Пам'ятки Охтирки

Триярусна Введенська церква-дзвіниця входить до комплексу Свято-Покровського собору в Охтирці.

Побудована за проєктом харківського архітектора Петра Ярославського, уродженця міста Охтирка. Виконана у стилі бароко з елементами класицизму. Має центричну пірамідальну композицію і складається із трьох ярусів, встановлених на невисокому цоколі. У першому ярусі розміщена церква, два верхні призначені для дзвонів. Споруда відрізняється хорошими пропорціями та чіткістю силуету.

Введенська церква-дзвіниця розташована біля головного входу до Покровського собору та є його дзвіницею.

Музей Бориса Антоненка-Давидовича в Охтирці відкрився 1994 року з ініціативи місцевої вчительки Наталії Шейко. Експозиція розташовується в історичному приміщенні Охтирської гімназії, де навчався майбутній письменник. Зараз це Ліцей імені Бориса Антоненка-Давидовича.

В експозиції представлено багато особистих речей та родинних реліквій, переданих музею рідними письменника. Зокрема, у розділі "Про що розповідають світлини" можна побачити фотопортрети його батьків, доньок та сина Євгена, фото самого Антоненка-Давидовича у колі друзів, під час перебування в засланні, з родиною після повернення з заслання тощо. Представлені перші видання творів Бориса Антоненка-Давидовича. На особливу увагу заслуговує дерев’яна картина "Бранка", що належала письменнику.

Екскурсії музеєм проводять учні ліцею.

Народний музей історії авіації та космонавтики в Охтирській загальноосвітній школі №2 створений у 1988 році.

Експозиція музею має 11 тематичних розділів – "Початок ери космосу", "Піонери космонавтики", "Творці космічної техніки. Україна" (в якому зокрема представлено макети РН "Зеніт-38Т" та матеріали про ракетно-космічну техніку створену конструкторським бюро "Південне"), "Служили в Охтирському полку", "Перший землянин-космонавт", "Перший космонавт України" (присвячений Леонідові Каденюку), "Подвиг Берегового", "Меню космонавтів", "Космічне спорядження космонавтів", "Історія авіації України", а також багато інших експонатів, які розповідають про роль і місце України та українців у історії розвитку авіації та космонавтики.

Охтирський міський краєзнавчий музей розміщується колишньому приватному особняку кінця ХIХ – початку ХХ століття, що розташований у центрі міста Охтирка.

Музей заснований в 1920 році. Працює три постійно діючих експозиції: "Фауна рідного краю", "Історія Охтирщини", "Охтирка в окупаційний період" та виставкова зала.

Найцікавіші експонати музею: особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, предмети старовини, фотографії, книги на історичну тематику, іменний покажчик "Харківські Губернські депутатські збори 1786-1919 років", книги про визволення України від фашистських загарбників, театральні костюми.

Співробітники музею проводять екскурсії містом Охтирка та околицями.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році будівля Охтирського краєзнавчого музею постраждала від вибуху, зараз вона потребує реставрації. Частина експозиції була пошкоджена. Але найцінніші експонати вдалося врятувати.

Свято-Покровський кафедральний собор – головний храм Охтирки, візитівка міста.

Для його зведення було обрано те місце, де священик Данило Полянський у 1739 році знайшов чудодійну ікону Охтирської Божої Матері.

Проєкт Покровського собору в стилі українського бароко розробив у 1753 році знаменитий архітектор Бартоломео Растреллі. Частину коштів виділила імператриця Єлизавета, яка відвідала місто в 1744 році. Будівництво собору тривало 15 років і було завершено в 1768 році. У будівництві брав участь відомий архітектор Степан Дудинський. Інтер'єр Свято-Покровського собору прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на вітрилах.

Будівлю було пошкоджено під час Другої світової війни, відреставровано у 1970-1972 роках.

Ікону Охтирської Божої Матері було викрадено в 1903 році під час реставрації в Санкт-Петербурзі, у соборі зберігається список. Інші списки знаходяться в Москві, Петербурзі, Самарі, Харкові та багатьох інших містах.

До ансамблю Свято-Покровського собору також входять Введенська церква-дзвіниця (1784 рік) та Церква Різдва Христового (1825 рік).

Красива Спасо-Преображенська церква розташована в центрі Охтирки.

Невеликий храм у візантійському стилі збудовано за проєктом архітектора Володимира Нємкіна замість дерев'яної Преображенської церкви, заснованої ще в XVIII сторіччі. Проєкт нового кам'яного храму було схвалено і прийнято у 1904 році, і вже через рік церква була освячена. Будівництво велося на пожертвування міщанина Григорія Чикало.

Раніше над Преображенською церквою височіла нині втрачена дзвіниця, на другому ярусі якої розміщувався дзвін вагою 5 тонн. За часів радянської боротьби із релігією дзвіницю розібрали, церкву закрили. До 1994 року приміщення використовувалося як спортзал. Наразі Спасо-Преображенський храм належить Православній церкві України. Його купол позолочений, усередині проведено реставраційні роботи, встановлено іконостас.

2 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів в ході повномасштобного вторгнення росіїї в Україну, Спасо-Преображенська церква зазнала значних пошкоджень.

Оригінальний за архітектурою храм Архістратига Михаїла з куполами-кульками на тонких "шиях" побудований на околиці Охтирки в 1884 році як військова церква.

Рельєфна кладка з червоної цегли з декоративними елементами візантійської та руської архітектури XVII століття віддалено нагадує образ військових церков початку XX століття, що зустрічаються на Правобережній Україні.

Особливістю декору інтер'єру Михайлівської церкви є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульних ніш із творами станкового живопису. Олійним тематичним розписом покрита конха. Оздоблення інтер'єру було виконане пізніше.

Церква Архістратига Михаїла в Охтирці вирізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету.

Церкву Різдва Христового, що входить до ансамблю Свято-Покровського собору в Охтирці, називають "Графською церквою", оскільки побудована вона коштом графині Анни Чернишової.

За легендою, її мати, баронеса  фон Ведель (Вейдель), дорогою до Петербурга смертельно захворіла в Охтирці. Перед смертю в Покровському храмі їй було явлення Божої Матері, яка наказала роздати статки жебракам, а двох її малолітніх доньок обіцяла взяти під свою опіку. Незабаром після смерті баронеси її доньки-сироти опинилися при дворі і вдало вийшли заміж, і з того часу робили великі пожертвування для Покровського храму. Зокрема, профінансували будівництво Христоріздвяної церкви.

Храм оригінальний за своїм об'ємно-просторовим та декоративним рішенням, і більше схожий на палацову споруду, ніж на культову. Дійсно, у бічних приміщеннях були передбачені житлові кімнати, в яких побожна графиня нерідко жила місяцями, проводячи час у молитвах.

Велична церква святого Георгія Побідоносця в Охтирці також відома як Юріївська церква.

ЇЇ історія починається з 1660 року, коли в Охтирці було збудовано перший Георгіївський храм. Згодом її неодноразово реконструювали зусиллями гусарського полку Дениса Давидова, але в 1860 році замість застарілого храму було вирішено збудувати новий. Будівництво тривало 45 років. Храм освятили лише в 1905 році, і діяв він недовго. У 1920 році його закрили та частково пограбували більшовики, довгий час приміщення використовувалося під склад.

В 1993 році храм передали громаді Православної церкви України.

В травні 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Георгіївська церква зазнала значних руйнувань від російського ракетного удару. Ушкоджені верхні, наддверні та арочні вікна, а також конструкції стіни.