Пам'ятки Бердичівського району

Поміщицьку садибу ХІХ століття з дерев'яним садибним будинком та мальовничим парком на березі річки Ірпінь у Яроповичах місцеві жителі називають "панською".

До 1859 року садиба належала поляку Титу Тржецяку, потім перейшла у власність Сигізмунда Котюшинського. Характерна провінційна архітектура з безліччю різьблених елементів та прикрас дає яскраве уявлення про побут дрібних поміщиків ХІХ століття.

До останнього часу в будинку була середня школа, зараз планується створення краєзнавчого музею.

Садиба роду Корніцьких у Рогачах закладена на початку ХІХ століття, після того, як поміщик Ян Корніцький придбав село у генерала Любовицького.

У 1908 році Венцислав Корніцький збудував чудовий палац у стилі класицизму за проєктом київського архітектора Кароля Іваницького. Будівля непогано збереглася - за радянських часів у ній була школа. Особливо гарний портик із шістьма колонами, які підтримують фронтон, багато прикрашений ліпниною. На фронтоні зберігся родовий герб Корніцьких. Частково збереглися інтер'єри, також декоровані ліпниною. Палац оточений досить занедбаним парком. До садиби веде глибоко врізана в обрив каньйоноподібна дорога.

Наразі палац Корніцьких у Рогачах перебуває у приватній власності, розпочато реставрацію.

Єдину в Україні приватну обсерваторію відкрив у 2001 році астроном, кандидат фізико-математичних наук Юрій Іващенко у рідному селі Гальчин (передмісті Андрушівки) на Житомирщині.

Тут зафіксували понад 330 нових малих планет, які називаються астероїдами. Чотири з них отримали постійні назви – Житомир, Андрушівка, Святилівка та Акосіпов.

Обсерваторія знаходиться селі Гальчин на виїзді з Андрушівки в бік Червоного.

Костел Пресвятого Тіла та Крові Ісуса Христа в Ружині збудований графом Калиновським у 1815 році.

За легендою, костел з'єднаний підземним ходом із поміщицькою садибою.

За радянської влади святиню закрили, купол знесли, а будівлю переробили під авторемонтні майстерні.

У 2000-2008 роках коштом родини Жебрівських проведено реставрацію. Нині костел Пресвятого Тіла та Крові Ісуса Христа діє, знаходиться під опікунством отців паулінів.

Римо-католицький костел Святого Власа розташований в центрі Андрушівки навпроти центрального входу до парку з палацом Терещенків.

З 1994 року службу відправляли на цвинтарі, потім у будинку парафіянки Марії Білої. У 2006 році був призначений перший настоятель отець Ян Сафінський, який розпочав будівництво в Андрушівці сучасного мурованого костелу. Завершили його спорудження в 2010 році, проте облаштування та оснащення святині продовжувалась і далі.

Католицький костел Святої Варвари було збудовано в Бердичеві в 1826 році за проєктом архітектора Антонія Прушинського на місці старого дерев'яного костелу, побудованого князями Радзивіллами в 1759 році.

В 1850 році в костелі Святої Варвари відомий французький письменник Оноре де Бальзак вінчався з верхівнянською графинею Евеліною Ганською (на фасаді встановлено меморіальну табличку).

Крім того, костел Святої Варвари відомий тим, що в 1824-1825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, у костелі грав та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного юний Фридерик Шопен.

Поруч з костелом знаходиться грот Діви Марії.

За радянських часів приміщення костелу використовувалося як спортзал.

Нині храм діючий.

Неоготичний костел Святої Клари, розташований на березі маленького ставка у Городківці, здалеку можна прийняти за середньовічний замок.

В архітектурі цієї нехарактерної для Центральної України споруди простежується тісне переплетення романського та готичного стилів, підкреслене поєднанням дикого каменю з червоною цеглою.

Ініціатором будівництва костелу Святої Клари став польський письменник-мемуарист Євстахій Івановський, який проживав у Халаїмгородку (колишня назва Городківки). Храм письменник хотів збудувати на честь небесної покровительки своєї матері Клари Івановської. Виконати свою обіцянку він не встиг, але, вмираючи, заповів це зробити іншим.

У 1912 році костел Святої Клари все-таки було споруджено коштом Ромуальда Жмігродзького.

Костел є пам'яткою архітектури місцевого значення. Нині храм належить римо-католицькому ордену Босих Кармелітів.

Монастир-фортеця босих кармелітів у Бердичеві - Всеукраїнський санктуарій Матері Божої святого скапулярію.

Величний архітектурний комплекс із оборонними стінами, вежами та чудовим костелом у стилі бароко був закладений у XVI сторіччі як замок Тишкевичів, які володіли цими землями із XIV сторіччя.

В 1630 році воєвода Януш Тишкевич після свого чудового порятунку з татарського полону подарував замок католицькому ордену кармелітів босих. Будівництво монастиря тривало з 1634 до 1632 рік. В XVIII сторіччі він був реконструйований за проєктом Яна де Вітте, який збудував верхній храм Святої Трійці над нижнім костелом Непорочного Зачаття Діви Марії.

Головною святинею є чудотворна ікона Божої Матері Бердичівської, передана монастирю Янушем Тишкевичем. В 1997 році копія ікони була освячена та коронована Папою Римським Іоанном Павлом II. Її санктуарієм (святим сховищем) є верхній храм. При санктуарії діє парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Музей англійського письменника Джозефа Конрада (Юзефа Коженьовського), уродженця Бердичева та поляка за походженням, відкрито в 2015 році в комплексі Монастиря босих кармелітів.

Матеріалами експозиції поділилися Музей літератури імені Адама Міцкевича (Варшава), Ягеллонська бібліотека (Краків), Бібіліотека Бейнеке (Йельський університет), Центральний морський музей (Гданськ), Національний морський музей у Грінвічі (Англія). Матеріали із власного архіву також надав професор Здзіслав Найдер (Польща).

Головний експонат – фрагмент обшивки судна Otego, капітаном якого був Джозеф Конрад. В експозиції широко використовуються інтерактивні технології.

Відвідування безкоштовне.

Музей єврейства міста Бердичів відкрито в 2015 році в приміщенні Міської бібліотеки для дітей.

Експозиція у двох залах розповідає про побут бердичівських євреїв, про історію та традиції єврейського народу, а також про трагічні події Голокосту під час Другої світової війни.

Експонати надано мешканцями Бердичева, зокрема єврейською громадою міста.

Бердичівський міський історичний музей розміщений в центрі міста Бердичів в одному з флігелів монастиря босих кармелітів – колишньому будинку священиків.

Окрім основної експозиції, яка розповідає про історію міста Бердичева, в музеї можна відвідати різноманітні тематичні виставки.

Цукровий завод у Червоному в XIX столітті придбала у поміщиків Грохольських родина промисловців Терещенків. Вони модернізували завод відповідно до передових на той час технологій.

Федір Терещенко, який захоплювався авіабудуванням, заснував при заводі авіаційну майстерню. Як аеродром використовувався іподром. У 1910 році на базі французьких "етажерок" було побудовано сім літаків, один з яких воював у російській армії у Першу світову війну. Інженером на підприємстві працював один із батьків світової авіації Ігор Сікорський, який згодом коштом Терещенка створив найбільший літак того часу "Ілля Муромець".

Після радянсько-української війни завод був націоналізований, згодом на території відкрили музей підприємства.

В останні роки експозиція поповнилася матеріалами про сім'ю Терещенків та їх внесок в авіабудування. Звертатись на прохідну.

Районний народний музей імені Джозефа Конрада відкрився у селі Терехове поблизу Бердичева в 1987 році.

Музей носить ім'я видатного англійського письменника польсько-українського походження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського, більш відомого як Джозеф Конрад, який народився у Тереховому в 1857 році. Життю і творчісті цього класика світової літератури присвячено кілька музейних кімнат. Вони розповідають про дитинство та молодість, родину та особисте життя письменника, про його майже 20-річні морські мандри. Представлено літературний доробок письменника.

Музей також має краєзнавчу експозицію, де представлені предмети епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур, українські старожитності, матеріали Другої світової війни та повоєнної відбудови.

Палац у стилі неоренесансу другої половини ХІХ століття споруджений в Андрушівці цукрозаводчиком Миколою Терещенком на місці старого палацу графів Бержинських.

Другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус, надбудований в 1975 році.

В роки радянсько-української війни в палаці розташовувався Волиньревком, потім штаб Першої кінної армії під керівництвом командира Семена Будьонного.

Наразі в приміщенні палацу Миколи Терещенка розташовується середня школа. В інтер'єрах збереглися фрагменти ліпного декору на стелях, мармурові сходи, старовинний різьблений стіл.

Палац розташований над лебединим ставком посеред старого парку. Серед паркової рослинності можна зустріти кедр та пробкове дерево. В парку встановлено пам'ятник Миколі Терещенку, відкритий у 2014 році коштом місцевого підприємця Євгенія Гринишина.

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано у Верхівні в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом Вацлавом Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського.

Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні.

В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся - там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.