Пам'ятки Добромилю

Василіянський монастир Святого Онуфрія Великого під Добромилем вперше згадується у 1613 році, коли Ян Щенсний Гербурт та його дружина Єлизавета, княгиня із роду Заславських, надали святій обителі фундаційну грамоту.

Спочатку було збудовано церкву Святого Отця Миколая, яка простояла понад двісті років і після стихійного лиха за наказом ігумена Венедикта Ольшинського була розібрана. У 1723 році побудована кам'яна церква Святого Онуфрія, а в 1731 році - двоповерховий корпус келій і дзвіниця, що примикає до нього.

У плані дзвіниця квадратна, з фасаду – двоярусна, але всередині має чотири поверхи. Нижній ярус із проїздом, перекритий напівциркульним склепінням, верхній – завершений цибулинною главою. Фасади оформлені пілястрами композитного ордера та плоскими нішами.

У радянські часи на території монастиря розміщувався психоневрологічний інтернат. Нині обитель знову належить отцям-василіянам.

Добромильська ратуша збудована у XVIII сторіччі в стилі ренесансу. На годинниковій вежі в 1883 році встановлений годинник, який діє досі.

На фасаді ратуші розміщено родовий герб Гербуртів – пронизане трьома мечами зелене яблуко.

Добромильський замок роду Гербуртів розташований серед букового лісу на Сліпій горі (566 метрів) за 3 кілометри на південь від Добромиля.

Львівський кастелян Станіслав Гербурт почав зводити його з каменю та цегли у 1566 році на місці дерев'яного укріплення, заснованого в 1450 році Миколою Гербуртом, але незабаром спаленого татарами. У 1614 році Ян Щасний Гербурт ґрунтовно перебудував твердиню. Овальна форма Добромильського замку у плані відповідала контуру гори.

Збереглися руїни північно-західної частини, що складаються із залишків масивної багатогранної вежі (внутрішній діаметр близько 17 метрів) і фрагментів стін, що розходяться від неї, завдовжки 25-26 метрів. Вежа двоярусна з в'їзними воротами. У першому ярусі вежі у двох рівнях розміщені бійниці з лучковими перемичками. Другий ярус відокремлюється невеликим уступом. Його стіни прорізані прямокутними вікнами. Башту завершує високий аттик із декоративною глухою аркадою, аналогічною аттику замку в Старому Селі. Таким же аттиком завершено оборонні стіни, верх яких знаходиться на рівні другого ярусу вежі. Ренесансний аттик дещо пом'якшує суворий вигляд потужних стін (товщина сягає 2 метрів). Бійниці нижнього ярусу вежі з великими камерами (внутрішніми) та бічними отворами в щоках призначалися для ведення перехресного вогню.

З XVIII сторіччя замок покинутий. На відміну з інших замків палацового типу мав виключно оборонне значення, яке житлові приміщення використовувалися лише тимчасового проживання.

Римо-католицький костел Преображення Господнього у Добромилі збудоваий у XVI-XVII сторіччях після того як пожежа в 1535 року знищила старий дерев'яний католицький храм.

Постраждалий під час Визвольної війни Преображенський костел ґрунтовно реконструювали у 1719 році коштом Войцеха Михальського. Вже в 1743 році власник міста Блажей Красінський  також провів реконструкцію, розмістивши на костелі герб своєї родини. Ще однієї перебудові Преображенський костел зазнав у 1884 році.

В радянські часи костел залишався чинним. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII століття.