Пам'ятки Бердичева

Монастир-фортеця босих кармелітів у Бердичеві - Всеукраїнський санктуарій Матері Божої святого скапулярію.

Величний архітектурний комплекс із оборонними стінами, вежами та чудовим костелом у стилі бароко був закладений у XVI сторіччі як замок Тишкевичів, які володіли цими землями із XIV сторіччя.

В 1630 році воєвода Януш Тишкевич після свого чудового порятунку з татарського полону подарував замок католицькому ордену кармелітів босих. Будівництво монастиря тривало з 1634 до 1632 рік. В XVIII сторіччі він був реконструйований за проєктом Яна де Вітте, який збудував верхній храм Святої Трійці над нижнім костелом Непорочного Зачаття Діви Марії.

Головною святинею є чудотворна ікона Божої Матері Бердичівської, передана монастирю Янушем Тишкевичем. В 1997 році копія ікони була освячена та коронована Папою Римським Іоанном Павлом II. Її санктуарієм (святим сховищем) є верхній храм. При санктуарії діє парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Музей англійського письменника Джозефа Конрада (Юзефа Коженьовського), уродженця Бердичева та поляка за походженням, відкрито в 2015 році в комплексі Монастиря босих кармелітів.

Матеріалами експозиції поділилися Музей літератури імені Адама Міцкевича (Варшава), Ягеллонська бібліотека (Краків), Бібіліотека Бейнеке (Йельський університет), Центральний морський музей (Гданськ), Національний морський музей у Грінвічі (Англія). Матеріали із власного архіву також надав професор Здзіслав Найдер (Польща).

Головний експонат – фрагмент обшивки судна Otego, капітаном якого був Джозеф Конрад. В експозиції широко використовуються інтерактивні технології.

Відвідування безкоштовне.

Музей єврейства міста Бердичів відкрито в 2015 році в приміщенні Міської бібліотеки для дітей.

Експозиція у двох залах розповідає про побут бердичівських євреїв, про історію та традиції єврейського народу, а також про трагічні події Голокосту під час Другої світової війни.

Експонати надано мешканцями Бердичева, зокрема єврейською громадою міста.

Бердичівський міський історичний музей розміщений в центрі міста Бердичів в одному з флігелів монастиря босих кармелітів – колишньому будинку священиків.

Окрім основної експозиції, яка розповідає про історію міста Бердичева, в музеї можна відвідати різноманітні тематичні виставки.

Католицький костел Святої Варвари було збудовано в Бердичеві в 1826 році за проєктом архітектора Антонія Прушинського на місці старого дерев'яного костелу, побудованого князями Радзивіллами в 1759 році.

В 1850 році в костелі Святої Варвари відомий французький письменник Оноре де Бальзак вінчався з верхівнянською графинею Евеліною Ганською (на фасаді встановлено меморіальну табличку).

Крім того, костел Святої Варвари відомий тим, що в 1824-1825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, у костелі грав та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного юний Фридерик Шопен.

Поруч з костелом знаходиться грот Діви Марії.

За радянських часів приміщення костелу використовувалося як спортзал.

Нині храм діючий.

Бердичівський пивоварний завод широко відомий в Україні як виробник якісного непастеризованого пива.

Завод побудував в 1861 році чеський колоніст Станіслав Чеп. З того часу технологія мало змінилася: солод пророщують на горищі, у варильні котли його засипають фанерними лопатами, а саме пиво бродить у підвалах.

Зараз пивоварня виробляє 13 сортів "живого" пива без консервантів: "Бердичівське хмільне", "Бердичівське лагер", "Бердичівське Ювілейне", "Бердичівське Оригінальне", "Бердичівське Кармеліт", "Бердичівське Гетьманське", "Бердичівське Преміум" , "Старий Бердичів", "Бердичівське Класичне" та інші.

За попередньою домовленностю проводяться екскурсії, під час яких можна на власні очі побачити як вариться пиво за класичною технологією за допомогою сучасного обладнання.

Грандіозний єврейський некрополь розташований у Бердичеві неподалік центру міста, відразу за переїздом. Збереглися тисячі надгробків із написами на ідиш.

Тут знаходиться могила цадика Леві Іцхака Бердичевського – місце паломництва хасидів з усього світу.

Центральна Європейська площа Бердичева перед будівлею Бердичівської міської ради відкрита в 1977 році після завершення будівництва будівлі, в якій за радянських часів розміщувалися міськом КПРС та міськвиконком. Спочатку площа називалася Жовтневою.

Останнім часом нудну за архітектурою площу оживили оригінальні міські скульптури: пам'ятник бердичівському пиву, пам'ятник бердичівському костюмчику, бердичівський глобус світу тощо.

Триповерхова будівля комерційного училища в Бердичіві – яскравий зразок провінційного модерну.

Побудована в 1908 році коштом бердичівського купецтва. У декорі використана цегла різної фактури та кольору, що надає споруді загального жовто-сірого тону. Густо розміщені віконні отвори надають чудову освітленість.

З 1923 року тут почали працювати педагогічні курси. Нині це Бердичівський педагогічний коледж.

Пам'ятник французькому письменнику Оноре де Бальзаку відкрито у 2011 році в Бердичеві перед входом до офісного комплексу, що носить ім'я письменника.

Комплекс "Оноре де Бальзака" побудований французьким інвестором у центрі Бердичева навпроти костелу Святої Варвари, в якому Бальзак у 1850 році вінчався з поміщицею Евеліною Ганською з Верховні.

На 3-му поверсі комплексу працює французький культурний центр, у якому відкрито куточок Бальзака (планується створення музею).

Свято-Миколаївський собор, головний православний храм Бердичева, споруджений на місці дерев'яної церкви Святого Миколая, яка була збудована в 1748 році зусиллями власниці міста Варвари Завіш.

У церкві зберігалася давня ікона Миколая Чудотворця, яка вважалася чудотворною.

Кам'яний храм у стилі пізнього бароко (рококо) споруджено і освячено в 1908 році. Інтер'єр багато прикрашений розписами. У 1996 році Свято-Миколаївський храм Бердичева отримав статус собору.

Свято-Троїцька парафія в Бердичеві була заснована в середині ХVІІІ сторіччя, а перша дерев'яна Троїцька церква збудована в 1759 році.

Засновником парафії прийнято вважати одного із власників міста князя Миколу Радзівілла. В 1834-1836 роках протоієрей Сільвестер Липський будує кам'яний, хрестово-купольний храм із дзвіницею. Стару дерев'яну церкву розібрали, а дерево від неї використовували для випалу цегли нової церкви.

За часів радянської влади Троїцьку церкву було закрито. В її приміщенні розташовувалися контори, склади, житлові приміщення і навіть стайня. Після звільнення Бердичева від німецько-фашистських окупантів у 1945 році Свято-Троїцька парафія відновила роботу, храм передали православній релігійній громаді. З того часу він відкритий для богослужінь.

Велика хоральна синагога побудована в Бердичеві в 1850 році коштом великої єврейської громади міста (до 93% населення становили євреї).

Бердичівська синагога була однією з перших у російській імперії хоральних синагог. Монументальність та розміри вказували на її значну роль у житті міської громади.

В 1929 році радянська влада перетворила храм на клуб, а під час німецької окупації – її зруйнували.

Після Другої світової війни єврейська громада Бердичева, що збереглася, відновила синагогу, проте в 1964 році радянська влада знову відібрала будівлю і відкрила в приміщенні храму рукавичну фабрику, яка працює й досі.