Пам'ятки Запорізького району

Житловий будинок, збудований в 1896 році німцем-менонітом Арнольдом Петерсом у Ручаївці, перетворений його нащадком Віктором Діком на музей німецьких колоністів.

У будинку збереглося первісне планування, обстановка, меблі. Тут зібрано різні знаряддя праці, предмети побуту німецьких поселенців. Особливий інтерес викликає верстат для очищення качанів кукурудзи, виготовлений у 1861 році на заводі Копа. На горищі розташована коптильня, що діє.

Господарі проводять екскурсії, в ході яких (за попереднім замовленням) пропонують відвідувачам дегустацію: ковбаски власного виробництва, німецьке кегове пиво, а також домашній хліб і запечену в печі картоплю з салом.

УВАГА! Будинок-музей німецьких колоністів закрився - власник музею Віктор Дік помер і його сім'я вирішила закрити музей. У селі Ручаївка збереглися й інші будинки, збудовані німецькими колоністами.

Вільнянський краєзнавчий музей відкрився в 1971 році.

У фондах музею зберігається понад 2 тиссячі предметів. До уваги відвідувачів 7 залів.

У залі "Заселення" показано історію краю з найдавніших часів до ХІХ століття.

У залі "Початок XX століття" експонуються предмети побуту, знаряддя праці, документи цього періоду.

Інші зали розповідають про революційні події, історію заводу імені Тараса Шевченка, події Другої світової війни.

Тимчасові виставки експонують твори місцевих художників, майстрів та любителів декоративно-ужиткового мистецтва.

ДніпроГЕС - унікальна гідротехнічна споруда, перша гідроелектростанція в СРСР та найбільша в Європі на той момент.

Будівництво очолював академік Олександр Вінтер за сприяння американських інженерів-консультантів - Франка Фейфера, Вільгельма Меффі, Фрідріха Вінтера, Георга Біндера та інженерів "General Electric" Чарльза Джона Томсона та Г'ю Купера. Внаслідок спорудження греблі було затоплено дніпровські пороги, що забезпечило судноплавство по всій течії Дніпра. Завдяки спорудженню станції почався бурхливий економічний розвиток міста.

Поряд із будівлею дирекції ГЕС знаходиться масивна будівля музею ДніпроГЕСу. Наразі доступні два зали з експозиціями про будівництво, відновлення та спорудження другої черги ГЕС. Під час екскурсії можна оглянути макет станції, турбіни, що діють, в машинному залі.

Запорізька дитяча залізниця - одна з найкращих та найбільших в Україні.

Побудована в 1972 році на суботниках комсомольцями та молоддю міста Запоріжжя. На момент відкриття її довжина становила 3,5 кілометри, а на дорозі було 3 станції. Наразі повна експлуатаційна довжина становить 9,4 кілометрів, є тунель завдовжки 80 метрів. Рухомий склад: тепловози ТУ7А-3108, ТУ2-136, ТУ2-144, вагони ПВ51, вантажна платформа.

Поруч із головною станцією "Південна" розташований зоопарк, тераріум, акваріум та зимовий сад.

Поїзд ходить 4 рази на день.

Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара – витвір архітектури епохи радянського монументального класицизму.

Будівля в стилі "сталінського ампіру" побудована в 1953 році. ЇЇ прикрашають барельєфи та пілястри, ліплення та розпис, кришталеві люстри, підлога з ексклюзивної мозаїки з малюнками греблі та домни. Фронтон будівлі прикрашений гіпсовою скульптурою дівчини з лірою. Біля ніг дівчини розташувалися два комсомольці з бандурою.

Театр існує з 1929 року, довгий час носив ім'я Миколи Щорса. Наразі називається на честь Володимира Магара, який був головним режисером театру з 1929 по 1965 рік.

Запорізький обласний краєзнавчий музей розташований у колишній будівлі Земської управи (1912 рік) - одному з небагатьох будинків дореволюційного Олександрівська, що збереглися.

Заснований археологом та фольклористом Яківом Новицьким. Понад 100 тисяч експонатів висвітлюють історію міста з найдавніших часів до Другої світової війни. Найцікавіші колекції: палеонтологічні залишки тварин неогенового та антропогенового періодів; археологічні знахідки із Запорозького кургану; сарматські прикраси; колекції комах; опудала рідкісних птахів; зброя та предмети побуту запорізьких козаків.

Один із відділів присвячений уродженцю запорізького краю отаману Нестору Махну, який прославився у революційні роки як лідер анархістського народного руху у південних областях України.

Комунальна установа "Запорізький обласний художній музей" в підпорядкуванні Запорізької обласної ради репрезентує образотворче мистецтво XIX-ХХ століть.

Музей засновано 1971 року. Колекція, зібрана руками колективу мистецтвознавців, налічує понад 16 тисяч експонатів. Зокрема, експонуються полотна Івана Айвазовського, Олексія Боголюбова, Володимира Маковського, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Олександра Бенуа, Тетяни Яблонської, Миколи Глущенка. Сучасне мистецтво представлене роботами Олександра Ройтбурда, Івана Марчука, Анатолія Криволапа.

Музей має колекцію робіт народної художниці Марії Примаченко, а також унікальну збірку творів українського народного декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема колекцію петриківського розпису майстрині Марфи Тимченко.

Запорізький державний цирк – один із центральних організаторів дозвілля та відпочинку як дітей, так і дорослих у місті Запоріжжі та області.

1,5 тисячі посадочних місць.

На арені Запорізького цирку виступали видатні представники циркового мистецтва такі як Юрій Нікулін, Ігор та Еміль Кіо, сімейні династії Дурових, Філатових, Запашних та багато інших.

Циркові вистави відбуваються по суботах, неділях о 12:00 та 15:30, а також у дні канікул.

У цирку, окрім вистав для дітей, відбуваються виступи артистів естради.

700-річний Запорозький дуб-велетень, який став символом українського козацтва. Протягом століть він був місцем паломництва мільйонів людей.

Точного віку не встановлено, тому деякі історики вважають, що саме це культове дерево згадано у хроніках візантійського імператора Костянина Багрянородного ще в X сторіччі.

Колись діаметр зеленої крони становив 63 метри, довжина кола стовбура - 6 метрів, висота - 36 метрів. Після спорудження Дніпрогесу та підйому рівня ґрунтових вод була пошкоджена коренева система. Наприкінці XX століття дерево почало сохнути, зараз жива лише одна гілка.

Поруч зведено Покровську церкву (2008 рік), створено історико-культурний комплекс "Запорозький дуб". На території відбуваються театралізовані вистави, які організовує Всеукраїнська федерація "Спас".

Зоологічний музей біологічного факультету Запорізького національного університету було відкрито в 1991 році.

Музей розташовується в колишньому приміщенні школи №25.

Експозиція розташована в чотирьох залах. Експонуються близько 80 опудал ссавців, понад 300 птахів, близько 90 риб, понад 70 рептилій та амфібій. Зокрема, представлені типові тварини, що водяться на території Запорізької області. Колекція комах та павукоподібних налічує майже 7000 екземплярів, більшу частину яких складають метелики. Колекція пташиних яєць становить 300 кладок від майже 200 видів птахів. 

Музейний комплекс Запорізького національного університету також включає Музей етнографії народів Півдня України, Музей радянського побуту та Музей води.

Історико-культурний комплекс "Запорозька Січ" на острові Хортиця в Запоріжжі відтворює узагальнений образ всіх восьми січей, які існували у XVІ-XVIII століттях за порогами Дніпра.

Січ – це обнесене частоколом (засікою) укріплене військове містечко, що слугувало військово-політичним центром запорозького козацтва – столицею Вольностей Війська Запорозького Низового, тобто вільних козацьких земель.

Острів Хортиця в ті часи був стратегічним пунктом на шляху набігів татар на українські землі. Водночас політичний вплив Речі Посполитої та Московського князівства, що контролювали інші українські землі, на ці території практично не розповсюджувався.

З Хортицею була пов’язана діяльність першого організатора Війська Запорозького Остапа Дашкевича та засновника першої січі Дмитра (Байди) Вишневецького, який у 1553 році збудував козацький замок на острові Мала Хортиця (зараз – острів Байда). Всі наступні січі розташовувалися нижче по Дніпру, але формувалися за спільними принципами.

Зменшена копія козацької фортеці обнесена ровом, валом та зробленим з колод частоколом з кількома оборонними вежами. Внутрішній простір складається з двох частин – Малого коша (торгове та ремісниче передмістя) та Великого коша (козацький гарнізон). Головною спорудою січі є діюча Церква Покрови Пресвятої Богородиці на центральному майдані. Навколо розташовані козацькі курені, кузня, гончарня, корчма та грецька хата, у якій приймали послів.

Експозиції в приміщеннях розповідають про функціонування січових органів управління (Будинок кошового отамана, Військова канцелярія), роботу Пушкарні (арсеналу), традиційні промисли козаків. Виставка "Козак Мамай і люлька" присвячена образу легендарного запорозького воїна-характерника.

В "Запорозькій Січі" базується театр козацького бою "Січові козаки", що регулярно проводить демонстрації козацьких бойових мистецтв та майстеркласи із володіння козацькою зброєю.

У південно-східній частині острова Хортиця, в районі плавнів, розташований фольклорно-етнографічний кінний театр "Запорозькі козаки", що дбайливо зберігає стародавні козацькі традиції.

На замовлення великих туристичних груп тут проводяться кінні спектаклі та фольклорні вистави з виступом народних ансамблів та демонстрацією традиційних козацьких ремесел (дату та час чергової вистави слід заздалегідь з'ясовувати по телефону). Після вистави можна покататися на конях, а також придбати сувенірні вироби, виготовлені на ваших очах ковалем та гончарем.

На території діє кафе "Козацька застава" (традиційна українська кухня) з банкетною залою, двома колибами та літніми навісами. Поруч в ангарі зберігаються підняті в 1999-2007 роках з дна Дніпра козацька чайка та бригантина 1736-1739 років, з якими працюють археологи та реставратори.

Меморіально-туристичний комплекс "Скіфський стан" розташований в Запоріжжі на найвищій точці острова Хортиця (59 метрів над рівнем Дніпра), яку вінчає найбільший з хортицьких курганів "Зорова могила", що збереглися.

На кургані встановлено копію скульптури скіфського воїна.

На початку ХХ століття на острові Хортиця налічувалося 129 курганів. З 28 могильників, що входили колись у курганну групу "Зорова могила", збереглося лише 3. У 2005 році археологи реконструювали ще 8 курганів, серед яких один досліджено та відновлено, два відновлено на місці зруйнованих, а решта - кургани-макети та святилище Арея.

У музеї просто неба зібрано безліч кам'яних артефактів: жорна (символ достатку і плодючості), каток або гарман (пристосування для обмолоту зерна), ступи (для товчення зерна), статуї, антропоморфні стели тощо.

Стрибки з мотузкою (Flying rope) у Запоріжжі здійснюються на залізному Арочному мості, що сполучає острів Хортиця з правим берегом Дніпра.

Арковий міст у Запоріжжі споруджений у 1974 році за проєктом Миколи Артеменка. Висота мосту становить 40 метрів при довжині 320 метрів. Тут уперше в практиці радянського мостобудування було застосовано унікальну 205-метрову металеву збірну балку, яка працює спільно з балкою жорсткості.

У 2000 році з мосту було зроблено перший стрибок на мотузці у виконанні Олександра Шкалікова. Flying rope (Флаїнг роуп) або Bridge swinging rope (Брідж свінгінг роуп) відрізняється від класичного Банджі-джампінгу тим, що при здійсненні стрибка на динамічній альпіністській мотузці відбувається безпосередній винос на маятник, що є безпечним для того, хто стрибає. Мотузка проноситься та кріпиться під мостом. Атракціон на запорізькому залізному мості організовано клубом екстремальних видів спорту "Ермітаж".

Стрибки з мотузкою у Запоріжжі можливі у кількох варіантах: в альпіністській системі або, у спеціальних бандажах, за ноги, вздовж або впоперек мосту, з зануренням або без, різні екзотичні стрибки, наприклад із зав'язаними очима, з парасолькою, парами.

Музей історії архітектури Запоріжжя знайомить відвідувачів з головними архітектурними та містобудівними напрямками і стилями міста.

Це перший із серії так званих "крафтових музеїв", що розповідають про історію через "живу", інтерактивну експозицію, яка демонструє міський розвиток від першої Олександрівської фортеці до сучасних  мікрорайонів.

Музей складається з чотирьох відділів, присвячених забудові Старого Олександрівська, колоніям менонітів, добі індустріальної модернізації, повоєнному відновленню міста.

Створені майстрами копії дверей старого Олександрівська, відео-інсталяції та дбайливо збережені архітектурні елементи вплетені у дизайн музейного простору.