Пам'ятки Мукачева

Мукачівський замок "Паланок" - видатна історико-архітектурна пам'ятка, родове гніздо трансільванських князів Ракоці.

Замок зводився на високій вулканічній горі (65 метрів) у кілька етапів. У ХІ сторіччі за наказом короля Ласло I на місці давньоруських дерев'яних укріплень була побудована кам'яна вежа-донжон, у 1321 році за волею короля Карла Роберта італійські майстри розширили твердиню, в 1394 року перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович (Корятович), а нинішнього вигляду фортеця набула в XVII столітті за Дьєрді I Ракоці.

Мукачівський замок контролював торгові шляхи через Верецький перевал, що сполучав Середньо-Дунайську долину зі Східною Європою. Зовнішні лінії оборони включали рів, вал та частокіл (паланок), який дав назву всьому замку. До Нижнього замку вів міст через сухий рів, у Середньому замку була передбачена площа для урочистостей, у Верхньому замку розміщувалися князівські палати та облоговий колодязь (86 метрів).

Замок витримав безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-1688 роках очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції лише хитрістю. Довгий час замок був оплотом угорської національно-визвольної боротьби під керівництвом її сина Ференца II Ракоці. Їм обом встановлено пам'ятники.

За австрійців тут розміщувалася в'язниця для політв'язнів, а за радянської влади - різні установи.

З 1993 року приміщення Мукачівського замку займає історичний музей та картинна галерея. Відпочити та перекусити можна у затишній кав'ярні. У замкових підвалах відкрито дегустаційну залу вин торгової марки "Чизай".

Будівля міської ратуші в Мукачеві вже понад 100 років служить за прямим призначенням - зараз тут розміщується міськрада.

Збудована за проєктом будапештського архітектора Яноша Бобули-молодшого. При закладці першого каменю в фундамент головної годинної вежі помістили листа, в якому, зокрема, повідомлялося, що в місті проживало 14416 осіб, було 1553 будинки.

Головний портал прикрашають куранти, встановлені майстром Йосипом Шовінським. Головний механізм розташований у невеликій овальній кімнаті вежі. В скляній скриньці працює система шестерень і важелів, з'єднаних тросами з двома дзвонами під дахом куполу. Через кожні 15 хвилин за меншим дзвоном ударяє молот, відбиваючи чверті години. Удари по великому дзвоні сповіщають про години. Таким чином, у межах чутності дзвонів час можна було визначати на слух.

Меморіальний будинок-музей закарпатського художника Адальберта Ерделі відкрито в 2022 році у відреставрованому будинку митця, що розташований під замком "Паланок" у Мукачеві.

Ерделі вважається засновником закарпатської школи живопису, за його ініціативою 1927 року було відкрито Ужгородську художню школу.

В цьому будинку Ерделі прожив шість років разом із батьками до свого виїзду в Європу.

Створення музею ініціював відомий художник, доцент Закарпатської академії мистецтв Аттіла Коприва.

Інтер'єр будинку і майстерні на подвір'ї відтворено за фотографіями та малюнками самого Ерделі. В експозиції представлено меблі, особисті речі, світлини, документи, ранні малюнки Ерделі, репродукцій його найвідоміших картин.

Музей Адальберта Ерделі функціонує як будинок творчості. В мансардному приміщенні на другому поверсі відкрито простір для виставок і гостьові кімнати для митців.

Закарпатський обласний державний драматичний театр у Мукачеві своїм народженням завдячує драмтеатру Бессарабії.

В 1884 році в Мукачеві з'явилося "Спільнота з будівництва театру". Однак необхідні кошти зібрали в місті лише через 12 років. Фундамент театру було закладено на місці торгових рядів і соляного управління. Театр, побудований у стилі сецесії, відкрився через три роки, восени 1899 року. І всеж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи, хоча іноді тут виступали заїжджі актори.

Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві було відкрито виставою "Полководець Суворов", який поставила трупа, переведена сюди в 1947 році з Аккермана (нинішній Білгород-Дністровський). Організатором та засновником театру став Григорій Готарський. За роки свого існування колектив театру здійснив постановку понад 250 п'єс.

Римсько-католицький Кафедральний костел на честь Святого Мартина, покровителя міста Мукачева, збудований у 1904 році на місці старого готичного храму.

Від первісної споруди збереглася готична каплиця Святого Йосипа XIV сторіччя із середньовічними розписами та надгробками. Вона служила вівтарною частиною стародавнього храму, більшу частину якого довелося розібрати через ветхість. Особливий інтерес представляють різьблені кам'яні наличники вікон з багатим орнаментом, що неповторюється, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичні склепінчасті перекриття.

В 1976 році було проведено реставрацію.

Кафедральний собор на честь Почаївської Ікони Божої Матері розташований в центрі Мукачева поруч з пішохідною площею Кирила та Мефодія.

Збудований в 1992-1993 роках. В основі споруди - будівля колишньої контори маєтку Шенборнів, яка за радянських часів використовувалася як прикордонна застава.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Поруч встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Дегустаційна зала "Кельтський двір під Ловачкою" в Мукачеві розташована в старовинному підвалі завдовжки 45 метрів біля підніжжя гори Ловачка, на схилах якої вже понад 500 років вирощують виноград.

Назва пов'язана з тим, що неподалік знаходиться давнє кельтське поселення.

Дегустаційний підвал пропонує гостям скуштувати кілька видів фруктових паленок та настоянок (сливовиця, кедрівка, черешнівка, дичківка, хурмівка та інші), три види домашнього елю (кельтський, імбирний, кукурудзяний), домашній сидр, а також кількох видів вермуту, виготовленого на 30 травах.

З ексклюзивних та витриманих напоїв туристи можуть скуштувати джин, шнапс, грапу, орухо та ракію власного виробництва.

До напоїв подають солоні огірки та помідори, бутерброди із солоніною та смальцем домашнього приготування.

"Медовий дім" у Мукачеві - одна з визначних пам'яток "Медового шляху Закарпаття", що входить до туристичного маршруту "Солодке Закарпаття".

Мукачівський музей меду відкрито в 2010 році родиною бджолярів Переста. В експозиції представлений живий вулик із прозорими стінками, інструменти пасічників, колекція іграшкових бджіл, унікальна карта України в сотах, воскові свічки, зразки меду із 60 країн світу.

Відвідувачам "Медового дому" пропонують дегустацію 4 видів закарпатського меду, а також деяких медових напоїв: медовухи та медового бальзаму на травах.

Музей прикладного мистецтва Закарпаття створено в 2004 році при Мукачівському державному університеті з ініціативи відомого закарпатського художника, мистецтвознавця і педагога Аттіли Коприви.

Його особиста колекція закарпатських народних костюмів лягла в основу музейної експозиції.

Крім зразків народного одягу та вишивки, в музеї представлено предмети побуту (вироби з дерева, гончарство, ткацтво та лозоплетіння) та знаряддя праці (ткацький верстат, прялки тощо).

Музей художніх мистецтв заснований у 1997 році при Мукачівській художній школі-інтернату, нинішньому Мукачівському ліцеї №8. Ліцей розташовується в приміщенні колишньої Угорської державної королівської гімназії, яка була збудована у 1892 році.

Експонатами музею стали екзаменаційні роботи випускників школи з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – кращі мистецькі твори живопису, графіки, вишивки, кераміки, витинанки, ліпки, аплікації соломкою, колажі тощо. Тут можна побачити вишивані рушники, писанки, живописні полотна з закарпатськими пейзажами, різноманітні вироби з глини.

Екскурсії Музеєм художніх мистецтв проводять члени гуртка "Юні екскурсоводи".

Мукачівський літературно-мистецький музей відкрився 2021 року на першому поверсі Центральної міської бібліотеки імені Олександра Духновича в центрі міста Мукачево.

Музей створено коштом громадськості з ініціативи письменників Віктора Дворниченка та Тетяни Рибар.

В експозиції представлені старовинні та сучасні зразки літератури, образотворчого та театрального мистецтв, музики, скульптури. Можна побачити старовинні друкарські машинки, музичні платівки, театральні афіші, твори декоративно-ужиткового мистецтва.

Палац князів Ракоці в Мукачеві більше відомий як "Білий дім". Розташований у центрі міста, всередині кварталу на площі Кирила і Мефодія. Палац збудований у XVII-XVIII століттях у змішаному стилі ренесансу та бароко. Своєю другою назвою завдячує початковому кольору фасаду.

Палац слугував міською родинною резиденцією князів трансільванської династії Ракоці. У 1726 році  перейшов у власність роду Шенборнів, для яких відомий німецький архітектор Йоган-Бальтазар Нейман провів капітальну реконструкцію будівлі та добудовав новий корпус з дотриманням архітектурних пропорцій і симетрії. Виділяється потужний портал у стилі бароко, поруч з яким розміщено скульптурний портрет князя Ференца II Ракоці (за легендою, саме тут князь написав звернення до угорського народу із закликом до повстання проти проти Габсбургів).

Попри свій поважний вік "Білий палац" перебуває в чудовому стані. Всередині значною мірою зберігся первинний інтер'єр: хрестові склепіння, старовинна ліпнина, мармуровий камін, бронзова люстра у стилі модерн. З радянських часів у палаці розташовується Мукачівська дитяча художня школа, що носить ім'я засновника угорської школи реалістичного живопусу Мігая Мункачі. У холі школи розміщена музейна експозиція, присвячена художнику, зокрема гіпсова форма майбутнього пам’ятника Мункачі. На майданчику перед палацем встановлене погруддя Мігая Мункачі.

Палац князів Ракоці є пам'яткою архітектури національного значення. Планується реставрація, після якої в "Білому домі" облаштують музей родини Ракоці та зал для прийому поважних гостей.

Пам'ятник сажотрусу в центрі Мукачево встановлено в 2010 році з ініціативи колишнього голови закарпатської обласної державної авдміністрації Віктора Балоги.

Скульптура роботи Івана Бровді розміщена на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. Пам'ятник "щасливому сажотрусу" одразу прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар", оскільки прототипом послужив добре відомий місцевим жителям мукачівський сажотрус Берталон Товт. Він зображений зі своїм спорядженням, що оглядає дахи навколишніх будинків. Поруч із ним - вірний кіт.

Вважається, що зустріч із сажотрусом приносить удачу.

Площа Кирила і Мефодія в Мукачеві (колишня площа Миру) - затишний брукований бульвар, що становить основу пішохідного трикутника турзони в центрі міста.

Домінантою є міська ратуша в стилі модерн (1906 рік), на вежі якої встановлено годинник зі складним механізмом. На іншому кінці площі височить кафедральний костел Святого Мартина, який є покровителем міста. Поруч знаходиться готична каплиця Святого Йосипа (XVI століття), в якій збереглися середньовічні розписи.

На площі встановлено пам'ятник святим Кирилові та Мефодію.

Це місце проведення масових заходів, зокрема щорічного фестивалю "Червене вино".

Свято-Миколаївський Мукачівський монастир - головна православна святиня міста Мукачево.

Стародавня обитель, за переказами, заснована в ІХ сторіччі київськими ченцями, які супроводжували доньку Ярослава Мудрого Анастасію, яку видали заміж за угорського короля (збереглися печери та цілюще джерело). Інша легенда розповідає про перемогу князя Федора Коріатовича (Корятовича) в сутичці зі змієм. На місці, яке йому вказав ангел, що з'явився над річкою, князь в 1360 році побудував дерев'яну церкву та келії.

Свято-Миколаївський монастир був резиденцією єпископів у 1491-1772 роках. Кам'яні споруди у стилі бароко зведені в XVIII-XIX століттях під керівництвом архітектора Дмитра Раца, який похований в Успенському соборі.