Пам'ятки Коломиї

Катедральний собор Преображення Христового в Коломиї – найбільший греко-католицький храм Західної України.

Будівництво було розпочато в 1998 році під керівництвом архітектора Віктора Мицая. Освячення відбулося в 2012 році.

Храм двоповерховий, 50 метрів у висоту. На першому поверсі можуть розміститися 2 тисячі віруючих, на другому – 3 тисячі. Для обігріву храму використано енергозберігаючі технології, зокрема – капілярну систему опалення підлоги. Собор збудований із цегли, куполи собору виконано з міді, кошти на яку пожертвував Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого візиту до України.

Нині Преображенський собор є головним греко-католицьким храмом Коломиї. Поряд із собором планують звести 60-метрову дзвіницю.

Будівля коломийської ратуші розташована в кутку ринкової площі впівоберта до інших будинків. Годинникова вежа ратуші заввишки 33 метри домінує над невисокою забудовою центральної частини міста.

Триповерхова будівля міського магістрату Коломиї збудована в 1877 році на місці згорілої дерев'яної ратуші. Виконана в стилі неоренесансу. На вежі розміщено герб міста та куранти з трьома циферблатами. В 1880 році в приміщенні ратуші кілька годин провів під арештом Іван Франко, якого затримав жандармський пост за порушення паспортного режиму.

Як і за старих часів, зараз приміщення займає міська влада - тут розміщується Коломийська міська рада.

Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича носить ім'я засновника першого українського драматичного театру на Галичині.

Мода на театри прийшла сюди із переходом краю під австрійську владу. У 1848 році голова Коломийської ради Верещинський, бургомістр Дрималін та місцевий священик Озаркевич ініціювали створення українського аматорського театру. Він проіснував три роки.

Після невеликої перерви театр відродився в 1865 році як професійна трупа "Руський народний театр", що подорожує . З 1939 року театр набув статусу державного.

Коломийський ліцей імені Михайла Грушевського розміщений у колишній будівлі монастиря сестер урсулянок, збудованій у 1907 році.

У 1892 році депутати Галицького сейму ухвалили рішення про відкриття у Коломиї української гімназії. Спочатку було створено лише український клас при польської гімназії (в ній навчався український письменник Василь Стефаник). Громадськість домагалася відокремлення українських класів від польських, і це сталося в 1900 році. Тоді ж гімназія отримала власне приміщення (було добудовано північне крило польської гімназії).

В 1939 році українську гімназію закрили, а в її приміщеннях відкрили середню школу. У 1990 році облвиконком ухвалив рішення відродити коломийську гуманітарну гімназію. Її розмістили у комплексі будівель монастиря сестер-урсулянок, де до Другої світової війни була приватна жіноча гімназія.

Нині - це коломийський ліцей імені Михайла Грушевського.

Католицький костел Святого Ігнатія Лойоли в Коломиї збудовано за ініціативою польської католицької громади міста, яка запросила для цього отців-єзуїтів ордена "Товариства Ісуса". Крім місіонерської діяльності, єзуїти займалися просвітництвом та благодійністю.

Будівництвом храму за проєктом чернівецького архітектора Йосипа Ляйцнера керував інженер Діонізій Кжичковський. Костел називали "панським", оскільки більшість парафіян були заможними людьми.

За радянських часів приміщення костелу використовувалося як магазин. У 1990 році храм Святого Ігнатія Лойоли повернуто римо-католицькій громаді міста.

Миколаєво-Успенський собор у Коломиї збудований за проєктом коломийського архітектора Віктора Мицая в кінці XX століття.

Автор настінних розписів – тернопільський художник Іван Голошин.

13 січня 2019 року Миколаєво-Успенський собор змінив підпорядкування з московського патріархату до Православної Церкви України.

Музей історії міста Коломия займає приміщення колишньої повітової ради, де відновлено інтер'єри XIX-XX століть. За часів ЗУНР тут працював окружний військовий комендант Теодор Прімак.

У 18 експозиційних залах представлено історію розвитку міста Коломия у документах, меморіальних речах та предметах побуту містян. Постійні експозиції: "Німецькі колонії Коломиї", "Коломия і Габсбурги", "Утворення Коломиї кінця XIX - першої половини XX століття", "Економіка та торгівля міста у XIX-XX столітях", "З історії єврейської громади міста", "З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року".

Експозиційним відділом Музею історії міста Коломия є Коломийський музей національно-визвольної боротьби, що відкрився у 2012 році у підвальному приміщенні музейної будівлі. Експозиція складається переважно зі старих фотографій учасників спротиву, що надійшли із приватних колекцій. Також можна побачити одяг повстанців та політв'язнів, фрагменти зброї.

Єдиний у світі музей писанкового розпису "Писанка" представляє в Коломиї унікальну колекцію традиційного українського мініатюрного живопису на великодніх яйцях.

Є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї.

Будівля музею виконана в формі величезної писанки заввишки 13 метрів (2000 рік). Колекція налічує 10 тисяч творів, що представляють традиції писанкового розпису всіх регіонів країни. Також представлені роботи майстрів із Польщі, Чехії, Румунії, Словаччини, країн Західної Європи та Америки. За традицією, перші особи держави, які відвідують музей, залишають на писанках свої автографи.

Проводяться майстер-класи з писанкового розпису.

У сувенірній лавці музею писанкового розпису "Писанка" представлений широкий вибір оригінальних писанок ручної роботи, включаючи яйце страуса.

Музей сакрального мистецтва імені владики Миколая Сімкайла відкрився в Коломиї 22 березня 2014 року.

Музей розташовується в нижньому храмі Катедрального Собору Преображення Господнього. Створений з благословення Владики Василія Івасюка за стараннями отців-настоятелів храму та при фаховій допомозі співробітників Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

В музеї експонуються твори сакрального мистецтва, які належали владиці Коломийсько-Чернівецької єпархії Української греко-католицької церкви Миколаю Сімкайлу (1952-2013 роки). Унікальну колекцію церковного мистецтва владика збирав все своє життя.

Збірка складається з ікон, дерев'яної скульптурної пластики, ручних хрестів та богослужбових книг. Багато з них мальовані відомими світовими художниками, є і писані народними майстрами Буковини, Галичини, Покуття, а також Волині. Часовий вимір експонованих творів XVII – XX стліття.

"Народний дім" в Коломиї був побудований в 1892 році.

Спочатку в ньому розташовувалася ощадна каса. У її конференц-залі часто виступали українські митці: Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Василь Стефаник, Наталія Кобринська, часто проходили концерти та культурні вечори місцевої інтелігенції.

У наші дні "Народний дім" є міським культурно-мистецьким центром. У ньому відзначають державні та професійні свята, проводять тематичні вечори, лекції, конференції, концерти, виступи народних колективів, виставки, фестивалі.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського знаходиться у приміщенні колишнього Народного дому, збудованого в 1902 році коштом української громади Коломиї.

Будівля у стилі віденського неоренесансу побудована за проєктом місцевих архітекторів, які навчалися в Кракові.

Ініціатором створення Народного дому з театральним залом та музеєм у 1880 році виступив місцевий священик Йосафат Кобринський, який відіграв важливу роль у становленні української національної самосвідомості на Покутті.

Музей відкрився в 1926 році стараннями його племінника Володимира Кобринського, переживши важкий польський період, німецьку окупацію, радянські репресії та постперебудовну розруху.

Зараз колекція налічує 50 тисяч експонатів, які представляють усі види традиційного народного мистецтва гуцулів та мешканців Покуття: різьблення по дереву, ковальство, гончарство, ткацтво, вишивка тощо. Широко представлені зразки традиційного одягу горян, гуцульські прикраси з кольорових та дорогоцінних металів, зброя опришків тощо.

Діє постійна експозиція гобеленів Михайла Біласа.

Філіями Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття є Музей писанкового розпису в Коломиї, Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, Яремчанський музей етнографії та екології Карпатського краю.

Площа Відродження – історичний центр міста Коломия.

У середньовічному місті це була частина великої ринкової площі, де стояла ратуша (спочатку на її місці був замок, потім католицький костел).

По периметру площі Відродження збереглися будинки XIX-XX століть. Найстарішим серед них є будинок №1, у якому до Другої світової війни розміщувався готель "Гранд".

У 1914 році на площі було встановлено погруддя Тараса Шевченка до 100-річчя поета, але незабаром його було зруйновано. Новий пам'ятник Шевченку було встановлено лише в 1990 році.

Від площі Відродження розпочинається затишна пішохідна частина проспекту В'ячеслава Чорновола.

Греко-католицький собор Святого Архистратига Михаїла збудований у Коломиї в 1855 році на місці давнього домініканського монастиря та святого джерела.

В 1871 році споруджено дзвіницю. З того часу зовнішній вигляд "Руської церкви" (руської, русинської, тобто української) практично не змінювався.

Авторами первісного іконостасу та образів були відомий український художник Корнило Устиянович та угорський художник Міклош. Внутрішні розписи виконав місцевий художник Валеріан Крицінський.

При храмі Архистратига Михаїла діяло кілька церковних братств.

За радянської влади Михайлівську церкву було передано православній громаді Коломиї, але у 1990 році повернуто греко-католикам. В 1996 році завершилася реставрація.

Через дорогу зі зворотного боку собору б'є життєдайне джерело, яке зберегло давню назву "Кляштор" (монастир). Вода з нього вважається цілющою. Щорічно на Богоявлення Господнє відбувається освячення джерела.

Сувенірний ринок "Коломия" розташований на об'їздній дорозі міста.

Яскраво оформлена торгова площа, криті дерев'яні торгові павільйони.

Тут можна придбати унікальні вироби народних майстрів зі шкіри, хутра, кераміки, дерева та металу.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії - одна з найстаріших дерев'яних прикарпатських церков, прекрасний зразок гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

Спочатку храм входив до комплексу споруд монастиря, який був зруйнований татарами. Збереглися розписи, виконані в 1648 році. Знаходиться біля цвинтаря.

За радянських часів тут розміщувалася експозиція Музею писанки. В 1990 році Благовіщенську церкву передали церковній громаді Української Православної Церкви Московського патріархату. В 2018 році храм повернено греко-католикам.