Мукачівський музей меду відкрито в 2010 році родиною бджолярів Переста. В експозиції представлений живий вулик із прозорими стінками, інструменти пасічників, колекція іграшкових бджіл, унікальна карта України в сотах, воскові свічки, зразки меду із 60 країн світу.

Відвідувачам "Медового дому" пропонують дегустацію 4 видів закарпатського меду, а також деяких медових напоїв: медовухи та медового бальзаму на травах.

Джерело лікувальної мінеральної води "Поляна Квасова" розташоване на території сааторію. "Сонячне Закарпаття".

Бювет відкритий разом із санаторієм у 1965 році.

Полянське родовище мінеральних вод знаходиться за два кілометри від центру села Поляна на лівому березі річки Велика Піня в урочищі Кваси. Джерело відоме з XVIII століття. На Закарпатті мінеральні води, що містять природну вуглекислоту, називають квасними, квасом.

Спочатку вода з полянського джерела вивозилася бочками, а в 1840 році вже розливалася у пляшки та експортувалася до Європи під назвою "Полянська". Новий промисловий розлив води "Поляна Квасова" було запущено в 1946 році.

Вміст гідрокарбонатів у ній значно більший, ніж у знаменитій "Боржомі". Однієї склянки достатньо для того, щоб позбутися відчуття печії. Вода застосовується для профілактики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, суглобів.

Музей прикладного мистецтва Закарпаття створено в 2004 році при Мукачівському державному університеті з ініціативи відомого закарпатського художника, мистецтвознавця і педагога Аттіли Коприви.

Його особиста колекція закарпатських народних костюмів лягла в основу музейної експозиції.

Крім зразків народного одягу та вишивки, в музеї представлено предмети побуту (вироби з дерева, гончарство, ткацтво та лозоплетіння) та знаряддя праці (ткацький верстат, прялки тощо).

Музей художніх мистецтв заснований у 1997 році при Мукачівській художній школі-інтернату, нинішньому Мукачівському ліцеї №8. Ліцей розташовується в приміщенні колишньої Угорської державної королівської гімназії, яка була збудована у 1892 році.

Експонатами музею стали екзаменаційні роботи випускників школи з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – кращі мистецькі твори живопису, графіки, вишивки, кераміки, витинанки, ліпки, аплікації соломкою, колажі тощо. Тут можна побачити вишивані рушники, писанки, живописні полотна з закарпатськими пейзажами, різноманітні вироби з глини.

Екскурсії Музеєм художніх мистецтв проводять члени гуртка "Юні екскурсоводи".

Мукачівський літературно-мистецький музей відкрився 2021 року на першому поверсі Центральної міської бібліотеки імені Олександра Духновича в центрі міста Мукачево.

Музей створено коштом громадськості з ініціативи письменників Віктора Дворниченка та Тетяни Рибар.

В експозиції представлені старовинні та сучасні зразки літератури, образотворчого та театрального мистецтв, музики, скульптури. Можна побачити старовинні друкарські машинки, музичні платівки, театральні афіші, твори декоративно-ужиткового мистецтва.

Елегантний мисливський палац-замок графів Шенборнів розташований в урочищі Берегвар в селі Карпати, на околиці Чинадійова, що за 10 кілометрів від Мукачева.

Австрійський архієпископ Лотар Франц фон Шенборн у 1728 році отримав у подарунок від імператора Карла VI великі землі в районі Мукачева, які в 1711 році були відібрані у князя Ференца II Ракоці - лідера антигабсбурзького повстання.

Нові власники обрали мальовниче урочище Берегвар для проведення полювань та збудували дерев'яний мисливський замок. У 1890-1895 роках Ервін Фрідріх Шенборн-Бухгайм поставив на його місці чудовий кам'яний замок-палац. Романтичний вигляд французьких замків епохи Людовіка XIV надає будівлі еклектична архітектура з домінуванням елементів неоготики та ренесансу. За основу проєкту взято астрономічний рік: 365 вікон відповідають кількості днів на рік, 52 кімнати відповідають кількості тижнів, а 12 входів - кількості місяців. Будівлю прикрашають численні башточки, флюгери, яскрава черепиця, кольорові вітражі, геральдична ліпнина. На вежі годинника можна бачити фамільний герб Шенборнів з левом і короною. Частково збереглися інтер'єри з парадними сходами та каміном.

Палац розташований у центрі англійського парку площею 19 гектарів з природним ландшафтом, де трапляються рідкісні породи дерев та кущів: самшит, сакура, веймутова сосна, канадська ялина. Обриси паркового ставка повторюють карту Австро-Угорщини.

На відпочинок та полювання в угіддях Шенборнів щоосені з'їжджалася аристократи з усієї Європи.

З 1946 року на території маєтку було відкрито клінічний санаторій "Карпати", де лікують серцево-судинні захворювання. Є бювет із мінеральною водою "Поляна Купель". Будівля палацу Шенборнов нині один із корпусів санаторію.

Внизу біля дороги знаходиться залізнична станція "Санаторій Карпати", яка виконана у тому самому романтичному стилі, що й палац.

Палац князів Ракоці в Мукачеві більше відомий як "Білий дім". Розташований у центрі міста, всередині кварталу на площі Кирила і Мефодія. Палац збудований у XVII-XVIII століттях у змішаному стилі ренесансу та бароко. Своєю другою назвою завдячує початковому кольору фасаду.

Палац слугував міською родинною резиденцією князів трансільванської династії Ракоці. У 1726 році  перейшов у власність роду Шенборнів, для яких відомий німецький архітектор Йоган-Бальтазар Нейман провів капітальну реконструкцію будівлі та добудовав новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії. Виділяється потужний портал у стилі бароко, поруч з яким розміщено скульптурний портрет князя Ференца II Ракоці (за легендою, саме тут князь написав звернення до угорського народу із закликом до повстання проти проти Габсбургів).

Попри свій поважний вік "Білий палац" перебуває в чудовому стані. Всередині значною мірою зберігся первинний інтер'єр: хрестові склепіння, старовинна ліпнина, мармуровий камін, бронзова люстра у стилі модерн. З радянських часів у палаці розташовується Мукачівська дитяча художня школа, що носить ім'я засновника угорської школи реалістичного живопусу Мігая Мункачі. У холі школи розміщена музейна експозиція, присвячена художнику, зокрема гіпсова форма майбутнього пам’ятника Мункачі. На майданчику перед палацем встановлене погруддя Мігая Мункачі.

Палац князів Ракоці є пам'яткою архітектури національного значення. Планується реставрація, після якої в "Білому домі" облаштують музей родини Ракоці та зал для прийому поважних гостей.

Пам'ятник сажотрусу в центрі Мукачево встановлено в 2010 році з ініціативи колишнього голови закарпатської обласної державної авдміністрації Віктора Балоги.

Скульптура роботи Івана Бровді розміщена на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. Пам'ятник "щасливому сажотрусу" одразу прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар", оскільки прототипом послужив добре відомий місцевим жителям мукачівський сажотрус Берталон Товт. Він зображений зі своїм спорядженням, що оглядає дахи навколишніх будинків. Поруч із ним - вірний кіт.

Вважається, що зустріч із сажотрусом приносить удачу.

Площа Кирила і Мефодія в Мукачеві (колишня площа Миру) - затишний брукований бульвар, що становить основу пішохідного трикутника турзони в центрі міста.

Домінантою є міська ратуша в стилі модерн (1906 рік), на вежі якої встановлено годинник зі складним механізмом. На іншому кінці площі височить кафедральний костел Святого Мартина, який є покровителем міста. Поруч знаходиться готична каплиця Святого Йосипа (XVI століття), в якій збереглися середньовічні розписи.

На площі встановлено пам'ятник святим Кирилові та Мефодію.

Це місце проведення масових заходів, зокрема щорічного фестивалю "Червене вино".

Свалявський історичний музей розміщується на першому поверсі адміністративної будівлі в центрі міста Свалява.

Близько 1300 експонатів музею розповідають про історію Савлявщини та традиційну культуру мешканців цього закарпатського краю, відомого своїми цілющими мінеральними водами. В історичній частині представлені архівні матеріали та старі фотографії міста.

Етнографічна експозиція оформлена у вигляді інтер'єру традиціної закарпатської хати. Тут експонуються побутові речі жителів Сваляви та навколишніх сіл: знаряддя праці, народний одяг і взуття. Детально представлено традиційну технологію виготовлення тканин і тканих виробів: прядка, ткацький верстат та інші знаряддя.

Греко-католицька Свято-Іллінська церква в Чинадійові – це перебудований католицький костел XIV сторіччя.

Спочатку храм був виконаний у готичному стилі, наступні перебудови спотворили його вигляд.

Тут зберігається дерев'яна колода з хрестом усередині, який у 2002 році виявили мукачівські лісоруби, коли спиляли бук віком близько 100 років.

Свято-Миколаївська церква в Чинадійові розташована на березі річки серед сільської забудови за 250 метрів від замку Перені.

Збудована в XVIII сторіччі.

Церква та замок з'єднані підземним ходом. Нині хід із боку замку замуровано.

Храм належить громаді УПЦ московського патріархату.

Свято-Миколаївський Мукачівський монастир - головна православна святиня міста Мукачево.

Стародавня обитель, за переказами, заснована в ІХ сторіччі київськими ченцями, які супроводжували доньку Ярослава Мудрого Анастасію, яку видали заміж за угорського короля (збереглися печери та цілюще джерело). Інша легенда розповідає про перемогу князя Федора Коріатовича (Корятовича) в сутичці зі змієм. На місці, яке йому вказав ангел, що з'явився над річкою, князь в 1360 році побудував дерев'яну церкву та келії.

Свято-Миколаївський монастир був резиденцією єпископів у 1491-1772 роках. Кам'яні споруди у стилі бароко зведені в XVIII-XIX століттях під керівництвом архітектора Дмитра Раца, який похований в Успенському соборі.

Греко-католицький собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мукачеві знаходиться на перехресті пішохідної площі Олександра Духновича та вулиці Успенської.

Споруджений у 1829-1859 роках на місці недобудованого мукачівського монастиря, закладеного ще в 1752 році. Ініціатором будівництва храму був видатний закарпатський просвітитель Василь Довгович, який першим із місцевих учених став членом-кореспондентом Угорської академії наук. На дзвіниці був встановлений годинник, виготовлений у Мюнхені.

В 1990-х роках храм було реконструйовано, встановлено новий іконостас роботи Йосипа Волосянського. Перед церковною огорожею - скульптура Богородиці з Немовлям.

Дерев'яна церква Святого Духа в Гукливому є найстарішим дерев'яним храмом Воловецького краю (XVIII сторіччя).

Належить до лемківського типу дерев'яного зодчества. Три різноширокі зруби зроблені з ялинових брусів, дах покритий гонтом. Над бабинцем височить квадратна вежа з двоярусним барочним завершенням, а над східною частиною посаджена струнка барокова глава.

В 1784 році німецький майстер Франц Пеєр виконав внутрішні розписи. Це один з небагатьох розписів, що збереглися до наших днів, у дерев'яних церквах Закарпаття.