Пам'ятки Кропивницького

Народний меморіальний музей видатного піаніста Генріха Нейгауза відкрився у 1981 році при Музичній школі №1 міста Кропивницького (тодішнього Кіровограда), засновником якої він був і яка нині носить його ім'я.

З 1933 року музична школа розташовується у двоповерховому будинку в центрі міста, який колись належав родині композитора Юлія Мейтуса, а зараз є пам’яткою архітектури. Це одна з найстаріших державних музичних шкіл України.

Ініціаторами відкриття у школі музею музиканта-земляка були її директор Віктор Ревенко та викладач фортепіанного відділу Елла Торговецька. Вони ж були основними збирачами музейних фондів.

У двох експозиційних залах музею представлено історичні документи, світлини та особисті речі, що належали Генріху Нейгаузу та його родині. Експонуються 16 видань різними мовами світу головної теоретичної роботи Генріха Нейгауза "Про мистецтво фортепіанної гри". Також представлено рояль та бюро композитора і музикознавця Георгія Поляновського.

До 125-річчя музиканта на фасаді будівлі музичної школи відкрито пам’ятну дошку, перед будівлею встановлено погруддя Генріха Нейгауза роботи львівського скульптора Володимира Цісарика.

Пожежно-технічна виставка-музей у Кропивницькому також відома як Музей історії пожежної охорони. Розташована на території Управління ДСНС України у Кіровоградській області.

Експозиції у трьох залах розповідають про історію пожежної охорони степового краю та про діяльність сучасної служби порятунку. Серед експонатів – різноманітне технічне обладнання для пожежогасіння та зразки одягу бійців пожежно-рятувальної служби.

Родзинкою першого залу є діорама "Пожежа Єлисаветграда 1834 року", яка демонструє трагічну подію минулого, внаслідок якої місто згоріло вщент. Особливий інтерес у відвідувачів викликають стара пожежна помпа та легендарний кінно-бочковий екіпаж, який використовували єлисаветградські рятувальники в ХIХ столітті. Також представлено пожежний обоз у мініатюрі та моделі старовинних пожежних автівок.

У залі профілактики та попередження пожеж є можливість за допомогою дзеркальної діаграми побачити, які етапи проходить пожежа від іскри до повної ліквідації. Також тут представлені побутові прилади та предмети інтер’єру, що побували в пожежах.

Музей має систему локального освітлення, що дозволяє максимально сконцентрувати увагу екскурсантів на тому чи іншому об’єкті завдяки направленому потоку світла до необхідної ділянки експозиції.

Блакитний храм із зеленими куполами на честь Покрови Пресвятої Богородиці розташований в Кропивницькому на захід від ансамблю штабу військового містечка.

Побудований на місці дерев'яної церкви 1787 року. Кошти на будівництво кам'яної будівлі виділив у 1824 році купець Петро Щедрін. Проєкт розробив архітектор Костянтин Тон, будівництвом керував міський архітектор Андрєєв. Храм виконано у неоруському стилі культового зодчества. Також використано деталі архітектури XVII століття.

В інтер'єрі Покровської церкви збереглися залишки розпису другої половини ХІХ століття (Федір Козачинський).

У 1932 році церква була закрита, хоч і відновлювала роботу ненадовго під час Другої світової війни. Повернена віруючим в 1988 році.

Спасо-Преображенський собор споруджено в Кропивницькому в стилі класицизму як головний православний храм міста після ліквідації Троїцької церкви, яка знаходилася на території скасованої фортеці Святої Єлисавети.

В радянський час собор був закритий владою як культова споруда. В 1965 році в його приміщенні відкрили міську картинну галерею, що зберегло його від руйнації. З проголошенням незалежності України храм відновив богослужіння. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

В Преображенському соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, а також Миколи Чудотворця. На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христова, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі.

Оборонні вали фортеці Святої Єлисавети, яка започаткувала Кропивницький, знаходяться поряд із нинішнім центром міста.

Закладена в 1754 році фортеця носить ім'я Святої Єлисавети, небесної покровительки російської імператриці Єлизавети Петрівни. Фортечні вали вибудовані у вигляді зіркоподібного багатокутника, кінці якого являють собою гострі бастіони.

Єлисаветинська фортеця служила штабом російського військового командування на півдні України, оплотом російського впливу на запорозьких землях та центром боротьби з гайдамацьким рухом. У 1769 році фортеця витримала облогу турецько-татарської армії хана Крим-Гірея. Після закінчення цього етапу російсько-турецької війни та після ліквідації Запорозької Січі, в 1775 році Єлисаветинська фортеця втратила військово-стратегічне значення, а в 1784 році була роззброєна.

Проте унікальна земляна фортифікаційна споруда дожила до наших днів. Також частково збереглися казарми, в яких наприкінці XVIII сторіччя розташовувався полк генерала Михайла Кутузова. Встановлено пам'ятний знак - старовинні гармати.

На території знаходиться меморіал Вічного вогню на військовому кладовищі загиблих під час Другої світової війни.

Художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна створено у 1985 році на базі меморіального будинку в Кропивницькому, де цей видатний художник і педагог провів свої дитячі та юнацькі роки.

Будинок є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення, збудований у 1899 році за власним проектом відомого єлисаветградського архітектора Якова Паученка, дядька художника. Проєкт його реконструкції розробила вдова художника, архітекторка Надія Осмьоркіна.

Експозиція музею розміщена в трьох залах. Меморіальний зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю Олександра Осмьоркіна. Представлені живописні та графічні твори майстра, студійні малюнки 1920-х – 1930-х років, його особисті речі, у тому числі предмети творчої праці – мольберт, палітра, етюдник, пензлі, натюрмортний фонд, меморіальні предмети з будинку Паученка-Осмьоркіних.

У двох виставкових залах експонуються живописні та графічні роботи учнів Осмьоркіна, які подарували понад 50 своїх творів напередодні відкриття музею.

Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей у Кропивницькому є нащадком першого в регіоні музейного закладу, що був створений у 1883 році за ініціативою історика та викладача Володимира Ястребова. Раніше заклад мав назву Кіровоградський обласний краєзнавчий музей.

З 1929 року музей розміщується в колишньому будинку купця Олександра Барського, що є яскравим зразком архітектурного стилю "ранній модерн". Збудований між 1895 і 1910 роками провідним архітектором міста Олександром Лишневським. За легендою, господареві так і не довелося в ньому пожити, оскільки він помер після завершення всіх робіт просто на порозі свого нового будинку.

Музейні колекції налічують близько 68500 предметів основного фонду, що характеризують історичний розвиток та культуру краю з найдавніших часів до наших днів, а також природу регіону. Основу колекції складає зібрання приватного колекціонера Олександра Ільїна: археологічні знахідки, живопис, ікони. В музейному лапідаріумі представлені неолітична антропоморфна стела, саркофаг зрубної культури та 6 скіфських статуй.

До філій та відділів Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею належать:
- Заповідник-музей Івана Тобілевича (Карпенко-Карого) "Хутір Надія";
- Меморіальний музей Марка Кропивницького;
- Музей історії українського хореографічного мистецтва;
- Музейно-природний заповідник "Тобілевичі";
- Історико-архітектурний заповідник "Свято-Хрестовоздвиженська церква" (заповідник родини Раєвських);
- Історико-меморіальний заповідник "Чорний ворон".

Комплекс будівель колишнього Юнкерського кавалерійського училища в Кропивницькому зведено в середині ХІХ століття на території колишнього передмістя Ковалівка.

Це було одне з найбільших в країні військових училищ. До складу військового містечка входив триповерховий палац, штабний та навчальний корпуси, офіцерське зібрання, манеж, стайні.

Будинки розташовані навколо нинішнього Кавалерійського парку, на місці якого раніше був плац, де проводились військові паради та огляди. Комплекс досі залишається у віданні військових.